Рішення № 74280665, 21.05.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 рокуСправа № 912/848/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. при секретарі судового засідання Лупенко А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/848/18

за позовом: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37)", 28624, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Інгульське

до відповідача: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 104)", 27300, Кіровоградська область, смт. Олександрівка, вул. Леніна 22А

про стягнення 71 194,73 грн

Представники сторін

від позивача - Шевченко О.І., довіреність № б/н від 11.04.18;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Олександрівського виправного центру (№104)" про стягнення 69666,71 грн, з яких 44700,00 грн - основний борг, 4470,00 грн - штраф відповідно до п.6.3. Договору, 16931,88 грн - інфляційні втрати, 3564,83 грн - 3% річних з простроченої суми, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем вимог договору купівлі-продажу №Г-82 від 12.06.2015, в частині розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою від 12.04.2018 господарський суд залишив позовну заяву Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" без руху в порядку статті 174 Господарського процесуального кодексу України та установив десятиденний строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.

19.04.2018 від Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, з додатками, зокрема, подано докази доплати судового збору у розмірі 717,00 грн, а саме платіжне доручення №142 від 17.04.2018.

Ухвалою від 12.04.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/848/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд призначив на 21.05.2018.

15.05.2018 відповідач подав суду відзив на позовну заяву та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. До відзиву додано докази його направлення позивачу.

Відповідач зазначає, що позовну заяву пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Олександрівського виправного центру (№104)" згідно наказу Міністерства юстиції України від 06.12.2016 № 3507/5 "Про перейменування Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Олександрівського виправного центру (№104)" у новій редакції" було перейменовано у Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 104)" та внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, позивачем не надано довіреність, що підтверджує отримання товару відповідачем за договором купівлі-продажу № Г-82 від 12.06.2016.

Відповідач стверджує, що позивачем безпідставно нараховано 4 470,00 грн штрафу на підставі п. 6.3. договору, оскільки для його стягнення встановлено спеціальну позовну давність один рік, яка минула.

Нарахування інфляційних збитків та трьох процентів річних здійснено невірно, а саме не від суми основного боргу - 44 700,00 грн та інфляційні збитки необхідно нараховувати з 01.10.2015.

17.05.2018 позивач подав суду відповідь на відзив з доказами направлення відповідачу та зазначає, що оскільки не змінено код ЄДРПОУ відповідача, то і не змінено юридичну особу.

Крім того, станом на 16.05.2018 у ЄДР відсутні відомості, що ОСОБА_2 має право підпису від імені відповідача, тому відзив підписано неналежною особою.

Товар отримано 15.06.2015 особисто директором відповідача Гончаром О.А. по накладній № 1123, який представляє інтереси підприємства без довіреності.

Крім того, у відповіді на відзив позивач зазначає, що оскільки опубліковано індекс інфляції за березень та квітень 2018 - загальна сума заборгованості відповідача станом на 01.05.2018 складає 71 194,73 грн, з яких 44 700,00 грн - основний борг, 4 470,00 грн - штраф відповідно до п.6.3. Договору, 18 214,05 грн - інфляційні втрати, 3 810,68 грн - 3% річних з простроченої суми.

Господарський суд вважає, що вказані обставини є збільшенням позовних вимог.

Враховуючи права позивача щодо збільшення позовних вимог до початку першого судового засідання, передбачені ст. 46 ГПК України, та наявність доказів про направлення такої заяви відповідачу, суд приймає таку заяву та здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову згідно вказаної заяви.

Окрім того, наказом Міністерства юстиції України № 3507/5 від 06.12.2016 перейменовано державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Олександрівського виправного центру управління Державної пенітеціарної служби України в Кіровоградській області (№104)" (ідентифікаційний код 08680282) у Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 104)". Затверджено статут у новій редакції.

Отже, суд приймає до уваги вказані докази та вважає правильною назвою відповідача - Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 104)".

В судовому засіданні 21.05.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені ним у відповіді на відзив.

Представник відповідача участі в судовому засіданні 21.05.2018 не брав, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 21.05.2018 за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 21.05.2018 на підставі ст. 216 ГПК України суд оголосив перерву до 14:50.

Під час перерви засобами електронного зв'язку від представника позивача надішли примірники накладної № 1123 від 15.05.2015, довіреності № 28 від 15.06.2015 на одержання цінностей та наказу Міністерства юстиції України № 3590/5 від 06.12.2016.

Після перерви суд продовжив судове засідання зі стадії з'ясування обставин.

Згідно наказу Міністерства юстиції України № 3590/5 від 06.12.2016 перейменовано державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління Державної пенітеціарної служби України в Кіровоградській області (№37)" (ідентифікаційний код 08680264) у Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)". Затверджено статут у новій редакції.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та врахувавши доводи заперечень відповідача, дослідивши в судовому засіданні подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.2015 між державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління ДПтС України в Кіровоградській області (№37)" (продавець) та Державним підприємства "Сільськогосподарське підприємство Олександрівського виправного центру управління ДПтС України в Кіровоградській області (№37)" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № Г-82 (далі - Договір, а.с. 9-10), за умовами якого продавець приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість на умовах цього договору наступний товар:

ячмінь в кількості 7,00 тонн, ціна за одиницю 2850,00 грн, на суму 19950,00 грн;

овес в кількості 11,00 тонн, ціна за одиницю 2250,00 грн, на суму 24750,00 грн, всього до сплати 44 700,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Загальна сума Договору становить 44 700,00 грн (п. 2.1. Договору).

Сторони домовились, що товар передається покупцю на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу. Оплата товару здійснюється у безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових коштів покупця на розрахунковий рахунок продавця, і повинна завершитись в термін до 01.10.2015 (п.п. 5.1.-5.2. Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2015 (а.с. 9.1. Договору).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем здійснено поставку відповідачу Товару на загальну суму 44 700,00 грн, що підтверджується накладною № 1123 від 15.06.2015 та довіреністю на одержання цінностей № 28 від 15.05.2015 підписаною та скріпленою печаткою відповідача.

Однак, як повідомляє позивач, відповідач за отриманий товар, в установлений Договором строк до 01.10.2015, не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар складає 44 700,00 грн, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за Договором купівлі-продажу.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позивач свої обов`язки за Договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується матеріалами справи.

Зокрема згідно накладної від 15.06.2015 № 1123, відповідач отримав товар на загальну суму 45003,00 грн, в т.ч. овес в кількості 11,16 т та ячмінь в кількості 6,98 т.

У відзиві відповідач не заперечив факт отримання товару за вказаною накладною, лише зазначив, що позивачем не надано копію довіреності, що підтверджує одержання товару.

Позивачем через електронну пошту направлено на адресу суду довіреність від 15.06.2015 № 28, згідно якої відповідачем отримано товар.

Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 45003,00 грн.

Однак позивачем до стягнення заявлено суду, визначену умовами договору - 44 700,00 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем докази погашення заборгованості за отриманий товар господарському суду не надані.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" про стягнення з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 104)" боргу в сумі 44 700,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем були порушені умови Договору щодо оплати поставленої продукції, у зв'язку з чим позивачем були нараховані відповідачу 10% штрафу, 3% річних та інфляційні втрати за порушення умов Договору.

Зокрема позивач просить стягнути інфляційні втрати в сумі 18 214,05 грн за період з листопада 2015 по квітень 2018 включно та 3% річних в сумі 3 810,68 грн за період з 01.10.2015 по 30.04.2018 з суми заборгованості 49 170,00 грн.

Господарський суд враховує, що умовами Договору - п. 5.2., визначено строк виконання зобов'язання по оплаті товару до 01.10.2015, тобто останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну - 30.09.2015.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, позивач, в порушення вищевказаних норм, нараховує інфляційні втрати та 3% річних не від суми простроченого зобов'язання, а від суми боргу з врахуванням 10% штрафу.

Проценти на суму неустойки не нараховуються в силу прямої заборони законом такого нарахування (частина друга статті 550 ЦК України), тому що неустойка не є коштами, за користування якими здійснюється нарахування процентів річних згідно із законом.

З огляду на вимоги ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Як зазначено в пункті 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи суму боргу - 44 700,00 грн та розрахунок позивача, господарський суд за допомогою програми "ЛІГА ЗАКОН" здійснив власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних в межах розрахунку позивача:

- інфляційні втрати за період з листопада 2015 по квітень 2018 на суму боргу 44 700,00 грн становлять 16 501,84 грн;

- 3% річних за період з 01.10.2015 по 30.04.2018 з суми боргу 44 700,00 грн становлять 3 460,88 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 16 501,84 грн за період з листопада 2015 по квітень 2018 та 3% річних в сумі 3 460,88 грн за період з 01.10.2015 по 30.04.2018 підлягають задоволенню.

У задоволенні позову в іншій частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Заперечення відповідача в частині необхідності нарахування інфляційних втрат з 01.10.2015, а не з 01.11.2015 спростовуються тим, що позивач визначає періоду часу, протягом якого, на його думку, мало місце невиконання такого зобов'язання і суд не має права самостійно збільшувати такий період.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до п. 6.3. Договору, штраф в розмірі 10% від вартості товару в сумі 4 470,00 грн.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 6.3. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості товару.

Отже, 10% штрафу в сумі 4 470,00 грн нараховано позивачем правильно.

Разом з тим, відповідач у відзиві зазначає про сплив строку позовної давності на вимоги про стягнення 4 470,00 грн штрафу.

Положеннями ст.256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Згідно до ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.267 ЦК України).

Отже, спірні правовідносини між сторонами спору виникли за Договором № Г-82 від 12.06.2015 Відповідно до п. 5.2. Договору строк оплати товару сторонами погоджено до 01.10.2015. Таким чином, з 01.10.2015 позивач був обізнаний із порушенням відповідачем умов оплати товару. А тому строк для стягнення неустойки (штрафу) за невиконання зобов'язання за Договором, обмежений одним роком, сплинув 02.10.2016.

Відзив на позовну заяву, в якому заявлено про застосування строку позовної давності щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 10%, підписано в.о. директором ДП "Сільгосппідприємства ДКВС України № 104" заступником начальника установи з виробництва Вишніцьким О.В.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що станом на 16.05.2018 у ЄДР відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 має право підпису від імені відповідача, таким чином відзив на позов підписано неналежною особою

Господарський суд відхиляє доводи відповідача з цього приводу та зазначає, що згідно наказу Міністерства юстиції України від 07.03.2018 № 979/к Вишніцького Олега Васильовича призначено з 07.03.2018 виконуючим обов'язки директора державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України" (№ 104) - заступника начальника державної установи "Олександрівський виправний центр (№ 104) з виробництва з посадовим окладом згідно зі штатом для керівника цього підприємства на період до прийняття відповідного рішення уповноваженим органом управління.

Тому, за відсутності наведення позивачем поважних причин пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу, суд застосовує до спірних правовідносин наслідки сплину строку позовної давності та відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 10% штрафу в сумі 4 470,00 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№104)" підлягають частковому задоволенню на суму 64 662,72 грн з яких: 44 700,00 грн основного боргу, 16 501,84 грн інфляційних втрат, 3 460,88 грн 3% річних. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 600,33 грн.

Разом з тим, у описовій частині позовної заяви позивачем зазначено, що ним понесено судові витрати в сумі близько 30 грн на відправку відповідачу поштового відправлення та очікується понести витрати на відрядження до суду приблизно 500 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем не подано суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та не заявлено такі витрати до відшкодування.

З огляду на вказане зазначені позивачем у описовій частині позовної заяви судові витрати відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 46, 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№104)" (27300, Кіровоградська область, смт. Олександрівка, вул. Незалежності України, 22А, ідентифікаційний код 08680282) на користь Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" (28624, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Інгульське, ідентифікаційний код 08680264) 64 662,72 грн з яких: 44 700,00 грн основного боргу, 16 501,84 грн інфляційних втрат, 3 460,88 грн 3% річних, а також судовий збір в сумі 1 600,33 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.05.2018.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.