Ухвала суду № 74268313, 14.05.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа№373/2508/14-к

Провадження №1-кп/359/92/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Моргушко Л.В.,

за участю прокурорів Штогуна М.С. та Горбаня В.В., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника – адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника – адвоката ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника – адвоката ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_7,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні об’єднаного судового провадження за кримінальними провадженнями: №12014110240000394, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.04.2014 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, № 42015110240000013, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 275 КК України, та № 42017110000000111, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 272 КК України.

клопотання адвоката ОСОБА_2 про визнання очевидно недопустимими доказами висновків експертиз, проведених НДКЕЦ при ГУМВС України в Київській області №58-в від 23.05.2014 року, №60-в від 04.06.2014 року, №454-ВКЕ від 15.07.2014 року, №619СВЕ від 03.06.2014 року,

в с т а н о в и в :

На розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області перебуває кримінальне провадження відносно указаних громадян.

В ході судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_1, після дослідження висновку експерта НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області від 23.05.2014 року №58-в, усно заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами висновків експертиз, які заявлені прокурором як докази обвинувачення, в тому числі і вибухотехнічні експертизи, проведені НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області, та безпосередньо дослідженого висновку судом.

В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що указані висновки проведені на підставі з урахуванням речових доказів, що є безпосереднім об’єктом проведених експертних досліджень, що отримані органом досудового слідства з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Самі ж висновки експертів з цього приводу є такими, що можуть відповідати критеріям очевидної недопустимості, зважаючи на те, що судом вже приймалось рішення про очевидну недопустимість слідчої дії – протоколу огляду місця події від 23.04.2014 року, згідно якого вилучалися певні речові докази.

З огляду на викладене, на думку захисту, слід визнати недопустимими доказоми на підставі п.2 ч.3 ст. 87 КПК України, внаслідок їх очевидної недопустимості.

Обвинувачений ОСОБА_1, та інші обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а також їх захисники підтримали зазначене клопотання та просили його задовольнити з аналогічних підстав.

Потерпіла при розгляді даного клопотання просила у його задоволенні відмовити.

Прокурори просили відмовити у задоволенні клопотання не вбачаючи очевидної недопустимості зазначених захисником висновків експертів.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання, вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одними з основних засад кримінального судочинства є верховенство права, законність, рівність перед законом і судом (ст. 7 КПК України).

Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства України докази в кримінальному провадженні повинні бути належними та допустимими.

Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Також, відповідно до положень ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, стаття 87 КПК України передбачає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Згідно із ч. 2 та ч. 3 ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Перевіривши підстави клопотання в нарадчій кімнаті, суд не вбачає очевидної недопустимості указаних доказів – висновків експертиз, проведених НДКЕЦ при ГУМВС України в Київській області №58-в від 23.05.2014 року, №60-в від 04.06.2014 року, №454-ВКЕ від 15.07.2014 року, №619СВЕ від 03.06.2014 року.

Так, висновок експерта від 23.05.2014 року №58-в досліджений в судовому засіданні в повному обсязі, до заявлення відповідного клопотання, а тому підстав для застосування ч.2 та ч.3 ст. 89 КПК України судом не встановлено. З цього приводу, указаний доказ може бути визнаний судом недопустимим під час ухвалення вироку (постановлення судового рішення) суду за наслідками розгляду судового провадження.

Щодо інших висновків експертів, то слід зазначити наступне.

Висновок експертів НДКЕЦ ГУ МВС України в Київській області №60-в від 04.06.2014 року, на думку суду не має ознак очевидної недопустимості на даній стадії судового розгляду, у зв’язку з дотриманням принципу безпосереднього дослідження судом доказів обвинувачення в порядку їх надходження та подання суду. Наявність чи відсутність у ньому відомостей, які б свідчили про недопустимість такого доказу вирішується судом в порядку ч.1 ст. 89 КПК України. До такого висновку суд приходить і зважаючи на те, що стороною захисту заявлено клопотання, яке не містить відповідних достатніх доказів тому, що зазначений доказ є очевидно недопустимим.

До аналогічних висновків суд приходить і у випадку, що стосується визнання очевидно недопустими висновків експертів №454-ВКЕ від 15.07.2014 року, №619СВЕ від 03.06.2014 року, що проведені НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області.

Так, стороні захисту надавались матеріали згідно клопотання прокурора (по п.40 указаного клопотання), згідно якого дослідженню підлягали висновки відповідних експертиз.

Після чергового ознайомлення з наданими матеріалами тому 16 судового провадження, де на аркушах справи 166-195, містяться відповідні висновки експертів, стороною захисту заявлено усне клопотання про їх очевидну недопустимість із зазначенням такої підстави, як неможливість їх дослідження внаслідок очевидної недопустимості зважаючи на рішення суду щодо визнання очевидно недопустимим доказом сторони обвинувачення – протоколу огляду місця події від 23.04.2014 року.

В той же час, суд не може погодитись з такими твердженнями сторони захисту, зважаючи на їх передчасність та відсутністю відповідних мотивів для прийняття такого рішення судом.

Так, у відповідності до ст.ст. 101, 102 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку.

Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза.

Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Зміст висновку експерта повинен містити, поряд з іншим, і опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом, докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка, обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

З цього приводу судом встановлено, що висновки експертів здійснені на підставі доказів, зібраних в межах досудового розслідування органом досудового слідства, а не на таких, що визнані судом недопустимими.

Таким чином, на думку суду, в разі визнання очевидної недопустимості певних доказів обвинувачення, які використовувались експертом при проведенні дослідження, і останньому не було відомо про їх недопустимість на момент проведення експертизи, вирішення питання про недопустимість такого висновку експерта, як доказу сторони кримінального провадження, підлягає вирішенню в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України, з урахуванням всіх досліджених судом доказів в кримінальному провадженні.

Крім того, без перевірки інших доказів сторони обвинувачення та в разі наявності і доказів захисту, суд позбавлений можливості встановити всі обставини та підстави проведення таких експертиз, а також матеріали, що використовувались експертами, зважаючи на те, що під час проведення експертиз використовувалась значна кількість речей і документів, в тому числі і протоколів огляду місця події, які судом ще не досліджувались і відносно них не приймалось рішень в порядку, визначеному ч.2 та ч.3 ст. 89 КПК України.

Слід також зазначити, що жоден доказ обвинувачення чи захисту не має наперед визначеної сили серед інших доказів, і такі докази, в тому числі і висновки експертів, підлягають врахуванню судом на рівні з іншими доказами у справі, якими є протоколи процесуальних дій, допит свідків, потерпілих, обвинувачених, документи та речові докази, тощо.

За таких обставин відсутні підстави для визнання під час судового розгляду зазначених в усному клопотанні доказів – висновків експертів щодо проведення вибухотехнічних експертиз недопустимими, а, відповідно до ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та їх оцінка має ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, а тому на даній стадії судового розгляду, на думку суду, відсутні дані щодо очевидності недопустимості доказів, на які вказує сторона захисту, а саме висновки експертів НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області №60-в від 04.06.2014 року (а.с. 129-130 том 16), №454-ВКЕ від 15.07.2014 року (а.с. 168-175 том 16), №619СВЕ від 03.06.2014 року (а.с.194-195 том 16).

За таких обставин, суд вважає вищевказане клопотання таким, що заявлено передчасно, тому на даній стадії судового розгляду клопотання задоволенню не підлягає, такі докази підлягають дослідженню з подальшим вирішенням їх недопустимості в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 87, 89, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_2 про визнання очевидно недопустимими доказами висновків експертиз, проведених НДКЕЦ при ГУМВС України в Київській області №58-в від 23.05.2014 року, №60-в від 04.06.2014 року, №454-ВКЕ від 15.07.2014 року, №619СВЕ від 03.06.2014 року, - відмовити.

Дослідити докази сторони обвинувачення - висновки експертиз, проведених НДКЕЦ при ГУМВС України в Київській області №58-в від 23.05.2014 року, №60-в від 04.06.2014 року, №454-ВКЕ від 15.07.2014 року, №619СВЕ від 03.06.2014 року, в ході судового розгляду.

Вирішити питання недопустимості вказаних доказів в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України, з рахуванням всіх досліджених судом доказів.

Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя: С.М.Вознюк