Постанова № 74293715, 24.05.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/4545/15-ц Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т. Г.

Категорія 25 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року

Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М.,

секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Житомирі цивільну справу № 285/4545/15-цза позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, яке ухвалене 15 березня 2018 року суддею Заполовською Т.Г. у м. Новоград-Волинській

встановив:

У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до суду з позовом, в якому зазначало, що 14 грудня 2012 року о 12 год. по вул. Пархоменка, 8 у м. Новоград-Волинському Житомирської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_3, який керував автомобілем «Skoda Oсtavia», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ТОВ «Укреколайн», та ОСОБА_1, який керував автомобілем КРАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 Постановою Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

ПАТ СК «Українська страхова група» в порядку виконання зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів від 11 червня 2012 року № 28-0601-12-00053 відшкодувала власнику автомобіля ТОВ «Укреколайн» збитки у розмірі 35 821,13 грн. У квітні 2013 року відповідачу ОСОБА_1 направлено претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу, яка залишена ним без належного реагування. У зв'язку вищевказаним, позивач просив стягнути з відповідача сплачене страхове відшкодування у розмірі 35 821,13 грн.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 лютого 2016 року позов задоволено в повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області 29 березня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено, виключено посилання на ст. 1191 ЦК України, в решті -залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 березня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ СК «Українська страхова група» 35 821,13 грн виплаченого страхового відшкодування та 1 218,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням відповідачем подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги його статус, як виконавця трудових виробничих обов'язків на підприємстві ПСП «Агро-Шанс» та не надано даному факту належної оцінки. Крім того, вказує на наявність підстав для застосування строку позовної давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів позовних вимог та апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27 червня 2012 року між ПАТ СК «Українська страхова група» та ТОВ «Укреколайн» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є страхування автомобіля Skoda Octavia A5 1.9TDI, державний номерний знак НОМЕР_1.

14 грудня 2012 року о 12 год. по вулиці Пархоменка, 8 у місті Новоград-Волинському Житомирської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю водія Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 та водія КРАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1.

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Відомості про оскарження вказаної постанови в матеріалах справи відсутні. Відсутні також відомості про страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «КРАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2.

На підставі звернення страхувальника із заявою про настання страхового випадку та страхового акта № КА-2618 від 17 січня 2013 року ПАТ СК «Українська страхова група» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 35 821,13 грн згідно платіжного доручення № 923 від 23 січня 2013 року.

16 квітня 2013 року позивачем ПАТ СК «Українська страхова група» на адресу ОСОБА_1 направлено претензію № 4535/1384УСГ з вимогою відшкодувати шкоду в порядку регресу, яка залишилась без реагування.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 липня 2017 року до участі у справі залучено ОСОБА_2, яка на час ДТП була власником вищезазначеного автомобіля КРАЗ.

Цивільним Кодексом України передбачено, що зворотня вимога може бути заявлена у вигляді регресу ( ст. 1191 ЦК України) або у вигляді суброгації ( ст. 993 ЦК України).

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таке ж положення закріплено у статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 26 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК.

Також, у пункті 27 вищезазначеної постанови зазначено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

За таких обставин, коли цивільна відповідальність власника автомобіля «КРАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 не була застрахована, а винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, згідно постанови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25 грудня 2012 року є відповідач, який був за кермом під час скоєння ДТП, то на останнього покладено відповідальність за завдані збитки. Власнику транспортного засобу Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 позивачем ПАТ СК «Українська страхова група» сплачено страхове відшкодування в розмірі 35821,13 грн, а тому спірні правовідносини регулюються ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», на підставі яких позивач і просив задовольнити його позов, а не ст. 1191 ЦК та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду. Так, матеріали справи не містять, а позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту перебування у трудових відносинах з ПСП «Агро-Шанс» або наявності договору між ними, що надало б суду можливість для застосування ст. 1172, 1187 ЦК України, на застосуванні яких наполягав ОСОБА_1 Безпосередньо в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що «я дійсно не був у трудових відносинах з ПСП, але я виконував роботу, яка витікала з договірних відносин ПСП і на час ДТП якраз і перевозив такий вантаж» (а.с. 203). Проте, будь-яких доказів на підтвердження факту перебування у трудових відносинах, укладання договору на виконання певної роботи, тощо відповідач не надав. Суд першої інстанції в повному обсязі дослідив обставини справи та встановив відсутність виробничих чи трудових відносин між ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2, надав їм правильну та обґрунтовану оцінку.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з характером правовідносин, чітко обґрунтував, що ОСОБА_1 є належним відповідачем та визнав позовні вимоги ПАТ СК «Українська страхова група» такими, що підлягають задоволенню.

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги щодо спливу строку позовної давності при суброгації. Перебіг строку позовної давності, починається від дня настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги, до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову, у тому числі щодо часу виникнення права на позов - з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду.

Як свідчать матеріали справи, в даному випадку строки позовної давності не можуть бути застосовані у зв'язку з тим, що вказана дорожньо-транспортна пригода відбулася 14 грудня 2012 року, а позов направлено через засоби поштового зв'язку 11 грудня 2015 року (а.с. 27), тобто до спливу трьох річного строку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Будь-яких належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : Судді :

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2018 року.