Ухвала суду № 74281244, 22.05.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.05.2018 р. Справа № 914/3970/14

За заявою фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 за нововиявленими обставинами

у справі № 914/3970/14

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни, м. Львів,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської міської ради, м. Львів,

про: стягнення заборгованості та виселення з приміщень

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Манюк П.Т.,

суддя Бортник О.Ю.,

суддя Іванчук С.В.

За участю представників:

від заявника (відповідача): не з'явився;

від позивача: Чернобай С.С. - представник;

від третьої особи: не з'явився.

Розглядається заява фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у справі № 914/3970/14.

Ухвалою суду від 02.04.2018 колегія суддів у складі: головуючий суддя Манюк П.Т., судді Бортник О.Ю та Іванчук С.В. було прийнято до розгляду заяву фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у справі № 914/3970/14, судове засідання призначено на 24.04.2018.

20 квітня 2018 року на адресу суду надійшла заява ФОП Мачеус О.В. про відвід судді Іванчук С.В. Ухвалою від 24.04.2018 суд визнав відвід необґрунтованим, оскільки заявлений відвід не відповідає обставинам, передбаченим ст. 35 ГПК України, а зазначені доводи щодо упередженості судді є безпідставними, а також постановив зупинити провадження у справі № 914/3970/14 та передати справу № 914/3970/14 для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

27.04.2018 суддя Пазичев В.М., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни про відвід судді Іванчук С.В. у справі № 914/3970/14 встановив, що заявником не надано належного підтвердження обставин, які передбачені ст.ст. 35, 36 ГПК України, як підстави для відводу судді та постановив ухвалу про відмову в задоволенні даної заяви. Ухвалою суду від 04.05.2018, суд поновив провадження у справі № 914/3970/14 та призначив судове засідання на 22.05.2018.

Заявник в судове засідання 22.05.2018 не з'явився незважаючи на те, що був належним чином повідомлений судом про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.05.2018 № 79014 1183964 0, про причини своєї неявки чи неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2018 надав письмове пояснення по суті заяви.

Представник третьої особи в судове засідання 22.05.2018 не з'явився незважаючи на те, що був належним чином повідомлений судом про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.05.2018 № 79014 1183965 9, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 325 ГПК України, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами; справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, а саме обмеження процесуального строку для розгляд господарським судом вказаної категорії заяв, колегією суддів в судовому засіданні 22.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Обставини справи № 914/3970/14.

Рішенням Господарського суду Львівської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Манюк П.Т., судді Іванчук С.В. та Коссак С.М.) від 11.05.2016 у справі № 914/3970/14, позов задоволено частково, стягнуто з ФОП Мачеус О.В. на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради суму в розмірі 196 28, 78 грн з яких: 192 675, 28 грн - заборгованості з орендної плати; 3 853, 50 грн - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі № 914/3970/14, рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у справі № 914/3970/14 скасовано в частині відмови у позові про виселення, в цій частині прийнято нове рішення яким позов задоволено, виселено ФОП Мачеус О.В. з приміщень, загальною площею 246, 9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 37. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2017 у справі № 914/3970/14 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі № 914/3970/14 задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі № 914/3970/14 скасовано а рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у справі № 914/3970/14 залишено в силі. Крім того здійснено новий розподіл судових витрат, стягнуто з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради в дохід державного бюджету 1 218,00 грн судового збору за подання позовної заяви та стягнуто з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на користь ФОП Мачеус Оксани Василівни 1 920, 00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Господарськими судами при розгляді/ перегляді господарської справи № 914/3970/14 встановлено:

- 10.03.2009 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ФОП Мачеус О.В. (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-7015-9, згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення загальною площею 246,9 кв.м, а саме: приміщення першого поверху площею 143,8 кв.м, підвал площею 92,3 кв.м. та антресоль площею 10,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 37;

- строк дії договору визначений в п. 4.1 договору та становив 2 роки 364 дні з 10.03.2009 по 09.03.2012. В силу приписів пункту 4.3 договору строк його дії спочатку було продовжено з 09.03.2012 по 08.03.2015 та в подальшому з 08.03.2015 по 07.03.2018;

- у ФОП Мачеус О.В. встановлено наявність заборгованості з орендної плати перед орендодавцем в розмірі 192 675, 28 грн, тому судом позовні вимоги в цій частині були задоволені.

Позиція заявника (відповідача у справі).

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у справі № 914/3970/14, де заявник просить скасувати рішення в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 72 028, 87 грн яка не повинна нараховуватися з мотивів неможливості використання орендарем частини орендованого майна - підвальних приміщень площею 92,3 кв.м, розташованих на площі Ринок, 37 у м. Львові.

Вказана заява заявником обґрунтована нововиявленою обставиною - висновком судового експерта Мельника О.П. від 03.01.2018 № 29-17 по господарській справі № 914/2264/17 щодо технічного стану об'єкта оренди, а саме підвальних приміщень площею 92,3 кв.м, розташованих на площі Ринок, 37 у м. Львові. Відповідно до вказаного висновку, відповідаючи на питання чи технічний стан об'єкта оренди, а саме підвальних приміщень площею 92, 3 кв.м розташованих на площі Ринок, 37 у м. Львові, дозволяє орендареві використовувати їх відповідно до цільового призначення та умов договору оренди, експерт зробив висновок, що технічний стан (гідравлічної ізоляції огороджувальних конструкцій, оздоблення) приміщень підвалу площею 92,3 кв.м в будинку № 37 на площі Ринок у м. Львові не відає вимогам п.8.2.1, 8.2.2 ДБН В.2.2-9-2009 «Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні положення» та п.7.13, 7.14, 9.4.1 ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі.» є незадовільний та не дозволяє орендареві, фізичній особі-підприємцю Мачеус О.В., використовувати їх відповідно до цільового призначення та умов договору оренди. Експлуатація приміщень підвалу можлива лише при умові проведення їх ремонту. Від технічного стану підвальних приміщень будинку № 38 залежить можливість використання за цільовим призначенням та договором оренди підвальних приміщень під будинком № 37 на площі Ринок у м. Львові.

Позиція позивача.

Заперечуючи щодо заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, позивач зазначає, що обставини, на які покликається заявник як на нововиявлені, не є такими за своєю юридичною природою та у розумінні ГПК України, а також не спростовують тих фактів, які були покладені в основу рішення у справі № 914/3970/14. Так, в своїх запереченнях на позов при первісному розгляді справи відповідач зазначала, що передані їй в оренду приміщення перебували у незадовільному стані, потребували проведення ремонтних та реставраційних робіт, а тому за період з травня 2011 р. до серпня 2012 р. в приміщеннях першого поверху відповідачем проводилися ремонтні роботи, необхідність проведення яких була визначена позивачем при передачі майна в оренду. Проведення ремонтних робіт в орендованому позивачем приміщенні підтверджується договором на ремонт приміщення від 20.05.2011 та актом приймання виконаних робіт від 08.08.2012, вартість яких становила 93 373, 00 грн. Вказані обставини були предметом дослідження та встановлені судовими рішеннями у справі Господарського суду Львівської області № 5015/2361/12.

Крім того, на думку позивача, той факт, що ФОП Мачеус О.В. орендувала спірні приміщеннями, і, якщо й не користувалась (як вона стверджує), але мала до них безперешкодний доступ і могла оцінити технічний стан приміщень, спростовує її твердження, що про відповідні обставини вона не знала і не могла дізнатись, допоки не отримала висновок експерта. Таким чином, звертаючись із заявою, що розглядається, відповідач не наводить жодних нововиявлених обставин, а лише надає нові докази (висновки експерта) на підтвердження тих обставин, на які посилалась протягом розгляду справи.

Також, умовами договору оренди від 10.03.2009 № Г-7015-9, що був підписаний між позивачем і відповідачем, на орендаря - ФОП Мачеус О.В. - було покладено обов'язок утримувати об'єкт оренди у повній справності та нести всі необхідні витрати на його експлуатацію, своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт, що свідчить про те, що договір оренди було підписано відповідачем без зауважень, зокрема, щодо стану об'єкта оренди та обов'язків орендаря щодо орендованого майна.

Позиція третьої особи.

Третя особа пояснень по суті заяви до суду не подала.

При прийнятті ухвали, суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно із ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Суд зазначає, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

- по-перше, їх існування на час розгляду справи,

- по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи,

- по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Днем виникнення названих обставин слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомі заявникові. Якщо нововиявлена обставина пов'язана з вироком чи рішенням суду, днем виникнення такої обставини вважається день набрання законної сили вироком чи рішенням суду, які покладено в основу відповідного судового акта, або день коли заявникові стало чи повинно було стати відомо про набрання сили вироком чи рішенням.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

Статтею 321 ГПК України визначено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано, зокрема: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Заявник вважає, що при первісному розгляді справи № 914/3970/14, що закінчилось прийняттям рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у справі № 914/3970/14, ФОП Мачеус О.В. не було відомо, що технічний стан підвальних приміщень площею 92,3 кв.м, розташованих на площі Ринок, 37 у м. Львові, які були наданні підприємцю в оренду на підставі договору від 10.03.2009 № Г-7015-9, не дозволяв орендареві використовувати їх відповідно до цільового призначення та умов договору оренди. Про даний факт заявнику стало відомо із висновку судового експерта Мельника О.П. від 03.01.2018 № 29-17.

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта про технічний стан об'єкта проведений станом на 21.12.2017, а рішення, яке є предметом перегляду за нововиявленими обставинами було прийнято ще 11.05.2016.

Крім того, Вищий господарський суд України переглядаючи рішення у справі № 914/3970 у постанові від 15.06.2017 зазначив, що доводи касаційної скарги ФОП Мачеус О.В. про неправомірне нарахування позивачем орендної плати за користування частиною орендованих приміщень (підвалом) з огляду на неможливість їх використання відповідачем у зв'язку з незадовільним технічним станом є необгрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції не було подано належних і допустимих доказів неможливості використання вказаної частини орендованих приміщень.

На обставини незадовільного стану підвальних приміщень площею 92,3 кв.м, розташованих на площі Ринок, 37 у м. Львові, відповідач посилався ще при первісному розгляді справи в місцевому господарському суді, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2015 у справі № 914/3970/14 було задоволено клопотання ФОП Мачеус О.В., зупинено провадження у справі та призначено судову будівельно-технічну експертизу з метою встановлення чи відповідає підвал в будинку 37 на вул. пл. Ринок у м. Львові умовам договору від 10.03.2009 щодо можливості його використання за цільовим призначенням, витрати на проведення якої покладено на відповідача. Однак, у зв'язку з неоплатою даної експертизи ФОП Мачеус О.В., матеріали справи № 914/3970/14 були повернуті 05.02.2016 до господарського суду без проведення експертизи.

Таким чином, ФОП Мачеус О.В. була обізнана про обставини, на які вона посилається як на нововиявленні ще з 27.05.2015 при первісному розгляді справи № 914/3970/14 і вказаним доводам заявника господарськими судами трьох інстанцій була надана належна правова оцінка.

Статтями 73, 74, 77, 79 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Колегія суддів звертає увагу заявника на те, що дослідження обставин і перевірка доказів на предмет наявності нововиявлених обставин у розумінні приписів процесуального законодавства не може мати своїм наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених, оскільки останні зводяться до помилкового ототожнення відповідачем таких понять, як "новий доказ" та "нововиявлена обставина" (як факт).

Зважаючи на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Відповідач в своїй заяві про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у справі № 914/3970/14 не зазначив які саме нововиявлені обставини є істотними для справи, жодним чином не обґрунтував наявність істотних для справи обставин, що не були встановлені судом, не надав суду жодного належного доказу наявності нововиявлених обставин.

За таких обставин, у задоволені заяви про часткове скасування рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у справі № 914/3970/14 за результатами перегляду за нововиявленими обставинами суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 216, 234, 252, 325 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Відмовити в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у справі № 914/3970/14 за нововиявленими обставинами.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у справі № 914/3970/14 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в строки та порядку визначеному нормами ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 29.05.2018.

Головуючий суддя Манюк П.Т.

Судді Бортник О.Ю.

Іванчук С.В.