Вирок № 74273061, 25.05.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9837/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В. М.

за участю секретаря - Шульги К. І.

з участю прокурора - Арсені О. В.

з участю обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова обвинувальні акти по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220480002576 від 24.05.2017 року та кримінальному провадженню №12017220480003234 від 29.06.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, освіта седеня спеціальна, не працюючого, неодруженого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Р. Лозова Дергачівського району Харківської області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не працюючого, розлученого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, в силу статті 89 Кримінального кодексу України раніше не судимого,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженеця м. Харкова, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2017 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 побачив на 5-му поверсі під'їзду №2 будинку АДРЕСА_1, де розташована його квартира, чавунну ванну, яку сусідка з квартири №53 - ОСОБА_4 винесла зі своєї квартири на час ремонту. Після чого у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, яким він поділився зі своїми знайомими ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, який проживає на 2-му поверсі цього ж під'їзду, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, на що ті надали свою згоду. Реалізуючи свій єдиний сумісний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пішли до гаражу, розташованого біля будинку АДРЕСА_4, і запропонували раніше незнайомому їм ОСОБА_5 придбати у них чавунну ванну, повідомивши про те, що вона належить ОСОБА_1 Отримавши від ОСОБА_5 згоду на придбання ванни, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направилися за ванною. Розуміючи, що ОСОБА_2 кульгає і пересувається з палкою, а ОСОБА_1 з ОСОБА_3 удвох донести ванну не зможуть, вони стали пропонувати перехожим грошові кошти за допомогу у перенесенні ванни. Дорогою до будинку вони зустріли малознайомого ОСОБА_6, якому також запропонували грошові кошти за допомогу, не повідомляючи про те, що ванна їм не належить, та який на їх пропозицію погодився. Прибувши на місце ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 понесли ванну сходами униз, а ОСОБА_2, відповідно до відведеної йому злочинної ролі, направився до входу у під'їзд, де мав спостерігати, щоб не з'явилися власниця ванни або працівники поліції. На 2-му поверсі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зустріли неповнолітнього сусіда ОСОБА_7, 2002 р.н., якому ОСОБА_3 повідомив, що йому віддали ванну, але вона йому непотрібна і він хоче її продати, після чого запропонував ОСОБА_7 грошові кошти за допомогу у перенесенні ванни, на що останній погодився. Після цього вони разом винесли з під'їзду чавунну ванну марки «Ельба 150х70х40см», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №2642 від 12.06.2017 року - 1730 грн., яка належить ОСОБА_4, донесли її до гаражу, розташованого біля будинку АДРЕСА_4, та продали ОСОБА_5, обернувши таким чином викрадене майно на свою користь, розпорядившись ним на свій розсуд, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду у сумі 1730 грн.

Допитані обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні визнали себе винними у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України у повному обсязі, підтвердили обставини, викладені у обвинувальному акті, вимоги цивільного позову визнали у повному обсязі, у вчиненому розкаялись, пояснивши, що доповнити їм нічого.

Суд зі згоди прокурора, обвинуваченихвідповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченогоОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та кваліфікує їх дії за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При вирішенні питання про покарання обвинуваченого ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь важкості вчиненого кримінального правопорушення-злочину, який у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про особу обвинувачених, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Так, ОСОБА_1 раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 суд визнає щире каяття.

Відповідно статті 67 Кримінального кодексу України, обставин, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 судом не виявлено.

ОСОБА_2 раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_2 суд визнає щире каяття.

Відповідно статті 67 Кримінального кодексу України, обставин, що обтяжує відповідальність ОСОБА_2 судом не виявлено.

ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.

Відповідно статті 67 Кримінального кодексу України, обставин, що обтяжує відповідальність ОСОБА_3 судом не виявлено.

Згідно частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», звертає увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах санкції кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76 Кримінального кодексу України, оскільки цей вид покарання буде мати вплив на його виправлення та попередження нових злочинів, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України мета покарання як обвинуваченими так і іншими особами.

Відповідно до вимог статті 128 КПК України, цивільним позивачем - потерпілою ОСОБА_4 подано цивільний позов, згідно з яким вона просить стягнути солідарноз ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 1730 грн., а також спричинену моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню у повному розмірі, адже право на відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Як роз'яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Отже, суд визнає факт заподіяння моральної шкоди цивільному позивачу потерпілій ОСОБА_4 неправомірними діями цивільних відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини осіб, які завдають моральної шкоди, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 грн. такими, що знайшли підтвердження у судовому засіданні, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, вважає що позов підлягає задоволенню.

Питання про долю речових доказів і документів вирішити на підставі статті 100 КПК України.

Питання щодо витрат, пов'язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню вирішити на підставі статті 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 2 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 2 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_2обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 2 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 спричинену матеріальну шкоду у розмірі 1730 (одна тисяча сімсот тридцять) грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) грн., а всього стягнути 2730 (дві тисячі сімсот тридцять) грн. 00 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, одержувач платежу - держава), вартість проведеної під час досудового слідства судової товарознавчої експертизи №2642 від 12.06.2017 року у розмірі 296 (двісті дев'яносто шість) грн. 61 коп., тобто по 98 (дев'яносто вісім) грн. 87 коп.

Речовий доказ, а саме - чавунну ванну марки «Ельба» білого кольору, розмірами 150х70х40 см, яка знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_5, - після набрання вироком законної сили - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий: