Постанова № 7428376, 15.12.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

15.12.09 Справа № 2/166-3301 (3/32-486)

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 від 25.12.2008 р. без номера

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.12.2008 р.

у справі № 2/166-3301 (3/32-486)

за позовом ТзОВ “Тернопільська меблева фабрика”, м.Тернопіль

до суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, с.Підгороднє Тернопільського р-ну Тернопільської обл.

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.09.2004 р. з застосуванням наслідків, передбачених ст.216 ЦК України - зобов”язання звільнити та передати приміщення магазину пл.56, 5 кв.м по АДРЕСА_1 (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.132-133, Том 1 )

За участю представників сторін:

від позивача не з”явився;

від відповідача не з”явився

Розгляд апеляційної скарги відкладався, зупинявся (поновлювався) з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 р. (а.с.50, Том 2) , 10.02.2009 р. (а.с.56, Том 2) , 10.03.2009 р. (а.с.67, Том 2) , 03.11.2009 р. (а.с.76, Том 2) .

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.12.2008 р. у справі № 2/166-3301 (3/32-486) (суддя Колубаєва В.О.) позов задоволено повністю, визнано договір від 28.09.2004 р. купівлі-продажу магазину з відділом кафетерію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, недійсним з моменту його укладення; постановлено суб”єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2 повернути ТзОВ “Тернопільська меблева фабрика” магазин з відділом кафетерію, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28-31, Том 2).

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу (а.с.40-42, Том 2) , в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неповного з”ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що суд першої інстанції зобов”язаний був відмовити в прийнятті позовної заяви, оскільки в провадженні господарського суду вже була справа № 17/15-295 про той же предмет і з тих же підстав; висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, суперечать один одному, оскільки спочатку встановлено, що ЗАТ “Тернопільська меблева фабрика” не могла виступати продавцем нерухомості, так як не була його власником, потім зобов”язує відповідача повернути його позивачу як власнику і ін.

У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.46-48, Том 2) позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у ньому.

14 грудня 2009 року до Львівського апеляційного господарського суду поступила телеграма від позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги в зв”язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання через хворобу (вх. № 1412).

Розглянувши подане клопотання, суд апеляційної інстанції відмовляє в його задоволенні, оскільки останнє не містить додаткових доказів, які б перешкодили розгляду апеляційної скарги по суті. За таких обставин колегія суддів вважає за доцільне переглянути оскаржуване рішення у відсутності представника позивача за наявними в справі доказами відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України.

В судовому засіданні 10.03.2009 р. з”ясовано, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.03.2008 р. зупинено провадження у справі № 17/15-295, предметом спору в якій є визнання дійсним договору купівлі-продажу від 28.09.2004 р., яка не оскаржувалася (доказів зворотнього обома сторонами не представлено), до вирішення пов”язаної з нею іншої справи № 3/32-486, тобто тієї, яка перебуває в даному апеляційному провадженні.

Апеляційний господарський суд вважав, що тільки в разі розгляду спочатку справи № 17/15-295 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 28.09.2004 р можна розглядати справу № 2/166-3301 (3/32-486), предмет спору в якій є похідний від попереднього. Адже, при вирішенні подібних господарських спорів судом насамперед досліджуються питання досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, з”ясовуються обставини щодо вжиття сторонами заходів нотаріального посвідчення договору чи ухилення (відмови) від такого посвідчення, яке може виражатися як у бездіяльності, так і в активній протидії посвідченню цієї угоди.

Оскільки обставини, які можуть бути встановлені при розгляді справи № 17/15-295, будуть мати значення для правильного вирішення спору у справі № 2/166-3301 (3/32-486), то ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 р. було зупинено апеляційне провадження в справі № 2/166-3301 (3/32-486) для надання можливості вирішити спір по суті в справі № 17/15-295.

За клопотанням позивача ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 р. поновлено апеляційне провадження у справі № 2/166-3301 (3/32-486) у зв”язку з набранням законної сили рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 р. у справі № 17/15-295 (а.с.80-82, Том 2) , яким у задоволенні позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 28.09.2004 р. відмовлено, про що долучено постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2009 р. (а.с.73-74, Том 2).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.12.2009 р. у справі № 17/15-295 повернуто без розгляду касаційну скаргу суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2009 р. (а.с.84, Том 2).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 слід задоволити частково, рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.12.2008 р. у справі № 2/166-3301 (3/32-486) скасувати в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.09.2004 р. і провадження у справі щодо цієї позовної вимоги припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. Пункт 2 резолютивної частини рішення суду змінити. В решті рішення суду залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 р. у справі № 17/15-295 (а.с.80-82, Том 2) , залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2009 р. (а.с.73-74, Том 2) , встановлено як обставину справи неукладеність договору від 28.09.2004 р. купівлі-продажу магазину з відділом кафетерію (а.с.7-9, Том 1) .

Такий висновок господарського суду грунтується на тому, що спірний договір не містить всіх істотних умов, передбачених законодавством для даного виду, а саме: предмету договору, оскільки ні в спірному договорі, а ні в акті приймання-передачі від (а.с.10, Том 1) не вказано площі обєкту, що унеможливлює встановити, який саме об'єкт підлягав продажу (а.с.11, Том 1) ; строку проведення оплати за придбаний об'єкт і строку передачі приміщення покупцю. Крім того, в матеріалах справи № 17/15-295 відсутні докази відмови чи докази на підтвердження неявки ТзОВ “Тернопільська меблева фабрика” як продавця у визначений приватним підприємцем ОСОБА_2 як покупцем час і місце до нотаріуса, тобто останнім не доведено факт ухилення товариством від нотаріального посвідчення договору. Також не бралася до уваги при винесенні рішення від 23.06.2009 р. у справі № 17/15-295 оплата за договором від 29.09.2004 р., яка проведена лише 14.11.2007 р. (а.с.126, Том 1) , оскільки, як зазначалося вище, договором не передбачено як строку проведення оплати, так і розстрочення платежу. Дана сума оплати в розмірі 1 675 грн. повернута продавцем (а.с.26, 131, Том 1). Виконання договору (повне чи часткове) не відбулося.

За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Таким чином, недійсною може бути визнана лише укладена угода , тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов (ст.638 ЦК України).

Оскільки при розгляді справи № 17/15-295 встановлено, що спірний договір від 28.09.2004 р. купівлі-продажу магазину з відділом кафетерію є неукладеним, тобто таким, що не породжує для сторін права й обов'язки, то колегія суддів вважає за необхідне рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.12.2008 р. у справі № 2/166-3301 (3/32-486) скасувати в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.09.2004 р. і провадження у справі щодо цієї позовної вимоги припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв”язку з відсутністю предмету спору, так як договору як такого немає.

Що стосується іншої позовної вимоги про повернення майна продавцю, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.1.1 статуту Акціонерного товариства закритого типу “Меблево-деревообробне акціонерне підприємство “Тернопіль”, зареєстрованого 01.12.1994 р. за № 114, останнє створене шляхом перетворення Державної Тернопільської меблевої фабрики після викупу її майна та є її правонаступником (а.с.40-41, Том 1). Місцезнаходження товариства: м.Тернопіль, вул.Білецька, 1 (п.1.2 статуту).

Відповідно до п.3.1 статуту ЗАТ “Тернопільська меблева фабрика” (стара редакція) , зареєстрованого 17.02.1999 р. за № 25349301100010159, останнє є правонаступником Акціонерного товариства закритого типу “Меблево-деревообробне акціонерне підприємство “Тернопіль” (а.с.51-52, Том 1). Місцезнаходження товариства: м.Тернопіль, вул.Білецька, 1 (п.1.2 статуту).

Згідно з п.1.1 статуту ТзОВ “Тернопільська меблева фабрика”, зареєстрованого 19.04.2007 р. за № 16461230000003638, останнє є правонаступником ЗАТ “Тернопільська меблева фабрика” (а.с.86-87, Том 1). Місцезнаходження товариства: АДРЕСА_1 (п.1.6 статуту).

Як вбачається з договору купівлі-продажу, продавцем спірного майна виступало ЗАТ “Тернопільська меблева фабрика”, правонаступником якого є позивач у справі.

Як вбачається з реєстраційного посвідчення від 30.11.2004 р. на об”єкти нерухомого майна, які належать Товариству покупців Тернопільської меблевої фабрики (а.с.11, Том 1) , об”єкт по вул.Білецькій, 1 у м.Тернополі складається, зокрема, з магазину пл.56, 5 кв.м (літ “И”), який власне і хоче повернути позивач у зв”язку з незаконним зайняттям його відповідачем.

Відповідно до ст.7 Порядку створення та реєстрації товариства покупців у процесі приватизації, затвердженого Фонду державного майна України від 08.09.1992 р. № 370, товариство покупців припиняє свою діяльність після реєстрації товариства, яке створено в процесі приватизації. Враховуючи фактичні обставини справи, процес створення Акціонерного товариства закритого типу “Меблево-деревообробне акціонерне підприємство “Тернопіль” завершився, правонаступником всього майна та зобов”язань якого на сьогоднішній день є ТзОВ “Тернопільська меблева фабрика”. Непереформлення правовстановлюючих документів ще не свідчить про неналежність майна відповідному суб”єкту, діє презумпція правомірності володіння майном, доти не встановлено інше.

Таким чином, позовна вимога про повернення майна іншій стороні за договором є обгрунтованою, проте місцевий господарський суд при вирішенні питання про задоволення цієї позовної вимоги допустився порушень дотримання диспозитивності заявлених позивачем вимог.

Так, у прохальній частині заяви про уточнення позовних вимог (а.с.133, Том 1) ТзОВ “Тернопільська меблева фабрика” просило зобов”язати відповідача звільнити та передати позивачу приміщення магазину пл.56, 5 кв.м по АДРЕСА_1. Натомість рішення суду, яке містить у мотивувальній частині посилання на правомірність такої вимоги, в резолютивній частині не містить вказівки “зобов”язати”.

В свою чергу такий недолік оскаржуваного рішення може мати негативний наслідок для позивача при його виконанні, так як резолютивна частина наказу господарського суду не буде містити “заходів примусового виконання рішення”.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкоригувати, відтак змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення в частині повернення майна продавцю за договором (п.2) з метою виконання рішення суду.

Керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.12.2008 р. у справі № 2/166-3301 (3/32-486) скасувати в частині визнання недійсним договору від 28.09.2004 р. купівлі-продажу з відділом кафетерію і провадження у справі щодо цієї позовної вимоги припинити.

Пункт 2 резолютивної частини Господарського суду Тернопільської області від 17.12.2008 р. у справі № 2/166-3301 (3/32-486) змінити, виклавши його в наступній редакції:

“ Зобов”язати суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути ТзОВ “Тернопільська меблева фабрика” (ідентифікаційний код 14028982) магазин з відділом кафетерію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В решті рішення суду (п.3 резолютивної частини) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин