Постанова № 7427733, 12.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2010                                                                                           № 33/253

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Москаль Р.Б. – представник, дов. б/н від 21.08.2009р.;

від відповідача - не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ фірма "МАН"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2009

у справі № 33/253 (суддя

за позовом                               ТОВ фірма "МАН"

до                                                   ЗАТ Фінансова група "Страхові традиції"

про                                                   стягнення 173417,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «МАН» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства фінансова група «Страхові традиції» (надалі відповідач) 170000,00 грн. суми страхового відшкодування за Договором добровільного страхування автотранспортного засобу № 06/10150/04701/08 від 15 травня 2008 року, укладеного між позивачем – страхувальником і відповідачем – страховиком. Зважаючи на прострочення з боку відповідача свого зобов’язання щодо виплати страхового відшкодування, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 1 341,12 грн. – 3% річних та 8670,00 грн. – інфляційних втрат, а також на підставі п. 8.1.5 згаданого Договору – 1632,00 грн. пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 15.06.2009р.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2009 року у даній справі Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «МАН» в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано доведеністю факту неналежного виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором добровільного страхування автотранспортного засобу № 06/10150/04701/08 від 15 травня 2008 року щодо повідомлення і виклику на місце події представників компетентних органів МВС та отримання від них документа (довідки, протоколу), який підтверджує факт настання, час і обставини події. Суд, враховуючи умови пп. 10.1.4 та пп. 13.2.1 Договору № 06/10150/04701/08 від 15 травня 2008 року, визнав правомірною та обґрунтованою відмову відповідача від виплати страхового відшкодування.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «МАН», не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2009р. у даній справі, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- заявник наголошує на тому, що згідно умов згаданого Договору подія, яка відбулася (пошкодження скляних деталей камінням, що вилетіли з-під коліс транспортного засобу) не є дорожньо-транспортною пригодою, а отже, на його думку, він не був зобов’язаний викликати представників МВС;

- при цьому, апелянт зауважує на тому, що у пп. 10.1.4 п. 10.1 Договору визначено загальний перелік документів, отже, які саме документи з цього переліку необхідно надати залежить від конкретної дорожньо-транспортної пригоди;

- крім того, позивач наголошує на тому, що згаданим Договором передбачено чіткий порядок дій страховика, зокрема, виплата страхового відшкодування здійснюється не пізніше 10 робочих днів від дати складання страхового акта, тобто до 12.02.2009р. При цьому, скасування зазначеного акта не передбачено умовами Договору та не відповідає чинному законодавству.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 року було прийнято апеляційну скаргу ТОВ фірма «МАН» до провадження та призначено розгляд справи на 24.11.2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 12.01.2010 року.

У судовому засіданні 12.01.2010 року присутній представник позивача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.01.2010р. не з’явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв’язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15 травня 2008 року між позивачем (страхувальником) та відповідачем (страховиком) укладено Договір добровільного страхування автотранспортного засобу № 06/10150/04701/08, яким визначено умови добровільного страхування, згідно яких відповідач прийняв на страхування транспортний засіб MERCEDES BENZ S550, реєстраційний номер АЕ 9653 СЕ на випадок нанесення збитків внаслідок страхових подій, зокрема, бою скляних деталей предметами (камінням), що вилетіли з-під коліс транспортного засобу (п. 2.1.2 Договору страхування).

Заявлена вартість автомобіля MERCEDES BENZ S550 визначена у сумі 808000,00 грн., страхова сума – у розмірі 1 385 088,75 грн. та страховий тариф – 5,0 %, погоджені сторонами в п. 1.5, п. 1.9 та п. 1.10 згаданого Договору.

Умовами договору сторони визначили порядок сплати позивачем страхової премії, а саме: до 16.05.2008 – 25162,44 грн., до 16.07.2008 – 22046,00 грн. та до 16.10.2008 – 22046,00 грн. (п. 1.10 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору № 06/10150/04701/08 від 15.05.2008 року відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати позивачу в межах страхової суми, прямі збитки, що виникли протягом строку дії договору страхування в разі пошкодження, повної загибелі або втрати застрахованого ТЗ в цілому, або окремих його деталей та частин внаслідок:

- дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) (п. 2.1.1 Договору);

- “інших випадкових подій ”, в т.ч.: пожежі, вибуху або самозаймання; стихійного лиха, природних явищ (бурі, урагану, смерчу, повий, затоплення, зливи, граду, селю, землетрусу, зсуву, оповзню, осідання ґрунту, обвалу, лавини, незвичайних для даної місцевості морозів та великих снігопадів, дії підґрунтових вод, шторму, цунамі, удару блискавки та інших надзвичайних явищ природи); бою скляних деталей предметами (камінням), що вилетіли з-під коліс ТЗ, падіння дерев, інших предметів, зіткнення з тваринами (п. 2.1.2 Договору);

- протиправних дій третіх осіб(п. 2.1.3 Договору);

- незаконного заволодіння застрахованим ТЗ шляхом крадіжки, грабежу чи розбою (п. 2.1.4 Договору).

У разі настання передбаченої договором страхової події, яка призвела до збитків і може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник зобов’язаний:

- у разі ДТП діяти відповідно до Правил дорожнього руху;

- негайно повідомити і викликати на місце події (або доручити це асигнуючій службі) представників компетентних офіційних органів МВС, МНС, відомчих аварійних служб, пожежної охорони або інших (відповідно до характеру події), дочекатись і отримати від них документи (довідку, протокол), які підтверджують факт настання, час і обставини події. До приїзду зазначених представників не змінювати картину події, за винятком дій по порятунку людей, тварин, майна чи запобігання надзвичайним ситуаціям. У разі неприбуття зазначених представників на місце події звернутись до територіального відділення органу, якому сповіщалось про подію, для отримання довідки, що підтверджує факт і час звернення. У випадку неможливості викликати представників органів МВС на місце ДТП, звернутися до найближчого посту ДАІ, з метою оформлення відповідних документів про настання ДТП (п.п. 9.1.1, 9.1.2 п.9.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 988 Цивільного кодексу України, у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Статтею 990 Цивільного кодексу України визначені умови та порядок здійснення страхової виплати, у відповідності до якої страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем, на виконання умов п. 1.10 Договору, в період з 15.05.2008р. по 14.10.2008р. було перераховано страхові платежі на загальну суму 69254,44 грн.

12.11.2008 року до відповідача звернувся страхувальник з заявою про виплату страхового відшкодування за Договором № 06/10150/04701/08 від 15.05.2008р., підставою для звернення якого було пошкодження броньованого лобового скла застрахованого автомобіля MERCEDES BENZ S550, р.н. АЕ 9653 СЕ, внаслідок потрапляння каміння, що вилетіло з-під коліс вантажного автомобіля, яке трапилось 11.11.2008 року на вулиці Г.Сталінграду у місті Дніпропетровськ. Також позивачем на виконання умов пункту 12.2 згаданого Договору, було скеровано на адресу відповідача пакет документів в підтвердження настання страхового випадку і права позивача на отримання страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість заміни пошкодженого скла складає 170000,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № ПТ-6764 від 05.12.2008р.

29.01.2009р. за даним страховим випадком відповідачем було складено Страховий акт № 359/01-09 та видано Наказ № 432 про виплату страхового відшкодування завданого власнику автомобіля MERCEDES BENZ S550 (р.н. АЕ 9653 СЕ) внаслідок пошкодження лобового скла у розмірі 170000,00 грн.

Однак, відповідач в порушення умов п. 12.1 пп. 12.19.3 Договору добровільного страхування, яким передбачено обов’язок страховика протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від страхувальника документів на виплату страхового відшкодування здійснити страхове відшкодування, свого зобов’язання не виконав.

Більш того, 26.03.2009р. відповідачем листом за № 614 від 25.02.2009р. і Страховим актом № 425/02-09/У від 11.02.2009р. було повідомлено позивача про відмову у виплаті йому страхового відшкодування, та про анулювання винесеного рішення (Страховий акт № 359/01-09 та Наказ № 432) про виплату страхового відшкодування ТОВ фірми «МАН» у розмірі 170000,00 грн.

Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією доведеними та не заперечуються з боку відповідача.

Суд І інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, посилався на той факт, що п. 11 Додатку № 1 до Договору № 06/10150/04701/08 від 15.05.2008р. – «програма страхування», передбачено виплату страхового відшкодування без довідки компетентного органу у разі пошкодження виключно антен, холдингів, емблем, незначного пошкодження лакофарбового покриття, бамперу (до 2% страхової суми), тобто, обраною позивачем програмою страхування - 4* не передбачено, що виплата пошкодження скляних деталей повинна бути здійснена без довідки компетентного органу.

Однак, апеляційна інстанція не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне:

Як було встановлено судом І інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.11.2008 року на вулиці Г.Сталінграду у місті Дніпропетровськ стався страховий випадок, а саме: внаслідок потрапляння каміння, що вилетіло з-під коліс вантажного автомобіля було пошкоджено лобове скло застрахованого автомобіля MERCEDES BENZ S550, р.н. АЕ 9653 СЕ.

За умовами Договору № 06/10150/04701/08 від 15.05.2008 року добровільного страхування автотранспортного засобу, відповідач прийняв на себе зобов’язання відшкодувати страхувальнику (позивачу) в межах страхової суми, прямі збитки, що виникли протягом строку дії Договору страхування в разі пошкодження, повної загибелі або втрати застрахованого транспортного засобу в цілому, або його окремих деталей та частин внаслідок, зокрема: “інших випадкових подій ”, в т.ч.: бою скляних деталей предметами (камінням), що вилетіли з-під коліс ТЗ (п. 2.1.2 Договору).

Пунктом 9 Додатку № 1 до Договору передбачено 100% оплата заміни скла та фар, при потраплянні каміння.

Відповідно до пп. 10.1.4 п. 10.1 Договору, з метою визнання події страховим випадком та визначення розміру збитку страхувальника у будь-якому разі зобов’язаний надати страховику довідки (оригінали) встановленого зразка органів МВС, МНС, відомчих аварійних служб, пожежної охорони, довідки та постанови про порушення чи відмову у порушенні кримінальної справи, довідки гідрометеологічної або сейсмологічної служби, або інших документів відповідно до характеру події про факт та обставини настання страхового випадку.

Отже, пунктом 10 «перелік документів, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків» Договору добровільного страхування, визначено загальний перелік документів, при цьому, які саме документи з даного переліку необхідно надати залежить від конкретної ситуації.

Окрім цього, апеляційна інстанція зауважує наступне:

Даний страховий випадок, зокрема: пошкодження скляних деталей предметами (камінням), що вилетіли з-під коліс ТЗ, було визначено сторонами у Договорі № 06/10150/04701/08 від 15.05.2008 року, як «інші випадкові події», і відповідно, на цей випадок не поширюється порядок дій встановлений для випадків настання дорожньо-транспортної пригоди згідно Правил дорожнього руху.

Як вбачається з умов Договору сторонами взагалі не було передбачено, які саме документи повинні бути складені при настанні згаданої страхової події.

Разом з тим, згідно приписів п. 10.8 згаданого Договору для страхових подій, за якими не можна отримати документи від відповідних державних органів, складається акт встановленої страховиком форми у присутності страхувальника. Проте, відповідачем цього зроблено не було.

При цьому, обов’язок довести необхідність запрошення цих документів в суді несе страховик.

Відповідач, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування посилається на п. 13.2.1 загальних умов до Договору страхування (яким передбачено, що страхувальник не виконав обов’язків, передбачених умовами цього Договору та Правилами страхування), проте, умовами згаданого Договору бій скляних деталей камінням, що вилетіло з-під коліс ТЗ визначене як «інші випадкові події» (п. 2.1.2 Договору) при настанні якої довідка МВС не передбачена страховиком у розділі 10 Договору страхування № 06/10150/04701/08 від 15.05.2008 року («перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків).

При цьому, доводів на підтвердження необхідності надання саме довідки МВС при настанні такого страхового випадку як випадкове пошкодження лобового скла камінням, що вилетіло з-під коліс ТЗ, відповідачем не наведено, що унеможливлює висновок про порушення з боку позивача обов’язків передбачених умовами цього Договору та Правилами страхування.

Окрім цього, визнається безпідставним посилання відповідача на невідповідність подорожнього листа службового легкового автомобіля серії ЛА № 352808, виданого водієві Воєцькому С.Ф. (а саме: відсутність підпису медичного працівника) вимогам Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затв. Наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998р. № 74, оскільки неналежне оформлення подорожнього листа не передбачено Законом України «Про страхування», а ні Договором страхування № 06/10150/04701/08 від 15.05.2008 року, як підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, відсутні правові підстави для відмови позивачеві у виплаті страхового відшкодування у розмірі 170000,00 грн. за страховий випадок, згідно Договору добровільного страхування № 06/10150/04701/08 від 15.05.2008р.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що відповідач своїх зобов'язань, як це передбачено умовами Договору добровільного страхування від 15.05.2008р. № 06/85875/27003/08 (а саме: протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від страхувальника документів на виплату страхового відшкодування сплатити страхове відшкодування (пп. 12.19.3 Договору) належним чином не виконав, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача трьох відсотків річних, суми інфляційних втрат. При цьому, перевіривши поданий позивачем розрахунок, апеляційна інстанція дійшла висновку, що розмір та період нарахування суми 3 % річних є обґрунтованим та правильним.

Проте розмір нарахування інфляційних втрат є помилковим.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7310,00 грн. збитків від інфляції (за січень: 71659,50 грн. *1,029 - 71659,50 грн.; за лютий: 123775,50 грн. *1,015 - 123775,50 грн.; за березень: 175891,50 грн. * 1,014 - 175891,50 грн.).

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення 1632,00 грн. пені за прострочення з боку відповідача сплати страхового відшкодування, апеляційна інстанція погоджується з висновками суду І інстанції про їх правомірність та обґрунтованість з огляду на наступне:

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до вимог п.п. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.1.5 Договору добровільного страхування від 15.05.2008р. № 06/85875/27003/08 сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати страховиком страхового відшкодування, страховик зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діла на день виникнення прострочення.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та п. 8.1.5 Договору, позовні вимоги в частині стягання 1632,00 грн. пені. є правомірними, розмір та строки нарахування обґрунтованими.

Зважаючи на викладені обставини та враховуючи приписи чинного законодавства, рішення суду першої інстанції є помилковим, оскільки місцевий господарський суд дійшов неправильних висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про виплату страхового відшкодування, у зв’язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2009 року у цій справ підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції на підставі п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “МАН” на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2009 року у справі № 33/253 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.09.2009 року у справі № 33/253 скасувати повністю. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “МАН” задовольнити частково.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства фінансова група «Страхові традиції» (04080, м. Київ, вул. В. Хвойко, 15/15 код ЄДРПОУ 32281587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “МАН” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139-К код ЄДРПОУ 30619671) 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн. страхового відшкодування, 1632 (тисяча шістсот тридцять дві) грн. пені, 1341 (тисяча триста сорок одна) грн. 36 коп., 7310 (сім тисяч триста десять) грн. інфляційних втрат, 1722,01 грн. державного мита та 117,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, 901,41 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 33/253 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

15.01.10 (відправлено)