Рішення № 74285007, 17.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2556/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участі:

представника позивача Наконечної О.-А. Є.,

представника відповідача Андріїва М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» до Головного управління ДФС у Львівській області, з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №0010941406, №0010951406.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.06.2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення - рішення за № 0010941406 та № 0010951406. Вказані податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки фінансово - господарські відносини між позивачем та ПП «Секюріті Профі» відбувалися повністю на законних підставах, були вчинені з наміром створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином, а також були документально оформлені у повній відповідності до норм чинного законодавства. Вказують, на те, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме до цього контрагенти, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме для такого платника, та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та обґрунтовується тим, що перевіркою не підтверджено отримання послуг з проведення будівельних робіт від ПП "Секюріті Профі" та як в ДП ""Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України" достатньо власних трудових ресурсів та основних засобів для проведення робіт, визначених договором за квітень № 138/04. Вказують, на відсутність факту реального надання послуг ПП "Секюріті Профі" у звязку з відсутністю власних та залучених трудових ресурсів, засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує нереальність здійснення ПП "Секюріті Профі" первинного постачання робіт. Крім того, зазначає, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2017 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 21.11.2017 року закінчено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно пп.10 п.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі направлення від 12.06.2017 року №4014 та наказу від 09.06.2017 року №2344 відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» (код за ЄДРПОУ 14321570) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ПП "Секюріті Профі" (33195997) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 21.06.2017 року за № 802/13-01-14-06/31526494.

Перевіркою встановлено порушення:

п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 33333 грн., в.т.ч. за травень 2016 року - на суму 33333 грн.;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерсві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, за рахунок чого занижено податок на прибуток підприємства за 2016 рік в сумі 300000 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення форми "Р":

- від 30.06.2017 року № 0010941406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 37500,00 грн., за податковим зобов'язанням у розмірі 30000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7500 грн.;

- від 30.06.2017 року № 0010951406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 41666 грн., за податковим зобов'язанням у розмірі 33333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8333 грн.;.

Позивач не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу звернувся із даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1).

У відповідності до ст.134 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Положеннями п. 135.2 ст. 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.(п. 198.3. ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вказаних норм вбачається, що для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП "Секюріті Профі", суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що між ТзОВ «Артмакс Інжиніринг» (замовник) та ПП "Секюріті Профі" (виконавець) укладено договір № 1504/16-3 від 15.04.2016 року, згідно якого замовник доручає і оплачує, а виконавець зобов'язується надати послуги оренди сценічного обладнання. Загальна вартість послуг виконавця, що надаються за цим договором становить 200000,00 грн.1504/16-3 від 15.04.2016 року, позивач надав наступні докази: акт наданих послуг № 2804/16, рахунок-фактуру № СФ №0000280416 від 18.04.2016 року, платіжне доручення №698 від 18 квітня 2016 року на суму 200000,00 грн., картку рахунку №631, податкову накладну №5 від18.04.2016 року, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, виписку за особовим рахунком.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Відповідач послався на фіктивність контрагентів, а саме ПП «Секюріті Профі» і свої доводи підтвердив вироком Сихівського районного суду м. Львова від 19.04.2017 року у справі № 464/2426/17.

Вироком від 19.04.2017 року в кримінальній справі № 464/2507/17, який набрав законної сили 19.05.2017 року, Сихівський районний суд м. Львова затвердив угоду від 13 квітня 2017 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Львівської області Гринівим Володимиром Мирославовичем про визнання винуватості. ОСОБА_3, визнано винуватим за ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому покарання штраф - п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить вісім тисяч п'ятсот (8500) гривень. З тексту цього вироку від 19 квітня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 з 02 березня 2016 року придбав та став засновником, директором і головним бухгалтером юридичної особи - ПП "Секюріті Профі" зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, взятого на податковий облік в Личаківську ОДПІ (Шевченківське відділення) ГУ ДФС у Львівській області та відкрив розрахункові рахунки в ПАТ "ВіЕс Банку" та Г1АТ "Кредобанк". Такі дії ОСОБА_3, як директора ПП "Секюріті Профі", надавали можливість лише документально оформляти проведення безтоварних господарських операцій із вказаними суб'єктами господарювання реального сектору економіки, для відображення таких операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов'язань. Також судом встановлено, що у ПП "Секюріті Профі" та TOB "Бендиль Груп" відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходиться за юридичними адресами, що свідчить про неможливість здійснення ними господарської діяльності. Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.205 КК України, так як він вчинив фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метою прикриття незаконної діяльності.

Ухвалою від 18.08.2017 року про повернення апеляційної скарги, суддя - доповідач судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області Голубицький С.С., апеляційну скаргу в.о. генерального директора ТзОВ "ТОІ ТОІ Системи санітарні" Страшевського Б.Р., на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 19.04.2017 року щодо ОСОБА_3, повернуто заявнику.

Згідно частини 6 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У зв'язку з чим, суд вважає правомірним врахування відповідачем під час перевірки вироку Сихівського районного суду м.Львова від 19.04.2017 року у справі № 464/2507/17 пр. 1-кп/464/206/17, які доводять вину засновника та директора ПП "Секюріті Профі" у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, за кваліфікуючими ознаками: фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, внаслідок чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі.

За встановлених у вироку суду обставин з'ясовано, що ОСОБА_3, діючи умисно з 02 березня 2016 року здійснив придбання ПП "Секюріті Профі" з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного об'єкта господарювання для створення видимості фінансово - господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з надання послуг, виконання робіт, вчинив співучасть з невстановленими слідством особами у фіктивному підприємництві.

При цьому, як встановлено з вироку суду, дії ОСОБА_3, надавали можливість лише документально оформляти нібито проведення безтоварних господарських операцій, із вказаними суб'єктами господарювання реального сектору економіки, для відображення таких операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов'язань.

Виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття іншої незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірної операції зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

У правовому висновку Верховного Суду України від 14 березня 2017 року, сформульованому у справі № 21-2239а16 (826/757/13-а), йдеться про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Суд відзначає, що визначальним у питанні правомірності декларування платником податків витрат та податкового кредиту є встановлення реальності (товарності) господарських правовідносин, що в ході розгляду даної справи судом не знайшло свого підтвердження.

Більш того, навіть за наявності у позивача документів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом, не доводять змісту цих операцій та реальності їх здійснення.

Таким чином, оцінюючи рішення відповідача на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні належить відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» (м.Львів, вул. Мельника, буд.18, ЄДРПОУ 31526494) до Головного управління ДФС у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 39462700) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2018 року.