Постанова № 74265879, 21.05.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №657/1393/17 Головуючий в І інстанції Скригун В.В.

Провадження №22-ц/791/654/2018 Доповідач Полікарпова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Херсон

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого (суддя-доповідач)ОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6 на рішення Каланчацького районного суду Херсонської областіу складі судді Скригун В.В. від 11 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз», Кожем’якіна ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення страхового відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля, інфляційних витрат,

В С Т А Н О В И В

В липні 2017 року ОСОБА_7 звернулася до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 12.02.2016 року Кожем’якін Д.О., керуючи транспортним засобом RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом RENDERS NS4G 31-E, реєстраційний номер АН 7809ХХ, що належить на праві власності ОСОБА_6, рухаючись по лівій смузі по вул. Перекопській у м. Херсоні, не переконавшись у безпеці маневру при здійсненні повороту вліво, не врахував габарити керованого ним транспортного засобу, переїхав на праву смугу та здійснив наїзд на транспортний засіб БМВ Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9Б, чим порушив правила дорожнього руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження.

З тих підстав, що транспортний засіб RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_1 (поліс страхування № АЕ/6839722) з напівпричепом RENDERS NS4G 31-E, реєстраційний номер АН 7809ХХ (поліс страхування АЕ/6839723) було застраховано в Приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий союз» (далі ПАТ СК «Європейський страховий союз»), позивачка 12.02.2016 року повідомила страхову компанію про настання страхового випадку.

Згідно калькуляції, вартість відновлюваного ремонту БМВ Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 194656,84 грн. На день подачі позову кошти по страховому відшкодуванню страховою компанією їй виплачені не були, тому остання, внаслідок прострочення виконання зобов’язання, повинна додатково виплатити на її користь 6576 грн. що складає 3 % річних та 26458,43 грн. інфляційного збільшення боргу.

Також посилаючись на ст.1172 ЦК України вважає, що з власника транспортного засобу слід стягнути різницю між фактично завданою шкодою та страховою виплатою. При цьому просила суд встановити чи перебував водій, який керував автомобілем, що завдав шкоду, у трудових відносинах із власником транспортного засобу, для покладання саме на винну особу обов’язку по відшкодуванню різниці між розміром шкоди та страховою виплатою.

Просила суд стягнути на свою користь з ПАТ «Європейський страховий союз» страхове відшкодування в розмірі 194656,84 грн. та додатково 6576,00 грн. 3% річних та 26548,43 грн. інфляційного збільшення боргу, а також стягнути солідарно з ОСОБА_6 та Кожем’якіна Д.О. різницю між сумою страхового відшкодування та розміром заподіяних збитків та вирішити питання щодо судового збору.

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Європейський Страховий Союз» на користь ОСОБА_7 в рахунок страхового відшкодування 49000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 в рахунок вартості відновлювального ремонту автомобіля 145656,84 грн.

Стягнуто з ПАТ «Європейський Страховий Союз» на користь ОСОБА_7 в рахунок сплаченого судового збору 484 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 в рахунок сплаченого судового збору 1452 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що Кожем’якін Д.О., який керував транспортним засобом не є винним в ДТП, тому що саме водій автомобіля БМВ Х5 порушив ПДР та скоїв наїзд на транспортний засіб під керуванням Кожем’якіна Д.О., але суд першої інстанції не в повному обсязі з’ясував обставини справи.

Крім того ОСОБА_6 є лише власником транспортного засобу, який не порушував ПДР та його вини в ДТП не має, а тому він не повинен сплачувати на користь позивачки грошові кошти за відновлювальний ремонт автомобіля та судовий збір.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка її доводи не визнає, вважає, що судом ухвалено законне рішення. Зокрема вказує на те, що ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_10 не надали суду доказів того, що ОСОБА_10 керував автомобілем на законних підставах, а тому, на її погляд, відповідальність за заподіяну шкоду повинен нести ОСОБА_6, як володілець джерела підвищеної небезпеки. Вважає також, що висновок суду про те, що винним у скоєнні ДТП є ОСОБА_10 ґрунтується на матеріалах справи.

Крім того у відзиві позивачка акцентує увагу апеляційного суду на безпідставне поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст.1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що страховою компанією не було виплачено ОСОБА_7 страхове відшкодування, передбачене умовами договору в розмірі 49000 грн. Крім того врахувавши, що страхове відшкодування, яке підлягає сплаті позивачці страховиком є недостатнім для відшкодування завданої їй шкоди, суд, керуючись ст.1194 ЦК України, стягнув різницю з власника автомобіля ОСОБА_6 як володільця джерела підвищеної небезпеки.

З таким висновком суду колегія суддів погодитись повністю не може, оскільки вважає, що судом неправильно застосовано норму матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Судом встановлено та вбачається з довідки №85530059, складеної інспектором Управління патрульної поліції м. Херсона, що 12.02.2016 р. Кожем’якін Д.О., керуючи транспортним засобом RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_1 (поліс страхування № АЕ/6839722) з напівпричепом RENDERS NS4G 31-E, реєстраційний номер АН 7809ХХ (поліс страхування АЕ/6839723), що належить на праві власності ОСОБА_6, рухаючись по лівій смузі по вул. Перекопській в м. Херсоні, не переконавшись в безпеці маневру, не враховуючи габаритів керованого ним транспортного засобу, внаслідок виконання повороту ліворуч на вул. Дружби, здійснив наїзд на транспортний засіб БМВ Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 (поліс страхування АЕ/6803803), який знаходився під керуванням ОСОБА_9 та перебував у правій смузі руху по вул. Перекопській. Внаслідок ДТП транспортному засобу, власником якого є ОСОБА_7 було завдано механічні пошкодження (а.с.47). Зазначена обставина підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення, який міститься в матеріалах адміністративної справи та схемою ДТП, які підписані ОСОБА_10 У своїх поясненнях, які ОСОБА_10 надавав співробітнику Управління патрульної поліції м. Херсона безпосередньо після ДТП, він стверджував, що наїзд на автомобіль БМВ Х5, яким керував ОСОБА_9, він скоїв внаслідок того, що не помітив його через габарити свого автомобіля.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 була застрахована в ПАТ "Європейський страховий союз", що підтверджується полісом АЕ/6839722 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.21).

Відповідно до вказаного полісу страхова сума за шкоду майну становить 50000 грн. на одного потерпілого, розмір франшизи складає 1000 грн.

На підставі звіту експертного автотоварознавчого дослідження суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_11 від 29.02.2016 року розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу БМW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 194656,84 грн. (а.с.49-55). Розмір матеріального збитку сторонами у справі не оспорюється.

Враховуючи той факт, що сума передбаченого договором страхового відшкодування страховою компанією виплачена позивачці не була, суд першої інстанції стягнув на користь останньої 49000 грн. і відмовив у частині її вимог щодо стягнення збитків від інфляції в сумі 26548,43 грн. та 3% річних в сумі 6576 грн. В цій частині рішення суду не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Крім того, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й апеляційний суд, виходив з того, що на підставі ст.1194 ЦК України з винної особи підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Так, згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно із п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Оскільки відповідно до ст.22 ЦК України втрати, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням речі є збитками, суд першої інстанції правильно визнав позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню, оскільки страхової суми, передбаченої лімітом недостатньо для відшкодування повної суми збитків.

Однак з висновком суду першої інстанції щодо стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у сумі 145656,84 грн. саме з власника автомобіля RENAULT MAGNUM ОСОБА_6 судова колегія погодитися не може.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Як роз'яснено у п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Як вбачається із матеріалів справи,власником автомобіля RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_6 Під час ДТП, яке сталося за участю сторін у справі 12.02.2016 року за кермом вказаного автомобіля знаходився Кожем’якін Д.О., який виконував роботу в інтересах ПП ОСОБА_6, мав при собі реєстраційний документ на транспортний засіб та посвідчення водія. Відносно ОСОБА_10 було складено протокол про адміністративне правопорушення, який міститься в матеріалах дослідженої апеляційним судом адміністративної справи. Доказів того, що ОСОБА_10 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_6 на час скоєння ДТП в матеріалах справи немає. Таких доказів сторони не надали й суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, коли ОСОБА_10, керуючи на законних підставах автомобілем, що належить ОСОБА_6 скоїв ДТП, відповідальність за заподіяну потерпілому майнову шкоду повинен нести саме він, а не власник автомобіля.

Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог до ОСОБА_6 щодо стягнення різниці між завданою шкодою та шкодою, яка підлягає частковому відшкодуванню страховиком.

Доводи апелянта відносно того, що ОСОБА_10, який керував транспортним засобом не є винним в ДТП та порушення ПДР відбулося з боку водія БМВ Х5 ОСОБА_9 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки скаржником не було надано доказів про відсутність вини ОСОБА_10 у дорожньо-транспортній пригоді, тоді як за правилами ч.2 ст.1166 ЦК України вина заподіювача шкоди припускається, тобто обов’язок доведення відсутності вини заподіювача покладається на нього самого.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди та судового збору з ОСОБА_6 підлягає скасуванню з ухваленням нового, про стягнення визначеного судом розміру шкоди та судових витрат з ОСОБА_10

Враховуючи, що в частині позовних вимог до ОСОБА_6 відмовлено, за правилами ч.ч.1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню і судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1452 грн.

Колегія суддів не може прийняти до уваги заперечення позивачки з приводу того, що судом першої інстанції правильно визначено особу, яка є відповідальною за шкоду, оскільки висновок суду суперечить положенням ст. 1166, 1187 ЦК України, якими передбачена відповідальність безпосереднього заподіювача шкоди, якщо не встановлено трудових відносин між власником транспортного засобу та особою, яка ним керувала в момент ДТП.

Посилання позивачки на безпідставне прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6, який пропустив строк на апеляційне оскарження даного рішення не ґрунтуються на нормах процесуального законодавства, за якими початок строку на оскарження судового рішення особою, яка не була присутньою під час його проголошення пов’язується з днем отримання нею копії оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.141, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди та судового збору скасувати, ухвалите нове.

Стягнути з Кожем’якіна ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 в рахунок погашення вартості відновлювального ремонту автомобіля 145656,84 грн. та судовий збір в сумі 1452 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту судового рішення 25 травня 2018 року.

Головуючий підпис ОСОБА_1

Судді підпис ОСОБА_2

підпис ОСОБА_3

З оригіналом згідно:

Суддя О.М. Полікарпова