Постанова № 74296718, 29.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/1839/17 29.05.2018

Провадження №22-ц/784/797/18

Провадження №22-ц/784/797/18

Категорія 20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 травня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Коломієць В.В. та Кушнірової Т.Б.,

із секретарем судового засідання: Цуркан І.І.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про день і час судового засідання,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 478/1839/17 за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1; ОСОБА_4 на рішення, яке постановив Казанківський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Іщенко Христини Валеріївни о 13 годині 57 хвилині у приміщенні цього суду 15 березня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до Казанківської селищної ради Миколаївської області, третя особа, що не заявляє самостійних щодо предмету спору вимог - Казанківська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2017 р. ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 звернулася з позовом до Казанківської селищної ради Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним.

Позов мотивовано тим, що з 30 червня 1990 р. ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми зареєстрована у будинку за адресою: АДРЕСА_1. 20 березня 1997 р. за розпискою від ОСОБА_5 - дружини спадкоємця ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2., купила за 700 грн. 13/30 часток вказаного житлового будинку та 10 січня 1999 року за розпискою від ОСОБА_7 - сина ОСОБА_8 купила за 800 грн. 1/2 частки вказаного житлового будинку. Зі спадкоємцями було домовлено, що сторони нотаріально оформлять договір купівлі-продажу зазначеного будинку, однак вони померли.

Посилаючись на вищевикладене, а також на те, що між сторонами досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку за вищевказаною адресою, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 й ОСОБА_7 за 1500 грн., залишковою вартістю 27232 грн., на підставі ч.1 ст.208, ч.2 ст.220 ЦК України (в редакції 1963 р.), ч.1 ст.1277 ЦК України (в редакції 16 березня 2003 р.)

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, надала суду заяву в якій заперечень проти позову не має, просила розглянути справу без участі представника.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав суду заяву в якій заперечень проти позову не має, просив провести судовий розгляд справи без участі представника.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2018 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір купівлі-продажу житлового будинку за АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та власниками зазначеного будинку: ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не укладався, доказів щодо переходу права власності на зазначене майно до інших власників суду не надано, не дотримано вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку та державної реєстрації, а тому такий договір купівлі-продажу є неукладеним. Розписки про отримання коштів судом не беруться до уваги тому, що розписка ОСОБА_7 від 10 січня 1999 р. підтверджує, що останній отримав кошти в сумі 800 грн. від ОСОБА_10, який не є позивачем по справі та сплатив кошти особі, яка не була власником зазначеного майна, а розписка ОСОБА_5 від 20 березня 1997 р., яка підтверджує, що остання отримала кошти за продаж хати від ОСОБА_11 в сумі 700 грн., взагалі не містить будь-якої інформації щодо зазначеного майна - житлового будинку за АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, зокрема положень ст.ст. 208, 220, 224 ЦК УРСР, та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Суд першої інстанції встановив і таке вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 з 06 травня 1999 р.

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 13 листопада 1969 р. жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, належав на праві власності ОСОБА_12

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 помер.

Після його смерті 14 травня 1996 р. Казанківською нотаріальною конторою відкрита спадкова справа за №40.

Згідно свідоцтва про право власності від 13 вересня 1996 р. ОСОБА_8, яка є дружиною ОСОБА_12, належить право власності на Ѕ частку жилого будинку з господарськими будівлями та спорудженнями, що знаходиться в АДРЕСА_1, належного спадкодавцю ОСОБА_12 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Казанківською селищною Радою 13 листопада 1969 р.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 вересня 1996 р. спадкоємцем майна ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме Ѕ частки жилого будинку з господарськими будівлями та спорудженнями, що знаходиться в АДРЕСА_1, є на 1/15 обов'язковій долі - дружина ОСОБА_8

Право власності ОСОБА_8 на Ѕ частку та 1/15 частку від Ѕ частки жилого будинку з господарськими будівлями та спорудженнями, що знаходиться в АДРЕСА_1 зареєстровано Бюро технічної інвентаризації, про що видані реєстраційні посвідчення (а.с. 6).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 вересня 1996 р. спадкоємцем майна ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме Ѕ частини жилого будинку з господарськими будівлями та спорудженнями, що знаходиться в АДРЕСА_1, є син спадкодавця ОСОБА_6 на 13/30 частки спадкового майна.

Право власності ОСОБА_6 на 13/30 частки жилого будинку з господарськими будівлями та спорудженнями, що знаходиться в АДРЕСА_1 зареєстровано Бюро технічної інвентаризації, про що видано реєстраційне посвідчення (а.с. 8).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Після його смерті 11 вересня 1997 р. Казанківською нотаріальною конторою відкрита спадкова справа за №171. Із заявою про прийняття спадщини, в тому числі 13/30 жилого будинку з господарськими будівлями та спорудженнями, що знаходиться в АДРЕСА_1, звернувся син спадкоємця ОСОБА_13 З заявами про відмову від спадщини на користь ОСОБА_13 звернулися дружина спадкоємця ОСОБА_5 та його мати - ОСОБА_8 Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину на спірний жилий будинок на ім'я ОСОБА_13 відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_8 Після її смерті 09 січня 1999 р. Казанківською нотаріальною конторою відкрита спадкова справа за №5 за заявою ОСОБА_7 про прийняття спадщини, в тому числі спірного жилого будинку, за заповітом, посвідченим 11 липня 1998 р. державним нотаріусом Казанківської державної нотаріальної контори.

Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину на спірний жилий будинок на ім'я ОСОБА_7 відсутні.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що за договорами купівлі-продажу, які вона уклала з ОСОБА_5 та ОСОБА_7, про що були складені розписки, вона придбала жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, а тому просила визнати дійсним такий договір.

Спірні правовідносини регулюються ЦК УРСР 1963 р., який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

В силу ст. 47 ЦК УРСР 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

Таким чином, для визнання угоди дійсною необхідно декілька умов: законом передбачена обов'язкова нотаріальна форма посвідчення угоди, сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами, угода має бути повністю або частково виконана хоча б однією стороною, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди.

Статтею 227 ЦК УРСР 1963 р. передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Оскільки позивач вважає, що нею укладено договір купівлі-продажу жилого будинку, який підлягає нотаріальному посвідченню, на ці правовідносини розповсюджуються положення ст. 47 ЦК УРСР, в тому числі щодо можливості визнання його дійсним.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Таким вимогам закону рішення суду не відповідає.

Заінтересовані особи, між якими виник спір про право, що переданий на розгляд суду, називаються сторонами.

Отже сторонами у цивільному процесі є юридично заінтересовані особи (фізичні або юридичні), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ст. 48 ЦПК України).

Позивач - особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа в суді і розпочинається цивільний процес.

Відповідач - особа, котра за заявою позивача притягується до відповідальності за порушення чи оспорення права або охоронюваних законом інтересу позивача і безпосередньо на чиї права та інтереси може вплинути вирішення спору.

Згідно із ст. 524 ЦК УРСР 1963 р. спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Не допускається прийняття спадщини під умовою або з

застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту

відкриття спадщини (ст. 548 ЦК УРСР 1963 р.).

Про прийняття спадщини відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР свідчать наступні дії спадкоємця, вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно із положеннями ст. 225 ЦК УРСР 1963 р. право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

З урахуванням викладених положень закону даний позов повинен пред'являтися до осіб, з якими укладався спірний договір купівлі-продажу жилого будинку, осіб, які є власниками цього майна на час вирішення спору або до їх правонаступників, оскільки саме на права та інтереси вказаних осіб впливатиме рішення по даній справі.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, розписки щодо отримання коштів за купівлю-продаж спірного будинку, які на підтвердження своїх вимог надала позивач, складені ОСОБА_5 та ОСОБА_7, який також прийняв частину спірного будинку як спадщину після смерті ОСОБА_8 Крім того, іншу частину того ж будинку як спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, прийняв ОСОБА_13

Між тим, ОСОБА_1 звернулася з позовом до Казанківської селищної ради Миколаївської області, яка не є власником спірного будинку, угоди щодо нього з позивачем не укладала і за наявності спадкоємців, які прийняли спадщину, не може претендувати на будинок, тобто є неналежним відповідачем.

Суд залишив поза увагою вказані обставини справи та вимоги закону, не визначився в повній мірі з характером спірних правовідносин та складом їх учасників і, як наслідок, в порушення вимог п. 3 ч. 5 ст. 12, ч. 2 ст. 51 ЦПК України не роз'яснив позивачу права щодо пред'явлення позовних вимог до належного кола відповідачів.

За такого висновок суду щодо відмови у позові через недоведеність позовних вимог є передчасним без залучення до участі у справі усіх заінтересованих осіб.

Апеляційний суд з огляду на положення ст. 13, ч. 1, 6 ст. 367 ЦПК України позбавлений повноважень щодо залучення до участі у справі нових осіб.

Такі обставини залишились поза увагою доводів апеляційної скарги, але є підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до положень п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові у зв'язку з тим, що його пред'явлено не до усіх осіб, які мають безпосередній матеріальний інтерес у спорі.

Доводи апеляційної скарги, які стосуються незгоди із висновками суду по суті спору щодо наявності підстав для задоволення позову, за таких обставин є передчасними.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1; ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2018 року скасувати, постановити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Казанківської селищної ради Миколаївської області, третя особа, що не заявляє самостійних щодо предмету спору вимог - Казанківська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним відмовити через пред'явлення позову до неналежного кола відповідачів.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: В.В. Коломієць

Т.Б. Кушнірової

________

Повний текст постанови складений 29 травня 2018 року