Постанова № 74281340, 22.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. Справа№ 910/13187/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тищенко О.В.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.05.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Генералі Страхова Компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.12.2017 (повний текст рішення складено 11.12.2017)

у справі № 910/13187/17 (головуючий суддя Демидов В.О. судді Грєхова О.А., Турчин С.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Генералі Страхова Компанія"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські Шляхи"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест"

про стягнення 280 324,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

08.08.2017 Акціонерне товариство "Генералі Страхова Компанія" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом в якому просить:

- стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь Акціонерного товариства "Генералі Страхова Компанія" страхове відшкодування у розмірі 50 000,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські Шляхи" на користь Акціонерного товариства "Генералі Страхова Компанія" страхове відшкодування у розмірі 230 324,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із здійсненням виплати страхового відшкодування у Позивача виникло право зворотної вимоги (суброгації) до ТОВ «Новоград-Волинські Шляхи» про компенсацію йому виплаченої суми страхового відшкодування у сумі 280 324, 15 грн., як підприємства, що в силу ст. 1172 ЦК України відповідає за завдану майнову шкоду з вини свого працівника, про що було заявлено останньому.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.12.2017 у справі №910/13187/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/13181/17 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги, з урахуванням уточнень позовних вимог від 28.09.2017 задовольнити, стягнути з відповідача-2 на користь позивача 230324,15 грн. страхового відшкодування.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2018 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Генералі Страхова Компанія" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Куксова В.В., суддів Яковлєва М.Л., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13187/17, розгляд справи призначено на 21.03.2018.

16.02.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/13187/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

19.02.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просить суд апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Генералі Страхова Компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/13187/17 - без змін.

21.03.2018 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем).

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.03..2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 прийнято справу № 910/13187/17 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Генералі Страхова Компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/13187/17 до свого провадження у визначеному складі суддів, розгляд справи № 910/13187/17 призначено на 19.04.2018.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Куксова В.В. 19.04.2018 у відпустці розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 розгляд справи №910/13187/17 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Генералі Страхова Компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 призначено на 22.05.2018.

В судове засідання 22.05.2018 представники сторін, третьої особи не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, третьої особи за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

04.08.2014 о 13 год. 55 хв. по вул. Чижовецька, 4 в с. Чижівка Новоград-Волинського району Житомирської області водій, при виконанні трудових обов'язків, а саме ОСОБА_3, керуючи автомобілем МАЗ 551605-275, д.н.з. НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські Шляхи", не врахував дорожню обстановку під час виїзду із цеху, не дотримався інтервалу, внаслідок чого на території підприємства-контрагента здійснив зіткнення із ворітьми цеху майнового комплексу, що належить ТОВ "Церсаніт Інвест", чим останньому спричинено майнову шкоду.

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 вересня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вказане майно (майновий комплекс), що належить ТОВ "Церсаніт Інвест", застраховано у Акціонерного товариства "Генералі Страхова Компанія" згідно з полісом №KL/407/2013 та договором від 14.10.2014.

06.08.2014 відповідно до умов вказаного договору страхування ТОВ "Церсаніт Інвест" звернулося до позивача із заявою про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування.

Позивач на підставі вказаної заяви, полісу, довідки про факт страхового випадку від 04.08.2014, протоколу огляду і дослідження будинку і встановлення стану майна від 08.08.2014, додатку до протоколу огляду майна від 08.08.2014 здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 38 879,91 польських злотих, що станом на 04.08.2016 згідно з офіційним курсом НБУ становило 280 324,15 грн., що підтверджується дебетовим авізо (випискою з банку) №43103015080000000502002716 від 01.08.2017.

Позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою виплати страхового відшкодування, проте у відповідь відповідач-2 повідомив позивачу, що цивільно-правова відповідальність його працівника (водія) була застрахована у ПАТ "НСКА "Оранта" відповідно до полісу №АС/5694148, а тому позивач має право звернутися до вказаної страхової компанії для задоволення своїх вимог.

В матеріалах справи наявний Поліс №АС/5694148, в якому зазначено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 0 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" страхове відшкодування у розмірі 50 000,00 грн., а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські Шляхи" 230 324,15 грн.

Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 у справі № 910/3023/13, та постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 02.11.2016 у справі № 6-1693цс16.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що ДТП сталося під час виконання ОСОБА_3 своїх трудових обов'язків працюючи в ТОВ "Новоград-Волинські Шляхи".

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до кошторисної вартості на проведення ремонтних робіт, у зв'язку з пошкодженням воріт та стіни цеху по виробництву керамічної плитки 04.08.2014 №975-1 від 18.08.2014, загальна кошторисна вартість складає 129 542,00 грн.; відповідно до кошторисної вартості закупівлі матеріалу на проведення ремонтних робіт, у зв'язку з пошкодженням воріт на стіни цеху по виробництву керамічної плитки 04.08.2014 №974-1 від 18.08.2014, загальна кошторисна вартість складає 255 361,00 грн.

Згідно з рахунком №76 від 07.08.2014 вартість металоконструкції склала 27 600,00 грн.

Згідно з рахунком-фактурою №СФ-0356 від 01.09.2014, виставленого ТОВ "Комфорт Технік" до ТОВ "Церсаніт Інвест", вартість воріт секційних, дверних елементів, коробки блочної, замка для дверей, гарнітури, демонтажу, монтажу секційних воріт, монтажу дверей у загальному розмірі становить 135 562,84 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СТ-0000032 від 02.09.2014, виставленого ТОВ "Комфорт Технік" до ТОВ "Церсаніт Інвест", а також видаткової накладної №СТ-0000001 від 24.09.2014, вартість сендвіч-панелей у кількості 118,404 шт. склала 102 717,36 грн.

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт на ремонті роботи по відновленню стінового покриття із сандвіч-панелей за жовтень 2014 року становить 119 023,94 грн.

При цьому згідно довідки ТОВ "Церсаніт Інвест" №1134 від 20.10.2014 пошкоджений об'єкт під інвентарним номером С004 (в'їзні ворота №1) складається з наступних пошкоджених одиниць, балансова вартість яких на дату пошкодження 04.08.2014 складає: ворота промислові SPU 40 HORMANN 7500*4500 в кількості 1 шт. 18 641,58 грн.; двері промислові D1A-01-09 D45-1900*2000 з комплектуючими в кількості 1 шт. 2 450,19 грн. Цех по виробництву керамічної плитки під інвентарним номером П0002 складається з наступних пошкоджених одиниць, балансова вартість яких на дату пошкодження 04.08.2014 складає: стіна зовнішня сандвіч панель ISOTHERM SCW 120LL1000 в пошкодженій кількості 122 кв.м. 22 365,74 грн.; планка фасадна РЕ 0,45 ММ RR40 в пошкодженій кількості 60м/п 4 192,76 грн.

Таким чином суми, зазначені у довідці ТОВ "Церсаніт Інвест" №1134 від 20.10.2014, відрізняються від сум, зазначених у кошторисній вартості на проведення ремонтних робіт у зв'язку з пошкодженням воріт та стіни цеху по виробництву керамічної плитки 04.08.2014 №975-1 від 18.08.2014.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних доказів дотримання сторонами вимог ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при цьому у матеріалах справи відсутні будь-які докази складання сторонами актів, які б підтверджували розмір завданих збитків, відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 38 879,91 польських злотих, що станом на 04.08.2016 згідно з офіційним курсом НБУ становило 280 324,15 грн., що підтверджується дебетовим авізо (випискою з банку) №43103015080000000502002716 від 01.08.2017, з урахуванням виправлення до рішення від 25.07.2017.

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" страхове відшкодування у розмірі 50 000,00 грн., а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські Шляхи" 230 324,15 грн.

Разом з тим, позивачем не наведено та не надано документів на підтвердження складових сум страхового відшкодування саме у розмірі 38 879,91 польських злотих, як і не надано доказів, які саме пошкодження майна покриває вказане страхове відшкодування, та з якого розрахунку виходив позивач при визначенні страхового відшкодування саме у цьому розмірі.

Згідно частини 17 ст. 9 Закону України "Про страхування", страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно ч.1 ст. 76 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази ,які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не доведено належними засобами доказування відповідно до вимог чинного законодавства розміру страхового відшкодування, яке має бути сплачено відповідачами саме у сумі 280 324,15 грн., як і не доведено складових цієї суми, не надано належних доказів оцінки пошкодженого майна саме у вказаному ним розмірі та не надано документів на підставі яких ним виплачено страхове відшкодування саме у цьому розмірі. З огляду на вищевказане, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Генералі Страхова Компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/13187/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Генералі Страхова Компанія" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/13187/17 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/13187/17 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.05.2018.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді О.В. Тищенко

М.Л. Яковлєв