Постанова № 74287655, 23.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2920/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.,

за участю представника відповідача Горбунової К.Ю.,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 року (м.Харків, головуючий суддя І інстанції Бадюков Ю.В., повний текст складено 22.01.2018 року) по справі № 820/2920/17 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, треті особи: Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мінюст), треті особи: Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія), ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_7), в якому, з урахуванням змін, просив:

- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року за № 1819/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- зобов'язати Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) в особі відповідного структурного підрозділу у сфері державної реєстрації поновити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 17098938; дата, час державної реєстрації 21 жовтня 2016 року 00:05:27; державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7; підстава виникнення права власності: Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер 1362, виданий 26 червня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та Договір відступлення права вимоги, серія та номер 769, виданий 06 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32001750 від 24 жовтня 2016 року 10:42:27, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7; про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1. (т.1 а.с.5-17, т.2 а.с.116-128, 187,

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку із невиконанням умов договору позики № 1360 від 26.06.2007 року, укладеним між первісним кредитором - ОСОБА_10 та позичальником ОСОБА_6, позивач був змушений звернутись до нотаріуса із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки. Приватним нотаріусом ОСОБА_7 21.10.2016 року правомірно була здійснена реєстрація права власності на вищезазначену квартиру за ОСОБА_3 Проте, ОСОБА_4 07.12.2016 року звернувся із скаргою до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України на дії державних реєстраторів прав на нерухоме майно, яка за відсутності ОСОБА_3, як власника спірного майна, розглянула вказану скаргу та надала схвальний висновок, на підставі якого Міністерство юстиції України винесло оскаржуваний наказ від 07.06.2017 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 року у повному обсязі відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (т.2 а.с.203-212)

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (т.2 а.с.227-238)

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції не дослідив всіх поданих письмових доказів, у зв'язку з чим дійшов передчасного та необгрунтованого висновку про недоведеність заявлених адміністративних вимог.

При цьому, суд першої інстанції безпідставно не прийняв доводи позивача про законність дій державного реєстратора під час реєстрації права власності на іпотечне майно за позивачем та послався на те, що до спірних правовідносин нібито не можуть бути застосовані норми ч. 4 ст. 24 Закону, оскільки державна реєстрація права власності на спірну квартиру проходила нібито не вперше.

Висновки суду першої інстанції щодо не виготовлення електронних копій документів, які заявником ОСОБА_3 було подано разом із заявою про реєстрацію за ним права власності на іпотечну квартиру є необгрунтованими та безпідставними, а тому достатніх підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову у суду не було.

Представники відповідача та третьої особи у відзиві на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників , дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, 26 червня 2007 року ОСОБА_6, від імені якого ОСОБА_5, діяла як піклувальник, на підставі рішення Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради м. Харкова від 05.06.2007 р. №128/30 (Позичальник) уклав з ОСОБА_10 (Позикодавець) Договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №1360. (т.1 а.с.18, 175, 215-216)

Відповідно до умов даного Договору Позикодавець передав Позичальнику грошові кошти у сумі 35200,00 доларів США (тридцять п'ять тисяч двісті доларів Сполучених Штатів Америки), а Позичальник зобов'язався повернути грошові кошти у такій самій сумі, що були йому передані, у строк не пізніше 26 травня 2009 року згідно із передбаченим самим Договором графіком повернення.

З метою забезпечення виконання умов зазначеного Договору позики грошових коштів, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від імені якого ОСОБА_5, як піклувальник на підставі рішення Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради м.Харкова від 05.06.2007р. за №128/30, (Іпотекодавці) уклали з ОСОБА_10 (Іпотекодержатель) 26 червня 2007 року Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №1362. (т.1 а.с.20, 174, 218-219)

Відповідно до умов даного Договору предметом іпотеки є двокімнатна квартира, загальною площею 50.5 кв.м., житловою площею 29.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

Положеннями пункту 1 вказаного Договору про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено, що при виникненні у Іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодержатель має право за власним вибором продати предмет іпотеки відповідно до ст.38 Закону України "Про іпотеку" або обернути його в свою власність в порядку ст.37 Закону України "Про іпотеку".

21.10.2016 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32001750 від 24.10.2016, згідно якого зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна: 2 кімнатна квартира, загальною площею 50.5 кв.м., житловою площею 29.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі Договору задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 1362, виданому 26.06.2007, видавник: ОСОБА_8, приватний нотаріус ХМНО; Договір відступлення права вимоги, серія та номер: 769, виданий 06.06.2016, видавник: ОСОБА_11, приватний нотаріус КМНО. (т.1 а.с.76-77, 178-180)

12.12.2016 року ОСОБА_4 звернувся до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України зі скаргою на дії державних реєстраторів прав на нерухоме майно, в якій, крім іншого, просив скасувати рішення Приватного нотаріуса ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32001750 від 24.10.2016 року, на об'єкт нерухомого майна: 2 кімнатна квартира, загальною площею 50,5 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування вулиця Другої П ятирічки) за ОСОБА_3 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 1362, виданому 26.06.2007 року, видавник: ОСОБА_8, приватний нотаріус ХМНО; Договір відступлення права вимоги, серія та номер: 769, виданий 06.06.2016 року, видавник: ОСОБА_11, приватний нотаріус КМНО. (т.1 а.с.78-81, 168-171)

19.05.2017 року Комісією був складений Висновок за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 від 07.12.2016 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 08.12.2016 року за № 38442-0-33-16, згідно якого Комісією було вирішено задовольнити скаргу у повному обсязі: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2016 року за № 32001750, прийнятого Приватним нотаріусом ОСОБА_7, внести запис про скасування запису про державну реєстрацію права власності № 17098938 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та блокувати доступ Приватному нотаріусу ОСОБА_7 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці. (т.1 а.с.145-151, 194-197)

На підставі вказаного висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерством юстиції України було прийнято наказ від 07.06.2017 року №1819/5, яким скарга ОСОБА_4 від 07.12.2016 року була задоволена у повному обсязі, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2016 року № 32001750, прийняте Приватним нотаріусом ОСОБА_7, внесено запис про скасування запису про державну реєстрацію права власності № 17098938 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а також блоковано доступ Приватному нотаріусу ОСОБА_7 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці. (т.1 а.с.87, 198)

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, Комісією та відповідачем було встановлено порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав приватним нотаріусом ОСОБА_7, зокрема не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, оскільки нею було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (фактично договору іпотеки) шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за відсутності передбачених законодавством документів, необхідних для проведення такої державної реєстрації прав, а саме: за відсутності документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

Також суд першої інстанції вказав, що приватним нотаріусом ОСОБА_7, як державним реєстратором, всупереч вимогам чинного законодавства не виготовлено електронні копії документів та не розміщено їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав.

При цьому, на відповідну квартиру згідно із даними Державного реєстру прав було накладено арешт (записи про державну реєстрацію обтяження у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна), що є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Щодо дотримання відповідачем та Комісією процедури повідомлення позивача щодо розгляду скарги по суті суд першої інстанції відмітив, що на офіційному сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату було розміщено відповідне оголошення, а на адресу позивача було направлено відповідні листи.

Крім того, суд першої інстанції відмітив, що матеріали справи не містять доказів про оскарження Приватним нотаріусом ОСОБА_7 відповідного наказу Міністерства юстиції України щодо порушення саме нею, як державним реєстратором, вимог чинного законодавства під час вчинення реєстраційної дії та притягнення до відповідальності шляхом блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1128).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 1952-IV визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

При цьому, згідно з ч. 9 ст. 37 Закону № 1952-IV, порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного припису, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, п. 2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Міністерством юстиції України або відповідним територіальним органом.

Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року № 37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване Міністерством юстиції України від 13 січня 2016 року за № 42/28172 (далі - Положення № 37/5).

Відповідно до п. 3, 4 Порядку №1128, розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у п. 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Така скарга у день її надходження реєструється суб'єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

Відсутність обов'язкових відомостей у скарзі та документів, що долучаються до скарги, передбачених Законами, не є підставою для відмови у її реєстрації.

Згідно з п. 8 Порядку № 1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1128, за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Таким чином, відповідна Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги на реєстраційні дії, встановивши, що оскаржувані дії вчинено з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» складає відповідний висновок, який є підставою для прийняття суб'єктом розгляду рішення про задоволення скарги у формі наказу.

Правові засади та процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також процедура ведення Державного реєстру прав регулюються Законом, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141), якими, зокрема, визначено таке.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Внесення відомостей до Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених Законом.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону державна реєстрація прав передбачає, зокрема, прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав.

Державний реєстратор, зокрема, відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав та присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24 Закону встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Порядком № 1127 визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до Порядку № 1127 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені Порядком.

З поданих оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник виготовляє електронні копії таких документів шляхом їх сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

У разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об'єкту нерухомого майна, об'єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

За наявності зареєстрованих речових прав на такий об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва або обтяжень таких прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб'єктів цих прав до відповідного відкритого розділу.

Пунктом 57 Порядку № 1127 з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку» встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Порядком № 1141 визначено процедуру ведення Державного реєстру прав.

Відповідно до Порядку № 1141 на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру прав.

Розділ Державного реєстру прав відкривається державним реєстратором на кожний окремий об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше.

Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про:

нерухоме майно;

право власності та суб'єкта цього права;

інші речові права та суб'єкта цих прав;

обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.

Після відкриття державним реєстратором розділу Державного реєстру прав та внесення до нього запису державний реєстратор присвоює об'єкту нерухомого майна реєстраційний номер.

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна є ідентифікатором розділу Державного реєстру прав, відкритого державним реєстратором на такий об'єкт.

Після внесення державним реєстратором запису про речове право на нерухоме майно, обтяження такого права до Державного реєстру прав такому запису присвоюється номер, який є його ідентифікатором.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необгрунтованого висновку про недоведеність заявлених адміністративних вимог, та зазначає, що за висновком Комісії приватним нотаріусом ОСОБА_7 не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, оскільки нею було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (фактично договору іпотеки) шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за відсутності передбачених законодавством документів, необхідних для проведення такої державної реєстрації прав відповідно до пункту 57 Порядку № 1127, а саме: за відсутності документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

Суд вважає заслуговуючими уваги заперечення відповаідача про те, що відповідно до п. 8 Порядку, об'єктивність розгляду скарги забезпечується шляхом перевірки відомостей у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно , що і було зроблено Мін'юстом при встановлені обставин, що мали значення для розгляду скарги ОСОБА_4

Саме проаналізувавши вказаний реєстр Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації встановила, що у ньому відсутній документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, тобто на час вчинення реєстраційних дій приватним нотаріусом не було внесено до реєстру необхідний пакет документів, на які позивач посилається в адміністративному позову та містяться в матеріалах справи.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 8 ч. З ст. 10 Закону державний реєстратор: виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).

Положеннями ст. 16 Закону передбачено, формування заяв у сфері державної реєстрації прав та/або їх реєстрація проводиться у базі даних заяв.

При прийнятті заяв у паперовій формі обов'язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.

Відповідно до ст. 17 Закону, реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об'єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об'єкта.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону державна реєстрація прав передбачає, зокрема, прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав.

Тобто, всі документи які подаються заявником для проведення реєстраційних дій підлягають обов'язковому скануванню для подальшого розміщення у Державному реєстрі прав.

Під час перевірки скарги ОСОБА_4 Комісія, перевіривши Єдиний державний реєстр речових прав на нерухоме майно, встановила, що всі скан-копії відповідних документів у Реєстрі відсутні.

Крім того, як свідчать матеріали справи, з даних Державного реєстру прав, на підставі постанови від 01 лютого № 183-21/2010 та № 157-21/2010 Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на квартиру накладено арешт (записи про державну реєстрацію обтяження від 01 лютого 2010 року №№ 9469912, 9469983 у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна).

Також, відповідно до постанови від 30 вересня 2011 року № 646-21/2011 Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на квартиру накладено арешт (запис про державну реєстрацію обтяження від 04 жовтня 2011 року № 11682380 в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна).

За загальними правилами, встановленими ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі наявних зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, № 1952-IVобтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Відповідно до статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» (чинного станом на дату винесення постанов про арешт нерухомого майна) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Колегія судді не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача щодо законності дій приватного нотаріуса з посиланням на п. 2 ч. 4 ст. 24 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно якого відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав також з наступного.

Дійсно, відповідно до ч. 4 статті 24 Закону, відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі, зокрема, державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі забороїі відчуження об'єктів нерухомого майна, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

Проте, зазначене положення Закону може бути застосовано тільки в тому випадку, якщо цей арешт був накладений задля забезпечення права вимоги безпосередньо позивача.

Як вбачається з даних Державного реєстру прав, на підставі постанови від 01 серпня 2010 року № 157-21/2010 Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на квартиру накладено арешт (записи про державну реєстрацію обтяження від 01 лютого 2010 року №№ 9469912, 9469983 у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна), та відповідно до постанови від ЗО вересня 2011 року № 646-21/2011 Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на квартиру накладено арешт (запис про державну реєстрацію обтяження від 04 жовтня 2011 року № 11682380 в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна). Арешти були накладені в рамках виконавчих проваджень, які були відкриті Орджонікідзевським ВДВС ХМУЮ для забезпечення задоволених позовних вимог АКІБ "УкрСиббанк", що унеможливлює застосування цієї норми Закону.

Відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 (чинного на момент винесення постанов про арешт нерухомого майна) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Тобто, арешт майна передбачає заборону вчинення будь-яких дій саме відносно цього майна.

У зв'язку з чим, наявність у Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте, а тому державний реєстратор не мав права проводити зазначену державну реєстрацію прав.

Суд також не може прийняти до уваги посилання апелянта на постанову Апеляційного суду Харківської області по справі №644/2585/16-ц, якою залишено без змін рішення рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 25 липня 2017 року про задоволення позовних вимог позивача про звільнення іпотечного майна з_під арештів, оскільки на час вчинення оскаржуваних ОСОБА_4 в скарзі дій приватного нотаріуса - 24 жовтня 2016 року таке рішенння було відсутнє.

Крім того, матеріали справи містять докази про часткове виконання умов Договору позики грошових коштів від 26 червня 2007 року ОСОБА_6 ( а.с.143-144 т.1), на що звертав увагу його представник під час апеляційного розглляду справи, а також посилався на відсутність встановлення відповідності законодавству документів щодо відступлення прав за іпотечним договором на дату вчинення оскаржуваної реєстрації .

Пунктом 2 частини шостої статті 37 Закону у чинній редакції встановлено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Крім того, частиною другою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у випадку задоволення скарги Міністерством юстиції України за результатами її розгляду шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Щодо твердження позивача, про те що він об'єктивно був позбавлений можливості прийняти участь у засіданні Комісії, підтвердити необґрунтованість заявленої скарги та повідомити Комісію про дійсні обставини справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9, 10 Порядку № 1128, під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Як свідчать матеріали справи, Міністерством юстиції України були направлені відповідні листи від 11.05.2017 за вих. № 38442-0-33-16/19К та за вих. № 2/38442-0-33-16/19К на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 З викладеного слідує, що відповідачем було дотримано процедуру повідомлення щодо розгляду скарги по суті (т. 1, а.с. 193).

Колегія суддів також зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єкта владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення тільки у випадку, якщо такі порушення потягли прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, яке за змістом не відповідає (суперечить) нормам законодавства. Якщо такої невідповідності не встановлено, то підстави для скасовування ненормативного акта відсутні.

Щодо доводів позивача про порушенння відповідачем його права власності на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуваним Наказом Міністерства юстиції України скасовано реєстраційну дію, вчинену щодо позивача праватним нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, саме правомірність дій державного реєстратора була предметом розгляду Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, за висновками якої комісії відповідачем прийнято скаржуваний наказ та встановлено порушення саме приватним нотаріусом ОСОБА_7, як державним реєстратором вимог чинного законодавства під час вчинення реєстраційної дії та притягнуто до відповідальності шляхом блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці, при цьому матеріали справи не містять відомостей про оскарження наказу Мінюсту № 1819/5 від 07.06.2017 року саме приватним нотаріусом ОСОБА_7

Матеріалами справи підтверджено правомірність наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року №1819/5, прийнятого на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 від 07.12.2016 року.

Дане обґрунтування знайшло своє підтвердження в рішенні суду першої інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 07.06.2017 № 1819/5 є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Жодні доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 року по справі № 820/2920/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 29 травня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд М.М. Яковенко