Постанова № 74274971, 23.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/716/18Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2,

секретар: Матюха В.І.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»

відповідач - ОСОБА_5, представник відповідача ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2018 року у складі судді Савенко О.М.:

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року ПА КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості.

Позов обгрунтований тим, що ОСОБА_5М уклала з позивачем договір б/н від 30 листопада 2007 року за яким отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв’язку з чим, станом на 31 березня 2016 року утворилася заборгованість 25 911 грн. 42 коп., яка складається з: 7 625 грн. 31 коп. заборгованість за кредитом, 15 254 грн. 14 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1 560 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією; 250 грн.00 коп. штраф (фіксована частина); 1 221 грн.97 коп. штраф (відсоток від суми заборгованості).

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ КБ «Приватбанк» просив суд стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 листопада 2007 року у розмірі 25 911,42 грн. та судові витрати у розмірі 1 378,00 грн.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 30 листопада 2007 року в розмірі 25 911 грн. 42 коп., яка складається з: 7625 грн. 31 коп. заборгованість за кредитом, 15254 грн 14 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1560 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією; 250 грн., штраф (фіксована частина); 1221 грн. 97 коп. штраф (відсоток від суми заборгованості), та судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп.

Не погодившись з даним рішенням суду ОСОБА_5 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_5 не підписувала договору, а тільки заяву-анкету, тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що укладення кредитного договору між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 є доведеним фактом. Також скаржник зазначає, що оскільки вона кредитного договору не підписувала і не укладала, то як наслідок не брала на себе ніяких зобов’язань перед позивачем.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_5 також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував строк позовної давності з підстав, що нею сплачувались кошти за неіснуючим договором, оскільки ніяких коштів скаржником щодо неіснуючого кредитного договору не виплачувалося.

Позивач не скористався своїм правом для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення прийшов до висновку, що є доведеним факт укладання між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 договору, який складається не лише із заяви-анкети позичальника, а і з «Умов надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», а оскільки відповідач не повернув кредитодавцю позику у порядку і у строки відповідно до укладеного між ними кредитного договору, то підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 911,42 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що підписавши заяву без номера від 30 листопада 2007 року про отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку №4149605356656405 (а.с. 6) ОСОБА_5 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» (а.с.8-13), складає між нею та ЗАТ КБ «Приватбанк» Договір.

Пунктом 9.12 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про поширення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

ПАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обов’язків ЗАТ КБ «Приватбанк», у зв’язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 17 липня 2009 року змінено найменування позивача на ПАТ КБ «Приватбанк» та проведено державну реєстрацію вказаних змін (а.с. 14-16).

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 1 ст. 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку, що факт підписання кредитного договору між Банком та ОСОБА_5 30 листопада 2007 року є доведеним, а доводи скаржника, що кредитний договір нею не підписувався, а лише анкета-заява про надання кредиту, є безпідставними, оскільки підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений кредитний договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування).

Інших доводі на обґрунтування того, що між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Приватбанк» не було укладено кредитний договір, скаржником не зазначено.

Як вбачається із довідки ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідачу, на підставі Договору від 30 листопада 2007 року, надано в користування наступні кредитні картки: №4149605356656405 дата відкриття 30 листопада 2007 року з терміном дії листопад 2011 року; №4149437714567029 дата відкриття 04 квітня 2012 року з терміном дії серпень 2015 року; №5168755625558040 дата відкриття 08 вересня 2015 року з терміном дії вересень 2019 року; №5168755625558040 дата відкриття 23 листопада 2015 року з терміном дії вересень 2019 року (а.с.76).

Згідно п.п.7,9 «Правил користування платіжною карткою», для призупинення чи зупинення будь-яких незаконних або не узгоджених з Банком дій з карткою, клієнт доручає Банку в будь-який час і без укладення будь-яких додаткових угод: призупинити чи зупинити дію картки; відмовити у продовженні її дії, замінити або видати нову картку. В разі заперечення клієнтом операцій з використанням картки або інформації нанесеної на картку, клієнт надає протягом тридцяти днів з моменту отримання грошових коштів письмову заяву Банку, вказавши оскаржувані операції і причини оскарження. Банк надає клієнту відповідь протягом тридцяти днів з моменту звернення. Відповідний картрахунок може бути закритий на підставі заяви клієнта або Банк має право закрити картрахунок, письмово повідомивши клієнта. При цьому, клієнт повинен не пізніше 30 днів з дня повідомлення повернути картку в Банк, після чого обслуговування картки зупиняється.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_5 не зверталася до ПАТ КБ «Приватбанк» із відповідною письмовою заявою про закриття картрахунку. Дана обставина також підтверджується тим, що кредитними картками, які автоматично лонгувалися, відповідач користувалася, що вбачається з виписки по картковими рахунками ОСОБА_5 в період з 01 січня 1999 року та 03 грудня 2016 року (а.с.78-88).

Також колегія суддів приймає до увага те, що при розгляді справи в суді першої інстанції представник відповідача звернувся з заявою про застосування строку позовної давності, чим фактично відповідач визнає, що має зобов’язання перед ПАТ КБ «Приватбанк», але просить не задовольняти позовні вимоги в зв’язку із закінчення строку позовної давності. (а.с. 199).

Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої під час розгляду цивільної справи № 6-14цс14 та винесення постанови від 19 березня 2014 року вбачається, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов’язань.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що за спірним кредитним договором кошти не сплачувала, проте дане спростовується випискою за картковими рахунками ОСОБА_5, що були видані на підставі кредитного договору від 30 листопад 2007 року та розрахунку заборгованості за договором б/н від 30 листопада 2007 року (а.с. 17-20).

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, не застосувавши строк позовної давності, оскільки останній платіж був зроблений позичальником 29 грудня 2014 року (а.с.17-20), а з позовом до суду Банк звернувся 10 травня 2016 року.

Відповідно до виписки за договором б/н від 30 листопада 2007 року укладеним між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що станом на 31 березня 2016 року сума заборгованості за кредитним договором становить 25911 грн. 42 коп., яка складається з: 7625 грн. 31 коп. заборгованість за кредитом, 15254 грн. 14 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1560 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією; 250 грн.00 коп. штраф (фіксована частина); 1221 грн. 97 коп. штраф (відсоток від суми заборгованості).

Скаржником не оскаржується сума нарахованої банком заборгованості за кредитним договором.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів порушень чи неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини не вбачає.

З огляду на вищезазначене , перевіривши доводи апеляційної скарги вбачається, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за яким утворилася заборгованість, що підлягає до стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер та не спростовують правильності висновків суду.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 25 травня 2018 року

Судді: Н.І. Гончар

ОСОБА_4

ОСОБА_2