Постанова № 7427521, 10.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2009                                                                                           № 23/38

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача: Мамалига А.В.- за дов.

Від відповідача: Євчук Ю.В. – за дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Гатіні"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.08.2009

у справі № 23/38 (суддя

за позовом                               ТОВ "Арсіс Баксервіс"

до                                                   ТОВ "Гатіні"

про                                                   стягнення 41235,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2009 у справі № 23/38 частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсіс Баксервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гатіні» про стягнення 41235,08 грн.

          Підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 33000,00 грн.-основного боргу, 2519,13 грн.-пені, 834,00 грн.- інфляційних та судові витрати, у т.ч.: 1100,00 грн.- витрати на послуги адвоката, 374,52 грн.- державного мита, 315,00 грн.- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті частини позову відмовлено.

          Відповідач, не погодившись з рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та залишити позов без розгляду, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права.

          Зокрема, скаржник наголошує на тому, що відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються:

-при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру

задоволених позовних вимог.

Так, позовні вимоги позивача були задоволені частково на 88,16% в розмірі

36353,123 грн., але, незважаючи на це, суд зобов»язав відповідача відшкодувати позивачу у повному обсязі витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати по оплаті послуг адвоката.

          Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський          суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги ( подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія установила наступне:

          Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача про стягнення 41235,08 грн. ( у тому числі 33000,00 грн.- основний борг за Договором поставки №131 від 26.02.2009, 1089,00 грн.- інфляційні, 6864,00 грн.- пеня, 282,00 грн.- 3% річних) та просив покласти судові витрати на відповідача ( 412,35 грн.- державне мито, 315,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1100,00 грн.- витрати на послуги адвоката).

          Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов»язання, оскільки за поставлений товар за Договором поставки у періоді з 04.03.2009р. по 20.03.2009р., відповідач розрахувався лише частково у сумі 3000,00 грн., чим порушив права позивача.

          Відповідач у відзиві на позов не заперечує проти суми основного боргу, але не погоджується з розміром заявлених позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань та наводить свої контррозрахунки.

          Як вбачається з відзиву, відповідач просив суд залишити позов без розгляду у зв»язку з тим, що матеріали справи не містять доказів надсилання копії позовної заяви відповідачу, а містять лише квитанцію, з якої не можна зробити висновок, що саме надсилалось відповідачу.

          Судова колегія вважає правомірною позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні клопотання відповідача, з огляду на те, що в матеріалах справи знаходиться оригінал фіскального чеку № 3747 від 17.07.2009, який відповідно до абзацу першого пункту 36 Правил надання послуг поштового зв»язку,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1155, є належним доказом у розумінні ст..32 ГПК України.

          Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково, але не погоджується з розподілом судових витрат за наслідками вирішення даного господарського спору, з огляду на наступне:

          26 лютого 2009р. сторони уклали Договір поставки №131, відповідно до якого позивач ( постачальник) зобов»язався передати у власність відповідача ( покупця) товари, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити товари відповідно до умов Договору.

          Згідно п.1.1 Договору товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в Специфікації,яка є невід»ємною частиною Договору.

          Пунктом 3.2 Договору товар поставляється з усіма документами, що стосуються товару і підлягають передачі разом із товаром згідно чинного законодавства України, в розпорядження Покупця у місці призначення. Місце призначення: вул..Оросительна,7, склад,10.

          Як свідчать матеріали справи, згідно видаткових накладних № РН-000090 від 04.03.2009р., №РН-0000115 від 13.03.2009р., № РН-0000131 від 20.03.2009р. на підставі довіреностей серії ЯОЦ № 278687 від 04.03.09, ЯОЦ № 278690 від 13.03.09 та ЯОЦ № 278696 від 20.03.09. на ім»я Тюкало Ігоря Миколайовича, позивач виконав свої зобов»язання за вказаним Договором, поставив та передав відповідачу партію товару (маргарин) на суму:

          04.03.2009р- 12000,00 грн.

          13.03.2009р. -12000,00 грн.

          20.03.2009р.- 12000,00грн.

          Всього за період з 04.03.2009р. по 20.03.2009р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 36000,00 грн.

          Відповідно до ст..692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший стирок оплати товару.

          За умовами п.4.3 Договору форма і порядок розрахунків –безготівковий з відстрочкою оплати на 14-ть календарних днів з моменту поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

          Отже, покупець (відповідач) повинен був оплатити вартість одержаного товару 03 квітня 2009р., але, як свідчать наявні у справі докази, відповідач не виконав свої грошові зобов»язання належним чином у повному обсязі в передбачений договором строк, перерахувавши позивачу частково 27 травня 2009р. лише 3000,00 грн., про що також свідчить Акт звіряння розрахунків за період з 01.05.09 по 31.05.09., підписаний представниками сторін.

          Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача залишку заборгованості в сумі 33000,00 грн., з якою відповідач погоджується і розмір якої не оспорює ні у відзиві на позов, ні в апеляційній скарзі.

          Згідно ст..193 ГК України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов»язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

          Відповідно до ст..229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов»язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов»язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов»язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами.

          Згідно ст..625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов»язання.

          Відповідно до п.5.1 Договору, у разі несвоєчасної оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі 0,2 % за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми реалізованого товару.

          Судова колегія повністю погоджується з правовою позицією суду першої інстанції щодо необґрунтованого позивачем розрахунку в частині стягнення пені у сумі 6864,00 грн. та контррозрахунку пені, наведеного відповідачем у відзиві на позовну заяву з тих підстав, що дійсно конррозрахунок взагалі не містить прострочення виконання грошових зобов»язань, яке існувало до 03.04.2009. відповідно до накладних №РН-0000090 від 04.03.2009 та №РН-0000115 від 13.03.2009.

          Крім того, суд першої інстанції вірно зазначає, що відповідачем при обчисленні пені за період з 03.04.2009 по 27.05.2009 береться за основу сума боргу 33000,00грн., хоча фактична заборгованість за цей період часу ще складала 36000,00 грн.

          За таких обставин, судом вірно був здійснений перерахунок суми пені відповідно до п.5.1 договору, за яким пеня підлягає стягненню з. відповідача у розмірі 2519,13 грн.

          Також, суд обґрунтовано визнав позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Договором №131 від 26.02.2009 встановлений інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов»язання, ніж встановлений статтею 625 ЦК України і позивач скористався своїм правом щодо стягнення суми процентів, передбачених договором.

          Щодо відшкодування позивачу інфляційних втрат, то судом обґрунтовано було встановлено та здійснено перерахунок в зазначеній частині вимог, які підлягають задоволенню частково у сумі 834, 00 грн.

          Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у зв»яз ку, з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

          Разом з тим, судова колегія вважає помилковою позицію суду першої інстанції про те, що позивачем була заявлена позовна вимога щодо відшкодування з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката у сумі 1100,00 грн., оскільки відповідно до ст..44 ГПК України ці витрати відносяться до судових витрат і не були включені самим же позивачем до складу позовних вимог, що вбачається з наданого позивачем розрахунку суми позову, яка становить 41235,08 грн.

          При розподілі судових витрат суд, обгрунтовано посилаючись на ст..49 ГПК України, не врахував, що і витрати на послуги адвоката у сумі 1100,00грн., і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315,00 грн., які були понесені позивачем, не можуть у повному обсязі бути покладені на відповідача при частковому задоволенні позову, оскільки статтею 49 ГПК України зазначено про покладення судових витрат при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню лише в частині розподілу судових витрат, неправильний розподіл яких судом першої інстанції не тягне за собою скасування або зміни судового рішення відповідно до ст.104 ГПК України. В решті частини апеляційна скарга є необґрунтованою і має формальний характер.

          Зміні підлягає лише резолютивна частина рішення, що стосується сум стягуваних з відповідача судових витрат , а саме, витрат на послуги адвоката та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки така зміна зазначених елементів резолютивної частини не зачіпає основного висновку господарського суду першої інстанції стосовно прав та обов»язків сторін спору.

           Здійснивши перерахунок судових витрат, судова колегія вважає, що відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню на користь позивача

968,00 грн.-витрат на послуги адвоката та 277,20 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тому в резолютивну частину рішення необхідно внести зміни.

          Оскільки рішення суду першої інстанції залишається судом апеляційної інстанції

без змін, у зв»язку з відсутністю правових підстав для його скасування, про що просив скаржник в резолютивній частині своєї скарги, то сплачене відповідачем державне мито у сумі 206,17 грн.за подання апеляційної скарги не підлягає відшкодуванню за рахунок позивача.

          З огляду на викладене, керуючись ст..ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

          1.Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2009р. у справі № 23/38 залишити без змін.

          2..Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гатіні» задовольнити, щодо сум стягуваних судових витрат.

          3. Внести зміни до резолютивної частини судового рішення від 27.08.2009р. щодо сум стягуваних витрат по оплаті послуг адвоката, які підлягають відшкодуванню з відповідача у сумі 968,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які підлягають відшкодуванню у сумі 277,20 грн.

          Резолютивну частину судового рішення від 27.08.2009р. у справі № 23/38 викласти в такій редакції:

          « Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гатіні» ( 03118. м.Київ, вул..Гвардійська,20, код ЄДРПОУ 34714726, п/р 26007210074292 у ЗАТ «ПроКредіт Банк», МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсіс Баксервіс» (03083, м.Київ, вул..Червонопрапорна,28; Код ЄДРПОУ 34880717, п/р 26000101321226 у ЗАТ «ОТП БАНК», м.Київ, МФО 300528) 33000,00 грн.- основного боргу, 2519,13 грн.- пені,834,00 грн.- інфляційних, 374,52 грн- державного мита, 968,00 грн.- витрат на послуги адвоката, 277,20 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ.

          В іншій частині позову відмовити».

          4.Матеріали справи № 23/38 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді