Ухвала суду № 7427100, 29.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-30990/08 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" жовтня 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                         Ізмайлової Т.Л.

суддів:                                                                       Шостака О.О.

Романчук О.М.

           при секретарі                                                             Тарадайко Е.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2008 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія МТ» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, третя особа: Державна податкова адміністрація у м. Києві, про визнання недійсним податкових повідомлень – рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Технологія МТ» звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, третя особа: Державна податкова адміністрація у м. Києві, про визнання недійсним податкових повідомлень – рішень № 0003122308/0/28211 від 25.06.2007 року, № 0003122308/1/39217 від 07.09.2007 року, № 0003122308/2/56615 від 15.11.2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2008 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ДПА у м. Києві звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2008 року скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено перевірку позивача за результатами якої складено акт «Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного та іншого законодавства ТОВ «Технологія МТ», за період з 04.03.2005 року по 01.04.2007 року № 2474/2308/33344773 від 22.06.2007 року.

На підставі акта перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийнято податкове повідомлення – рішення № 0003122308/02811 від 25.06.2007 року, яким у зв’язку з порушенням позивачем п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та на підставі п.п.17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 193240,5 грн., в т.ч. 128827,00 грн., - основний платіж та 64413,35 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погодився з вищезазначеним рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами оскарження вказане рішення залишено без змін та прийнято податкове повідомлення – рішення № 0003122308/1/39217 від 07.09.2007 року.

Рішенням ДПА у м. Києві від 12.11.2007 року № 4098/10/25-114 скаргу ТОВ «Технологія – МТ» задоволено частково: скасовано податкове повідомлення – рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 0003122308/0/28211 від 25.06.2007 року в частині основного платежу по податку на додану вартість у розмірі 2095,0 грн., в частині штрафних санкцій по податку на додану вартість у розмірі 26393,5 грн. В іншій частині зазначене рішення залишено без змін.

На підставі зазначеного рішення про результати розгляду скарги прийнято податкове повідомлення – рішення №0003122308/2/56615 від 15.11.2007 року, яким у зв’язку з порушенням позивачем п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 164752,0 грн., в т.ч. 126732,00 грн. – основний платіж та 38020,0 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено актом перевірки, у перевіряємий період, позивач ввозив в Україну за міжнародними контрактами товар (кулер для нагрівання та охолодження води; спліт – кондиціонер побутовий настінний «Samsung», сухі вершки рослинного походження у вигляді порошку).

Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі ВМД, які не заперечуються сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, всі наявні ВМД містять штампи митниці про сплату ввізного мита, податків і зборів в повному обсязі.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що позивач в порушення п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», здійснював реалізацію товару, вартість якого менша загальної митної вартості, а саме: фактурна вартість – 454282,24 грн., митна вартість 1115,258,56 грн., вартість реалізації (без ПДВ) – 471125,3 грн.

Таким чином, позивач занизив податкові зобов’язання на суму 128827,0 грн., що призвело до заниження чистої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 34321,00 грн. та до зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування на 94506,0 грн.

В рішеннях про результати розгляду скарги ДПІ у Дарницькому районі м. Києва та ДПА у м. Києві зазначають, що при подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов’язання визначатимуться за правилами, встановленими пунктом 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: у разі якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижча за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, але не нижче митної вартості.

Відповідно до п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт,послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до п.п.1.20.2 п.1.20 ст. 1 цього Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. (п.1.20.8).

В установлений законодавством порядку, відповідач не довів належними доказами по справі, яким чином встановлюється рівень звичайних цін, а лише обмежився ціною за якою позивач придбавав зазначені товари, обґрунтовуючи це тим, що звичайна ціна на дату продажу не може бути нижчою ніж ціна придбання.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що податковий орган не довів, що ціна, яку встановлював позивач при продажі імпортованих товарів не відповідає рівню звичайній ціні.

Крім цього, при проведенні перевірки податковий орган помилково послався на п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що посилання в акті перевірки на порушення позивачем п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки зазначена норма визначає порядок обчислення бази оподаткування ПДВ саме для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку.

При цьому, відповідач не заперечує, що під час декларування товару за вказаними ВМД, податки і збори, ввізне мито позивачем було сплачено у повному обсязі.

За таких обставин, донарахування податковим органом позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість є безпідставними, а тому підстав для застосування штрафних санкції не вбачається.

Окрім цього,колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення – рішення не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327.

Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. (п.1.5. Порядку).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. (п.1.7 Порядку.).

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів прийшла до висновку, що податковий орган прийшов до помилкового висновку щодо порушення ТОВ «Технологія МТ» Закону України «Про податок на додану вартість», акт перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотримання норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги, висновки рішення суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 03. 11. 2009 року.