Постанова № 74271144, 23.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 551/271/17 Номер провадження 22-ц/786/693/18Головуючий у 1-й інстанції Рябченко В. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Кривчун Т.О., Бондаревської С.М.

секретар: Філоненко О.В.

за участі позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_2

відповідач: Приватне підприємство Миргородське підприємство технічної інвентаризації і експертиз «Інвентаризатор»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор»

на рішення Шишацького районного суду Полтавської області, ухвалене 28 грудня 2017 року в приміщенні суду в смт. Шишаки у складі судді Рябченка В.В.

по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, скасування наказу про надання відпустки, припинення трудового договору, зобов‘язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та затримку розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах, просила визнати незаконним та скасувати наказ ПП «МПТІЕ «Інвентаризатор» № 4 від 31.03.2017 року про її звільнення з роботи за прогули та систематичне невиконання службових обов‘язків, визнати незаконним та скасувати наказ № 10 від 28.12.2016 року про надання їй відпустки за свій рахунок, визнати день видачі трудової книжки 02.10.2017 року днем звільнення її з роботи за власним бажанням, зобов‘язати відповідача внести відповідні зміни до її трудової книжки, зобов‘язати відповідача сплатити на її користь компенсацію за час вимушеного прогулу з 01.04.2017 року по 02.10.2017 року, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 01.04.2017 року по день винесення судового рішення, не виплачену заробітну плату за січень 2017 року в розмірі 3200,00 гривень, заробітну плату за частину лютого 2017 року в розмірі 1063,00 гривень, оплатити частину лікарняного листа з 10.02.2017 року по 15.02.2017 року, компенсацію за невикористану відпустку з 01.01.2017 року по день винесення рішення, індексацію заробітної плати за період з 01.01.2017 року по день винесення рішення, моральну шкоду в розмірі 25000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що відповідно до наказу № 117 від 01 вересня 2004 року вона була прийнята на роботу на посаду завідуючої Шишацькою філією ПП «МПТІЕ «Інвентаризатор».

З січня 2017 року директор ПП «МПТІЕ «Інвентаризатор» неодноразово вимагала від неї написати заяву про переведення її на роботу на 0,5 ставки.

У подальшому їй було відмовлено в оплаті праці за січень 2017 року з підстав її перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Вказувала, що заяву на відпустку не писала та виконувала свої посадові обов‘язки.

Зазначала, що у лютому 2017 року написала заяву про звільнення, проте роботодавець не відреагував на неї. А у липні 2017 року їй стало відомо про те, що вона була звільнена із займаної посади за ст. 40 п.п. 3, 4 КЗпП України. При цьому, трудова книжка була видана їй лише 02 жовтня 2017 року.

Вважає, що такі дії відповідача є незаконними та порушують її трудові права. Вказувала, що незаконними діями роботодавця їй було завдано моральної шкоди.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ПП «МПТІЕ «Інвентаризатор» № 10 від 28 грудня 2016 року про надання відпустки працівникам підприємства за свій рахунок щодо надання відпуски за свій рахунок ОСОБА_2

Визнано незаконним та скасовано наказ ПП «МПТІЕ «Інвентаризатор» № 4 від 31 березня 2017 року про звільнення з роботи ОСОБА_2 за п.п. 3, 4 ст. 40 КЗпП України.

Визнано днем видачі трудової книжки ОСОБА_2 02 жовтня 2017 року та визнати днем її звільнення з роботи за власним бажанням - 02 жовтня 2017 року, про що має бути виданий наказ згідно ст. 38 КЗпП України.

Зобов‘язано ПП «МПТІЕ «Інвентаризатор» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_2 відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Стягнуто з ПП «МПТІЕ «Інвентаризатор» компенсацію за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2017 року по 02 жовтня 2017 року в розмірі 19 333,69 грн. з урахуванням індексації; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 01 квітня 2017 року по 27 грудня 2017 року у розмірі 29 363,73 грн. з урахуванням індексації; невиплачену заробітну плату за січень 2017 року у розмірі 3094,40 грн.; заробітну плату за лютий 2017 року у розмірі 1063 грн.; оплату за лікарняними листами у розмірі 453,30 грн.; компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 8 565,56 грн. без відрахувань податків та зборів, а всього 61 873,68 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено положення КЗпП України щодо надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати та його звільнення.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ПП «МПТІЕ «Інвентаризатор», просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказувало, що позивач умисно ухилялася від отримання трудової книжки, на підприємстві фактично працювати перестала, при цьому влаштувалась на роботу до іншого підприємства, що було залишено поза увагою місцевого суду.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2 відповідно до наказу № 117 від 01.09.2004 року, була прийнята на роботу на посаду завідуючої Шишацькою філією ПП МПТІЕ «Інвентаризатор».

Згідно наказу № 4 від 31.03.2017 року ОСОБА_2 звільнено із займаної посади за ст. 40 п.4 та п.3 КЗпП за прогули без поважних причин та за систематичне невиконання службових обов‘язків без поважних причин з 01.04.2017 року, а трудову книжку вручено 02.10.2017 року.

Згідно наказу № 10 від 28.12.2016 року директора ПП МПТІЕ «Інвентаризатор» ОСОБА_4, згідно заяв працівників підприємства, їм було надано відпустки за свій рахунок з 03.01.2017 року по 31.01.2017 року.

Відомості про те, що ОСОБА_2 писала заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати, у матеріалах справи відсутні.

ОСОБА_2 особисто зверталася до роботодавця із заявами про звільнення її з роботи за власним бажанням з 10.02.2017 року, а потім з 22.02.2017 року, але заяви були залишені без реагування. У подальшому заяви та лікарняні листи направлялися за допомогою кур‘єрської доставки, але відповідач їх не отримував, а тому відпралення були повернуті позивачці ( а.с. 16 -23).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Місцевий суд обґрунтовано встановив, що ПП МПТІЕ «Інвентаризатор» було порушено право ОСОБА_2 на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апелянтом зазначено, що ОСОБА_2 ухилялась від отримання трудової книжки.

Всупереч вимогам ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що відповідачем вчинялись дії по видачі трудової книжки ОСОБА_2, яка відмовлялась чи іншим чином ухилялась від її отримання.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відомості про виявлену нестачу у ПП «МПТІЕ «Інвентаризатор», а також про зареєстроване за цим фактом кримінальне провадження, не входять до предмета доказування у справі. Відсутні відомості про існування судового рішення, яке набрало законної сили та встановило наявність вини позивача у будь-яких винних діях відносно ПП «МПТІЕ «Інвентаризатор».

Докази у справі відносно фактичного виконання ОСОБА_2 своїх посадових обов‘язків у січні 2017 року були оцінені судом у їх сукупності та взаємозв’язку. Свідок ОСОБА_5 не заперечував факт виконання ОСОБА_2 своїх посадових обов‘язків у вказаний період та вказав, що сам у січні 2017 року на підприємстві не працював. При цьому, судом обґрунтовано взято до уваги копії технічних паспортів, виготовлених ПП «МПТІЕ «Інвентаризатор», оскільки їх виготовлення входило до посадових обов‘язків виключно ОСОБА_5 та ОСОБА_2 З цих підстав, показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повною мірою узгоджуються з іншими доказами по справі. Колегія суддів не вбачає підстав для сумнівів у їх достовірності.

Факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з Полтавським бюро технічної інвентаризації до 02 жовтня 2017 року належними доказами не підтверджено, а тому обґрунтовано не взятий до уваги місцевим судом.

Посилання апелянта на безпідставність визначення днем звільнення ОСОБА_2 02 жовтня 2017 року не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що трудова книжка була видана ОСОБА_2 02 жовтня 2017 року, а від так саме цей день слід вважати днем її звільнення із займаної посади.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було, а тому рішення місцевого суду було переглянуто в межах наявних доводів та вимог апеляційної скарги. В частині, що не оскаржувалась сторонами, рішення місцевого суду не переглядалось.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування ухвали місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор» залишити без задоволення.

Рішеня Шишацького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: --//-- ОСОБА_1

Судді --//-- ОСОБА_8

--//-- ОСОБА_9

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: ОСОБА_1