Рішення № 74282065, 17.05.2018, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/787/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

В складі: головуючого - судді Слісарчука О.М.

за участю секретаря судового засідання Ставничого С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Оратів заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, у відсутності сторін, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Заява мотивована тим, що рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 06.09.2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом задоволено, визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по вул. Козацька (колишня Свердлова), 39 в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області та право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6036 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами населеного пункту, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №513247 від 17.04.2012 року в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер 20.10.2015 року в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області. Спадкові права позивач ОСОБА_2 переоформила після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, який помер 20.10.2015 року, як спадкоємиця першої черги за законом згідно ст. 1261 ЦК України. На момент розгляду справи в суду позивачу було відомо, що спадкоємицею першої черги, згідно ст.. 12361 ЦК України є їх спільна донька ОСОБА_5 та донька від першого шлюбу - ОСОБА_1. Про вказане рішення суду заявниці ОСОБА_1 стало відомо після звернення до нотаріуса з приводу оформлення спадкових прав. Вважає, що наявність її як спадкоємця першої черги за законом, згідно ст. 1261 ЦК України є істотною обставиною, яка не була відомою під час розгляду справи в суді та є підставою для перегляду даного рішення. Просить переглянути за нововиявленими обставинами рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 06.09.2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, скасувавши його та ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по вул. Козацька (колишня Свердлова), 39 в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області та право власності на 1/3 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6036 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами населеного пункту, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №513247 від 17.04.2012 року в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер 20.10.2015 року в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області.

Заявник ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлена про день та час судового розгляду в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Представник заявника ОСОБА_6, будучи належним чином повідомлена про день та час судового засідання, в судове засідання не з'явилася, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутності, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області ОСОБА_7, будучи належним чином повідомлена про день та час судового розгляду в судове засідання не з'явилася, надавши суду заяву про розгляд справи без її участі за наявними у справі матеріалами.

Позивач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлена про день та час судового розгляду через засоби масової інформації в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не надала.

Оскільки розгляд справи відбувався у відсутності всіх учасників судового процесу, в силу ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши заяву та додані до неї докази, дослідивши докази в справі, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 06.09.2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом задоволено, визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по вул. Козацька (колишня Свердлова), 39 в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області та право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6036 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами населеного пункту, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №513247 від 17.04.2012 року в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер 20.10.2015 року в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області. Після набрання рішенням законної сили, судом було встановлено, що окрім позивача ОСОБА_2 - дружиною спадкодавця ОСОБА_4, який помер 20.10.2015 року, спадкоємцем першої черги за законом, згідно ст. 1261 ЦК України, є також донька від першого шлюбу - ОСОБА_1.

Вказане вище підтверджується свідоцтвом про народження серії І-АМ №114246 від 14.11.2000 року згідно якого батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є: мати - ОСОБА_8 та батько - ОСОБА_4, а також свідоцтвом про розірвання шлюбу серії 1-АМ №010783 від 18.12.1996 року згідно якого шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 розірвано 18.12.1996 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.429 ЦПК України, розглянувши заяву, суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляд.

Враховуючи вимоги положень ст. 423 ЦПК України, суд вважає, що оскільки суду під час ухвалення рішення у справі не було відомо про існування спадкоємця першої черги за законом, згідно ст. 1261 ЦК України дочки спадкодавця - заявниці ОСОБА_1, тому дана обставина є нововиявленою, яка була невідома суду під час розгляду справи та не могла бути встановлена, тому заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими слід задовольнити та скасувати рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 06.09.2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Ч. 5 ст. 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову, тому суд не розглядає вимоги ОСОБА_1 про визнання нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по вул. Козацька (колишня Свердлова), 39 в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області та право власності на 1/3 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6036 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами населеного пункту, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №513247 від 17.04.2012 року в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер 20.10.2015 року в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області.

Що стосується позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, то суд зазначає наступне.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що"стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК ( 435-15 ), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_4, помер 20.10.2015 року, то відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (№ 435-IV) .

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про смерть серії І-АМ №328835 від 22.10.2015 року ОСОБА_4 помер 20.10.2015 року в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області.

ОСОБА_4 заповіту не залишив.

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яке складається: з житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по вул. Козацька (колишня Свердлова), 39 в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6036 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами населеного пункту, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №513247 від 17.04.2012 року.

Згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №513247 від 17.04.2012 року ОСОБА_4 належить на праві приватної власності на земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6036 га, що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами населеного пункту.

Відповідно до довідки №120/0/191-17 від 15.08.2017 року виданої відділом в Оратівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області станом на 01.01.2017 року середня нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) ріллі на території ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами с. Новоживотів становить 102368. Станом на 01.01.2015 року середня нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) ріллі на території ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами с. Новоживотів становить 85307 грн.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по вул. Свердлова, 39 в с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області власником будинку є ОСОБА_4.

Як вбачається з витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №51147161 від 06.03.2018 року виданого приватним нотаріусом ОСОБА_10 після смерті ОСОБА_4, який помер 20.10.2015 року заведено спадкову справу за №33/2016, номер у спадковому реєстрі 58865535.

Як вбачається з витягу зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №51147238 від 06.03.2018 року виданого приватним нотаріусом ОСОБА_10 після смерті ОСОБА_4, який помер 20.10.2015 року у Спадковому реєстрі інформація відсутня.

Із копії заяви ОСОБА_11 від 15.03.2016 року, яка міститься в матеріалах спадкової справи вбачається, що він приймає спадщину після смерті брата ОСОБА_4, який помер 20.10.2015 року.

Із копії заяви ОСОБА_12 від 15.03.2016 року, яка міститься в матеріалах спадкової справи вбачається, що вона відмовляється від прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4, який помер 20.10.2015 року і не заперечує щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на ім’я ОСОБА_11.

Із копії заяви ОСОБА_13 від 15.03.2016 року, яка міститься в матеріалах спадкової справи вбачається, що вона відмовляється від прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4, який помер 20.10.2015 року і не заперечує щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на ім’я ОСОБА_11.

Із копії заяви ОСОБА_14 від 05.06.2016 року, яка міститься в матеріалах спадкової справи вбачається, що він відмовляється від прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4, який помер 20.10.2015 року і не заперечує щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на ім’я ОСОБА_11.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Таким чином, особи заяви яких містяться в спадковій справі за №33/2016, номер у спадковому реєстрі 58865535 є спадкоємцями другої черги за законом, згідно ст. 1262 ЦК України.

В свою чергу, ст. 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із свідоцтвом про одруження серії 1-АМ №010380 від 14.08.1998 року ОСОБА_4 та ОСОБА_15 одружились 14.08.1998 року, після чого позивачу присвоєно прізвище ОСОБА_4.

Згідно із свідоцтвом про народження серії 1-АП №202162 від 21.03.2002 року ОСОБА_16 народилася 09.06.1993 року батьками якої є: мати – ОСОБА_17, батько - ОСОБА_4.

Згідно із свідоцтвом про шлюб 1-АП №159707 від 23.11.2013 року ОСОБА_18 та ОСОБА_16 зареєстрували шлюб 23.11.2013 року, після чого прізвище дружині присвоєно прізвище ОСОБА_18.

Згідно із свідоцтвом про народження серії І-АМ №114246 від 14.11.2000 року ОСОБА_1 народилася 16.06.1996 року батьками якої є: мати - ОСОБА_8, батько - ОСОБА_4.

Таким чином, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги за законом, згідно ст. 1261 ЦК України.

Однак матеріали справи не містять відомостей про звернення ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до нотаріальної контори з заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер 20.10.2015 року.

Ст. 1297 ЦК України передбачає обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Ст.ст. 34, 66 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що видача свідоцтв про право на спадщину відноситься до повноважень нотаріусів, у встановлений законом строк для оформлення спадкової маси, до складу якої входить нерухоме майно, спадкоємці зобов’язані звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та з пакетом документів, які підтверджують такі факти: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, надавши свідоцтво про смерть спадкодавця, документи, підтверджуючі родинні зв’язки з померлим та правовстановлюючі документи на спадкове майно, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна. При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" вказано про те, що при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Позивачем, у зазначених спорах, у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК.

За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов'язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

При дотриманні названих умов, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду шляхом оскарження дій нотаріуса за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з позовної заяви, підставами для звернення до суду з позовом ОСОБА_2 стала відсутність можливості нотаріального прийняття спадщини, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Однак, ст. 1272 ЦК України встановлює норми щодо права на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини застосовуються до спадкоємців, право на спадкування яких виникло із набранням чинності ЦК.

Відповідно до ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Крім цього, відповідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" вбачається, що главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування". У разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові, а не відмови у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК), закриття провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК) або залишення позовної заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК).

В свою чергу матеріали справи не містять відомостей про звернення позивача ОСОБА_2 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, не містять постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, не місять відомостей, підтверджених належними доказами, про неможливість одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину.

Крім цього, згідно п. 24. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК ( 435-15). Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК) ( 435-15 ), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" помилковою є практика тих судів, які в порушення засад диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК) залишають без руху позовні заяви, у яких, на думку суду неправильно визначено відповідача (наприклад, виконком місцевої ради, нотаріальна контора, бюро технічної інвентаризації (БТІ), територіальні органи Міністерства юстиції України), і надають додатковий строк позивачеві для усунення недоліків. У разі пред'явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК). Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, що судом встановлено наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, позивачем невірно визначено відповідачем у справі ОСОБА_3 сільську раду Оратівського району Вінницької області, при цьому клопотання про заміну первісного відповідача належним не подано.

Європейський суд з прав людини не раз висловлювався, що право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа ОСОБА_12 проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул'янов проти України)).

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09.10.1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13.05.1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05.2013 року в справі ОСОБА_13 проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Таким чином, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає, що позивачем не було застосовано усіх передбачених законом заходів щодо оформлення права на спадкове майно у встановленому законом порядку, тому заявлений позивачем позов не є належним способом захисту її порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_2, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом задовольнити.

Скасувати рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалити нове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати залишити без відшкодування.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Оратівський районний суд Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено о 15 год. 20 хв. 25.05.2018 року.

СУДДЯ О.М. Слісарчук