Постанова № 74267546, 24.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1699/18 Справа № 208/233/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання – Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Кам’янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам’янської міської ради про визнання права власності на гараж, -

в с т а н о в и л а:

16 січня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Кам’янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам’янської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно, в якому з урахуванням уточнень просив суд визнати за ним право власності на об’єкт нерухомого майна в цілому – гараж, загальною площею 13,5 кв.м., який складається з А-1 гараж, п/д погріб, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам’янське, проспект Тараса Шевченка, земельна ділянка 33Б, гараж 1, судові витрати покласти на позивача (а.с.2-7, 66-69).

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 жовтня 2017 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено (а.с.78-79).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі (а.с.82-85).

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що біля будинку за місцем свого проживання ОСОБА_4 побудував гараж для свого автомобіля, а саме за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, проспект Тараса Шевченка, буд.№ 31/32.

08 липня 2015 року міська рада надала ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу в районі будинку 31/32 по проспект Тараса Шевченка, в м. Кам’янському орієнтованою площею 0,0015 га., що вбачається з копії рішення міської ради від 08 липня 2015 року.

Відповідно до наданих документів, земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, проспект Тараса Шевченка, №33Б, гараж № 1 була приватизована і відповідно до відомостей з Державного реєстру речових права на нерухоме майно земельна ділянка має приватну форму власності та цільове призначення для будівництва індивідуального гаражу.

У своєму позові позивач посилається на те, що гараж № 1, на який просить визнати право власності він побудував самочинно, розміром 3,0 м. х 5,0 м., що відповідає площі 0,0015 га., виданої земельної ділянки.

17 листопада 2016 року позивачу управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Кам’янської міської ради було відмовлено у прийняття гаражу в експлуатацію.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду доказів того, що відповідач перешкоджає йому в реалізації ним своїх прав, тобто оформлення права власності відповідно до діючого законодавства на гараж №1 за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам’янське, проспект Тараса Шевченка, земельна ділянка 33Б.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Цивільний кодекс України передбачає загальні засади набуття права власності, зокрема ст.316-323, 325, 328, 331, 334 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; усі суб’єкти права власності є рівними перед законом; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Відповідно до ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст.3 ЦПК України). У зв'язку з цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватись за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Позивач не вжив заходів щодо оформлення права власності на нерухоме майно в позасудовому порядку і доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво об’єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень у відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.

Згідно з ч.5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Проектування та будівництво об’єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів; 6) реєстрація права власності на об’єкт містобудування.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 08.04.2011 №439/2011, Держархбудінспекція України, відповідно до покладених на неї завдань у визначених законодавством випадках видає дозволи на виконання будівельних робіт, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт; приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, видає відповідні сертифікати та ін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Про Питанні прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Так, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами сертифіката. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в порядку, іншому, ніж встановлено вищевказаними нормативними актами, не передбачено.

Також, п.49 Постанови Кабінету міністрів України від 17.10.2013р. № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований або новостворенний об'єкт нерухомого майна заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає, серед іншого, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

У відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 квітня 2015 року № 79, прийняття в експлуатацію об’єктів здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об’єкти, за результатами технічного обстеження цих об’єктів шляхом реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію об’єкта є дата реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

Як вбачається з відповіді управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам’янської міської ради, позивач звернувся до управління з заявою про роз’яснення порядку узаконення самочинного будівництва (а.с. 33).

Однак, ОСОБА_4 не звертався до компетентних державних органів для вирішення питання про прийняття в експлуатацію гаражу.

З огляду на те, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо у прийнятті такого об’єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, необхідних для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, а позивач до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області із заявою про введення гаражу в експлуатацію не звертався, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що самочинне будівництво відповідає всім будівельним нормам колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, ці обставини, враховуючи недотримання позивачем визначених законом вимог, необхідних для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, не мають правового значення при вирішенні даного спору.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 жовтня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: