Постанова № 7427612, 22.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2009                                                                                           № 2/310

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Яснець С.Ю.- представник, дов.№ 03/05-ЛЖС від 08.01.2009,

Гайструк Н.М.- представник, дов.б/н від 22.12.2009;

від відповідача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Студіодизайнсервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.11.2008

у справі № 2/310 (суддя

за позовом                               Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс"

до                                                   Закритого акціонерного товариства "Студіодизайнсервіс"

про                                                   стягнення 51 863,05 грн.

Розпорядженнями В.о.голови Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 № 01-23/1/1, від 16.02.2009 № 01-23/1/1; Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2009 № 01-23/1/5, від 21.12.2009 № 01-23/1/2 склад колегії суддів змінювався.

          На підставі ст.ст.69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжено.

          Згідно із ст.ст.77, 99 ГПК України розгляд апеляційної скарги 13.01.2009, 03.02.2009, 22.09.2009, 13.10.2009, 17.11.2009, відкладався на 03.02.2009, 17.02.2009, 13.10.2009, 10.11.2009, 22.12.2009, відповідно.

          У судовому засіданні 10.11.2009 було оголошено перерву до 17.11.2009.

          Ухвалою апеляційного господарського суду від 17.02.2009 у справі № 2/310 призначено судову економічну експертизу та апеляційне провадження зупинено, а ухвалою від 07.08.2009 апеляційне провадження у справі № 2/310 поновлено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2008 у справі № 2/310 позовні вимоги задоволені повністю; з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по комунальних послугах та експлуатаційних витратах у сумі 51 863,05 грн., 518,63 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення мотивовано тим, що відповідач є орендарем нежитлового приміщення відповідно до договору від 23.11.1998, який укладено на підставі рішення Арбітражного суду м.Києва від 23.11.1998 № 13/37; факт надання позивачем відповідачу комунальних послуг та понесення позивачем експлуатаційних витрат, підтверджується матеріалами справи (копії договорів, графіки вивезення відходів, довідки та графіки теплопостачання тощо); станом на 01.02.2008 у відповідача виникла заборгованість за комунальні послуги та експлуатаційні витрати за період з 01.04.2006 по 01.02.2008 в розмірі 51 865,05 грн.; відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості, а також не надано належних доказів на спростування фактів, викладених у позові.          

          Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2008 у справі № 2/310 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення і неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову про стягнення боргу.

          Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

          На думку заявника, судом першої інстанції не було взято до уваги, що між сторонами відсутні договірні відносини з приводу комунальних послуг, а безпосередніми надавачами комунальних послуг відповідачу є АЕК "Київенерго", АК "Київводоканал" і спеціалізовані перевізники твердих побутових відходів.

          Заявник, посилаючись на ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ч.ч. 1, 2 ст.14 ЦК України, стверджує, що суд першої інстанції повинен був установити, те, що позивач у даній справі не може бути належним позивачем.

          Заявник стверджує про відсутність підстав для стягнення з нього експлуатаційних витрат, оскільки ним надано суду наказ про призначення на посаду двірника-прибиральника та слюсаря-сантехніка, що є доказом самостійного здійснення відповідачем технічного обслуговування приміщення та понесення експлуатаційних витрат.

          На думку заявника, судом першої інстанції не враховано, що позивачем надано неправильний розрахунок заборгованості, у якому, зокрема, застосовані тарифи по опаленню, які не відповідають тарифам, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.07.2007 № 978.

          Заявник посилається на неправомірність стягнення пені за відсутності між сторонами договору про надання комунальних послуг.          

          У доповненні до апеляційної скарги заявник посилається на те, що між сторонами 01.06.1997 був укладений договір на комунальні послуги, строк діїї якого закінчився 01.01.1998, більше договорів на комунальні послуги між сторонами не укладалось.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2004 у справі № 42/16 встановлені юридичні факти, що не потребують доведення у подальшому.

          Заявник не погоджується із твердженням позивача про заборгованість за надані комунальні послуги за період з 01.04.2006 по 30.02.2008 у розмірі 51 863,05 грн., враховуючи те, що стосовно суми витрат на опалення, то судом не враховано факт, встановлений рішенням від 24.02.2004 у справі № 42/16, про те, що опалювальна площа приміщення відповідача складає 256 кв.м і що за опалення, в період з 01.04.2006 по 30.07.2007, тариф складав 80,00 грн., без ПДВ, а з 01.08.2007 по 30.02.2008 – 130,6 грн. з ПДВ за Гкал тепла, таким чином позивач помилково нарахував зайві 21 387,88 грн. за послуги з теплопостачання; оскільки передостанній відомий розмір комунальних послуг з холодного водопостачання становив 11,06 грн., без ПДВ, 28.08.2007 розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1127 затверджено нові тарифи на комунальні послуги з холодного водопостачання, позивачем не надано табуляграм АК "Київводоканал" та розрахунків спожитої холодної води пропорційно зайнятої площі відповідачем, то підтвердженою є вартість таких послуг, наданих позивачем відповідачу за період з 01.04.2006 по 30.08.2007 у розмірі 225,64 грн.; позивачем не надані розрахунки вартості наданих експлуатаційних послуг.

          У зазначеному доповненні до апеляційної скарги заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції у справі № 2/310 та прийняти нове рішення, яким частково відмовити позивача в задоволенні позову та стягнення з відповідача вартості помилково нарахованих та не наданих комунальних послуг з теплопостачання (опалення) в період з 01.04.2006 по 30.02.2008 в розмірі 21 387,88 грн., вартості послуг з холодного водопостачання в розмірі 4 020,80 грн., 7 000,00 грн. суми експлуатаційних витрат, 425,71 грн. незаконно нарахованої пені.

          Відповідно до вимог апеляційного господарського суду, сторонами надані документи.

           Розглянувши апеляційну скаргу з доповненням, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем пред’явлено позов до відповідача про стягнення заборгованості по комунальних послугах та експлуатаційних витратах в сумі 51 863, 05 грн. та судових витрат, керуючись ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення", розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.10.2003 № 1907 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245".

          Як вбачається із матеріалів справи, 23.11.1998 відповідно до рішення Арбітражного суду м.Києва від 23.11.1998 у справі № 13/37 укладено договір оренди нежитлового приміщення.

          Відповідно до п.п.1 п.1 договору від 23.11.1998 Державне комунальне підприємство по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району м.Києва, за договором орендодавець, передає, а відповідач, за договором орендар, приймає в строкове платне володіння та користування підвальне приміщення площею 519,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Суворова, 14/12.

          Підпунктом 1.2 п.1 передбачено, що вступ відповідача у володіння та користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього договору.

          Відповідно до рішення Печерської районної у місті Києві ради від 20.12.2005 № 45 "Про структурні зміни комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерськжитло" з додатком, Статуту позивача, зареєстрованого 03.11.2003, реєстраційний № 38803, позивач є правонаступником прав та обов’язків Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва "Печерськжитло", зокрема, у частині об’єкту по вул.Суворова, 14/12.

          Як вбачається із розрахунку позивача, доданому до позовної заяви під назвою: "Рахунок-попередження", з посиланням на договір № 108/303 від 01.06.1997, сума позовних вимог 51 863,05 грн. складається із сум вартості наданих послуг за період з квітня 2006р. по лютий 2008р., у тому числі, без ПДВ,: 21 795,07 грн. за опалення, 5 916,21 грн. за холодне водопостачання, 14 663,71 грн. – за експлуатаційні послуги, 489,48 грн. – за вивезення сміття, 8 572,87 грн. ПДВ до всіх сум та пені 0,04% за період із серпня 2007р. по лютий 2008р. у сумі 425,71 грн.

           Договір № 108 на комунальні послуги від 01.06.1997 був укладений між Житлово-експлуатаційною конторою № 303 Державного комунального підприємства по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району та відповідачем.

          В п.п. 1.2, 2.1 пунктів 1 та 2 договору від 01.06.1997 сторонами погоджено, що ЖЕК бере на себе обов’язки по забезпеченню орендаря комунальними послугами в орендованому приміщенні (будинку), а відповідач вносить плату за комунальні послуги до 25 числа поточного місяця, після пред’явлення рахунку/фактури або платіжної вимоги-доручення.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2006 у справі № 7/595, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 та постановою Вищого господарського суду від 31.05.2007, позов Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс" до Закритого акціонерного товариства "Студіодизайнсервіс" про стягнення заборгованості в сумі 36 633,51 грн. за комунальні послуги, задоволено повністю.

          Як вбачається із копії позовної заяви від 12.07.2006 та розрахунку у справі № 7/595, сума 36 633,51 грн. складається із наступних сум: за вивезення сміття, компенсація мереж, експлуатаційні витрати, опалення, холодна вода, ПДВ, що нараховані за період з листопада 2003р. по 18 квітня 2006р.           

          Таким чином, оскільки позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за опалення, холодну воду, вивезення сміття, експлуатаційні витрати, та відповідно ПДВ на зазначені суми за період з 1 квітня по 18 квітня 2006р., вже були стягнуті за рішенням суду від 13.11.2006, в сумі 1 568,75 грн., в тому числі ПДВ, то у цій частині у справі № 2/310 провадження у справі підлягає припиненню з підстав, передбачених п.2 ст.80 ГПК України.

          Позивач матеріалами справи не підтвердив того, що за період з 19 квітня по 30 квітня 2006р. розмір заборгованості відповідача за опалення, холодну воду, вивезення сміття, експлуатаційні витрати, з ПДВ, становили суму 31,77 грн., тому підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

          Як стверджує відповідач, позивачем також пред’явлено позов до відповідача про стягненні заборгованості за комунальні послуги та експлуатаційні витрати в розмірі 42 721,50 грн. за період з 01.02.2008 по 01.04.2009, за яким у Господарському суді порушена справа № 35/521.

          Однак, доказів того, що є рішення господарського суду про стягнення з відповідача зазначеної заборгованості за лютий 2008р., немає, тому відсутні підстави для застосування норми п.2 ст.80 ГПК України щодо позовних вимог у частині стягнення заборгованості за лютий 2008р. у справі № 2/310.

          Слід зазначити, що позивачем неодноразово надавались апеляційній інстанції розрахунки заборгованості, у тому числі і надано розрахунок на загальну суму 40 078,08 грн., із якого виключено заборгованість за лютий 2008р. Вказаний розрахунок надано позивачем без посилання на підстави, передбачені ГПК України.

          Оскільки статтею 22 ГПК України передбачено право позивача зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, то підстави врахування згаданого розрахунку позивача у апеляційній інстанції відсутні.

          Як вже зазначалось, відповідачем 01.06.1997 було укладено договір № 108 на комунальні послуги., відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 п.1 якого та додатку до цього договору, житлово-експлуатаційна контора взяла на себе обов’язки по забезпеченню відповідача комунальними послугами в орендованому приміщенні у якому наявні такі зручності: холодна вода, центральне опалення, вивіз сміття, технічне обслуговування мереж.

          Підпунктом 2.4 п.2 договору № 108 сторони передбачили, що при закінченні дії договору плата за комунальні послуги сплачується по день фактичної здачі приміщення по акту.

          Як вбачається із п.6 договору № 108, строк дії цього договору встановлений з 01.06.1997 до 01.01.1998. Наявність напису про продовження до 2000р. немає підстав прийняти до уваги, як такий, що вчинений одноособово та без зазначення прізвища і посади.

          У матеріалах справи відсутні докази того, що на період з квітня 2006р. по лютий 2008р. сторонами укладено договір про надання комунальних послуг.

          Разом із тим, оскільки відповідач продовжував користуватись приміщенням на праві оренди, то продовжував споживати і комунальні послуги так само, як і в період дії договору № 108.

          Позивачем надавались відповідачу комунальні послуги відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення", зі змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.10.2003 № 1907 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245".

          На підтвердження надання відповідачу комунальних послуг, позвачем до матеріалів справи надані договір № 520004 від 15.04.1992 на відпуск теплової енергії у гарячій воді та довідки до цього договору, в тому числі станом на 01.10.2006 по адресі споживача: вул.Суворова, 14/12, договір № 03970/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднання мережі від 15.03.2004, облікові картки щодо фактичного споживання теплової енергії, розшифровки рахунків, також щодо надання та складу комунальних послуг позивачем надано до матеріалів справи довідку від 10.11.2008 № 984/5, письмове пояснення від 11.11.2008 № 989/5, накази позивача №№ 39, 59, табуляграми, про встановлення розміру відшкодування експлуатаційних витрат орендарям та власникам нежитлових приміщень, розрахунки витрат позивача, пояснювальна записка до розрахунків вартості спожитої теплової енергії, інші документи.

          Позивачем надано відповідачу рахунок-попередження про нарахування суми 51 863,05 грн. заборгованості за надані комунальні послуги в приміщенні за адресою: Суворова, 14/12, площа 519,20 кв. м станом на 01.03.2008 та запропоновано сплатити заборгованість в 10-денний термін після отримання попередження.

          Відповідачем оспорюється розмір нарахованої позивачем суми за комунальні послуги, однак, розрахунки відповідача є довільними та не підтверджені доказами.

          Враховуючи клопотання відповідача та з метою роз’яснення питань стосовно розрахунків між сторонами, що потребує спеціальних знань, ухвалою апеляційного господарського суду від 17.02.2009 у справі № 2/310 була призначена судова економічна експертиза та витрати, пов’язані з проведенням експертизи, було покладено на відповідача.

          Однак, відповідачем не було здійснено оплату проведення судової експертизи згідно із рахунком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1196/20 від 13.04.2009, надісланому на адресу відповідача, хоча апеляційним господарським судом листом від 17.04.2009 № 02-11/476 вказувалось на термінову оплату проведення судової експертизи.

          У зв’язку із неоплатою відповідачем вартості витрат по проведенню судової експертизи, із листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.07.2009 № 3044 останнім повернуто матеріали даної справи без виконання судової експертизи.

          Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідач, заперечуючи проти розрахунку позивача заборгованості, не надав доказів, які б спростовували розмір зазначеної позивачем заборгованості.

                    Згідно зі ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

           Така ж норма передбачена і ст.526 ЦК України.

           Отже, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 49 836,82 грн. є такими, що підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

          Згідно із ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.1 ст.547 ГК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

          Як вбачається із вищезгаданого рахунку-попередження, позивачем нараховано відповідачу 0,04% пені за періоди від 31-го дня до 180 днів згідно із розділом 11 рахунку-попередження.

          Однак, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів наявності підстав нарахування пені 0,04%.

          Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 № 686-Х1У передбачена сплата пені за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

          Проте у матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів того, що ним пред’являлись відповідачу вимоги про оплату наданих комунальних послуг відповідно до періодів нарахування пені, зазначених у рахунку-попередженні.

          Також на період, за який позивачем нарахована пеня, відсутній укладений сторонами письмовий правочин щодо застосування пені та її розміру.

          Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 425,71 грн. пені є такими, що не відповідають нормам законодавства та не підтверджені матеріалами справи, у зв’язку з чим відсутні підстави для їх задоволення.

          Із доводами апеляційної скарги, із доповненням, немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та такі обставини.

          Відповідно до п.3 Статуту позивача, реєстраційний № 38803, основною метою його діяльності є, у тому числі, надання житлово-комунальних та інших послуг; напрямки здійснення цієї мети закріплені у п.п 3.4 п.3 Статуту.

          Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

          Відповідач матеріалами справи не підтвердив того, що хоча і користувався орендованим приміщенням, але відмовився у встановленому порядку від надання позивачем послуг, перелічених останнім у рахунку-попередженні.

          Таким чином, оскільки відповідачем разом із використанням орендованого приміщення також спожито послуги, надані позивачем, то відсутні підстави стверджувати, що позивач є неналежним.

          Законодавством не передбачено звільнення від оплати спожитих комунальних послуг у зв’язку із відсутністю договору про надання житлово-комунальних послуг.

                    Відповідно до довідки позивача від 11.11.2008 № 989/5-ЛЖС до фактичної собівартості, яка включається в розрахунок експлуатаційних витрат орендарям та власникам нежитлових приміщень, ввійшли витрати, пов’язані з утриманням будинку та прибудинкової території, а саме: плата за технічне обслуговування, ремонт житлового фонду, електроенергія на освітлення сходових клітин, заробітна плата двірників, прибиральниць, ремонтних робітників та нарахування на заробітну плату, адміністративні витрати та інші.

          Отже, призначення відповідачем на посаду двірника-прибиральника та слюсаря-сантехніка є дією, вчиненою відповідачем на власний розсуд, та не звільняє останнього від сплати експлуатаційних витрат.

          Твердження заявника про те, що розрахунок, наданий позивачем, є не правильним та таким, що не відповідає тарифам, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.07.2007 № 978, є голослівним.

          Як вбачається із рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2004 у справі № 42/16, у цьому рішенні вказано, що суд вважає розрахунок позивача заборгованості відповідача за спожиті комунальні послуги протягом періоду з грудня 2002р. по жовтень 2003р., у розмірі 16 233,45 грн., необгрунтованим, проведеним без врахування фактичного розміру опалювальної площі займаного відповідачем приміщення, а за цей період вартість фактично спожитої відповідачем теплової енергії становить 3 770,75 грн. без ПДВ, оскільки суд вважає акт Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" № 510-031 від 27.10.2003 належним доказом того, що розмір опалювальної площі спірного приміщення становить 256 кв. м.

          Наведене свідчить, що у рішенні суду від 24.02.2004 у справі № 42/16 надана оцінка доказів, наявних у цій справі, тому підстави для застосування норм ст.35 ГПК України відсутні, враховуючи, що у справі № 2/310 інший період нарахування плати за спожиті комунальні послуги та інші матеріали, якими позивач підтверджує розмір своїх позовних вимог.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

          Керуючись ст.ст. 80, 99, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2008 у справі № 2/310 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Студіодизайнсервіс" (01010, м.Київ, вул.Суворова, 14/12, код 19482409) на користь Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс" (01021, м.Київ, вул.Мар’єнка, 7, р/р 260083011220 в Печерському відділенні № 3715 Ощадбанку України, МФО 320241, ЗКПО 05756837) - 49 836,82 грн. заборгованості, 498,37 грн. державного мита, 113,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У частині позову про стягнення 1 568,75 грн. провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити."

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс" (01021, м.Київ, вул.Мар’єнка, 7, р/р 260083011220 в Печерському відділенні № 3715 Ощадбанку України, МФО 320241, ЗКПО 05756837) на користь Закритого акціонерного товариства "Студіодизайнсервіс" (01010, м.Київ, вул.Суворова 14/12, код 19482409) – 249,19 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Повернути Комунальному підприємству по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс" (01021, м.Київ, вул.Мар’єнка, 7) із державного бюджету України 15 грн. 69 коп. державного мита, сплаченого за платіжним дорученням № 623 від 11.04.2008, яке залишено у матеріалах справи № 2/310.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 2/310 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

30.12.09 (відправлено)