Постанова № 74285609, 29.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/2552/17 Номер провадження 22-ц/775/712/2018

Єдиний унікальний номер 227/2552/17

Номер провадження 22-ц/775/712/2018

Категорія: 34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мірути О.А.

суддів Жданової В.С., Хейло Я.В.,

за участю секретаря Ситніка Д.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2018 року ( суддя Левченко А.М. ) у цивільній справі № 227/2552/17 за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, -

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2017 року до суду звернувся ОСОБА_2, який після уточнення позовних вимог остаточно просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля HYUNDAI ACCENT 1,4 5MT2, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 65 392,18 грн., судові витрати на проведення експертного автотоварознавчого досліження та виїзд експерта на суму 1000 грн., завдану моральну шкоду 10000 грн., посилаючись на наступне.

16.02.2017 року об 11 год. 40 хв. в м. Білозерське, по вул. Фестивальній, керуючи автобусом Мерседес Бенц, ОСОБА_3 реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом, скоїв наїзд на стоячий автомобіль HYUNDAI АССENT реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Внаслідок ДТП автомобіль HYUNDAI ACCENT, реєстраційний НОМЕР_1, який перебуває у користуванні та розпорядженні ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, отримав механічні ушкодження, тим самим, в результаті протиправних дій ОСОБА_3 була спричинена матеріальна шкода на суму 65 392, 18 грн..

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03.04.2017 року, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Згідно трудового договору, складеного 02.04.2012 року в м. Павлоград Дніпропетровської області, та зареєстрованого 03.04.2012 року за № 04901200322 в Павлоградському міськрайонному центрі зайнятості Дніпропетровської області ОСОБА_3 є найманим працівником у ФОП ОСОБА_1, працює водієм автобусу.

Крім матеріальної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди спричинена і моральна шкода, яку він оцінив у 10000 грн..

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 задоволені частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 65 392 грн. 18 коп. та моральну щкоду в сумі 500 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2018 року, відмовивши позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме не пред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до нього . Також він не згодний з висновками авто товарознавчих експертів, оскільки вважає, що у висновку не зазначено, який метод для визначення вартості застосований та не враховано, що автомобіль використовувався в якості таксі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на ст. 1194 ЦК України та врахував положення ст. 1192 ЦК України при вирішенні питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, згідно якої з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі. В частині моральної шкоди та стягуючи 500 гривень з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, суд врахував характер скоєного ДТП, глибину душевних страждань позивача через пошкодження майна внаслідок ДТП.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_2 на праві користування та розпорядження належить легковий автомобіль HUNDAI ACCENT 1.4 5MT2 випуску 2008 року, що підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та нотаріально посвідченої довіреності.

16.02.2017 року об 11 год. 40 хв. ОСОБА_3, в м. Білозірське по вул. Фестивальній, керував автомобілем Мерседес Бенц, н.з. НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом скоїв наїзд на стоячий автомобіль HYUNDAI ACCENT,н.з.НОМЕР_1. В результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03.04.2017 року, ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Трудовим договором, складеним 02.04.2012 року в м. Павлоград Дніпропетровської області, та зареєстрованим 03.04.2012 року за № 04901200322 в Павлоградському міськрайонному центрі зайнятості Дніпропетровської області підтверджується, що ОСОБА_3 є найманим працівником у ФОП ОСОБА_1, а саме порацює водієм автобусу.

Ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.

Таким чином, дослідивши докази по справі, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_3 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, що спричинило матеріальну шкоду позивачу, яка повинна відшкодовуватися фізичною особою ОСОБА_1, з яким водій ОСОБА_3 у трудових відносинах та виконував їх під час дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог до нього в зв»язку з необхідністю їх стягнення зі страховика.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно Полісу №АК/1553274 від 05.10.2016р. на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 власника Mersedes-Benz НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована ПрАТ "Європейський страховий союз".

01.06.2017 року позивач звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно відповіді Національної комісії від 06.07.2017 року, ПрАТ «Європейський страховий союз», на вимогу Нацкомфінпослуг, повідомив що 22.02.2017 року страховиком отримано повідомлення про подію, яка мала місце 16.02.2017 року, а заяву про виплату страхового відшкодування отримано 20.04.2017 року.

Відповідно до письмових пояснень ПрАТ «Європейський страховий союз» від 01.09.2017 року №08-2/494, надісланих на адресу суду, автомобіль HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_1 був оглянутий аварійним комісаром, складені та надані до ПрАТ «Європейський страховий союз» всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Договір страхування передбачає право потерпілого одержати відшкодування шкоди за рахунок страхової компанії, але особа вправі здійснювати свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги в тій частині, що неприд'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові не заслуговують на увагу.

Згідно висновку № 145/127 експертного авто товарознавчого дослідження від 17.07.2017 року, який міститься в матеріалах справи:

1.Вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля HYUNDAI ACCENT,н.з.НОМЕР_1 складає 65 392,18 гривень.

2.Ринкова вартість автомобіля HYUNDAI ACCENT,н.з.НОМЕР_1 складає 125 496,00 гривень.

3.Вартість матеріальної шкоди спричиненої власнику автомобіля HYUNDAI ACCENT,н.з.НОМЕР_1 складає 31 854,95 гривень.

При вирішенні питання про відшкодування шкоди, завданої майну позивача та визначаючи розмір такої шкоди суд першої інстанції правомірно врахував положення ч.2 ст. 1192 ЦК України, якою визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, та положення ч.2 п.1 ст. 22 ЦК України, якою визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Чч.1,5,6,7 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції надаючи оцінку доказам по справі, діяв у відповідності до ст. 89 ЦПК України, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в частині неналежності оцінки доказів судом першої інстанції.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.6 ст. 19 та п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2018 року залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає .

Головуючий:

Судді: