Постанова № 74296717, 29.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/4013/17 29.05.2018

Провадження №22-ц/784/800/18

Провадження №22-ц/784/800/18

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 травня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Коломієць В.В. та Кушнірової Т.Б.,

із секретарем судового засідання: Цуркан І.І.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи цивільну справу № 490/4013/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення, яке постановив Центральний районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Гуденко Ольги Андріївни у приміщенні цього суду 15 січня 2018 року, за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2017 р. Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного 22 вересня 2011 р. договору № б/н (далі - Договір) у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідачу надано кредит в сумі 300 грн. з відсотковою ставкою в розмірі 30% річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач виконує свої зобов'язання за Договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 28 лютого 2017 р. складає 21315 грн. 66 коп., з яких: 265 грн. 20 коп. - заборгованість за кредитом; 15718 грн. 43 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3840 грн. 81 коп. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи - 500 (фіксована частина) та 991 грн. 22 коп. (процентна складова), а також судовий збір в розмірі 1600 грн.

Представник позивача просив суд розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2018 р. позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором в сумі 1054 грн. 08 коп., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 265 грн. 20 коп., заборгованість за відсотками - 238 грн. 68 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) - 50 грн. 20 коп. та судовий збір в розмірі 78 грн. 40 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено укладання з відповідачем 22 вересня 2011 р. кредитного договору та надання кредитних коштів за умови повернення частинами та сплати 30% річних за користування кредитними коштами (при цьому не доведено погодження з відповідачем збільшення процентної ставки), а також й неналежне виконання відповідачем умов договору та вважав за необхідне стягнути заборгованість в межах загального строку позовної давності - 3 роки.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить рішення суду змінити, скасувавши його в частині відмови у стягненні заборгованості з процентів, пені, комісії та штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги, а в іншій частині - рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду щодо непогодження з позичальником наданих до позовної заяви Умов та Правил надання банківських послуг є помилковими, суперечать вимогам матеріального права, суд не перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості та не врахував часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, 22 вересня 2011 р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладений договір шляхом підписання анкети заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 300,00 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, та встановленням 55 днів пільгового періоду.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з пам'яткою клієнта Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та позивачем Договір, підтверджується підписом у заяві.

Як зазначено в анкеті-заяві, ця заява, пам'ятка клієнта, Умови та правила надання банківських послуг (далі - Умови) та Тарифи банку, складають договір про надання банківських послуг.

Таким чином, судом встановлено, що Банк надав відповідачу грошову банківську споживчу позику, тобто грошовий банківський споживчий кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки.

Кредитна картка - це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо погашення кредиту та відсотків по ньому виникла заборгованість за кредитним договором, яка згідно з наданим позивачем до позовної заяви розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 4-5) станом на 28 лютого 2017 р. складає 21 315 грн. 66 коп., з яких: 265 грн. 20 коп. - заборгованість за кредитом; 15 718 грн. 43 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 840 грн. 81 коп. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 991 грн. 22 коп. - штраф (процентна складова).

Факт укладання кредитного договору, отримання кредитної картки, використання кредитних коштів, наявність заборгованості відповідачем не оспорюється.

Таким чином, між позивачем та відповідачем шляхом підписання анкети-заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (далі - Довідка про умови), було укладено кредитний договір, і відповідно до наведених у Довідці про умови положень відповідачу була надана відновлювальна кредитна лінія за умови нарахування 2,5% на місяць за користування кредитними коштами, які нараховуються на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у році, пільговим періодом у 55 днів. Погашення заборгованості мало відбуватися щомісяця, до 25 числа місяця, який є наступним за звітним, в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості. Передбачено сторонами і відповідальність боржника за неналежне виконання умов договору у вигляді пені та штрафів.

Як встановлено судом, відповідач систематично використовувала кредитні кошти (в останнє зняття коштів відбулося 04 лютого 2013 р.) та здійснювала погашення заборгованості до 16 травня 2014 р., після чого припинила повернення позивачеві кредитних коштів.

За такого суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитом позивачем не оскаржується і предметом апеляційного перегляду не було.

Між тим, з висновком суду щодо розміру процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню з ОСОБА_1, а також щодо стягнення неустойки погодитись не можна.

Так, в силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України (тут і далі в редакції, яка була чинною на час укладання даного кредитного договору) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як було встановлено судом, сторони при укладенні договору домовились, що позичальник зобов'язаний сплачувати позивачеві 30% річних за користування кредитними коштами.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що в подальшому позивачем було змінено проценту ставку: з 01 вересня 2014 р. - 34,8% річних (або 2,9% на місяць), з 01 квітня 2015 р. - 43,2% річних (або 3,6% на місяць).

Суд вірно дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає умовам договору щодо процентної ставки, наявній у відповідача заборгованості за кредитом та порядку нарахування процентів.

Так, нові ставки процентів за користування кредитом можуть застосуватися лише до нової кредитної заборгованості, тоді як в останнє кредитні кошти були використані відповідачем (04 лютого 2013 р.), коли діяла відсоткова ставка в розмірі 30% річних. За такого відсутні підстави для застосування до розрахунку заборгованості за процентами інших відсоткових ставок.

Не можна прийняти до уваги наданий представником позивача розрахунок заборгованості з урахуванням нових відсоткових ставок, виходячи також з наступного.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідачу були відомі та погоджувались ним будь-які інші умови кредитування, в тому числі щодо збільшення процентної ставки порівняно із зазначеною у довідці про умови кредитування, підписаній ОСОБА_1 22 вересня 2011 р.

Крім того, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції закону, яка діяла на час укладання сторонами договору).

Умови договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемними (ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України в редакції закону, яка діяла на час укладання сторонами договору).

Таким чином, і зміни умов щодо збільшення розміру процентів після укладання договору сторонами є нікчемними.

За такого будь-які непогоджені з відповідачем зміни розміру процентної ставки є нікчемними з огляду на наведені норми закону.

Враховуючи викладене суд вірно вважав, що збільшення позивачем в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки не відповідає вимогам закону та що розрахунок заборгованості за процентами слід робити з 30% ставки.

Між тим, суд помилково обмежився розрахунком процентів за три роки.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частин 1, 3 ст. 264 ЦК України).

В силу частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останні дії з погашення кредитної заборгованості вчинені ОСОБА_1 16 травня 2014 р., що свідчить про визнання нею свого боргу.

В суд позивач звернувся у квітні 2017 р., тобто в межах визначеного законом загального строку позовної давності.

Крім того, по справі ухвалено заочне рішення, відповідач участь у розгляді справи не брав, з заявами про застосування строку давності до суду не звертався.

Отже у суду були відсутні підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності та стягненні процентів за користування кредитом в межах трьох років.

Крім того, суд не взяв до уваги при здійсненні розрахунку, що 10 травня 2015 р. відповідач внесла на погашення заборгованості 381 грн. 61 коп. та 16 травня 2015 р. - 77 грн. 58 коп.

За такого розрахунок заборгованості слід зробити наступним чином.

Прострочена заборгованість за кредитом в сумі 265 грн. 20 коп., яку просить стягнути позивач, виникла у позичальника ОСОБА_1 28 лютого 2013 р. На цей день заборгованість за процентами складала 8 грн. 42 коп.

За період з 28 лютого 2013 р. по 16 травня 2014 р. (день останнього погашення відповідачем заборгованості за договором), що становить 441 день, розмір процентів складає: 105 грн. 44 коп. ((265,2 х 30%):360 = 0,22 грн. (проценти за 1 день) х 441 днів + 8,42 грн.).

10 травня 2014 р. та 16 травня 2014 р. боржником погашено 459 грн. 19 коп., з яких 450 грн. зараховано на погашення пені 9 грн. 19 коп. - на погашення процентів за користування кредитними коштами.

Тому, станом на 16 травня 2014 р. заборгованість за кредитом становить 265 грн. 20 коп., за процентами - 96 грн. 25 коп., за пенею - 0,00 грн.

Період з 16 травня 2014 р. по 28 лютого 2017 р. складає 1020 днів. Тому розмір неповернутих процентів становить: 0,22 грн. х 1020 грн. + 96,25 грн. = 320 грн. 65 коп.

Такий розмір процентів, на відміну від наданого до позовної заяви розрахунку, відповідає правилам нарахування процентів і ґрунтується на розмірі заборгованості за кредитом, кількості днів прострочки та визначеній договором сторін процентній ставці, а також враховує здійснені відповідачем платежі за договором.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Як було встановлено судом, сторони домовились, що у разі порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів позичальник зобов'язався сплатити штраф в розмірі 250 грн. та 5% від суми заборгованості з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій, про щозазначено у довідці про умови кредитування.

Також сторони домовились, що нараховується пеня за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі: пеня 1 - базової процентної ставки за договором (30%), яка нараховується за кожен день прострочення кредиту, пеня 2 - 1% від заборгованості, але не менш 30 грн. на місяць, яка нараховується один раз на місяць за наявності прострочення за кредитом або процентам 5 та більше днів в розмірі 50 грн. і більше.

Таким чином фактично за одне й те саме порушення умов договору - несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів, у договорі передбачено два види відповідальності.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 р.

Виходячи з викладених обставин справи, положень закону та правової позиції, на відповідача може бути покладено лише один вид цивільно-правової відповідальності, а саме - штраф.

За такого у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору щодо повернення кредитних коштів з неї на користь позивача необхідно стягнути крім суми заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в межах строку позовної давності також і передбачені договорами штрафи - 500 грн. (фіксована частина) та 5% від суми заборгованості, що підлягає стягненню -585 грн. 85 коп., що становить 29 грн. 29 коп., а всього - 529 грн. 29 коп. штрафів.

Враховуючи, що рішення суду в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та штрафами ухвалено з порушенням положень матеріального закону, воно в цій частині в силу положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення зазначених позовних вимог, зазначивши про стягнення з відповідача на користь позивача 1 115 грн. 14 коп. заборгованості за кредитом, з яких: 265 грн. 20 коп. заборгованості за кредитом, 320 грн. 65 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом та 529 грн. 29 коп. штрафів.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що рішення суду підлягає зміні, необхідно відповідно змінити і розподіл судових витрат, здійснений судом першої інстанції.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 1 600 грн. судового збору, які підлягають поверненню позивачу пропорційно задоволеним вимогам (1115,14 грн.) від загальної суми позовних вимог (21 315 грн. 66 коп.), що становить 83,71 грн. (1115,4 х 1 600 : 2135,66).

Також необхідно провести розподіл судових витрат, понесених в апеляційній інстанції - сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги - 2 400 грн., а саме поверненню підлягає 125 грн. 56 коп. (1 115,14 х 2400 : 21315,66).

Тобто з відповідача на користь позивача загалом необхідно стягнути 209 грн. 27 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 367-369, 374, 376, 381, 381 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2018 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» 1 115 грн. (тисячу сто п'ятнадцять) 14 коп. заборгованості за кредитним договором від 22 вересня 2011 року, що виникла станом на 28 лютого 2017 року, з яких: заборгованість за кредитом - 265 грн. 20 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом - 320 грн. 65 коп. та 529 грн. 29 коп. штрафів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» 209 (двісті дев'ять) грн. 27 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: В.В. Коломієць

Т.Б. Кушнірова

__________

Повний текст постанови складений 29 травня 2018 року