Рішення № 74271434, 24.05.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1876/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року м.Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Панасюк О.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил, посилаючись на те, що 01 лютого 2018 р., в.о. заступника начальника Рівненської митниці ДФС ОСОБА_4 була винесена постанова у справі про порушення митних правил за №0015/20400/18, на підставі вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 131661,39 грн. Позивач вважає, що оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, а висновки фіскального органу не відповідають дійсності та фактичному характеру правовідносин.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги позивача підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просить їх задовольнити та скасувати постанову Рівненської митниці ДФС в справі про порушення митних правил за №0015/20400/18 від 01 лютого 2018 року.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги позивача не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі приходить до наступного:

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови в справі про порушення митних правил №0015/20400/18 винесеної в.о. заступника начальника Рівненської митниці ДФС ОСОБА_4 від 01 лютого 2018 року, громадянин ОСОБА_3 з метою зменшення розміру митних платежів надав під час проведення митного контролю транспортного засобу марки «RENAULT» модель «TRAFIC» у Закарпатську та Рівненську митниці ДФС документи (договір купівлі-продажу (Faktura) №577/15 від 25.06.2015 року, виписаний підприємством «Rigoni-Franceschetti», документ про реєстрацію автомобіля №А011698VI14 від 28.09.2010 року), що містять недостовірну інформацію стосовно дати першої реєстрації (введення в експлуатацію) автомобіля. В подальшому згадані документи були передані митному брокеру ПП «ТІ-НА» для оформлення митної декларації.

Відповідно до положень статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Декларантом ПП «ТІ-НА» при заявленні митної вартості транспортних засобів було надано митним органам до митної декларації МД №204050001/2015/007857 від 01.07.2015 року, зокрема: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу A011698VI14 від 28.09.2010 року та договір купівлі-продажу №577/15 від 25.06.2015 року, за якими рік випуску автомобіля визначено саме 2010 роком, а дата першої реєстрації – 28.09.2010 року.

ОСОБА_5 інфраструктури і транспорту Італійської Республіки повідомлено Рівненську митницю ДФС, що транспортний засіб «RENAULT» модель «TRAFIC», ідентифікаційний номер VF1FLBHAV377036 був зареєстрований в Італії 28.04.2010 року, д.н.з. EA543YH, згодом транспортний засіб було придбано «Rigoni-Franceschetti» з відміткою в дозволі на право експлуатації транспортного засобу до 30.04.2015 року. 25.06.2015 року транспортний засіб було знято з обліку в зв’язку з його вивозом в Литву.

Згідно відповіді з офіційного представника виробника «RENAULT» в Україні АТ «Рено Україна» від 17.11.2017 року №370, автомобіль «RENAULT» модель «TRAFIC», ідентифікаційний номер VF1FLBHAV377036 був реалізований 28.04.2010 року. Дані про першу реєстрацію автомобіля в них відсутні.

Порядок переміщення транспортного засобу через митний контроль врегульовано Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими Наказом Державної митної служби України 17.11.2005 року №1118 (у редакції наказу Держмитслужби від 17.03.2008 року №229).

Згідно п. 8 Правил №1118, визначення року виготовлення ТЗ здійснюється на основі даних його виробника, що містяться в ідентифікаційному номері ТЗ. Міжнародною організацією стандартизації (ISO) запроваджено з 1976 року міжнародний стандарт ідентифікаційних позначень автомобіля - ISO 3779-1983, гармонізований з державним стандартом України ДСТУ 3525-97 обов'язкового застосування в Україні, які складаються з міжнародного коду виробника ТЗ (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів), за яким визначається ідентифікаційний номер ТЗ. Ідентифікаційний номер індивідуальний для кожного ТЗ.

У разі визначення року виготовлення ТЗ необхідно враховувати те, що за міжнародним стандартом ISO 3779-1983 виробники ТЗ зазначають в ідентифікаційному номері або календарний, або модельний рік виготовлення ТЗ, тобто наступний модельний рік починається після 1 липня поточного календарного року.

Стандартом ISO 3779-1983 для кодування модельних років виготовлення ТЗ рекомендовано використання 10-го символу в 17-значному ідентифікаційному номері та символів, наведених у табл. 4.4 додатка 4 до ОСОБА_6 товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом ОСОБА_5 юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованої в ОСОБА_5 юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395.

Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера (останні 8 знаків).

Більшість виробників ТЗ зазначають рік виготовлення 10-м символом у 17-значному ідентифікаційному номері. Разом з тим існують виробники ТЗ, що зазначають рік виготовлення знаком, розміщеним в іншому місці ідентифікаційного номера ТЗ. Деякі виробники формують ідентифікаційний номер ТЗ, у якому рік виготовлення взагалі не зазначається. За рік виготовлення ТЗ приймається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).

Якщо в ідентифікаційному номері нового ТЗ не міститься повна інформація про календарну дату його виготовлення, то такою датою вважається дата виготовлення, зазначена в технічних документах виробника ТЗ.

Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

Датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації ТЗ датою початку користування вважати перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення – 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Як вказано в позовній заяві, документи подані позивачем до митної декларації, підтверджують, що рік випуску транспортного засобу визначено саме 2010 рік, а дата першої реєстрації – 28.09.2010 року.

У ОСОБА_3 на момент подання митної декларації інших документів стосовно дати випуску транспортного засобу не було. При цьому, що жодними нормативними актами не передбачено обов’язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товарно-супровідних документах при заповненні митних декларацій. Щодо посилання на акт перевірки №1101/17-00-13-09/НОМЕР_1 від 12.10.2017 року, згідно якого встановлено, що різниця між сплаченими митними платежами за митною декларацією та розрахованими митними платежами становить 43 887,13 грн., то слід зазначити, що такі відомості є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів, рік виготовлення, а також об’єми і типи двигунів, технічні характеристики, інші відомості про транспортні засоби, можуть бути визначені при наявності технічних паспортів транспортних засобів, документів, що містять відомості про вартість, а також шляхом проведення огляду транспортного засобу із визначенням технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів.

Відповідно до ч. 1 ст. 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 486 Митного кодексу України щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно ст. 489 Митного кодексу України зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом ст. ст. 458, 487 Митного кодексу України, ст. ст. 9-11 КУпАП, підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб'єктивної та об'єктивної сторони складу правопорушення.

Статтею 485 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Зі змісту даної норми випливає, що склад порушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, обумовлює наявність в діях особи особливої мети – ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП), а вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

З аналізу поданих до митної декларації документів вбачається, що під час оформлення транспортного засобу декларант, визначаючи рік випуску транспортного засобу, діяв добросовісно, без умислу щодо заявлення неправдивих відомостей щодо імпортованого транспортного засобу та заниження митної вартості, адже пред’явив до митного оформлення ті документи, які були йому передані продавцем автомобіля, що ніким не скасовані чи визнані недійсними, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_3 прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Як вбачається з роз’яснень постанови Верховного суду України №21-260а/11 від 09.04.2012 року, порушення митних правил, що виявилось після подання ВМД не можна вважати триваючим, воно припиняється із поданням декларації митному органу, а отже адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш, як встановлено діючим законодавством.

В зв’язку з наведеним, суд прийшов до висновку, що при винесенні постанови про порушення митних правил №0015/20400/18 від 01 лютого 2018 року, якою визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст. 485 МК України, Рівненською митницею ДФС України не було встановлено винність особи у вчиненні порушення митних правил.

Відповідно до ст. 530 МК України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю.

Згідно ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, у відповідності до ст. 62 Конституції України , відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, суд вважає, що в судовому засіданні не було встановлено доказів тих обставин, що Позивач вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення та підлягає адміністративній відповідальності.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що представник позивача в судовому засіданні належними та допустимими доказами довів заявлені у адміністративному позові вимоги і доводами представника відповідача вони не спростовані, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задоволити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 14, 72-77, 90, 139, 241-243, 245-246, 250, 271, 286 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил – задоволити повністю.

Скасувати постанову Рівненської митниці Державної фіскальної служби України в справі про порушення митних правил №0015/20400/18 від 01 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України та накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 131661,39 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_6