Ухвала суду № 7429043, 17.11.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-38847/08 Головуючий у 1-й інстанції: Гонтарук В.М.

Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" листопада 2009 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Зайцева М.П.

суддів Романчук О.М., Усенка В.Г.

при секретарі Сидоренко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Паралакс-Н» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Паралакс-Н» до державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області про визнання нечинним рішення , –

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Паралакс-Н» , звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 липня 2008 року №0000602303.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року – в позовних вимогах відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач ТОВ «Паралакс-Н» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги позивача, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що подання 30.07.2007 року (останній день сплати) до банку належним чином оформленого платіжного доручення, є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов’язання.

Представник відповідача державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області не скористався своїм правом надання заперечення на апеляційну скаргу.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 липня 2008 р. державною податковою інспекцією у Немирівському районі проведено комплексну документальну перевірку з питань правильності дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Паралакс-Н" за період з 30.01.2007 р. по 31.03.2008 р., за результатами чого складено відповідний акт № 24/23-34508635.

В ході проведеної перевірки встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки у касі товариства в розмірі 1208,06 грн., чим порушено норми п. 2.6 ст. 2 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", що затверджене постановою правління НБУ від 05.12.2004 №637.

За наслідками перевірки 22 липня 2008 року податковим органом, з урахуванням положень Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. № 436/95, прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000602303, згідно якого визначено штраф в розмірі 6040,30 грн.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції керувався наступним.

Пунктом 7.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, (далі - Положення), передбачено, що відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.

У разі виявлення порушень встановленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Штрафні санкції за порушення норм Положення передбачені Указом Президента від 12.06.1995р. №436 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (далі - Указ). Пунктом 1 Указу встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

- за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, що підтверджено поясненнями представника позивача, які посилаються на ч.2 ст. 241 Господарського кодексу України, перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються виключно законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Однак, у кодексі посилання на застосування виключно закону немає.

Однак, у п. 1 ст. 238 Господарського кодексу України зазначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, а у п.2 цієї статті - види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Таким чином посилання позивача, що Указ не може застосовуватись в даних правовідносинах, оскільки не є законом, не може судом взято до уваги виходячи з нижченаведеного.

Статтею 106 Конституції України передбачено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими і до виконання на території України.

Відповідно до пункту 4 Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Вищої Ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України від 27 березня 2002 року N 7-рп/2002, вказана вище норма закріпила конкретний перелік повноважень Президента України, який на основі та на виконання Конституції і законів України видає обов'язкові до виконання на території України укази і розпорядження. За юридичними ознаками ці акти глави держави можуть мати як нормативно-правовий, так і індивідуально-правовий характер. Виходячи зі змісту статті 106, частини другої статті 147, частини першої статті 150, статті 152 Конституції України укази і розпорядження Президента України є правовими актами.

Разом з тим, Законом України „Про державну податкову службу" до функцій державних податкових інспекцій у районах віднесено забезпечення застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами, а у п. 11. ст. 11 цього ж закону податковим органам надано право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що працівники державної податкової інспекції у Немирівському районі застосували адміністративно-господарську санкцію до товариства з обмеженою відповідальністю "Паралакс-Н" згідно із нормами чинного законодавства та діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та вищезазначені правові норми, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000602303 немає, доводи апелянта не ґрунтуються на законі і не підтверджені наявними у справі доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року ґрунтується на повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Паралакс-Н» – залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2008року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 23 листопада 2009 року.