Постанова № 74266108, 17.05.2018, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/431/17

Провадження № 2-а/675/5/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого – судді Трасковського С.Л., за участю: секретаря судового засідання – Ящука О.І., представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом до ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», яким, із врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії та бездіяльність суб’єкта владних повноважень, зобов’язати вчинити певні дії та стягнути на його користь моральну шкоду.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 01.03.2017 року адміністрація колонії протиправно не надала йому тютюн, який надійшов на його ім’я в бандеролі, а тому він був позбавлений можливості курити під час перебування в ПКТ, що завдало йому моральних страждань.

Також, того ж дня у вечірній час, біля 20 години 00 хвилин молодший інспектор ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» ОСОБА_4 під час особистого обшуку ОСОБА_3 ставив незрозумілі для останнього вимоги.

В поданому позові ОСОБА_3 вказує на те, що 06.06.2017 року та 09.06.2017 року, йому працівники установи протиправно заборонили брати в судове засідання, яке проводилось дистанційно в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», пляшку з чаєм та водою. Також працівники колонії протиправно ставлять до нього вимоги тримати руки за спиною під час пересування територією установи. А 21.04.2017 року ОСОБА_3 при його поміщенні в ДІЗО був позбавлений можливості скористатися своїм законним правом на телефонну розмову з близькими, а також взяти з собою рушник, зубну щітку, папір.

Таким чином, позивач вказує на неправомірність дій та допущеної бездіяльності відповідачем, в зв’язку із чим йому було нанесено моральну шкоду, яку оцінює в 5000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги (із врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог) підтримали, просили їх задовольнити. Позивач додатково пояснив, що 06.06.2017 та 09.06.2017 року працівники колонії не випускали його з камери для участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції з пляшкою, наповненою чаєм та водою, але він в судових засіданнях все ж таки приймав участь у вказані дні. Вимогу працівників установи тримати руки за спиною вважає протиправною, так як в руках він тримає необхідні йому документи, блокнот, ручку, інші речі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову в повному обсязі. Зазначив про безпідставність поданого позову, про відсутність будь-яких доказів протиправності дій та бездіяльності відповідача.

В судовому засіданні, яке відбулося 17.05.2018 року головуючим у справі було зроблено декілька попереджень позивачу в зв’язку із допущенням ним порушень порядку в судовому засіданні, невиконанням розпоряджень судді, перешкоджанням допиту свідків, а тому ОСОБА_3 був видалений із залу судових засідань.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, прийшов до наступних висновків.

ОСОБА_3 відбуває покарання у виді позбавлення волі в державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", яка є установою максимального рівня безпеки.

Відповідно до приписів ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, в тому числі, визнання дій (бездіяльност) суб’єкта владних повноважень протиправними та стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями пункту 13-1 частини 1 статті 537, пункту 1 частини 2, частини 9 статті 539 КПК України засудженим надане право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність адміністрації установи виконання покарання до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, в порядку адміністративного судочинства.

Судом при розгляді справи встановлено, що 01 березня 2017 року, під час перегляду та видачі рекомендованої бандеролі (кореспонденції), що надійшла на адресу засудженого ОСОБА_3 з м. Миколаїв, вул. Лазурна, 30 «Б», кв. 46 від ОСОБА_5 було виявлено та вилучено целофановий пакет з тютюном без заводської упаковки. За даним фактом комісією у складі оперуповноваженого оперативного відділу Замкової виправної колонії (№58) капітана внутрішньої служби ОСОБА_6, оперуповноваженого оперативного відділу Замкової виправної колонії (№58) капітана внутрішньої служби ОСОБА_7 та фахівця оперативного відділу Замкової виправної колонії (№58) ОСОБА_8 було складено акт про вилучення речей за №2 від 01.03.2017 року.

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до адміністрації ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», представника оперативного відділу ОСОБА_8, прокурора Шепетівської місцевої прокуратури ОСОБА_9 щодо незаконного, на думку позивача, вилучення зазначеного тютюну. Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19.05.2017 року по справі №675/428/17, яка набрала законної сили 14.09.2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено. Суд мотивував своє рішення тим, що при вилученні надісланого ОСОБА_3 поштовим зв’язком тютюну в пакеті без заводської упаковки, адміністрація державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» та фахівець (з контролю за виконанням режимних вимог) оперативного відділу державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» ОСОБА_8 діяли у спосіб та в межах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Суд, керуючись ч.4 ст.78 КАС України, вважає, що обставини законності дій ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» щодо вилучення 01.03.2017 року з бандеролі на ім’я позивача зазначеного тютюну, встановлені в постанові Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19.05.2017 року по справі №675/428/17, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Щодо проведеного особистого обшуку ОСОБА_3 01.03.2017 року, то допитаний в якості свідка молодший інспектор відділу нагляду і безпеки ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» ОСОБА_4 підтвердив, що дійсно в той день з 19.00 години до 20.00 години приймав зміну в дисциплінарних приміщеннях установи, де в ПКТ утримувався позивач. При прийомі зміни проводив огляд технічного стану камер, опитував засуджених на предмет скарг. При цьому проводив поверхневий обшук (без роздягання) кожного засудженого, що утримувався в дисциплінарних приміщеннях. Будь-яких вимог, які не передбачені Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, до ОСОБА_3 не ставив.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10, який відбуває покарання в ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», підтвердив, що 01.03.2017 року знаходився в дисциплінарних приміщеннях установи в сусідній камері з камерою ОСОБА_3 Зазначив, що конфлікт між працівником установи та ОСОБА_3 був, але його подробиці він не чув. Разом з тим ОСОБА_10 вказав, що обхід камер дисциплінарних приміщень щоранку та ввечері під час прийому-здачі – є звичайним явищем. При цьому проводиться огляд камер та поверхневий обшук кожного засудженого. Під час проведення обшуку вимоги персоналу установи виконання покарань є цілком зрозумілими.

Таким чином, під час судового розгляду позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факту висунення щодо нього незрозумілих, неправомірних вимог зі сторони службових осіб ДУ «Замкової виправної колонії (№58)».

Не доведено позивачем такими доказами і те, що він звертався до адміністрації установи виконання покарань із заявою про надання йому телефонної розмови з близькими перед поміщенням його в ДІЗО 21.04.2017 року відповідно до постанови про поміщення засудженого в ДІЗО від 21.04.2017 року строком на 10 днів, а також і те, що він був позбавлений права взяти з собою в дисциплінарний ізолятор рушник, зубну щітку, папір. При цьому суд зауважує, що підставою для надання телефонної розмови засудженому, відповідно до абзацу 5 пункту 2 розділу XIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року №2186/5 (надалі-Правила), є письмова заява засудженого. У відповідача така письмова заява ОСОБА_3 відсутня. При цьому позивач не звертався до суду з метою підтвердження зазначених обставин із клопотаннями про витребування доказів або про допит свідків.

Також слід зазначити, що положення КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань не містять заборон щодо наявності у засудженого під час участі його в судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції незаборонених до зберігання предметів. Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що 06.06.2017 року та 09.06.2017 року службові особи Замкової виправної колонії №58 не випускали його з камери для участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції з пляшкою, наповненою чаєм та водою. При цьому в судовому засіданні позивач підтвердив, що був виведений з камери та прийняв участь в судових засіданнях у вказані дні.

Позивач з клопотаннями про витребування доказів або допит свідків, які б підтвердили протизаконні дії працівників виправної колонії, до суду не звертався.

Крім того, абзацом 3 пункту 1 розділу XVIII Правил встановлено, що під час пересування територією установи виконання покарань у супроводі персоналу засуджені повинні тримати руки в положенні «за спиною» (крім засуджених, які тримаються у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації).

Таким чином, вимога службових осіб до ОСОБА_3 тримати руки в положенні «за спиною» при пересуванні територією установи заснована на приписах нормативно-правового акту, який регулює порядок відбування покарання засуджених до позбавлення волі, а тому є правомірною. При цьому будь-яких виключень для засуджених, які відбувають покарання в колонії максимального рівня безпеки, з даного правила не встановлено.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів ст.ст.73, 75, 76 КАС України, належними є докази, які місять інформацію щодо предмета доказування, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено належними, достовірними та достатніми доказами фактів допущення відповідачем протиправних дій (бездіяльності) по відношенню до позивача у спірних правовідносинах, що виключає задоволення позову в цій частині. Підстави для задоволення решти позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, які є похідними, також відсутні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши всі наявні докази, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.11, 73, 75-77, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 (тимчасово утримується в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор», м.Миколаїв, вул.Лагерне поле, 5) до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» (Хмельницька область, м.Ізяслав, вул.Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ - 08564771) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.05.2018 року.

Суддя: С.Л.Трасковський