Постанова № 74268972, 21.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 683/1216/16-ц

Провадження № 22-ц/792/694/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

П’єнти І.В. (суддя-доповідач), ОСОБА_1, ОСОБА_2,

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.,

за участю: відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №683/1216/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року (суддя Бондарчук Л.А.) у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У травні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 06 листопада 2007 року між банком та відповідачем було укладено договір про іпотечний кредит № HMSWGI0000001345, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 200000 грн. на термін до 06 листопада 2016 року та зобов’язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Посилалось на те, що позичальник взяті на себе зобов’язання за кредитним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 14 квітня 2016 року його заборгованість перед банком становить 424 471,92 грн., яку відповідач в добровільному порядку сплатити відмовляється.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № HMSWGI0000001345 від 06 листопада 2007 року, яка утворилась станом на 14 квітня 2016 року, в сумі 385 883 грн. 56 коп., з яких 143 020,13 грн. заборгованість по кредиту, 133 170,29 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом, 109693,14 грн. пеня. В задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення 38588 грн. 36 коп. штрафу відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 5787 грн. 68 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом безпідставно не взято до уваги квитанції надані відповідачем про сплату коштів в погашення кредиту на суму 368 586 грн., що свідчить, на думку апелянта, про належне виконання відповідачем умов кредитного договору. Крім того, судом не дано належної оцінки висновку експерта, відповідно до якого заборгованість по тілу та відсотках на сьогоднішній день відсутня. А тому, апелянт вважає, що висновки суду щодо підставності позовних вимог не відповідають встановленим обставинам справи.

В судовому засіданні апелянт та його представник апеляційну скаргу підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Пунктом 8 частин 1 розділу ХІІІ Перехідних положень визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 06 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит № HMSWGI0000001345, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 200 000 грн., а позичальник зобов’язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 200 000 грн., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором (п. 1.1) ( а.с. 8-12).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що позичальник зобов’язується щомісячно до 6 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 3409 грн. 74 к. шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на відповідний рахунок. Останню сплату ануїтетного платежу здійснити не пізніше 06.11.2016 року.

Відповідно до п. 6.4 договору про іпотечний кредит, при непогашенні кредиту в строки, зазначені пп. 1.1, 2.4 цього договору, заборгованість у частині непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі нарахування відсотків здійснюється згідно п. 6.2 даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

Пунктом 6.2. визначено, що при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, передбачених п. 1.1, 6.4, цього договору, позичальник сплачує відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від зазначеного в п. 1.1, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Також, за умовами договору, при порушенні позичальником будь-кого зобов’язання, передбачених пп. 2.4., 6.2 даного договору, кредитор має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити кредитору пеню в розмірі 0,15 від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки (п. 6.4).

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Однак позичальник взяті на себе зобов’язання за договором про іпотечний кредит не виконував належним чином, здійснював погашення кредиту несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 14.04.2016 року виникла заборгованість. А тому, суд першої інстанції, правильно виходив з факту невиконання відповідачем зобов’язань за договором та дійшов вірного висновку щодо необхідності стягнення з позичальника кредитної заборгованості.

Разом з тим, при визначенні розміру заборгованості за договором про іпотечний кредит, яка підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції припустився помилки.

Судом не взято до уваги, що банком попередньо не ставилась вимога (не направлялась позичальнику) щодо дострокового повернення суми кредиту та інших платежів, а тому платежі по тілу кредиту за період з 14.04.2016 року по 06.11.2016 року на загальну суму 22912 грн. 55 к. не можуть бути включені до суми заборгованості за кредитом, яка виникла станом на 14.04.2016 року.

З огляду на викладене вище, сума заборгованості за договором про іпотечний кредит №HMSWGI0000001345 від 06 листопада 2007 року станом на 14.04.2016 року становить 362 971 грн. 01 к., з яких 120 107 грн. 58 к. заборгованість по кредиту, 133 170,29 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом, 109 693,14 грн. пеня.

Відповідно, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає зміні.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що заборгованість за договором про іпотечний кредит станом на 15.04.2016 року, за результатами проведеної судово-економічної експертизи №270/17-22 від 29.09.2017 року, становить 26973 грн. 21 к. Оскільки при її розрахунку експертом не враховано черговості погашення кредиту, визначену умовами договору, розміру та строків сплати ануїтетного платежу, передбаченого умовами договору, подвійний розмір відсотків при порушенні позичальником зобов’язань за договором. А тому, такий висновок судово-економічної експертизи обґрунтовано не було взято до уваги і судом першої інстанції (а.с. 135-147).

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом не надано належної оцінки квитанціям про сплату кредиту, оскільки судом оцінено докази по справі відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України. Крім того, такі квитанції підтверджують обставини щодо несвоєчасності та здійсненні не в повному обсязі платежів за договором за певний період часу.

Апеляційним судом на виконання вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України роз’яснювалось учасникам справи право на заявлення клопотання про призначення у справі повторної судово-економічної експертизи, проте таким правом учасники справи не скористались.

Також, не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги в тій частині, що рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20.08.2014 року встановлено преюдиційні факти, які мають значення для розгляду цієї справи. З огляду на те, що цим рішенням було лише визнано недійсною додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №HMSWGI0000001345 від 06 листопада 2007 року, за якою кредит було визначено в іноземній валюті, та зобов’язано банк провести перерахунок внесених ОСОБА_3 щомісячних платежів відповідно до умов договору. Такий перерахунок на виконання рішення суду, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, було здійснено банком у 2015 році. І заборгованість за договором про іпотечний кредит станом на 14.04.2016 року визначена в гривнях.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5787 грн. 68 к.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є інвалідом другої групи довічно (а.с. 201).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ групи.

З врахуванням того, що відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) в розмірі 5444 грн. 47 к. слід компенсувати за рахунок держави. В зв’язку з чим рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення в цій частині.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року в частині задоволення позовних вимог змінити, зменшивши суму заборгованості за договором про іпотечний кредит № HMSWGI0000001345 від 06 листопада 2007 року, яка утворилась станом на 14 квітня 2016 року, та підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до 362 971 грн. 01 к. (з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 120 107 грн. 58 к.).

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_3 та користь ПАТ КБ «Приватбанк» судового збору скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Судовий збір сплачений ПАТ КБ «Приватбанк» в розмірі 5444 грн. 47 к. компенсувати за рахунок держави.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 травня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_6’єнта

/підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду І.В. П’єнта

_____________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_7 Провадження № 22-ц/792/694/18

Доповідач – П’єнта ОСОБА_8 № 27