Постанова № 74267444, 24.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1886/18 Справа № 202/4698/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання – Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

в с т а н о в и л а:

13 липня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа - ТОВ «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.2-6).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2017 року провадження по справі за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа – ТОВ «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень закрито (а.с.66).

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.70-72)

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході судового розгляду представником третьої особи, ТОВ «Кей-Колект», ОСОБА_6, заявлено клопотання про закриття провадження у даній справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, яке обґрунтоване наступним.

У своїх вимогах позивач ОСОБА_4 просить визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, як державного реєстратора, протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію. Отже, можна зробити висновок, що позивач просить надати правову оцінку та винести рішення щодо особи, яку держава, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наділила повноваженнями державного реєстратора, який відповідно до вчинених ним дій виступав суб’єктом владних повноважень. В даному випадку позовною вимогою ОСОБА_4 є визнання дій протиправними та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, яким зареєстровано право власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру за адресою: м. Дніпро, вул. Янтарна, буд. 75-а, корп.. 4, кв. 56.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_7 ґрунтуються на протиправності дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, як суб’єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв’язку з недотриманням вимог порядку проведення державної реєстрації, а тому, дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 ст. 4 КАС (у зазначеній редакції) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.17 КАС (у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб’єкта владних повноважень, що виникають у зв’язку із здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Наведене узгоджується і з положеннями ст.. 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб’єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваної ухвали) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Суд першої інстанцій, вказавши на те, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю й обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вважав, що розгляд справи за позовом ОСОБА_4 має розглядатися, як публічно-правовий спір.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв’язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки – квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Саме таких висновків дійшла ОСОБА_8 Верховного Суду в Постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 815/6956/15.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладені в постановах Верховного суду.

Викладене вище свідчить, що суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, ухвалу суду не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпрпоетровська від 24 листопада 2017 року скасувати і справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: