Постанова № 74298182, 23.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3301/18

Номер справи місцевого суду: 521/1229/17

Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Бєляєвої А.О.

імена (найменування сторін)

позивач - Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» («Марфін Банк»)

представник позивача - адвокат Лапінська Олена Миколаївна

відповідачі - ОСОБА_5, ОСОБА_6, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8

третя особа - орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року, ухвалене суддею Сегеда О.М.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ПАТ «Марфін Банк» (20 лютого 2018 року ПАТ «Марфін Банк» змінив свою назву на ПАТ «МТБ Банк» (а.с. 95-100 т. 2), яке є правонаступником ВАТ «Морський транспортний Банк», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 17 липня 2007 року між ВАТ «Морський транспортний Банк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №00625/RO із Додатковими угодами №1 від 01 червня 2010 року, №2 від 20 квітня 2011 року, №3 від 16 липня 2012 року.

Відповідно до умов п.1.1. Кредитного договору, позивач зобов'язувався надати ОСОБА_5 кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 у Банку з 17 липня 2007 року і терміном погашення по 16 липня 2012 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії, у сумі 103459,53 доларів США на придбання квартири у сумі 99720,00 доларів США , а також у сумі 3739,53 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 10,5 % річних за фактичний період користування кредитом на фактичну суму залишку заборгованості за Кредитом та зі сплатою: щомісячної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 0,23 % від суми наданого кредиту, що сплачується у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, та одноразових комісії за видачу і оформлення кредиту, а позичальник зобов'язувався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в Кредитному договорі повернути Банку кредит, сплатити щомісяця в період сплати відсотки за користування кредитними коштами, розраховані відповідно до п.п. 3.1,3.3 Кредитного договору , а також сплатити комісії, пені та штрафи, передбачені умовами Кредитного договору. Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення кредиту, вартість кредиту, супутніх послуг, реальної процентної ставки та інших фінансових зобов'язань позичальника зазначена в відповідному розрахунку, що є невід'ємними частинами кредитного договору.

Також позивач зазначив, що на підставі письмового клопотання відповідача ОСОБА_5 від 17 липня 2007 року, останньому був наданий кредит в сумі 99720,00 доларів США, що підтверджується заявою про видачу готівки №53 від 17 липня 2008 року та випискою по рахунку про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника НОМЕР_1, що свідчить про повне виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором.

20 квітня 2011 року в забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором №00625/RO від 17 липня 2007 року між ВАТ «Морський транспортний Банк» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання відповідати перед позивачем як солідарний боржник по зобов'язанням ОСОБА_5, що виникають з умов вищевказаного кредитного договору.

Позивач зазначив, що 17 липня 2007 року в забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором №00625/RO від 17 липня 2007 року між ВАТ «Морський транспортний Банк» та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір від 17 липня 2007 року, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальноюплощею 61,8 кв.м та житловою 43,9 кв.м., що належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 2007 року за №5025 відповідачу ОСОБА_5

До зазначеного договору іпотеки, між сторонами були укладені нотаріально посвідчені договори про внесення змін від 01 червня 2010 року, зареєстрований за реєстром за №391, від 20 квітня 2011 року за №2, зареєстрований за реєстром за №182, від 23 серпня 2012 року за №3, зареєстрований за реєстром за №534.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу ОСОБА_5 кредит, а останній в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання належним чином не виконав, тому у останнього виникла прострочена заборгованість за кредитом.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 червня 2014 року з відповідачів на користь позивача було стягнуто солідарно суму заборгованості в розмірі 84070,47 доларів США та 163499,03 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №00625/RO від 17 липня 2007 року із всіма додатковими угодами до нього, на користь ПАТ «Марфін Банк» в сумі 82105,46 доларів США та 194472,28 грн., в том числі: 69802,00 доларів США - заборгованість за наданим кредитом; 12303,46 доларів США - заборгованість по сплаті процентів; 30973,25 грн. - заборгованість по сплаті комісії за обслуговування кредиту; 82364,84 грн. - заборгованість за пенею за несплату основного боргу; 56590,82 грн. - заборгованість за пенею за несплату процентів; 12934,09 грн. - заборгованість за пенею за несплату комісії за обслуговування кредиту; 11409,27 грн. - заборгованість по сплаті штрафу за невиконання прийнятих зобов'язань, шляхом продажу даного майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність у межах процедури виконавчого провадження, передбаченою ЗУ «Про виконавче провадження»; виселити з квартири АДРЕСА_1 всіх мешканців, тому числі ОСОБА_5, 1971 року народження, ОСОБА_6, 1976 року народження, ОСОБА_7, 2003 року народження, та ОСОБА_8, 2006 року народження, та зняти всіх зареєстрованих, в тому числі зазначених осіб з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідачі, діючі в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, 2003 р.н., та ОСОБА_8, 2006 р.н., позовні вимоги визнали частково, просили суд надати їм строк для вирішення спору в добровільному порядку.

Третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2017 року позовні вимоги ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61.8 кв.м. та житловою 43,9 кв.м., що належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 2007 року за №5025 ОСОБА_5 в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №00625/RO від 17 липня 2007 року із всіма додатковими угодами до нього, на користь ПАТ «Марфін Банк» в сумі 82105,46 доларів США та 194472,28 грн., в том числі: 69802,00 доларів США - заборгованість за наданим кредитом; 12303,46 доларів США - заборгованість по сплаті процентів; 30973,25 грн. - заборгованість по сплаті комісії за обслуговування кредиту; 82364,84 грн. - заборгованість за пенею за несплату основного боргу; 56590,82 грн. - заборгованість за пенею за несплату процентів; 12934,09 грн. - заборгованість за пенею за несплату комісії за обслуговування кредиту; 11409,27 грн. - заборгованість по сплаті штрафу за невиконання прийнятих зобов'язань, шляхом продажу даного майна з прилюдних торгів за початковою ціною, що становить 1106653,00 грн., визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки. В інший частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Марфін Банк» (ПАТ «МТБ Банк») звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у позовних вимогах ПАТ «Марфін Банк» про виселення та зняття з реєстрації скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про виселення та зняти всіх зареєстрованих, в тому числі зазначених осіб з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що рішення в цій частині ухвалено з неповним та неправильним установленням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, неправильним дослідженням та оцінкою доказів, також судом неправильно визначені норми, що підлягають застосуванню у вирішенні спору.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.

В порядку п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6, та неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки діти проживають в квартирі, яку було передано в іпотеку, необхідно прийняти до уваги ст. 109 ЖК УРСР, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 2, 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», які забороняють виселяти дітей з займаного ними приміщення.

З таким висновком колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що 17 липня 2007р. між ВАТ «Морський транспортний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №00625/RO із Додатковими угодами №1 від 01 червня 2010 року, №2 від 20 квітня 2011 року, №3 від 16 липня 2012 року (т.1 а.с.20-26,32-49).

На підставі письмового клопотання відповідача ОСОБА_5 від 17 липня 2007 року, останньому був наданий кредит в сумі 99720,00 доларів США, що підтверджується заявою про видачу готівки №53 від 17 липня 2008 року та виписки по рахунку про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника НОМЕР_1, що свідчить про повне виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором.

20 квітня 2011 року в забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором №00625/RO від 17 липня 2007року між ВАТ «Морський транспортний Банк» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання відповідати перед позивачем як солідарний боржник по зобов'язанням ОСОБА_5, що виникають з умов вищевказаного кредитного договору, що підтверджується рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 червня 2014 року (т.1 а.с. 96-98).

17 липня 2007року в забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором №00625/RO від 17 липня 2007року між ВАТ «Морський транспортний Банк» та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір від 17 липня 2007 року, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61.8 кв.м., та житловою 43,9 кв.м., що належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 2007 року за №5025 відповідачу ОСОБА_5 (т.1 а.с.50-56).

До зазначеного договору іпотеки, між сторонами були укладені нотаріально посвідчені договори про внесення змін від 01 червня 2010 року, зареєстрований за реєстром за №391, від 20 квітня 2011 року за №2, зареєстрований за реєстром за №182, від 23 серпня 2012 року за №3, зареєстрований за реєстром за №534(т.1 а.с.57-67).

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу ОСОБА_5 кредит, а останній в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання належним чином не виконав, тому у останнього виникла прострочена заборгованість за кредитом(т.1 а.с.81-84).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 червня 2014 року з відповідачів на користь позивача було стягнуто солідарно суму заборгованості в розмірі 84070,47 доларів США та 163499,03 грн., а також в рівних частках судовий збір в сумі 3441,00 грн. (т.1 а.с. 96-98).

Отже заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитним договором №00625/RO від 17 липня 2007р., встановлена рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 червня 2014 року та підтверджується розрахунком заборгованості відповідно до умов договору №00625/RO від 17 липня 2007р. (т.1 а.с.81-84).

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, однак відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, від виконання своїх зобов'язань ухиляються.

Згідно довідки про склад сім'і та реєстрацію від 18 липня 2017 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані відповідачі та їх неповнолітні діти.

Судами встановлено, що на час розгляду справи відповідачі у добровільному порядку виселитися із спірного житлового приміщення не бажали.

За змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя цієї статті регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК Української РСР).

Судом встановлено, що частиною 1 розділу «Предмет договору» кредитного договору № 00625/RO, від 17 липня 2007 року, укладеного між ПАТ «Морський Транспортний Банк» та ОСОБА_5, передбачено, що цільове використання коштів - придбання нерухомого майна - квартири (а.с. 20 т. 1).

З огляду на положення кредитного договору та договору іпотеки, суд дійшов правильного висновку про те, що в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1, яка була придбана у власність за рахунок отриманих кредитних коштів.

За таких обставин, колегія суддів, дійшла до висновку про те, що позовні вимоги в частині виселення родини ОСОБА_5 разом з неповнолітніми дітьми підлягають задоволенню із наявності передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеної квартири.

Також колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції до спірних правовідносин були неправильно застосовані Закони України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», та «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

З тих підстав, що ОСОБА_5 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 16 квітня 2008 року належить 3/14 житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.91).

Загальна площа будинку 258 кв.м. житлова 130.9 кв.м. з яких відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві власності належить 55,2кв.м. від загальної площі та 28 кв.м. житлової.

Судом також встановлено, що відповідачами свідомо здійснюючи реєстрацію місця проживання своїх дітей у придбаній квартирі за кошти, що були отримані на підставі кредитного договору, виконання умов якого забезпечувалося передачею цього нерухомого майна в іпотеку банку, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не могли не розуміти можливих негативних наслідків, що настають у результаті невиконання та/або неналежного виконання своїх зобов'язань, взятих за кредитним договором, у тому числі й у спосіб задоволення вимог банку (іпотекодержателя) із вартості предмета іпотеки шляхом звернення стягнення на квартиру, враховуючи також положення статей 6, 627 ЦК України щодо свободи договору.

Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, зокрема придбання квартири за рахунок кредитних коштів та передання її в іпотеку, суд першої інстанції , дійшов помилкового висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеної квартири без надання їм іншого постійного жилого приміщення.

Аналогічна правова позиція, була висловлена Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року по справі № 591/4839/14-ц.

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням встановленого апеляційним судом, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про виселення з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цієї частині.

Що стосується доводів апеляційної скарги про зняття осіб з реєстраційного обліку, то ці вимоги задоволенню не підлягають з тих підстав, що рішення суду про виселення і є підставою для зняття з реєстраційного обліку на вимогу позивача, на користь якого ухвалене рішення.

У відповідності до ст.. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягненню в рівних частках з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягає судовий збір у розмірі 704, 80 гривень, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою.

20 лютого 2018 року ПАТ «Марфін Банк» змінив свою назву на ПАТ «МТБ Банк» (а.с. 95-100 т. 2).

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 386 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (змінена назва на ПАТ «МТБ Банк») - задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року - в частині виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8 - скасувати.

Ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (змінена назва на ПАТ «МТБ Банк») про виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8 - задовольнити.

Виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6, та неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (змінена назва на ПАТ «МТБ Банк») судові витрати у розмірі 704, 80 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий________О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________Ю.І. Кравець

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2018 року