Рішення № 7426662, 25.12.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.12.2009 Справа № 17/91-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Квітень", смт.Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффік Компані", м.Херсон

про стягнення 7138 грн. 19 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: Глушенкова О.В., представник за довіреністю №01-юк від 20.08.2009р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Квітень" (позивач) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Траффік Компані" (відповідач) 7138 грн. 19 коп. боргу, за поставлений в межах договору від 03.03.09р. № 10/К-09 товар, з яких 6000 грн. 00 коп. основного боргу, 48 грн. 00 коп. інфляційних збитків, 283 грн. 07 коп. пені, 600 грн. 00 коп. штрафу та 207 грн. 12 коп. 15% річних.

          Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки, в межах якого той виступає покупцем, що, з метою захисту майнових прав, стало для позивача підставою ініціювання вирішення спору у судовому порядку.

Позивач, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання 25.12.2009р. не забезпечив; звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі його представника за наявними в справі матеріалами.

Представник відповідача проти позову заперечує, позовні вимоги не визнає та відхиляє їх в повному обсязі; звернувся до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з невиконанням позивачем вимог суду, викладених в ухвалах про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ТзОВ "Траффік Компані" за договором поставки товар не отримувало, оскільки керівництву відповідача невідомо, хто здійснював приймання-передачу товару за наданою позивачем накладною, тому, на думку відповідача, у ТзОВ "Траффік Компані" не виникає обов'язків щодо оплати товару в порядку п.3.1договору та ст.ст.173, 174 ГК України.

Також відповідач зазначив, що нарахування позивачем пені, інфляційних та річних порушує умови договору та норми ст.ст. 173, 174 ГК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

03 березня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Квітень” (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Траффік Компані” (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №10/К-09, за умовами якого постачальник зобов’язався передати в установлений строк товар у власність, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах, визначних в договорі.

На виконання умов зазначеного договору 24 липня 2009 року на підставі видаткової накладної №КВ-0003184 позивачем було передано відповідачеві товар в асортименті (кондитерські вироби) на загальну суму 13972 грн. 86 коп., а останнім, в свою чергу, зазначений товар було отримано, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на накладній, скріплений печаткою ТзОВ „Траффік Компані”.

За умовами п.3.1 договору відповідач повинен був здійснити оплату товару в безготівковій формі в національній валюті України –гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача або в готівковій формі, шляхом внесення коштів в касу позивача протягом 21 календарного дня з дати поставки товару.

В пункті 3.2 договору сторони дійшли згоди про те, що незалежно від зазначеного покупцем призначення платежу в платіжному документі, оплата товару здійснюється в наступному порядку –в першу чергу здійснюється оплата вартості товару, поставленого по першій і в подальшому по кожній наступній видатковій товарній накладній (тобто за раніше поставлений товар, а далі по кожній наступній).

20.08.2009р. та 02.09.2009р. відповідачем було перераховано позивачеві частину заборгованості за поставлений товар, всього в сумі 7972 грн. 86 коп., що підтверджується копіями банківських виписок (а.с.14-15).

Таким чином станом на 09.11.2009р. залишок заборгованості за поставлений в межах договору від 03.03.2009р. товар складає 6000,00 грн.

В мотивувальній частині позовної заяви позивачем було зазначено, що відповідачем товар було отримано за накладною №0003184 від 24.07.2009р., а заборгованість виникла за поставлений товар за накладною №0001491 від 17.04.2009р. У зв'язку з неузгодженістю зазначених даних, ухвалою про порушення провадження у справі від 20.11.2009р. та ухвалою про відкладення розгляду справи від 10.12.2009р. позивача було зобов'язано надати пояснення за якими саме накладними у відповідача обліковується борг за поставлений в межах договору від 03.03.09р. № 10/К-09 товар.

23.12.2009р. позивачем надано пояснення, що заборгованість у відповідача виникла за товар, отриманий на підставі накладної №0003184 від 24.07.2009р. Накладна №0001491 від 17.04.2009р. була вказана позивачем помилково.

З пояснень позивача також вбачається, що товар за накладною №КВ-0003184 відпускався відповідачеві без надання останнім довіреності на отримання товару.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про відсутність у керівництва ТзОВ „Траффік Компані” відомостей щодо особи, яка приймала товар за видатковою накладною №КВ-0003184 виходячи з наступного.

В матеріалах справи міститься чітка, належним чином завірена копія видаткової накладної від 24.07.2009р. №КВ-0003184, у зв'язку з чим суд констатує, що підпис покупця скріплено круглою печаткою "Для податкових накладних" з чітким відбитком найменування товариства з обмеженою відповідальністю "Траффік Компані" та коду за ЄДРПОУ.

Той факт, що відбиток печатки на товарній накладній від 24.07.2009р. співпадає з відбитком печатки ТзОВ "Траффік Компані" представником відповідача не спростовано.

Також суд зазначає, що відповідно до п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 року №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об’єднань, суб’єктів господарської діяльності.

При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом. Обов’язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Згідно з п.3.1.12 зазначеної Інструкції, у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники підприємств, установ і організацій, господарських об’єднань або громадяни зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Доказів втрати або крадіжки печаток товариства відповідачем не надано, що дає підстави вважати, що підпис покупця на видатковій накладній від 24.07.2009р. №КВ-0003184 скріплено печаткою відповідача.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Так, майново-господарське зобов'язання як один з основних видів господарських зобов'язань виникає при здійсненні господарської діяльності, під якою слід розуміти діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що має цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України). Юридичним об’єктом майново-господарського зобов'язання є певна господарська дія - виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії. Такому зобов’язанню відповідає активна (позитивна) поведінка зобов’язаної сторони, спрямована на виконання нею вимог управненої сторони. Матеріальним об’єктом майново-господарського зобов'язання є відповідна продукція, товари, роботи, послуги, гроші або інше майно.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Під правочином слід розуміти дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до положень статті 3, ч.3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов’язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів сплати основної заборгованості за отриманий товар відповідачем не надано.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 6000,00 грн. є обґрунтованими, документально доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 15.08.2009р. по 09.11.2009р. - неустойку у вигляді пені в сумі 283 грн. 07 коп. та 10% штрафу в розмірі 600,00 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 статті 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідальність сторін за договором поставки № 10/К-09 передбачена Розділом 7 договору. Так, згідно п.7.1 договору покупець у випадку несвоєчасної оплати товару зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченого товару за кожен день простроченого платежу. Нарахування пені здійснюється протягом всього періоду прострочки виконання зобов’язання незалежно від його тривалості.

Згідно пункту 7.2 договору у випадку прострочення оплати поставленого товару на строк більше 10 календарних днів покупець окрім пені, передбаченої п.7.1 договору, додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від вартості неоплаченого товару.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок суми пені та дійшов висновку, що позивачем невірно здійснено розрахунок суми пені. За розрахунком суду пеня становить 293 грн. 18 коп., але оскільки відповідно до п.2 статті 83 ГПК України від позивача не надходило клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд дійшов висновку задовольнити вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 283 грн. 07 коп.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 600,00 грн. штрафу та 283 грн. 07 коп. пені є обґрунтованими, а тому суд задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так позивачем на підставі вищезазначеної норми Цивільного кодексу України та п.7.3 договору заявлено до стягнення 207 грн. 12 коп. 15% річних та 48,00 грн. інфляційних збитків за період з 15.08.2009р. по 09.11.2009р.

Як слідує з матеріалів справи, у п.7.3 договору поставки № 10/К-09 сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст.625 ЦК України, і встановили її в розмірі 15%.

Суд перевірив розрахунок суми 15% річних та інфляційних збитків. За розрахунком суду 15% річних становлять 214 грн. 52 коп., а інфляційні збитки –90,00 грн. Враховуючи відсутність клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, суд дійшов висновку задовольнити вимоги позивача в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 48,00 грн. та 15% річних в сумі 207 грн. 12 коп.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Клопотання відповідача про залишення даного позову без розгляду судом відхиляється, оскільки на день розгляду справи позивачем виконано всі вимоги суду, викладені в ухвалах про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі, з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За правилами статті 49 ГПК України, враховуючи, що даний спір доведено до вирішення у судовому порядку з вини відповідача, з останнього на користь позивача стягуються 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За згодою представника відповідача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Траффік Компані” (73039, м.Херсон, вул.49 Гвардійської дивізії, 2, корп.4, кв.89; код ЄДРПОУ 31848796; р/рахунок 26005870817621 в ХФ АКБ „Укрсоцбанк” МФО 352015) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Квітень” (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт.Ювілейне, вул.Радгоспна,76; код ЄДРПОУ 30664064; р/рахунок 26007901850100в ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” МФО 305653) 6000,00 грн. основної заборгованості, 48,00 грн. інфляційних збитків, 283 грн. 07 коп. пені, 207 грн. 12 коп. 15% річних, 600,00 грн. штрафу, 102 грн. витрат на оплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

30.12.2009р.