Постанова № 74268992, 22.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 681/44/15-ц

Провадження № 22-ц/792/778/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

за участю: відповідачів, їх представника

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 681/44/15 за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх представника на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 1 березня 2018 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідачів, їх представника, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", звертаючись до суду з позовом, вказувало, що 18 липня 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 11373369000 на суму 14000 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 18 липня 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_5 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній зобов'язався виконати зобов'язання ОСОБА_4 по вказаному кредитному договору. 13 лютого 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" і ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" було укладено договір факторингу №2, за яким ПАТ "УкрСиббанк" відступило свої права вимоги за зобов’язаннями ОСОБА_4 про кредитному договору. Позивач, ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", зазначав, що ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, здійснювала погашення заборгованості за кредитом з порушенням порядку і строків, визначених договором, у зв'язку з чим станом на 1 грудня 2013 року утворилась заборгованість. Тому позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути на його користь з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором в сумі 18299,34 доларів США.

Заочним рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2015 року вказаний позов було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" солідарно заборгованість за договором про надання споживчого кредиту : 11309,53 доларів США – заборгованість за кредитом, 6989,81 доларів США – заборгованість по процентах за користування кредитом, а всього 18299,34 доларів США та з кожного відповідача по 1441 грн. 99 коп. судового збору.

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2017 року було задоволено заяву ОСОБА_5 і скасовано вказане заочне рішення.

_______________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6 Провадження № 22-ц/792/778/18

Доповідач Костенко А.М. Категорія № 19, 27 Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 1 березня 2018 року позов ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" було задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі, що становить 18299,34 долари США, що за офіційним курсом НБУ станом на 15 грудня 2014 року склало 288397 грн. 60 коп., з яких заборгованість по основній сумі кредиту – 11309,53 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 15 грудня 2014 року склало – 178238 грн. 19 коп. та заборгованість по процентах – 6989,81 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 15 грудня 2014 року склало – 110159 грн. 41 коп. Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" судовий збір 1441 грн. 99 коп., а решту суми судового збору в розмірі 1441 грн. 99 коп. компенсувати за рахунок держави. В решті вимог позову – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх представник ОСОБА_7, не погоджуючись з рішенням суду, просять його скасувати в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове, яким відмовити в позові в повному обсязі, стягнути з ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі в сумі 10000 грн., посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм матеріального і процесуального права. Вказують, що ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" звернувшись до суду з позовом не надав доказів, що є належним позивачем по справі. Так, до справи долучено копію договору факторингу № 2, укладеного між ним і ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", за якою не підтверджено передання позивачу права вимоги саме до боржника ОСОБА_4 Крім того, надані суду копії не можна вважати належними доказами. Також вказують, що суд першої інстанції не з’ясував чи повідомляло ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" відповідачів про зміну кредитора. Апелянти посилаються на те, що позивач не мав права звертатися з вимогою про дострокове погашення кредиту, оскільки не надано доказів, що ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" дотримався належного порядку повідомлення боржника ОСОБА_4 про встановлення нового (дострокового) терміну повернення кредиту. Апелянти зазначають, що під час розгляду справи, вказували, що позивач ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" не надав доказів, що має право на здійснення валютних операцій, а також, що є установою, яка відповідно до закону має право надавати фінансові послуги у формі факторингу. Однак, суд першої інстанції безпідставно вважав ці доводи не доведеними. Також, вказують, що вимога до поручителя ОСОБА_5 є неправомірною, оскільки договір поруки був припинений на підстав ч.1 ст. 559 ЦПК України, внаслідок укладення між ПАТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_4 18 липня 2008 року додаткової угоди, в результаті чого, без згоди поручителя, було збільшено розмір процентної ставки, а відповідно і обсяг його відповідальності.

ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" подало відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що твердження апелянтів про відсутність у нього, ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", права вимоги по кредитному договору не відповідає укладеному договору факторингу № 2 від 13 лютого 2012 року та Додатку до нього № 1 в якому під порядковим № 1024 вказано кредитний договір № 11373369000 від 18 липня 2008 року, укладений з ОСОБА_4 Вважають безпідставним твердження відповідачів на відсутність обов’язку виконання зобов’язання перед новим кредитором у зв’язку з неналежним повідомленням про перехід до нового кредитора - ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" прав у зобов’язанні. Таке посилання апелянтів не відповідає положенням ст.ст. 512, 514 ЦК України, а також п. 7.6. кредитного договору, згідно яких боржник, який не отримав повідомлення про передачу вимоги іншій особі не позбавлений права погашення заборгованості первісному кредитору. Однак, боржник не погашав заборгованість ні первісному, ні новому кредитору. Не відповідає дійсності твердження апелянтів, що позивач не міг звертатися з позовом про дострокове погашення кредиту, оскільки п. 6.1.2. кредитного договору передбачено таке право кредитора. На підставі цього кредитор, у зв’язку з невиконанням боржником свого зобов’язання, направляв боржнику вимогу від 9 липня 2014 року № 736156_Л_590, яка була направлена 20 липня 2014 року, в якій встановлено новий (достроковий) термін погашення кредиту та сплати відсотків. Не відповідають положенням чинного законодавства твердження апелянтів, що ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" не надало доказів, що має право надавати фінансові послуги у формі факторингу, оскільки діяльність установ, що здійснюють факторингові операції не підлягає ліцензуванню, так як факторинг не входить до переліку ліцензованих видів діяльності. Крім того, ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" має Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, згідно додатку до якого, має право здійснювати фінансову діяльність без ліцензії –факторинг. Також вказує, що чинним законодавством не вимагається наявність ліцензії на здійснення валютних операцій під час здійснення операцій факторингу. Також вказує, що твердження апелянтів, що укладення між ПАТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_4 18 липня 2008 року додаткової угоди, було збільшено обсяг відповідальності поручителя без його згоди не відповідають умовам кредитного договору та додаткової угоди, оскільки, фактично, обсяг відповідальності не було збільшено.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши відповідачів, їх представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що 18 липня 2008 між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11373369000 за яким банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі в сумі 14 000 доларів США строком на 10 років до 17 липня 2018 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 15 % річних. За цим договором ОСОБА_4 взяла на себе зобов’язання повернути кредит до 17 липня 2018 року шляхом внесення щомісячних платежів згідно графіка погашення кредиту, що складаються з заборгованості по кредиту та відсоткам. У випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань по своєчасному поверненню кредиту та/або сплатити процентів банк має вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту, змінивши при цьому термін повернення кредиту в порядку, визначеному договором. В разі застосування банком права на дострокове повернення кредиту банк повідомляє позичальника про встановлення нового терміну повернення всієї суми кредиту та плати за користування кредитом шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення на адресу позичальника). Терміни дострокового повернення кредиту вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит обов’язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 41 календарного дня з дати відправлення повідомлення, у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку внаслідок зміни адреси або з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку.

В цей же день 18 липня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 218098, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед банком відповідати по борговим зобов’язанням боржника за договором про надання споживчого кредиту № 11373369000 від 18 липня 2008 року у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Підписанням договору поруки поручитель у випадку зміни умов основного договору підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін. Цей договір поруки діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника за основним договором або погашення поручителем зобов’язань в рахунок виконання основного договору.

18 липня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11373369000 від 18 липня 2018 року, за умовами якої сторони погодили новий графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту, а також встановили, що процентна ставка за користування кредитом в разі порушення позичальником кредитної дисципліни, погіршення фінансового стану позичальника встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє за договором.

12 грудня 2011 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу, за умовами яких банк відступив фактору своє право вимоги до ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту № 11373369000 від 18 липня 2008 року.

Позичальник ОСОБА_4 належним чином свої зобов’язання за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 1 грудня 2013 року склала 18299,34 долари США, що еквівалентно 288397,6 грн., з яких : 11309,53 долари США – тіло кредиту, 6989,81 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами.

20 липня 2014 року ТОВ «Кей –Коллект» рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено лист-вимогу ОСОБА_4 про відступлення ТОВ «Кей-Колект» прав вимоги за укладеними договорами та дострокове погашення кредитного договору протягом тридцяти днів в розмірі станом на 1 грудня 2013 року 11309,53 доларів США – по тілу кредиту, 6989,81 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами.

Відомостей про отримання ОСОБА_4 цього листа-вимоги в справі немає, а тому відповідно до вимог п. 6.2 кредитного договору позичальник зобов’язана була достроково сплатити кредитні кошти та проценти за користування кредитом до 30 липня 2015 року.

Вказані обставини підтверджуються: кредитними договорами, договором поруки, договором відступлення права вимоги, розрахунком заборгованості за період, письмовими вимогами про погашення заборгованості, поштовим реєстром та іншими матеріалами справи.

Згідно з статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 вказаного Кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором божника за к виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі , що і боржник, включаючи сплату основного боргу. Процентів, неустойки, пені, відшкодування збитків.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 вказаного Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

В силу ст. 516 вказаного Кодексу заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як передбачено ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України, боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

У відповідності до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов’язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов’язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов’язання є належним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 23 вересня 2015 року (справа № 6-979цс15).

З матеріалів справи вбачається, що укладений між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» договір факторингу є чинним, а позивач набув право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі права вимоги на виконання зобов’язання, яке виникає після відступлення клієнтом права вимоги, зокрема, і право нараховувати проценти за користування кредитом, що підтверджуються витягом з додатку № 1 до договору відступлення права вимога, який належним чином завірений посадовою особою ТОВ «Кей-Колект».

При цьому судом об’єктивно встановлено, що ОСОБА_4 не сплачувала заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору.

Доводи апелянта про недоведеність передачі банком позивачеві права вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_4, не відповідають письмовим доказам.

Слід також відхилити доводи апеляційної скарги, що позивач ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" не надав доказів, що має право на здійснення валютних операцій, а також, що є установою, яка відповідно до закону має право надавати фінансові послуги у формі факторингу

За змістом п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг відноситься до фінансових послуг.

В силу ч.ч. 1, 5 ст. 5 вказаного Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами підприємцями. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов’язаного з цим ведення обліку грошових коштів, надання поруки за виконання боржником свого обов’язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред’явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

ТОВ «Кей-Колект» є фінансовою установою, про що державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 8 грудня 2011 року видано відповідне свідоцтво. Згідно додатку до цього свідоцтва ТОВ «Кей-Колект» має право здійснювати факторинг без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства.

За договором факторингу до ТОВ «Кей-Колект» перейшли права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи установлені договором правила щодо валюти кредитування. Згідно умов договору ОСОБА_4 мала сплачувати банку проценти у валюті кредиту.

Укладаючи договір відступлення права вимоги (ст.ст. 513, 514, 516, 517, 1077, 1078,1082 , 1084 ЦК України), банк і фактор не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тому до останнього перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи установлені договором правила щодо валюти кредитування.

Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку боржника є повернення кредиту у строки, в розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Отже, посилання ОСОБА_4 на відсутність у ТОВ «Кей-Колект» ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, в зв’язку з чим у ТОВ «Кей-Колект» відсутні правові підстави для стягнення з неї заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, є необґрунтованими. Відповідно до норм чинного законодавства, зокрема, ст. ст. 192, 533 ЦК України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», така ліцензія необхідна при укладенні особами кредитного договору, а не договору факторингу.

Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про недотримання позивачем належного порядку повідомлення боржника ОСОБА_4 про встановлення нового (дострокового) терміну повернення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кей –Коллект» 20 липня 2014 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення направило лист-вимогу ОСОБА_4 про дострокове погашення кредитного договору в розмірі станом на 1 грудня 2013 року протягом тридцяти днів 11309,53 доларів США – по тілу кредиту, 6989,81 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами. Оскільки відомостей про отримання ОСОБА_4 цього листа-вимоги в справі немає, то відповідно до вимог п. 6.2 кредитного договору позичальник зобов’язана була достроково сплатити кредитні кошти та проценти за користування кредитом до 30 липня 2015 року. Вказані обставини свідчать про дотримання позивачем умов кредитного договору щодо дострокового погашення кредиту.

Слід відхилити також і доводи апелянта про припинення договору поруки між банком і ОСОБА_5 від 18 липня 2008 року, укладеного в забезпечення вищевказаного кредитного договору з підстав збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди.

Так п. 2.1 договору поруки передбачено, що у випадку зміни умов основного договору поручитель підписанням даного договору поруки підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.

Отже за змістом зазначеного пункту договору поруки поручитель дав свою згоду на внесення будь-яких змін до основного договору, в тому числі й щодо збільшення обсягу відповідальності, внесення таких змін не потребує укладення додаткових договорів до договору поруки.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що договір поруки припинив свою дію через укладення між банком і позичальником додаткової угоди № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11373369000 від 18 липня 2018 року, за умовами якої сторони встановили, що процентна ставка за користування кредитом за певних умов, а саме в разі порушення позичальником кредитної дисципліни, погіршення фінансового стану позичальника встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє за договором.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх представника залишити без задовлення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 1 березня 2018 року залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 травня 2018 року.

Судді: (підпис) ОСОБА_1

(підпис) ОСОБА_2

(підпис) ОСОБА_3

З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко