Рішення № 74280984, 21.05.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.05.2018 Справа № 920/91/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. , розглянувши матеріали справи № 920/91/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

(вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011),

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Сумська фірма «Усе для дому»

(вул. Харківська, 123, м. Суми, 40011),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, 40030)

про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представників сторін:

від позивача - Радченка А.В. (довіреність № 57/17-Н від 14.02.2017),

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, відповідно до вимог позовної заяви, просить суд у рахунок погашення заборгованості у сумі 65252,18 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 1737969,56 гривень за Кредитним договором № 014/05-15/63З від 11.01.2007 звернути стягнення на предмет іпотеки: склад №2, що знаходиться за адресою, м. Суми, вул. Харківська, 123, яке розташоване на земельній ділянці Сумської ради Договір № 28 на право тимчасового користування землею від 05.03.1996 року, укладений на підставі рішення Сумської міської ради XXII скликання від 28.02.1996 р., та зареєстрований в книзі записів договорів 05.03.2007 року та належить Іпотекодавцю на правах власності па підставі договору купівлі-продажу державного майна що посвідчений 09.02.1994 заступником старшого державного нотаріуса Першої Сумської державної нотаріальної контори Жмакою Є.Г., зареєстрований в реєстрі №2-588, акту приймання цілісного майнового комплексу № 12 від 16.06.1994 року, свідоцтвом на право власності від 21.06.1994 року, реєстраційний номер 10, виданим фондом комунального майна приватизації та управління Сумської обласної держадміністрації, постанови Іменем України від 27.04.2007 року справа № АС9/240-07 Господарського суду Сумської області додаткової постанови Іменем України від 17.05.2007 року справа № АС9/240-07 Господарського суду Сумської області, зареєстрованих за р. № 558 КП Сумської МБТІ від 21.05.2007 року, що підтверджується Витягом 14621848 про реєстрацію права власності на нерухоме майно видано від 21.05.2007 року № 18924147 КП «Сумське міське БТІ» номер запису 558 в книзі 15 - шляхом реалізації на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною не меншою ніж 1 086 300,00 грн. Стягнути витрати по оплаті судового збору у розмірі 26 069,54 грн.

13.04.2018 відповідач подав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що положення кредитного договору № 014/05-15/633 від 11.01.2007 порушують рівноправність сторін Договору, а саме ОСОБА_5, так як створені невиправдані переваги для банку та приводять до самих негативних наслідків для позичальника коштів ОСОБА_5 через постійне збільшення тіла кредиту в результаті неймовірного росту курсу валюти.

18.04.2018 позивач подав суду письмову відповідь на відзив, в якій не погоджується з позицією відповідача та третьої особи та наголошує, що ОСОБА_5 не виконує належним чином зобов'язання за договором, не здійснює щомісячне погашення кредиту та не сплачує відсотки у розмірах і у строки, передбачені договором. Сума боргу є значною та щомісячно збільшується внаслідок нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні 21.05.2018 наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача та третьої особи в судове засіданні від 21.05.2018 не прибули, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені усі належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, враховуючи наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 11 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (позивач, Кредитор), правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та фізичною особою - підприємцем Салютіною Надією Константинівною (відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № 014/05-15/633/відповідно до якого Позичальник отримала кредит у сумі 75000,00 доларів США строком до 10.01.2014 року із сплатою 13,00 % річних. Банк виконав свій обов'язок по наданню кредитних коштів шляхом перерахування їх на поточний рахунок Позичальника, що підтверджується платіжними документами.

Факт укладення договору з ОСОБА_5, саме як з фізичною особою - підприємцем встановлено Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.09.2016 у справі № 591/2352/15-ц.

Відповідно до ст. п.4. ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановленні в рішенні суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що надання кредитних коштів проводилося згідно вимог п. 1.7 Кредитного договору шляхом перерахування коштів однією сумою чи траншами шляхом дебатування Кредитного рахунку Позичальника, перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника.

Відповідно до ст. 1.5 кредитного договору, погашення кредиту та відсотків здійснюється Позичальником у розмірах та строки визначені Графіком погашення.

Нараховані проценти за користування Кредитом сплачуються, мають сплачуватися Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту в строк, передбачений Графіком повернення Кредиту та сплати процентів ( п. 1.5.1.1. Кредитного договору).

Пунктом 1.11.1 Кредитного договору сторони погодили, що усі платежі для повернення суми Кредиту та сплати процентів повинні здійснюватись Позивальником у валюті кредиту в строки та на умовах, визначених Кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України між Банком та Позичальником 25 листопада 2009 року була укладена Додаткова угода № 014/05-15/633 до Кредитного договору, відповідно до умов якої тимчасово, на період з 25.12.2009 року до 25.12.2010 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу (кредитні канікули) Позичальника за Кредитним договором та змінено строк їх сплати. Також на дату укладення додаткової угоди фактична заборгованість за сумою кредиту була збільшена на суму заборгованості за відсотками. 24 червня 2010 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду № 2, відповідно до якої було тимчасово, на період з 25.07.2010 року по 25.11.2010 року надано Позичальнику кредитні канікули, а на дату укладення додаткової угоди фактична заборгованість за сумою кредиту була збільшена на суму заборгованості за відсотками. 30 грудня 2010 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду № 014/05-15/633/3, згідно умов якої було врегульовано прострочену заборгованість Позичальника, строк сплати якої настав. Тимчасово, на період з 30.12.2010 року по 27.05.2011 року Позичальнику було надано кредитні канікули, а на дату укладення додаткової угоди фактична заборгованість за сумою кредиту була збільшена на суму заборгованості за відсотками. 28 грудня 2011 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №014/05-15/633/4. Відповідно до умов вказаної додаткової угоди, було змінено дату остаточного погашення кредиту на 10 серпня 2017 року та тимчасово з 28.12.2011 року по 25.10.2012 року було встановлено пільгову відсоткову ставку за користування кредитними коштами. Також на дату укладення додаткової угоди фактична заборгованість за сумою кредиту була збільшена на суму заборгованості за відсотками.

Відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами у визначені кредитним договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов Кредитного договору не здійснено всіх належних платежів, щодо повернення позики, процентів від суми позики та відповідних штрафних санкцій.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 т. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлені наслідки порушення договору, зокрема, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що позичальник - Фізична особа - підприємець Селютіна Надія Константинівна порушила взяті на себе відповідно до кредитного договору зобов'язання, не здійснює погашення заборгованості в строки та в сумах визначених графіком погашення, в наслідок чого утворилась заборгованістю. З урахуванням позовних вимог, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, станом на 13.10.2017 року загальна заборгованість Позичальника (третьої особи) перед Позивачем за Кредитним договором становить 31803,02 доларів США, що еквівалентні НБУ на дату розрахунку становить 847062,59 грн., яка складається з:

- простроченої заборгованості по кредиту - 31803,02 доларів США (еквівалент 847062,59 грн.);

- заборгованості за відсотками - 21163,69 доларів США (еквівалент 563687,67 грн.);

- пені за порушення графіку повернення кредиту та сплату відсотків - 327219,30 грн.

Вказана сума боргу відповідачем та третьою особою не оспорюється. Належних доказів погашення існуючої заборгованості Відповідачем та третьою особою також не надано.

Твердження третьої особи та відповідача, що позивачем не було надано суми розрахунку заборгованості, суд сприймає критично, оскільки даний розрахунок заборгованості міститься в матеріалах даної справи і відповідач і третя особа не позбавлені можливості ознайомитися з матеріалами справи, зокрема з розрахунком, окрім цього, як вбачається з опису вкладення у цінний лист (а.с. 19) позивачем разом з позовною заявою на адресу відповідача і третьої особи було направлено розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 13.10.2017.

Окрім цього, матеріалами справи підтверджується, що в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 16.06.2007 між позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель) та відповідачем - Сумським акціонерним товариством фірма «Усе для дому», що виступив майновим поручителем за зобов'язаннями суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця Селютіної Надії Костянтинівни (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, (договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1728.

Згідно договору іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань, що виникли на підставі Кредитного договору № 014/0515/633 від 11.01.2007, було передано нерухоме майно: склад № 2, літ «В-1», цегла, загальною площею 2771, кв.м., що знаходиться за адресою, м. Суми, вул. Харківська, 123, яке розташоване на земельній ділянці Сумської ради Договір № 28 на право тимчасового користування землею від 05.03.1996 року, укладений на підставі рішення Сумської міської ради ХХП скликання від 28.02.1996 р, та зареєстрований в книзі записів договорів 05.03.2007 року та належить Іпотекодацю направах власності на підставі договору купівлі-продажу державного майна що посвідчений 09.02.1994 заступником старшого державного нотаріуса Першої Сумської державної нотаріальної контори Жмакою Є.Г., зареєстрований в реєстрі № 2-588, акту приймання цілісного майнового комплексу № 12 від 16.06.1994 року, свідоцтвом на право власності від 21.06.1994 року, реєстраційний номер 10, виданим фондом комунального майна приватизації та управління Сумської обласної держадміністрації, постанови Іменем України від 27.04.2007 року справа № АС9/240-07 Господарського суду Сумської області додаткової постанови Іменем України від 17.05.2007 року справа №АС9/240-07 Господарського суду Сумської області, зареєстрованих за р. № 558 КП Сумської МБТІ від 21.05.2007 року, що підтверджується Витягом 14621848 про реєстрацію права власності на нерухоме майно видано від 21.05.2007 року №18924147 КП «Сумське міське БТІ» номер запису 558 в книзі 15.

Заставна вартість предмета іпотеки встановлена станом на дату укладання договору та визначена сторонами в сумі 1 086 300 грн., згідно акту погодження ціни заставного майна від 11.01.2007 (п. 1.6. Договору іпотеки).

З матеріалів справи вбачається, що всі зміни умов погашення заборгованості по кредитному договору були погоджені з Майновим поручителем, про що свідчить підпис директора на додаткових угодах та нових графіках погашення боргу. 28 грудня 2011 року було укладено додатковий договір до договору іпотеки від 16.06.2007 року у зв'язку зі зміною строку остаточного погашення кредиту та зміною назви Іпотекодавця.

Пунктами 6.2 договору іпотеки встановлено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками,штрафними санкціями, комісійною вигодою незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі, у наступних випадках:

- Якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договоромвони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій не сплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки ( пені, штрафу, санкцій)

- При ліквідації іпотекодавця, позивальника, а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця, позичальника або визнання його банкрутом.

Відомості про обтяження нерухомого майна іпотекою підтверджені витягами з державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

За своєю правовою природою договір іпотеки від 16.06.2007 є договором іпотеки, правовідносини за якими регулюються главою 49 Цивільного кодексу України, Законами України «Про іпотеку».

У відповідності до ст. 3 «Про іпотеку», іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

З огляду на приписи статті 583 Цивільного кодексу України, статтi 11 Закону України «Про іпотеку», заставодавцем може виступати як сам боржник, так i третя особа (майновий поручитель). Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст.589 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідне положення викладене і в п.п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.5 договору іпотеки від 16.06.2007 року за реєстр. № 1728, згідно яких іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо Позичальником будуть порушені умови Кредитного договору № 014/05-15/633 від 11.01.2007 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно розділу 1.9 кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або в частині у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги. Згідно вимог статті 35 Закону Укрїни «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

20.10.2017 Відповідачу та третій особі позивачем було направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за договором.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається в тому числі спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону та початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Обов'язковість встановлення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації визначена Законом України «Про іпотеку»

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм ст.ст. 38,39 Закону України «Про іпотеку», слід дійти висновку про те, що в розумінні норми ст.39 цього закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 цього закону.

За ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно акту погодження заставного майна від 11.01.2007 погоджена сторонами заставна вартість предмета іпотеки дорівнює 1086 300 грн. 00 коп.

Отже, суд вважає за необхідним встановити саме цю початкову ціну предмета іпотеки.

В той же час, суд не може погодитися із запереченнями відповідача та третьої особи, як на підставу відмови у задоволенні позову, на відсутність вини Позичальника через значне збільшення курсу долара США. А ні діючим законодавством, а ні умовами укладеного кредитного договору не передбачено стабільність курсу іноземної валюти до національної валюти України. Також не може бути взяте до уваги судом і заперечення проти позову з огляду на відсутність домовленостей з Банком щодо конвертації кредиту з доларів у гривню.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 12 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, згідно з яким особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Отже, відсутність згоди на зміну валюти кредитування, як однієї з головних умов укладеного договору є правом кредитора.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням всіх обставин справи, позивач подав суду належні докази, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

Невиконання позичальником (третьою особою) зобов'язань за Кредитним договором № 014/05-15/633 від 11.01.2007 встановлено судом, а відповідач та третя особа не надали суду доказів належного виконання зобов'язань у визначені строки, заявлені позовні вимоги не спростували, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в сумі 26069 грн. 54 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволити повністю.

2. У рахунок погашення заборгованості у сумі 65252,18 доларів США, що еквівалентні по курсу НБУ становить 1737969,56 грн. за Кредитним договором № 014/05-15/633 від 11.01.2007 звернути стягнення на предмет іпотеки: склад № 2, що знаходиться за адресою, м. Суми, вул. Харківська, 123, яке розташоване на земельній ділянці Сумської ради Договір № 28 на право тимчасового користування землею від 05.03.1996 року, укладений на підставі рішення Сумської міської ради ХХП скликання від 28.02.1996 р, та зареєстрований в книзі записів договорів 05.03.2007 року та належить Іпотекодацю направах власності на підставі договору купівлі-продажу державного майна що посвідчений 09.02.1994 заступником старшого державного нотаріуса Першої Сумської державної нотаріальної контори Жмакою Є.Г., зареєстрований в реєстрі № 2-588, акту приймання цілісного майнового комплексу № 12 від 16.06.1994 року, свідоцтвом на право власності від 21.06.1994 року, реєстраційний номер 10, виданим фондом комунального майна приватизації та управління Сумської обласної держадміністрації, постанови Іменем України від 27.04.2007 року справа № АС9/240-07 Господарського суду Сумської області додаткової постанови Іменем України від 17.05.2007 року справа №АС9/240-07 Господарського суду Сумської області, зареєстрованих за р. № 558 КП Сумської МБТІ від 21.05.2007 року, що підтверджується Витягом 14621848 про реєстрацію права власності на нерухоме майно видано від 21.05.2007 року №18924147 КП «Сумське міське БТІ» номер запису 558 в книзі 15 - шляхом реалізації на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною не меншою ніж 1 086 300,00 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Сумська фірма «Усе для дому» (40011, м. Суми, вул. Харківська, 123, код 01555007) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд 9, код ЄДРПОУ 14305909) 26069 грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 29.05.2018.

Суддя С.В. Заєць