Ухвала суду № 74284480, 15.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

15 травня 2018 року (11 год. 04 хв.)Справа № 808/1271/18 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3

третьої особи - ОСОБА_4, ОСОБА_3

розглянув у судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в справі

за позовною заявою ОСОБА_5 (69002, АДРЕСА_1)

до Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна фіскальна служба України (04655, м. Київ- 53, пл. Львівська, 8)

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_5 (далі - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна фіскальна служба України (далі - третя особа), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 107 770,88 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2016 року по 03 січня 2018 року.

Ухвалою суду від 10.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 03.05.2018.

В судовому засіданні оголошено перерву до 15.05.2018.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення позивача до суду. В обґрунтування клопотання зазначив, що згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив та зазначив, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, судом встановлено наступне.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року по справі № 808/3576/16 позов ОСОБА_5 до Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2016 року №3497-о «Про припинення державної служби», поновлено ОСОБА_5 на посаді начальника Запорізької митниці ДФС, стягнуто з Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_5 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 17260,18 грн.

04.01.2018 в.о. голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_6 було винесено наказ № 17-0 «Про виконання рішення суду», яким на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 22.12.2016 у справі № 808/3576/16, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017: скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 26.10.2016 № 3497-0 «Про припинення державної служби»; поновлено ОСОБА_5 на посаді начальника Запорізької митниці ДФС. З метою стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період затримки виконання рішення суду з 23.12.2016 по 03.04.2018 (256 робочих днів) позивач звернувся до суду.

Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що в зазначених спірних правовідносинах поряд зі спеціальними нормами повинні застосовуватись загальні приписи трудового законодавства

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Так, ч. 2 цієї статті передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справи, зокрема, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,у зв'язку з не своєчасним виконанням рішення суду застосовуються положення частини 2 статті 233 КЗпП України, а не частини 3 статті 123 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 листопада 2016 року (№ 6-1395цс16) у якій визначено, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду.

З урахуванням предмету позову, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 240 ст. 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_5 (69002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 39477764 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна фіскальна служба України (04655, м. Київ- 53, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197) - відмовити.

Ухвала про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Ухвала виготовлена в повному обсязі та підписано 21.05.2018.

Суддя О.В.Конишева