Постанова № 74298142, 26.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2753/18

Номер справи місцевого суду: 499/700/17

Головуючий у першій інстанції Погорєлов І. В.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018 року м. Одеса

Справа № 499/700/17

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_4,

- відповідач - виконавчий комітет Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Іванівського районного суду Одеської області, ухвалене під головуванням судді Погорєлова І.В. 13 грудня 2017 рокуо 13 годині 06 хвилині в смт. Іванівка Одеської області,

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з уточненим у листопаді місяці позовом до виконавчого комітету Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області, в якому остаточно просить: 1) встановити факт її спільного проживання із померлим батьком - ОСОБА_5, за адресою - АДРЕСА_1; 2) встановити факт належності спадкодавцю - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 земельної ділянки НОМЕР_1 у масиві № НОМЕР_2, площею - 7,06 га., для ведення товарного сільськогосподарського призначення, яка розміщена на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області; 3) визнати за нею - ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 у масиві № НОМЕР_2, площею - 7,06 га., для ведення товарного сільськогосподарського призначення, яка розміщена на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2..

ОСОБА_4 обґрунтовує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2. помер її батько - ОСОБА_5, який проживав АДРЕСА_1. На момент смерті батька вона проживала разом з останнім, тому вважається, що спадщину прийняла.

Після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки, площею - 7,06 га., цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщена на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області. Однак, за життя померлий не встиг зареєструвати своє право власності на дану земельну ділянку, а має лише свідоцтво про право на спадщину на дану земельну ділянку. У зв'язку з цим, отримати свідоцтво про право на спадщину вона не може, оскільки правовстановлюючі документи не можуть бути видані після смерті власника.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 13.12.2017 р. у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2. помер батько позивачки - ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 9).

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_5 проживав на території даної ради зі своєю донькою - ОСОБА_4 до дня смерті (а. с. 14, 51), що також підтверджується показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що засвідченні секретарем виконавчого комітету Миколаївської сільської ради.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2004 р. (а. с. 10), померлий ОСОБА_4 отримав у спадок від ОСОБА_8 земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею - 7,06 га., яка розташована на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області, та належала померлій ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, що також підтверджується копією заповіту, копією державного акту (а. с. 7).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 її батьком є померлий ОСОБА_5 (а. с. 7).

У листі приватного нотаріуса Базан Т.П. від 05.09.2017 р., який наданий ОСОБА_4 на її усне звернення з приводу порядку оформлення спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_5, було роз'яснено такий порядок.

ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження того, що вона письмово зверталася до нотаріуса із заявою про оформлення спадщини і останнім було їй в цьому відмовлено, а саме - постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину. Надано лише листи нотаріуса на її усне звернення щодо роз'яснення порядку дій щодо оформлення спадщини. Заявниця лише припускає, що не зможе оформити та юридично закріпити за собою право власності на спадкове майно, про що зазначає у своїй позовній заяві.

Право на звернення до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини виникає у спадкоємця виключно за відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, що має підтверджуватися відповідним рішенням нотаріуса. Разом з тим, не надано доказів відмови нотаріуса (відповідної постанови) в оформлені спадщини за заявою ОСОБА_4.

У задоволенні вимоги про встановлення факту належності померлому земельної ділянки необхідно також відмовити у зв'язку з відсутністю у справі обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, площею - 7,06 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району.

При дотриманні вищеназваних умов, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину на земельну ділянку, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (а. с. 77 - 84).

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 вказує на те, що за наявності відповідного листа нотаріуса, суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Виконавчий комітет Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області відзиву на апеляційну скаргу не надав. Представника у судове засідання не направив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки представника не повідомив. Заяв та клопотань не надав.

Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищезазначеного, враховуючи строки розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності представника виконавчого комітету Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 328, 1216, 1218, 1268, 1270, 1297 ЦК України,ст. ст. 5, 49 Закон України «Про нотаріат») та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

Між сторонами виникли спадкові правовідносини.

Відповідно до пункту 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкуванням, згідно ст.1216 ЦК України, є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За правилами, передбаченими ст. ст. 5, 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі, зокрема її невідповідності законодавству України, не подання документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі.

Аналогічне правило щодо постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії міститься у Главі 13 «Відмова у вчиненні нотаріальної дії» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки беззаперечно встановлено, що ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася, нотаріус не виносив постанову про відмову в оформленні спадкових прав, вірними є висновки суду про відмову в задоволенні позову.

Доводи апелянта про те, що за наявності відповідного листа нотаріуса помилковим є висновок суду про відсутність доказів відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, колегія не приймає до уваги, виходячи з встановлених судом обставин щодо відсутності доказів звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, відсутності постанови нотаріуса в оформленні спадкових прав.

Колегія суддів хоча і за відсутності відповідних заперечень, разом з тим звертає увагу також на те, що у судовому засіданні представник апелянта пояснив, що крім ОСОБА_4 існують інші спадкоємці за законом. Вказане необхідно враховувати при визначені кола відповідачів.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_4є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_4,а також для прийняття доводів апеляційної скарги останньої у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4- залишити без задоволення.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 15 травня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова