Вирок № 74265371, 02.04.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 365/546/16-к

Провадження № 1-кп/359/37/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 квітня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

колегії суддів: головуючого Вознюка С.М., суддів: Борця Є.О. та Муранової-Лесів І.В.,

при секретарях судового засідання: Пугач Д.О., Поліщук А.О., Пустовіт А.Б., Тоцькій К.О.,

за участю прокурорів Баклагова Є.Ю., Худякової М.Ю., Баклана В.М., потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника – адвоката ОСОБА_3 та адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (на окрему процесуальну дію), свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, експерта ОСОБА_14,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016110170000191, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.05.2016 року, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2’їнської області Республіки Узбекистан, особи без громадянства, тимчасово проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст. 89 КК України, раніше судимого, -

по обвинуваченню у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

В ході судового розгляду, прокурором Згурівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_15, на підставі п. 15, ч. 2 ст. 36, ст. ст. 337, 338, 341 КПК України, з урахуванням ч. 1 ст. 341 КПК України, складено та погоджено із прокурором вищого рівня, а саме із заступником керівника Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_16 обвинувальний акт, в якому змінено формулювання висунутого ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України, а також викладення фактичних обставин вчинення інкримінованого йому злочину. Копії обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням було вручено обвинуваченому та його захиснику в судовому засіданні, а також долучено до матеріалів кримінального провадження (т.3 а.с.84-87).

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, за наступних обставин.

Так, 28.05.2016 року, близько 04 год. 00 хв., ОСОБА_2 разом із ОСОБА_17 перебував в приміщенні веранди житлового будинку, розташованого по вул. Козацька, 26 в с. Мала Березанка Згурівського району Київської області, за місцем постійного проживання ОСОБА_17 та місцем тимчасового проживання ОСОБА_2 У цей час, в ході спільного вживання спиртних напоїв, між ними виник конфлікт на побутовому підґрунті, в ході якого ОСОБА_2 наніс ОСОБА_17 не менше одного удару кулаком по обличчю, спричинивши синці навколо очей. Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_17 продовжили вживати спиртні напої.

Під час подальшого спільного вживання спиртних напоїв, в ході знов виниклої сварки на побутовому підґрунті, в період час у з 04 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв., більшого точного часу встановити не вдалось, перебуваючи в приміщенні зали будинку за зазначеною адресою, у ОСОБА_2, який усвідомлював свою фізичну перевагу над ОСОБА_17 та відсутність реальної загрози своєму життю та здоров’ю з боку останнього, виник прямий умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_17 на побутовому підґрунті.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 А,А., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, взяв в руки предмет, виготовлений саморобним способом по типу ножів господарсько-побутового призначення, маючий колюче-ріжучі властивості, який лежав на столі з правої сторони від нього та, усвідомлюючи свою фізичну перевагу над ОСОБА_17 та відсутність реальної загрози своєму життю та здоров’ю з боку останнього, діючи з прямим умислом, спричинив ним колото-різане поранення шиї ОСОБА_17, яке починається раною шиї ОСОБА_17 зліва, переходить у раневий канал, що має направлення зліва направо, іде майже горизонтально, по ходу якого пошкоджена сонна артерія (пересічення Ѕ діаметри), м’які тканини шиї та стравохід.

Згідно висновку експерта Яготинського міжрайонного відділення «Київського обласного бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_14 від 21.07.2016 року №116, колото-різане поранення шиї відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя і в даному випадку призвело до настання смерті ОСОБА_17

Смерть ОСОБА_17 настала від колото-різаного поранення шиї з пошкодженням магістральних судин та розвитком шоку.

Такими своїми злочинними діями, які виразились в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України.

В той же час, ОСОБА_2, в ході судового розгляду, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, та зазначив, що наніс удар ножем потерпілому ОСОБА_17 з необережності, внаслідок того, що потерпілий намагався його вдарити першим та нанести тілесні ушкодження за допомогою гострого пруту («швайки»), зважаючи на виниклий між ними конфлікт.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений показав, що вони разом в будинку, де проживали спільно, вживали спиртні напої. Через деякий час вживання спиртних напоїв між ними виник конфлікт на побутовому рівні, внаслідок чого він з метою заспокоїти ОСОБА_17 наніс йому удар кулаком в обличчя, від чого останній впав. Після того як потерпілий, після отриманого удару заспокоївся, вони продовжили вживати спиртні напої. За минуванням незначного проміжку часу, ОСОБА_17 знову почав з’ясовувати стосунки на побутовому рівні та вже намагався вдарити його за допомогою частини гострого пруту з одного кінця закрученого в кільце («швайка»). ОСОБА_17 вдалось нанести йому удар гострим кінцем цього пруту в ділянку грудей і потрапити цим прутом в ґудзик на кармані джинсової куртки, що була вдягнена на обвинуваченому. Після цього, він схопив ніж, що перебував на столі в коридорі, та намагався ним відмахнутися від ОСОБА_17 та налякати його, однак не зміг розрахувати відстань між ними і потрапив в область шиї останнього. Від отриманого удару ОСОБА_17 впав, а він поклавши ніж, пішов до сусідів кликати на допомогу. Після чого повернувся до будинку вже з працівниками поліції та сусідами, коли ОСОБА_17 вже помер.

Зазначив, що вилучений працівниками ніж не є тим, який він використовував для свого захисту. Те, що не розрахував відстані між ними та нанесення ножового поранення ОСОБА_17, пояснив перебуванням їх в стані алкогольного сп’яніння, та неяскравим освітленням приміщення коридору, де відбулась їхня сутичка.

Вказав, що не мав наміру вбивати ОСОБА_17, а також заподіювати йому будь-яких тілесних ушкоджень, і останні були заподіяні ним лише з необережності.

Захист обвинуваченого зазначив, що такі дії ОСОБА_2 мають ознаки уявної оборони, оскільки в неосвітлюваному приміщенні обвинувачений здійснював дії спрямовані на свій захист, оскільки вважав, що ОСОБА_17 має намір спричинити йому тілесні ушкодження та можливо позбавити життя, а також просив звернути увагу на те, що деякий час після отримання колото-різаного поранення шиї потерпілий ще був живий, і лише потім помер, що свідчить про спричинення обвинуваченим тяжких тілесних ушкоджень, від яких в подальшому настала смерть потерпілого, внаслідок несвоєчасного надання медичної допомоги останньому.

В ході судового розгляду судом перевірялась указана версія захисту та обвинуваченого, однак остання свого підтвердження не знайшла.

Так, не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_2 не визнає себе винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, а саме у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_17, вина останнього у скоєнні злочину повністю підтверджується, дослідженими в судовому засіданні, наступними доказами:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016110170000191 від 28.05.2016 року, відповідно до якого по факту смерті потерпілого ОСОБА_17 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України (т.1, а.с.136-137);

-довідкою Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області № 133 від 28.05.2016 р. (т.1 а.с.144), згідно якої ОСОБА_17 постійно проживав в житловому будинку № 26 по вул. Козацька в с. Мала Березанка Згурівського району Київської області, який після смерті своєї матері ОСОБА_18 спадщину не отримував і свідоцтво на право власності на даний будинок не одержав. Будь-яка інша особа права власності на даний будинок також не отримувала;

-копією рішення Малоберезанської сільської ради сьомого скликання про перейменування вулиць та провулка села Мала Березанка Згурівського району Київської області № 18-4-УІІ від 28.01.2016 р. (т.1 а.с.145), з якої вбачається, що вулицю Леніна перейменовано на вулицю Козацька;

-протоколом огляду місця події – домоволодіння, розташованого за адресою: Київська область, с. Мала Березанка Згурівського району, вул. Козацька, 26, від 28.05.2016 р. з фототаблицями до даного протоколу (т.1, а.с.146-162). В ході цієї слідчої дії встановлена обстановка в указаному будинку після смерті потерпілого, вилучено ряд речових доказів. Так, при вході в залу будинку, на підлозі, виявлено труп потерпілого ОСОБА_17, який лежав на спині з розташуванням - головою до зали, розвернений обличчям праворуч та детальним описом виявлених ушкоджень на тілі (на обличчі навколо очей синці; невелике нашарування підсохлої крові на верхніх кінцівках в ділянках нігтів; на шиї ліворуч нашарування підсохлої крові, на тлі якої визначається рана; від обличчя на підлозі є нашарування крові у значній кількості); під тілом в районі ключиці виявлено металевий ніж без рукоятки, загальною довжиною 23 см; по праву сторону від трупу знаходиться тумбочка, на поверхі якої виявлено металевий предмет («швайка»), загальною довжиною 19 см., один кінець якої загострений, а інший закручений у кільце; обстановка в будинку звичайна та не порушена, слідів боротьби не виявлено. Крім того, у веранді будинку виявлено - пляшка ємністю 1,5 л від води «Миргородська. Сильногазована» з вмістом прозорої речовини на запах схожої на самогон, дві скляні прозорі чарки та продукти харчування; за столом, що розташований в коридорі будинку ліворуч, в куті кімнати на підлозі виявлені сліди буро-червоного кольору та рушник світло-зеленого кольору зі слідами речовини бурого кольору і сорочка білого кольору з лініями чорного та синього кольорів зі слідами речовини бурого кольору. Вище описані речі, що мали значення для кримінального провадження вилучені слідчим та поміщені до відповідних спецпакетів, а виявлений труп скеровано до Яготинського відділення КОБСМЕ, тощо;

-постановою слідчого СВ Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_19 про призначення судово-медичної експертизи від 28.05.2016 р. (т.1 а.с.164), згідно якої у кримінальному провадженні № 12016110170000191 призначено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_17, до проведення якої залучено судово-медичного експерта Яготинського міжрайонного відділу Київського обласного бюро судово-медичної експертизи, з визначеним переліком запитань, які поставлені на вирішення експертизи;

-висновком експерта Яготинського міжрайонного відділення «Київського обласного бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_14 від 21.07.2016 року №116 (т.1 а.с.165-167), у відповідності до якого при експертизі трупу виявлено: колото-різане поранення шиї, яке починається раною на шиї зліва, переходить в раневий канал, що має направлення зліва направо, іде майже горизонтально, по ходу якого пошкоджена сонна артерія (пересічення Ѕ діаметра), м’які тканини шиї та стравохід. Крім того, виявлені й інші тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітини (синці на тулубі, крововиливи у м’які тканини грудної клітини зліва, численні переломи ребер зліва; синці на обличчі, тощо. Також встановлено ряд захворювань, перелік яких зазначено у вказаному висновку експерта. В той же час, смерть ОСОБА_17 наступила більш доби потому від початку розтину (9.00 год 30.05.2016 року), від колото-різаного поранення шиї з пошкодженням магістральних судин та розвитком шоку. Виявлені при експертизі трупу ушкодження прижиттєві, виникли за деякий час до настання смерті. Колото-різане поранення шиї утворилося від дії плаского предмета, який має колюче-ріжучі властивості. Синці обличчя та численні переломи ребер утворилися від дії тупого твердого предмету. Колото-різане поранення шиї відноситься до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя, яке в даному випадку призвело до настання смерті. Закрита травма грудної клітини відноситься до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя. Синці обличчя відносяться до категорії легких. Виявлені тілесні ушкодження знаходяться в зоні доступній для спричинення власною рукою. Виявлене тілесне ушкодження не могло утворитися при однократному падінні з положення стоячи. При судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_17 виявлено етиловий спирт в концентрації – 3,55 проміле, що відповідає тяжкому алкогольному сп’янінню;

-постановою слідчого СВ Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_19 про призначення судово-дактилоскопічної експертизи від 06.06.2016 р. (т.1 а.с.169), згідно якої у кримінальному провадженні № 12016110170000191 призначено судово-дактилоскопічну експертизу до проведення якої залучено експерта Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, з визначеним переліком запитань, які поставлені на вирішення експертизи, а також надано для дослідження сліди рук виявлені та вилучені під час огляду місця події від 28.05.2016 р.;

-згідно висновку експерта Київського обласного НДЕКЦ МВС України ОСОБА_20 від 13.06.2016 року №19/4-03/855 (т.1 а.с.172-184), відібрані сліди пальців рук, виявлені та вилучені під час огляду місця події від 28.05.2016 року по вул. Козацька, 26 в с. Мала Березанка Згурівського району Київської області, непридатні для ідентифікації за ними особи (осіб);

-постановами слідчого СВ Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_19 про призначення судово-імунологічної експертизи від 06.06.2016 р. (т.1 а.с.185, 188, 207, 219, 222), згідно яких у кримінальному провадженні № 12016110170000191 призначено судово-імунологічні експертизи, проведення яких доручено експертам Київського обласного бюро судово-медичної експертизи, з визначеним переліком запитань, які поставлені на вирішення експертиз;

-за висновком експерта-імунолога КОБСМЕ ОСОБА_21 від 22.07.2016 року №141 (т.1 а.с.186-187), кров наявна на тенісці (сорочці), що була вилучена з місця події на підставі протоколу огляду місяця події від 28.05.2016 року, може походити від потерпілого ОСОБА_17;

-за висновком експерта-імунолога КОБСМЕ ОСОБА_21 від 21.07.2016 року №140 (т.1 а.с.189-190), кров наявна на рушнику, що був вилучений з місця події на підставі протоколу огляду місяця події від 28.05.2016 року, може походити від потерпілого ОСОБА_17;

-за висновком експерта-імунолога КОБСМЕ ОСОБА_21 від 19.07.2016 року №139 (т.1 а.с.208-209), кров наявна на змивах марлевих тампонів з лівої та правої рук потерпілого, може походити від потерпілого ОСОБА_17, а в змивах з правої та лівої руки ОСОБА_2, вилучених на марлеві тампони, кров не виявлена;

-за висновком експерта-імунолога КОБСМЕ ОСОБА_21 від 28.07.2016 року №142 (т.1 а.с.220-221), на джинсовій курточці, вилученої у ОСОБА_2 виявлені сліди крові людини, в яких не виключається можливість присутності слідів крові ОСОБА_17 в якості домішок;

-за висновком експерта-імунолога КОБСМЕ ОСОБА_21 від 29.07.2016 року №143 (т.1 а.с.223-224), на футболці, вилученої у ОСОБА_2 28.05.2016 року, виявлені сліди крові людини, яка може походити від ОСОБА_17;

-за висновком експерта-імунолога КОБСМЕ ОСОБА_21 від 29.07.2016 року №144 (т.1 а.с.225), на спортивних штанах, вилучених у ОСОБА_2 28.05.2016 року, кров не виявлена;

-постановами слідчого СВ Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_19 про призначення судово-цитологічної експертизи від 06.06.2016 р. (т.1 а.с.192, 210, 215), згідно якої у кримінальному провадженні № 12016110170000191 призначено судово-цитологічні експертизи, проведення яких доручено експерту Київського обласного бюро судово-медичної експертизи, з визначеним переліком запитань, які поставлені на вирішення експертиз;

-за висновком судово-медичного експерта КЗ КОР КОБСМЕ ОСОБА_22 від 19.07.2016 року №89 (т.1 а.с.193-196), кров наявна на металевому ножі, що був вилучений з місця події на підставі протоколу огляду місяця події від 28.05.2016 року, може походити в тому числі і від потерпілого ОСОБА_17;

-за висновком судово-медичного експерта-цитолога КЗ КОР КОБСМЕ ОСОБА_23 від 19.07.2016 року № 90 (т.1 а.с.211-214), при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту лівої руки потерпілого ОСОБА_17, знайдена кров людини, статева належність якої не встановлена, походження якої не виключається і від ОСОБА_17;

-за висновком судово-медичного експерта КЗ КОР КОБСМЕ ОСОБА_22 від 08.06.2016 року №89 (т.1 а.с.216-218), при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук підозрюваного ОСОБА_2 кров та епітеліальні клітини, придатні для цитологічного дослідження, не знайдено;

-постановою слідчого СВ Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_19 про призначення судової медико-криміналістичної експертизи від 06.06.2016 р. (т.1 а.с.198), згідно якої у кримінальному провадженні № 12016110170000191 призначено судову медико-криміналістичну експертизу, проведення якої доручено експерту Київського обласного бюро судово-медичної експертизи, з визначеним переліком запитань, які поставлені на вирішення експертизи;

-за висновком судово-медичного експерта-криміналіста КОБСМЕ ОСОБА_24 від 20.07.2016 року №82-мк (т.1 а.с.199-200), при судово-медичному криміналістичному дослідженні клаптя шкіри з трупа ОСОБА_17, виявлено одне наскрізне ушкодження з ознаками колото-різаного, що виникло від дії плаского предмету з колюче-ріжучими властивостями. Найбільша ширина слідоутворюючої частини ранячого знаряддя на рівні занурення в рані не перевищувала 1,8 см (без урахування ліній ОСОБА_22 та можливого скорочення розмірів клаптя шкіри під дією спиртово-оцтового розчину); по краях та на стінках ушкодження на клапті шкіри з раною шиї ліворуч виявлено металізацію сполуками заліза; виникнення виявленого ушкодження на клапті шкіри з раною шиї ліворуч від дії наданого на дослідження ножа, що був вилучений з місця події 28.05.2016 року за протоколом огляду місця події, - не виключається;

-постановою слідчого СВ Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_19 про призначення судової експертизи дослідження холодної зброї від 21.07.2016 р. (т.1 а.с.201), згідно якої у кримінальному провадженні № 12016110170000191 призначено судову експертизу дослідження холодної зброї – ножа, вилученого під час огляду місця події 28.05.2016 р., до проведення якої залучено експерта Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, з визначеним переліком запитань, які поставлені на вирішення експертизи;

-за висновком Київського обласного НДКЕЦ МВС України ОСОБА_25 від 08.08.2016 року №4-01/352 (т.1 а.с.204-206), наданий на дослідження предмет (вилучений побутовий ніж з місця події 28.05.2016 року за протоколом огляду місця події), до категорії холодної зброї не відноситься та виготовлений саморобним способом по типу ножів, які являються різновидом господарсько-побутового призначення;

-за протоколом огляду від 12.08.2016 року (т.1 а.с.226-233), слідчим в присутності понятих проведено огляд та детально описано вилучені 28.05.2016 року з місця події речі, які надавались на дослідження експертам та мали сліди вчинення злочину, серед яких: предмет схожий на ніж, металевий прут («швайка»), пластикова пляшка з чарками, вилучений у ОСОБА_2 одяг, та вилучені з місця події рушник, сорочка та частина полотна, тощо;

-згідно постанов слідчого від 13.08.2016 року (т.1 а.с.234-240), указані предмети визнані речовими доказами, а ніж загальною довжиною 231 мм, довжиною руків’я по середній боковій лінії 105 мм, товщиною 2,7 мм, довжиною клинка по середній лінії 126 мм, максимальною шириною 24 мм – визнано знаряддям вчинення кримінального правопорушення; указані предмети передані на зберігання до кімнати речових доказів Згурівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області;

-правомірність відібрання освідування ОСОБА_2 та добровільність надання ним біологічних зразків для експертних імунологічних та цитологічних досліджень підтверджується відповідними постановами прокурора та протоколами їх відібрання (т.1 а.с.241-251, т.2 а.с.1-10);

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.05.2017 р. з довідкою до даного протоколу за участю свідка ОСОБА_12 (т.2 а.с.25-27, 28). В ході цієї слідчої дії свідок ОСОБА_12, серед пред'явлених йому фотознімків чотирьох чоловіків, впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 3 - обвинувачений ОСОБА_2, як особу, з приводу якого він надавав покази, як про того, який зізнався в убивстві ОСОБА_26, та з приводу якого не має жодних сумнівів про його інші анкетні дані. Дану особу він впізнав за загальними рисами обличчя;

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.05.2017 р. з довідкою до даного протоколу за участю свідка ОСОБА_10 (т.2 а.с.29-31, 32). В ході цієї слідчої дії свідок ОСОБА_10, серед пред'явлених їй фотознімків чотирьох чоловіків, впізнала особу, яка зображена на фотознімку № 4 - обвинувачений ОСОБА_2, як особу, з приводу якого вона надавала покази, як про учня школи та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5. Дану особу вона впізнала за загальними рисами обличчя;

-довідками Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області № 269 від 10.08.2016 р. (т.2 а.с.43) та № 134 від 28.05.2016 р. (т.2 а.с.33), згідно яких ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, приїхав до с. Мала Березанка на початку травня 2016 р. та до дня його затримання працівниками поліції постійно проживав разом із ОСОБА_17 за адресою: с. Мала Березанка Згурівського району Київської області по вул. Козацька, 26;

-даними протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння № 23 від 28.05.2016 р. (т.2 а.с.73), згідного якого ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп’яніння;

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 28.05.2016 року (т.2 а.с.74-78), складеного слідчим СВ Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_19, у приміщенні кабінету № 8 Згурівського відділення поліції, у присутності адвоката ОСОБА_3 та двох понятих, про те, що відповідно до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 209-211, 213 КПК України, здійснено затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_2. Після чого, на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, було здійснено обшук затриманої особи, в ході якого виявлено та вилучено одяг, в який був одягнутий остання, зокрема куртку з матеріалу типу «джинс» з написом на етикетці «Longli jeans», на якій були сліди буро-черовного кольору схожі на кров;

-постановою слідчого СВ Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_19 про залучення захисника підозрюваному (т.2 а.с.90), згідно якої адвоката ОСОБА_3 залучено як захисника підозрюваного ОСОБА_2 та допущено його до участі у кримінальному провадженні №12016110170000191;

-даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 11.08.2016 року та відеозаписом даної слідчої дії за участю підозрюваного ОСОБА_2 (т.2 а.с.91-94), переглянутого в судовому засіданні. В ході цієї слідчої дії, на місці події, підозрюваний ОСОБА_2 добровільно, без будь-якого тиску з боку правоохоронних органів, детально розказав та відтворив обставини при яких він позбавив життя ОСОБА_17 28.05.2016 р. в с. Мала Березанка Згурівського р-ну Київської обл. по вул. Козацька, 26, надаючи конкретну інформацію щодо передумов та мотиву вчинення кримінального правопорушення, а саме, що між ним та ОСОБА_17 під час спільного вживання алкогольних напоїв на веранді, виник конфлікт, під час якого покійний взяв із тумбочки швайку, якою наніс його удар в область грудей, в свою чергу він наніс йому удари в обличчя, від чого в нього пішла кров із носа. ОСОБА_17, заспокоївшись, витер кров, і вони знову сіли за стіл, продовжуючи вживати алкогольні напої. Через незначний проміжок часу між ними знову виникла суперечка на побутовому рівні, в ході якої вони перемістилися до іншої кімнати в будинку, а саме до зали, де вони продовжували сперечатися, і йому здалося, що ОСОБА_17 протягнув свою руку до столу, щоб взяти кухонний ніж, який там лежав, у зв’язку з чим він схопив даний ніж та відразу наніс удар ОСОБА_17 в область горла. При цьому, в ході слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_2, за допомогою статиста, показав дії ОСОБА_27 та його дії в ході конфлікту, який виник між ними, зокрема як саме та куди йому наніс удар ОСОБА_17 швайкою, а також кількість і послідовність заподіяних ударів ним ОСОБА_17, відобразивши яким чином він наносив потерпілому дані удари по його обличчю. Потім підозрюваний ОСОБА_2 детально відтворив як саме розвивалися обставини даної події в подальшому, відобразивши хід виниклої між ним та померлим суперечки за столом під вживання алкогольних напоїв, яка продовжила відбуватися в залі. Зайшовши до даної кімнати, підозрюваний ОСОБА_2 за допомогою статиста, показав в якому положенні один відносно одного та відносно столу у кімнаті стояв він та померлий, а також показав, де саме в цей час лежав кухонний ніж на столі, а саме неподалік від нього. Після чого за допомогою статиста відобразив як ОСОБА_17 тягнувся рукою до столу, на його думку за ножем, який знаходився на значній відстані від останнього, а також детально показав як він схопив вказаний ніж із столу та наніс ним удар в область шиї ОСОБА_17, відобразивши механізм, локалізацію та силу нанесення даного удару. Також в ході слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_2 розповів про свою поведінку після вчинення даного злочину, а саме, що навіть не подивившись, що сталося із потерпілим, внаслідок завданого ним удару, оскільки відразу вийшов із кімнати та з будинку, будь-якої допомоги потерпілому він не надав. При цьому, суд звертає увагу, що при відтворенні ОСОБА_2 не зазначив, що внаслідок дій ОСОБА_17 йому було завдано тілесні ушкодження, і поведінка останнього була спокійна та впевнена. Це в свою чергу вказує на те, що підозрюваний ОСОБА_2 при відтворенні подій надав повну та детальну інформацію щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яка може бути відомою виключно особі, яка його вчинила;

-протоколом перегляду відеозапису від 14.08.2016 р. (т.2 а.с.95), відповідно до якого слідчим СВ Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_19, у приміщенні кабінету № 8 Згурівського відділення поліції, переглянуто диск у форматі CD-R, фірми «Maxіmus», на якому міститься відеофайл з назвою «MOV00B», розміром 342 556 672 байт, тривалістю 09 хвилин 18 секунд, а саме слідчого експерименту від 11.08.2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_2, де зафіксовано хід відтворення останнім обставин події за участю захисника, понятих, статиста. В ході даної слідчої дії встановлено, що зображення на відеофайлі чітке, без викривлень, голоси розбірливі;

-постановою слідчого СВ Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_19 про визнання предмета документом та приєднання його до матеріалів як речового доказу від 14.08.2016 р. (т.2 а.с.96), згідно якої диск у форматі CD-R, фірми «Maxіmus», на поверхні якого зроблений рукописний напис маркером чорного кольору «Слідчий експеримент ОСОБА_2А.», визнано документом та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12016110170000191 як речовий доказ;

-висновком судово-психіатричного експерта № 328 від 10.08.2016 р. (т.2 а.с.98-100). Цим доказом підтверджується те, що обвинувачений ОСОБА_2 під час скоєння інкримінованих йому дій і в даний час на психічні захворювання не страждав і не страждає; він міг під час скоєння інкримінованих йому дій та може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру він не потребує; він під час скоєння інкримінованих йому дій перебував у стані вираженого алкогольного сп’яніння, який не позбавив його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, міг спричинити забування ним окремих деталей досліджуваної ситуації; він під час скоєння інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту та іншому емоційному стані, який мг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність не перебував; йому не притаманні такі індивідуально-психологічні особливості, які мали у нього яскраво виражений характер та могли б вчинити істотний вплив на його поведінку в досліджуваній ситуації, рівень його інтелекту достатній та відповідає фізіологічним нормативними стандартам, він може правильно сприймати, запам'ятовувати, відтворювати та надавати відповідні показання про обставини, що мають значення по справі; підвищеної схильності до фантазування та заміщення проміжків у запам'ятовуванні вимислом останній не виявляє;

-постановою заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури радника юстиції ОСОБА_16 про продовження строку досудового розслідування від 19.07.2016 р. (т.2 а.с.113-117), якою продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12016110170000191 від 28.05.2016 р. до трьох місяців, тобто до 28.08.2016 р.

Крім наведених доказів вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується також показаннями свідків.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що являється сільським головою с. Мала Березанка Згурівського р-ну Київської обл. Обвинуваченого знає вже досить давно, а саме як ОСОБА_2. Коли останній був ще дитиною, а саме навчався в 4 класі, то він разом зі свою матір'ю ОСОБА_28 переїхав на постійне проживання до с. Мала Березанка із Узбекистану. Паспортів у них не було. Спочатку вони проживали у гуртожитку при радгоспі, оскільки його мати працювала бухгалтером. Пізніше ОСОБА_28 почала проживати у цивільному шлюбі разом із ОСОБА_17, в його будинку, куди вона переїхала разом із сином. ОСОБА_2 після переїзду пішов навчатися Малоберезанській ЗОШ, де закінчив 9 класів. Потім він поступив до якось навчального закладу, та переїхав жити в інше місце. Перед поступленням ОСОБА_2 приходив до сільської ради, щоб зробити ксерокопію свідоцтва про народження, а тому він бачив даний документ, який був на двох мовах: узбецький та російській. Копію свідоцтва про народження ОСОБА_2, написаного від руки, яке знаходиться в матеріалах справи, він ніколи не бачив. З приводу даної події повідомив наступне. Так, 28.05.2016 р. зранку, близько 05:00 год., йому зателефонував мешканець села ОСОБА_11, та повідомив, що до нього приходив ОСОБА_2 з проханням викликати поліції, бо він вбив ОСОБА_17 Почувши це, він відразу викликав працівників поліції, а також зателефонував сусідам ОСОБА_13 та ОСОБА_9, та поросив їх, щоб вони разом із ним сходити до будинку, де проживав ОСОБА_17, щоб перевірити стан останнього та за необхідності надати першу медичну допомогу. Прийшовши до вказаного подвір'я, вони всі разом зайшли до будинку, оскільки двері були відкриті, та побачили, що на підлозі в кімнаті лежить тіло ОСОБА_17 Після цього вони відразу вийшли з будинку, і він поїхав додому чекати працівників поліції, які приїхали хвилин через 40. Як тільки він приїхав додому, то до нього прийшов ОСОБА_2 з проханням викликати працівників поліції, у зв’язку з тим, що він вбив ОСОБА_17 На його запитання що сталося, останній повідомив, що вони разом із ОСОБА_17 вечеряли, та він почав до нього чіплятися, між ними виник скандал, в ході якого ОСОБА_17 погрожував йому «швайкою». Він в свою чергу не зміг себе стримати, зірвався, та зарізав ОСОБА_17 ножем. Будь-яких тілесних ушкоджень на ОСОБА_2 він не помітив. ОСОБА_2 залишився у нього. При цьому, ОСОБА_2 п’яним не був, йому взагалі здалося, що останній тверезий. Пізніше вже приїхали працівники поліції, слідчо-оперативна група, судмедексперт, та вони всі разом направилися на місце події. В ході проведення працівниками поліції огляду місця події, він був запрошений в якості понятого. Під час проведення даної слідчої дії він побачив, що на тілі ОСОБА_17, на шиї, було ножове поранення. Працівники поліції довго шукали ніж, яким могли вбити ОСОБА_17, а потім знайшли його під тілом померлого. Це був кухонний ніж без рукоятки. Також в будинку він бачив «швайку», яку працівники поліції оглядали та описували. Після проведення даної слідчої дії працівники поліції склали протокол, з яким він ознайомився, та засвідчив, що викладені в ньому відомості, відповідають дійсності, своїм підписом.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що точної дати не пам’ятає, в 2016 році, було вже тепло, в день напередодні події, що сталася, близько 14:00 год. він разом із ОСОБА_26 допомагав сусідці по господарству, зокрема останній полов город. При цьому ОСОБА_26 перебув у стані алкогольного сп’яніння. Десь о 14:50 год. вони завершили все роботи, і сусідка дала ОСОБА_26, за зроблену ним роботу, пляшку горілки. Після цього ОСОБА_17 пішов у сторону магазину, а він – додому. На наступний день, зранку, близько 04:50 год., йому подзвонив ОСОБА_2, він відкрив йому двері, і останній відразу повідомив йому, що він вбив ОСОБА_17, оскільки між ними виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_17 йому сказав, що заріже. Однак, ОСОБА_2 зарізав ОСОБА_17 Будь-яких тілесних ушкоджень на ОСОБА_2 він не помітив. При цьому, п’яним він не був. Він сказав йому, щоб він швидко біг до медсестри, щоб остання надала першу медичну допомогу, бо можливо ОСОБА_17 був ще живий. ОСОБА_2 відразу пішов від нього. Він в свою чергу зателефонував голові сільської ради, і повідомив про цю подію. В подальшому сільський голова викликав працівників поліції. Також підтвердив, що обвинуваченого він знає тривалий час, як ОСОБА_2. Як він ходив у 4 клас, то він разом зі своєю матір'ю ОСОБА_28 переїхали до с. Мала Березанка із Узбекистану. Його мати проживала з ОСОБА_17 в цивільному шлюбі, в його будинку. ОСОБА_2 жив разом з ними, а потім він переїхав жити до м. Березань.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що 28 травня 2016 р. близько 04:30 год. їй зателефонував сільський голова ОСОБА_12, і попросив, щоб вона із своїм чоловіком, разом із ним, сходили до будинку, де проживає ОСОБА_17, бо ОСОБА_2 щось там натворив. Вона відразу розбудила свого чоловіка ОСОБА_9, вони вдягнулися, підійшов сільський голова, і вони пішли до домоволодіння ОСОБА_17 Підійшовши до будинку, вони побачили, що двері на веранді були навстіж, наступні двері також були відкриті, а наступні, які вели до кімнати, - закриті. Сільський голова та її чоловік, а вона за ними, зайшли в середину будинку, пройшли веранду, і відкривши двері, побачили, що на підлозі лежало тіло ОСОБА_17, під яким була калюжа крові, головою до дверей. До кімнати вона не заходила та, побачивши це, відразу вибігла з хати. Потім з будинку вийшли і чоловіки. Сільський голова пішов додому і вони також пішли. Пізніше, десь через півгодини, вже приїхали працівники поліції. Вже потім побачила як два чоловіки, працівники поліції, вели по вулиці ОСОБА_2 В подальшому її та сільського голову запросили бути понятими під час проведення огляду місця події. Вона весь час перебувала на місці події, під проведення даної слідчої дії перебувала. В ході огляду місця події працівники поліції виявили два кухонних ножі, один з яких був з красною ручкою, а інший взагалі без ручки. Якісь ніж вони помітив вилучили, але який саме не пам’ятає. Також вилучалися і ще якісь предмети та речі, зокрема два рушники, пляшку та ще щось, вона не пам’ятає. Швайку на місці події вона бачила, а саме вона лежала на столі в коридорі. Чи вилучали її вона не пам’ятає. Після цього працівники поліції склали протокол, вона ознайомилася його змістом, який повністю відповідав дійсності. Про це також свідчить і її підпис, який знаходиться в даному протоколі. Також зазначила, що вона проживає неподалік від ОСОБА_17, а саме її будинок розташований через город від його будинку. Десь за три дні до цієї події до ОСОБА_17 приїхав ОСОБА_2, а саме обвинувачений, де він раніше проживав разом із своєю матір'ю, та залишився у нього. Вони разом ходили на підробітки до односельців. За ці дні вона жодного разу не бачила, щоб до них хтось приходив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що 28 травня 2016 р., рано вранці, до них з дружиною, зателефонував сільський голова і повідомив, що в будинку їхнього сусіда ОСОБА_17 щось сталося, і поросив їх туди сходити разом із ним, щоб все перевірити. Вони дочекавшись сільського голову, всі разом пішли до будинку, де проживав ОСОБА_17 Прийшовши до будинку, вони побачили, що двері відкриті, зайшли на веранду, де на столі знаходилась якась їжа та спиртні напої, пройшовши веранду, наступні двері були також відкриті, і вони пішли далі, до дверей, які ведуть до кімнати, що знаходились з правої сторони. Відчинивши дані двері, вони побачили, що в кімнаті лежить ОСОБА_17, головою до порога, без ознак життя. Після чого вони відразу вийшли з будинку, та всі пішли додому. На місце події він більше не повертався, бо пішов на роботу. Також додав, що ОСОБА_2 ще давно разом із матір'ю переїхав жити в с. Мала Березанка. ОСОБА_2 навчався Малоберезанській ЗОШ. Проживали вони із матір'ю в будинку ОСОБА_17 Потім ОСОБА_2 виїхав із села. Напередодні даної події він бачив ОСОБА_2 на подвір'ї ОСОБА_17, зрозумів, що він до нього приїхав. Також додав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_17 разом випивали, з приводу конфліктів між ними йому нічого не відомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що він був однокласником ОСОБА_2 та вони разом навчалися в Малоберезанській ЗОШ. Коли він був чи в 3, чи в 4 класі, вже точно не пам’ятає, то до їхнього класу привели нового учня ІНФОРМАЦІЯ_7, оскільки після закінчення 9 класів, останній пішов зі школи та виїхав із села. ОСОБА_2 переїхав до села ОСОБА_29 разом зі свою матір'ю ОСОБА_28. Його мати була за національністю татаркою, а батько росіянином. Будь-яких документів, які б посвідчували особу ОСОБА_2 він не пам’ятає. Мати ОСОБА_2 працювала разом із його матір'ю бухгалтером. Проживали вони в будинку ОСОБА_17, оскільки мати ОСОБА_2 перебувала з ним у цивільному шлюбі. Так, точної дати він не пам’ятає, десь в кінці весни 2016 р., він перебував у матері, яка проживає в с. Мала Березанка. Близько 05:00 год. задзвонив телефон, та мати відразу пішла відкривати двері. Він також прокинувся та запитав у матері, що сталося. Мати йому повідомила, що приходив його однокласник ОСОБА_2, який сказав, що вбив ОСОБА_17 Однак, мати не надала даній інформації великого значення, оскільки ОСОБА_2 разом із ОСОБА_17 часто вживали алкогольні напої, то вона подумала, що вони в черговий раз напилися та побилися. У зв’язку з чим, вона порадила ОСОБА_2 звернутися до сільського голови, щоб він розібрався, що в них сталося. Після чого ОСОБА_2 відразу пішов. Трохи згодом, близько 05:30 чи 05:45 год., він разом із матір'ю пішли на город, та як раз проходили повз будинок ОСОБА_17, оскільки він розташований по дорозі до городу. Вони побачили, що біля даного будинку перебував сільський голова разом із ОСОБА_2 Він підійшов до ОСОБА_2, запитав, що сталося, на що останній відповів, що він вбив ОСОБА_17 Будь-яких тілесних ушкоджень на ОСОБА_2 він не бачив, п’яним він не був.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_2 вона знає з 1995 року. На той час вона працювала вчителем початкових класів у Малоберезанській ЗОШ. Так, до їхнього села ОСОБА_29 переїхали на постійне проживання до із Узбекистану ОСОБА_2 разом зі своєю матір'ю. В цей час вона була класним керівником 4 класу. Директор школи привів до її класу ОСОБА_2, сказавши, що він буде навчатися в її класі, а також приніс його особову справу, яка заводиться обов’язково на кожного учня. В даній особовій справі знаходилося свідоцтво про народження ОСОБА_2, яке було написано від руки, оскільки ксероксів тоді не було, і завірене печаткою школи. Вказане свідоцтво вона бачила особисто, оскільки кожного року заносила відомості до особової справи ОСОБА_2 про результати його навчання за рік. Також на підставі вказаного свідоцтва, в подальшому ОСОБА_2 видавалося свідоцтво про базову загальну середню освіту. Оригінала даного свідоцтва про народження вона ніколи не бачила. На скільки їй відомо то не у ОСОБА_2, не у його матері не було документів про громадянство. Після переїзду до села ОСОБА_29 ОСОБА_2 разом зі своєю матір'ю проживала в гуртожитку при радгоспі. В подальшому вони переїхали жити до будинку ОСОБА_17, оскільки він разом із матір'ю ОСОБА_2 перебували в цивільному шлюбі. Також у ОСОБА_2 було ще дві сестри, однак вони з ними не проживали і у Малоберезанській ЗОШ не навчалися. Стосовно подій, що стосуються обставин вбивства ОСОБА_17, вона нічого сказати не може, оскільки очевидцем не була, і дізналася про те, що останнього вбив ОСОБА_2 від односельців.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона проживає неподалік від померлого ОСОБА_17, а саме їх будинки знаходяться на одній вулиці. В квітні чи травні 2016 р. до ОСОБА_17 приїхав жити чоловік на ім'я ОСОБА_23, його прізвище їй невідоме. Зазначила, що обвинувачений і саме цим чоловіком. Вона знала його матір ОСОБА_30, оскільки остання проживала разом із ОСОБА_17 в цивільному шлюбі. В неї було троє дітей, а саме син та дві дочки, де вони проживали вона не знає. Коли вона переїхала жити в с. Мала Березанка, то ОСОБА_17 жив разом лише із ОСОБА_30. Точної дати вона не пам’ятає, десь в травні 2016 р., зранку, можливо в 08:00 год., але це не точно, оскільки пройшов тривалий проміжок часу, їй зателефонувала дружина сільського голови та спросила, що сталося в будинку ОСОБА_17, оскільки її чоловік пішов туди, однак вона не може до нього додзвонитися. Після цього, вона пішла до будинку ОСОБА_17, щоб дізнатися, що там сталося. Зайшовши до будинку, вона побачила, що в кімнаті на підлозі лежить тіло ОСОБА_17, головою до дверей, обличчя повернуте на верх. Толі в будинку вона не бачила. Напередодні даної події, вона його бачила як він ходив по селу. Біля будинку були сільський голова, односельчанка ОСОБА_13 та працівники поліції. Також зазначила, що ОСОБА_17 разом із ОСОБА_23 займалися підробітками в селі, допомагаючи односельцям по господарству.

Судом достовірно встановлено, що пояснення допитаних в судовому засіданні свідків стабільні, логічно послідовні і не суперечать іншим доказам, наявним в матеріалах кримінального провадження, в ході судового розгляду також встановлено відсутність будь-яких даних, що свідчать про те, що будь-хто з допитаних у даному кримінальному провадженні осіб, мав неприязні стосунки із обвинуваченим і з цієї причини міг обумовити останнього.

Так, будучи допитаним за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні, в порядку ст. 356 КПК України, судово-медичний експерт ОСОБА_14 підтвердив об’єктивність і правильність складеною ним висновку № 116 від 21.07.2016 відносно характеру та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_17 Як роз'яснив експерт в суді, що у висновку описані всі виявлені на тілі ОСОБА_17 тілесні ушкодження, а також захворювання. Всі ушкодження були прижиттєвими. Також у висновку чітко зазначено ступінь тяжкості кожного тілесного ушкодження. Смерть ОСОБА_17 наступила саме від колото-різаного поранення шиї, більш ніж за добу до моменту початку розтину – 30.05.2016 р. Роз'яснив, що дана рана знаходилася зліва на трупі. ОСОБА_14 пояснив, що після отримання такого тілесного ушкодження потерпілий міг прожити незначний проміжок часу, а саме не більше 30 хв. Крім того, зазначив, що спочатку ОСОБА_17 було нанесено тілесні ушкодження грудної клітки, а після цього вже вищезазначене поранення шиї. Підтвердив суду, що він проводив огляд трупа під час проведення слідчої дії огляд місця події. Проводив лише судово-медичну експертизу трупу з приводу тілесних ушкоджень на трупі. Щодо знаряддя нанесення поранення шиї жодних досліджень не проводив, оскільки це не відносить до його компетенції. Також зазначив, що він направляв клаптики шкіри із шиї для подальшого проведення їх криміналістичного дослідження.

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, про що свідчить відповідні протоколи та не заперечувалось ними в судовому засіданні.

Крім того, стороною обвинувачення у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит свідків ОСОБА_31 та ОСОБА_7, однак надалі прокурор, у судовому засіданні 14.11.2017 р., відмовився від клопотання щодо допиту вказаних свідків. Сторона захисту не наполягала на виклику вказаних свідків. З огляду на вищевикладене, та оцінюючи вищевказані досліджені судом докази по кримінальному провадженню, на думку суду, указані обставини, не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого.

Разом з тим, під час судового розгляду судом приймався до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_32 на час проведення досудового розслідування та судового розгляду, не мав паспорту та жодного іншого документу, який встановлює його особу.

Так, під час досудового розслідування особу обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2’їнської області Республіки Узбекистан, особи без громадянства, через відсутність у останнього паспорту було встановлено на підставі копії свідоцтва про народження серія ІІІ-ФД № 385652, написаної від руки 27.01.1995 р. та засвідченої печаткою Малоберезанської ЗОШ (т.2 а.с.34), яка знаходилася в матеріалах особової справи № Н-2 учня Малоберезанської школи села Мала Березанка Київської області ОСОБА_2, якого було зараховано 23 січня 1995 року.

В даному документі зазначено, що ОСОБА_2 народився 30 березня 1984 року в м. Карші Кашкадар’їнської області Республіки Узбекистан, батьки: ОСОБА_33, за національністю росіянин, та ОСОБА_34, за національністю татарка, про що в книзі реєстрації актів про народження 04.04.1984 р. складено актовий запис № 999, відділенням РАЦС Каршінського міськвиконкома.

В той же час, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, оригінал даного свідоцтва про народження серія ІІІ-ФД № 385652, так само як і будь-які ксерокопії вказаного документу зроблені безпосередньо із його оригіналу, ОСОБА_2 не давалися, оскільки вони в нього відсутні.

Разом з тим, в ході судового розгляду стороною обвинувачення було приєднано до матеріалів кримінального провадження, надіслані за його запитом компетентними державними органами Республіки Узбекистан, документи, а саме: довідку про народження (справка о рождении) № 1 на ім'я ОСОБА_2, за підписом завідуючої відділом ЗАГСа м. Карші ОСОБА_35 та завіреної печаткою ЗАГСа м. Карші від 12.01.2018 р., та належним чином завірену копію акту про народження ОСОБА_2 № 999 із відділу ЗАГСа м. Карші Кашкадар’їнської області. Дані документи, являються офіційними документами, оскільки були складені компетентними державними органами Республіки Узбекистан, засвідчені підписом посадової особи ЗАГСа м. Карші та завірені гербовою печаткою даної установи, тому в них містяться дійсні відомості.

Згідно відомостей, які містяться в даних документах ОСОБА_2 дійсно народився 31 березня 1984 року в м. Карші Кашкадар’їнської області Республіки Узбекистан, про що було зроблено актовий запис про народження за № 999 від 04.04.1984 року, відділом ЗАГС м. Карші Кашкадар’їнської області, і видано свідоцтво про народження серія ІІІ-ФД № 385652. Батьки: батько ОСОБА_33 та мати ОСОБА_34.

Дослідивши відомості, які містяться у копії свідоцтва про народження серія ІІІ-ФД № 385652, написаної від руки 27.01.1995 р., засвідченої печаткою Малоберезанської ЗОШ, в довідці про народження (справка о рождении) № 1 від 12.01.2018 р. та в актовому записі про народження № 999 від 04.04.1984 року, колегія суддів приходить до висновку, що вони стосуються однієї і тієї ж особи ОСОБА_2. Так, всі відомості, які зазначені в даних документах повністю співпадають, та відрізняється лише дата народження особи.

При цьому, суд звертає увагу, що оскільки оригінал свідоцтва про народження ОСОБА_2 серія ІІІ-ФД № 385652 або належним чином завірена його ксерокопія, до суду надані не були, то суд позбавлений можливості перевірити достовірність відомостей щодо дати народження ОСОБА_2, які зазначені в копії свідоцтва про народження, яка наявна в матеріалах кримінального провадження. Крім того, оскільки дана копія свідоцтва про народження, написана невстановленою особою від руки, то не виключається можливість, що могла бути допущена технічна помилка під час написання дати народження.

Разом з тим, відомості про народження ОСОБА_2, які містяться в документах, надісланих уповноваженими органами Республіки Узбекистан, були сформовані виключно на підставі даних, що містилися в книзі реєстрації актів про народження, за місцем проведення державної реєстрації народження ОСОБА_2, а саме у відділі ЗАГСа м. Карші Кашкадар’їнської області. Це підтверджується належними чином завіреною копією акту про народження ОСОБА_2 № 999.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку особа обвинуваченого підлягає встановленню на підставі довідки про народження (справка о рождении) № 1 від 12.01.2018 р. та актового запису про народження ОСОБА_2 № 999 від 04.04.1984 року.

В результаті досліджених в судовому засідання значених документів встановлено, що вірна дата народження обвинуваченого ОСОБА_2 – це 31 березня 1984 р.

Разом з тим, колегія суддів, в даному випадку, приймає до уваги, приєднані стороною обвинувачення до матеріалів кримінального провадження, докази, в яких містяться характеризуючи дані про особу обвинуваченого, де дата його народження зазначена 30 березня 1984 рік. Так, лише в ході судового розгляду даного кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_2 народився 31.03.1984 року, а не 30.03.1984 р. До цього особа обвинуваченого встановлювалася на підставі копії свідоцтва про народження, яка знаходилася в матеріалах особової справи № Н-2 учня Малоберезанської школи села Мала Березанка Київської області ОСОБА_2, де дата його народження зазначена 30.03.1984 р., оскільки будь-яких інших документів, які б посвідчували його особу, були відсутні.

Тому, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що документи, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, в яких містяться характеризуючи дані про особу обвинуваченого стосуються однієї і тієї ж особи – ОСОБА_2.

Також, під час допиту в судовому засідання свідки: ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 підтвердили, що вони знають обвинуваченого як особу на прізвище, ім'я, по батькові - ОСОБА_2, як учня Малоберезанській ЗОШ та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_9, який проживав разом із своєю матір'ю в будинку ОСОБА_17

Свідок ОСОБА_9 зазначив, що йому особа обвинуваченого відома, як ОСОБА_2, як його по батькові, не пам’ятає, який навчався в Малоберезанській школі та проживав в ІНФОРМАЦІЯ_9, а саме в будинку ОСОБА_17

Крім того, свідок ОСОБА_8, вказала, що вона знає обвинуваченого як особу на ім'я ОСОБА_23, його прізвище їй невідоме, який в квітні чи травні 2016 р., точно вона не пам’ятає, приїхав жити до ОСОБА_17

Аналізуючи дані показання свідків, які являються жителями с. Мала Березанка Згурівського р-ну Київської обл., безпосередньо допитані в судовому засіданні, досліджені докази, суд приходить до висновку, що вони є достовірними, оскільки в них викладені лише ті факти, які особи сприймали особисто, та як в цілому, так і в окремих деталях узгоджуються з іншими доказами у справі, та вони, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності.

Тому з огляду на наведені докази, встановлено, що обвинувачений – це ОСОБА_2, мешканець с. Мала Березанка Згурівського р-ну Київської обл., проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_10.

Так, показання обвинуваченого ОСОБА_2, в частині того, що він схопив ніж відразу після того, як ОСОБА_17 завдав йому удар за допомогою гострого пруту («швайки») в ділянку грудей, в повному обсязі спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 надавав суду путані, непослідовні та суперечливі показання, в яких повідомив, що після того, як перший конфлікт, який виник між ним та ОСОБА_17 під час спільного вживання алкогольних напоїв, припинився, то через незначний проміжок часу ОСОБА_17 знову почав з’ясовувати з ним стосунки на побутовому рівні. В ході даного конфлікту останній наніс йому удар за допомогою частини гострого пруту з одного кінця закрученого в кільце («швайка»), в область грудей, однак потрапив цим прутом в ґудзик на кармані джинсової куртки, що була вдягнена на ньому, після чого він відразу схопив ніж, який лежав в коридорі на столі.

В той же час, під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_2 розказав, що між ним та ОСОБА_17 під час спільного вживання алкогольних напоїв на веранді, виник конфлікт, під час якого покійний взяв із тумбочки швайку, яка знаходиться в коридорі, де і наніс його нею удар в область грудей, в свою чергу він наніс йому удари в обличчя. Через незначний проміжок часу між ними знову виникла суперечка на побутовому рівні, в ході якої вони перемістилися до іншої кімнати в будинку, а саме до зали, де вони продовжували сперечатися, і йому здалося, що ОСОБА_17 протягнув свою руку до столу, щоб взяти кухонний ніж, який там лежав, у зв’язку з чим він схопив даний ніж та відразу наніс ним удар ОСОБА_17 в область горла. При цьому в ході слідчого експерименту ОСОБА_2 показав, як ОСОБА_17 витягнув «швайку» із тумбочки, яка знаходиться в коридорі, та наніс йому нею удар. Також показав місце, де лежав ніж: на столі в приміщенні зали будинку, як він його схопив, де в цей момент перебував ОСОБА_17, та як він наносив ним удар потерпілому.

Дані покази, надані ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту за його участю повністю узгоджуються з письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, а саме протоколом огляду місця події – домоволодіння, розташованого за адресою: с. Мала Березанка Згурівського району Київська обл. по вул. Козацька, 26, від 28.05.2016 р., відповідно до якого при вході в кімнату зали будинку, на підлозі, виявлено труп потерпілого ОСОБА_17, та під його тілом, в районі ключиці, металевий ніж без рукоятки повністю в крові, по праву сторону від трупу, в коридорі, знаходиться тумбочка, на поверхні якої виявлено металевий предмет загальною довжиною 19 см., один кінець якого загострений, а інший – заокруглений у кільце («швайка»), з показаннями свідка ОСОБА_13, в яких остання підтвердила, що під проведення огляду місця події вона бачила «швайку», яка знаходилася на столі в коридорі, та з показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які зазначили, що тіло ОСОБА_17 лежало в кімнаті будинку (зала), на підлозі, головою до дверей, які ведуть в коридор, а також з показаннями свідка ОСОБА_12, в яких він підтвердив, що під тілом ОСОБА_17 було виявлено кухонний ніж без рукоятки, які в свою чергу узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_13, в яких воно вказала, що на місці події бачила ніж без рукоятки, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності.

Аналізуючи вищезазначені докази суд приходить до висновку, що під час спільного вживання алкогольних напоїв за столом, в приміщенні веранди будинку № 26 по вул. Козацька в с. Мала Березанка, між обвинуваченим та ОСОБА_17 виникло два конфлікти на побутовому підґрунті, пов'язані з висловлюванням обоюдних претензій один одному. Під час другого конфлікту, обвинувачений разом із ОСОБА_17 перемістилися до іншої кімнати в будинку, а саме зали, де конфлікт між ними продовжувався, та саме в цій кімнаті на столі лежав ніж, який в подальшому обвинувачений ОСОБА_2 схопив.

При цьому, під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_2 детально відтворив в якому положенні, в приміщенні зали будинку, перебував він та ОСОБА_17 один відносно одного, та відносно столу, який знаходиться в кімнаті із правої сторони від входу, під час конфлікту та в момент нанесення ним удару ножем, а саме вони постійно стояли біля столу, один навпроти одного, він - поблизу входу, спиною до дверей, ОСОБА_17, відповідно, - обличчям до дверей.

Тому з огляду на наведені докази, встановлено, що другий конфлікт, який виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_17 на веранді, за столом, під час спільного вживання алкогольних напоїв, продовжився між ними в приміщенні зали, де обвинувачений вже і схопив ніж, який лежав на столі, та наніс ним удар ОСОБА_27 Тобто ножове поранення ОСОБА_17 обвинувачений наніс в приміщенні зали будинку.

З цих підстав показання обвинуваченого ОСОБА_2, в частині того, що він схопив ніж, який знаходився на столі в коридорі, і в даному приміщенні будинку наніс удар ОСОБА_27, колегія суддів вважає неправдивими та відкидає їх, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

Це в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_17 не міг в ході конфлікту, який відбувався між ним та обвинуваченим, в приміщенні зали будинку нанести ОСОБА_2 удар за допомогою частини гострого пруту з одного кінця закрученого в кільце («швайка»), в область грудей, оскільки «швайки» в цій кімнаті не було, вона знаходилася на тумбочці, яка стояла в коридорі, а останній з даної кімнати не виходив.

Отже, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що потерпілий, в ході конфлікту, який відбувався між ним та обвинуваченим в приміщенні зали будинку, застосував до обвинуваченого фізичне насильство шляхом нанесення йому удару «швайкою» в область грудної клітки, у зв’язку з чим, покази обвинуваченого в цій частині, суд оцінює критично.

В свою чергу, вищезазначені обставини свідчить про те, що у обвинуваченого ОСОБА_2 не було необхідності негайного відвернення або припинення посягання на нього з боку потерпілого, тому що останній по відношенню до нього не застосував фізичне насильство, «швайки» в руках не тримав, між ними відбувалася суперечка на побутовому підґрунті, та в момент удару ОСОБА_17 стояв навпроти нього, не вчиняючи будь-яких протиправних дій.

Крім того, показання обвинуваченого, що вилучений працівниками ніж не є тим, який він наніс удар ОСОБА_17, повністю спростовується письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, зокрема протоколом огляду місця події – домоволодіння, розташованого за адресою: с. Мала Березанка Згурівського району Київська обл. по вул. Козацька, 26, від 28.05.2016 р., відповідно до якого в приміщенні зала будинку, на підлозі, під тілом ОСОБА_17, в районі ключиці, виявлено металевий ніж без рукоятки повністю в крові, які в подальшому було вилучено; протоколом огляду від 12.08.2016 р., з якого вбачається, що виявлений та вилучений в ході огляду місця події 28.05.2016 р. за адресою: Київська обл., Згурівський р-н, с. Мала Березанка, вул. Козацька, буд. 26, ніж, загальною довжиною 231 мм., довжиною руків’я по середній боковій лінії 105 мм., товщиною 2,7 мм., на поверхні руків'я наявні два отвори, діаметром 4 мм. кожний, довжиною клинка по середній лінії 126 мм., максимальною товщиною клинка 2,5 мм., максимальною шириною 24 мм., по всій довжині вкритий речовиною буро-червоного кольору; даними висновку експерта № 89 від 19.07.2016 р. з якого вбачається, що в результаті проведеного дослідження встановлено, що кров н металевому ножі без ручки могла походити від потерпілого ОСОБА_17; даними висновку експерта № 116 від 21.07.2016 р., з якого вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_17, виявлено: колото-різане поранення шиї, яке починається раною на шиї зліва, переходить в раневий канал, що має направлення зліва направо, іде майже горизонтально, по ходу якого пошкоджена сонна артерія (пересічення Ѕ діаметра), м’які тканини шиї та стравохід. Дана рана лінійної форми, нижній кінець «П» - подібний, уверх загострений, розміром 3,5 см. Колото-різане поранення шиї утворилося від дії плаского предмета, який має колюче-ріжучі властивості. Колото-різане поранення шиї відноситься до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя, яке в даному випадку призвело до настання смерті; даними висновку №82-мк від 20.07.2016 року, з якого вбачається, що при судово-медичному криміналістичному дослідженні клаптя шкіри з трупа ОСОБА_17, виявлено одне наскрізне ушкодження з ознаками колото-різаного, що виникло від дії плаского предмету з колюче-ріжучими властивостями. Виникнення виявленого ушкодження на клапті шкіри з раною шиї ліворуч від дії наданого на дослідження ножа, що був вилучений з місця події 28.05.2016 року за протоколом огляду місця події, - не виключається.

Відповідно до постанови слідчого СВ Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_19 про визнання предмету знаряддям вчинення кримінального правопорушення та речовим доказом від 13.08.2016 р., виявлений та вилучений в ході огляду місця події 28.05.2016 р. за адресою: Київська обл., Згурівський р-н, с. Мала Березанка, вул. Козацька, буд. 26, та оглянутий 12.08.2016 р., вищезазначений ніж визнано знаряддям вчинення кримінального правопорушення та речовим доказом по даному кримінальному провадженні.

Враховуючи висновки експертиз з дослідження ножа та виявленої у ОСОБА_17 рани, в сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, на переконання суду, є встановленим те, що колото-різане ножове поранення шиї, від якого ОСОБА_17 помер, було спричинено ОСОБА_2 саме ножем, який був вилучений в ході огляду місця події. При цьому місце та характер розташування слідів та плям крові на тілі померлого свідчить про механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_17, описаних у вироку.

Таким чином, оцінюючи згідно вимог ст. 94 КПК України всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши свідків запропонованих стороною обвинувачення та стороною захисту, дослідивши запропоновані докази, висновки експертиз, перевіривши доводи учасників процесу, з'ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані:

-за ч. 1 ст.115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство).

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

Так, вирішуючи питання про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України колегія суддів бере до уваги, що за нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Такі самі ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК України обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Згідно із частиною першою ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36 КК України).

Аналізуючи можливість перебування ОСОБА_2 в стані необхідної оборони чи перевищення її меж, суд бере до уваги правові позиції Верховного Суду України, які неодноразово були висловленні у справах N 5-125кс15 від 17 грудня 2015 року, N 5-12 кс 14, N 5-27 кс 14, N 5-29 кс 14, N 5-34 кс 14, де Верховний Суд зазначав, що закріплене право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (частина третя ст. 27 Конституції України).

Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання.

Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитись з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних прав та інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема, щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання і акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, розправитися, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

З фактичних обставин та матеріалів кримінального провадження, доводів обвинуваченого наданих в судовому засіданні та під час проведення слідчого експерименту вбачається, що в нього виник конфлікт з потерпілим, під час спільного вживання алкогольних напоїв на веранді, пов'язаний з висловлюванням обоюдних претензій в адресу один одного, який продовжився між ними в приміщенні зали будинку.

Так, під час проведення слідчого експерименту обвинувачений зазначив та детально показав, у приміщенні зали будинку, в якому положенні, в момент конфлікту між ним та потерпілим, стояв він та ОСОБА_36 – один навпроти одного, він - задом до дверей, а ОСОБА_17 – обличчям, поруч зі столом, а також показав, в якому місці на столі лежав ніж, яким він в подальшому наніс удар, а саме справа від нього та майже поруч біля нього. В той же час від ОСОБА_17 даний ніж знаходився на значній відстані. Також ОСОБА_2 зазначив, що йому здалося, що ОСОБА_17 тягнувся рукою до столу, за ножем. Однак, які саме дії вчиняв ОСОБА_17, які б свідчили, що він хотів взяти зі столу ніж, ОСОБА_2 не вказав та не зміг їх відтворити. В той же час, зазначив, що за весь час їхньої суперечки ОСОБА_17 не взяв ні цей ніж, ні будь-який інший предмет зі столу, ніяких протиправних дій по відношенню до нього не вчиняв, та жодним чином йому не перешкоджав, коли він схопив ніж зі столу. При цьому ОСОБА_2 детально розповів та показав як він схопив вказаний ніж із столу та наніс ним удар в область шиї ОСОБА_17, відобразивши механізм, локалізацію та силу нанесення даного удару.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив об’єктивність фіксації фактів у вказаному протоколі, а також зазначив, що, під час цієї слідчої дії він добровільно все розповів і тиск на нього не чинився. Зазначені слідчі дії проведені відповідно до вимог Кримінального процесуального Кодексу, підстав сумніватися у їх правдивості немає, тим більше, що це були початкові показання, відібрані через незначний проміжок часу після події, і вони найбільш об’єктивно відображають обставини, що відбулися.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 під час проведення за його участю слідчого експерименту по відтворенню події, надав достатній об'єм інформації, яка співпала щодо хронології події, послідовність дій та відповідної деталізації з прив'язкою до часу та місця події, яка свідчить про те, що обвинувачений вчинив те про що розказував і показував. При цьому свої показання він давав добровільно без будь-якого стороннього впливу, у присутності захисника та понятих.

При цьому, такі показання обвинуваченого ОСОБА_2, надані під час проведення слідчого експерименту повністю узгоджуються з письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, зокрема протоколом огляду місця події – домоволодіння, розташованого за адресою: Київська область, с. Мала Березанка Згурівського району, вул. Козацька, 26, від 28.05.2016 р., що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності, у зв'язку з чим визнає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку.

Крім того, в своїх показаннях свідки ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_6, зазначили, що в той момент як вони побачили ОСОБА_2, кожний окремо, вже після цієї події, останній їм особисто повідомив, що під час конфлікту, який виник між ним та ОСОБА_17, він зарізав ОСОБА_17 ОСОБА_5 показання логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, не суперечать один одному, а тому суд приймає їх до уваги.

Тому з огляду на наведені докази, у судовому засіданні з достатньою повнотою встановлено, що 28.05.2016 р. в будинку № 26, розташованого по вул. Козацька в с. Мала Березанка, в ході конфлікту, який виник між обвинуваченим та ОСОБА_17 на веранді, та продовжився в приміщенні зали будинку, в ході якого вони висловлювали в бік один одного якісь претензії, не застосовуючи при цьому будь-якого фізичного насильство. Тобто у даному випадку мало місце не протиправне насильство з боку потерпілого ОСОБА_17, а побутова сварка між потерпілим та обвинуваченим, внаслідок взаємних образ. Таким чином, в ході даного конфлікту ОСОБА_17 будь-яких активних дій по відношенню до обвинуваченого не вчиняв, та не міг схопити ніж потягнувшись до нього лише рукою, оскільки він лежав на значній відстані від нього.

Разом з тим, показання свідків ОСОБА_12, в частині того, що в ході конфлікту, який виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_17 за вечерею, ОСОБА_17 погрожував ОСОБА_2 «швайкою», та покази свідка ОСОБА_11, в частині того, під час конфлікту між обвинуваченим та ОСОБА_17, останній погрожував, що заріже його, суд оцінює критично, оскільки очевидцями даного конфлікту вони не були, тому не можуть повідомити чи дійсно ОСОБА_17 погрожував обвинуваченому, та їм відомо ці відомості лише зі слів ОСОБА_2 Крім того, їх покази в цій частині не співпадають та різняться між собою, щодо способу погроз з боку ОСОБА_17 в адресу ОСОБА_2, та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому, в своїх показаннях свідки ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_6, які безпосередньо бачили ОСОБА_2 28.05.2016 р., через незначний проміжок часу, після події, підтвердили, що у ОСОБА_2 будь-яких тілесних ушкоджень вони не бачили. Такі показання свідків повністю узгоджуються з показаннями, наданими обвинуваченим під час проведення слідчого експерименту проведеного за його участю, в яких він зазначив, що в ході конфлікту, який відбувався між ним та ОСОБА_17 в приміщенні зали, останній йому будь-яких тілесних ушкоджень не наносив, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності.

Таким чином, дії потерпілого ОСОБА_17 та його поведінка, в даному конфлікті не свідчить про застосування до ОСОБА_2 суспільно-небезпечного посягання, яке створювало б реальну загрозу заподіянню шкоди його здоров'ю чи життю, та змушувало б останнього від нього захищатися із застосуванням такого знаряддя як ніж. З огляду на вищевикладене позиція обвинуваченого ОСОБА_2 щодо самозахисту не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

В той же час, з цих підстав показання обвинуваченого про те, що він завдав потерпілому ОСОБА_17 удар ножем, у зв’язку з тим, що діяв з метою оборони та захисту від останнього, суд вважає неправдивими та відкидає їх, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище. Тому, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 надав показання в цій частині, з метою введення суду в оману, переслідуючи, при цьому, мету уникнення більш суворого покарання.

Отже, доводи обвинуваченого та його захисника про те, що він не мав наміру на заподіяння смерті ОСОБА_17, а схопив ніж лише з метою відмахнутися ним від ОСОБА_17 та налякати його, однак не зміг розрахувати відстань між ними і потрапив в область шиї останнього, суперечить дослідженим судом письмовим доказам, в тому числі і показанням обвинуваченого при проведенні слідчого експерименту. Так, при проведенні слідчого експерименту обвинувачений зазначив, що схопив ніж правою рукою та відразу наніс удар ножем по шиї ОСОБА_17, повністю відтворивши таки свої дії.

На переконання суду, в ході словесного конфлікту, який виник між ОСОБА_17 та обвинуваченим, останньому не сподобалась поведінка ОСОБА_17 по відношенню до нього, яка виражалась в образах та різного роду претензіях в його адресу, що викликали в нього обурення, гнів та злість, що і стало поштовхом до застосуванню по відношенню до потерпілого фізичного насильства.

Отже, суд вбачає, що наявність сварки між ОСОБА_2 та ОСОБА_17 знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду як мотив нанесення ОСОБА_17 обвинуваченим удару ножем.

Таким чином, достовірність показів обвинуваченого, в частині того, що він здійснював дії спрямовані на свій захист, оскільки вважав, що ОСОБА_17 має намір спричинити йому тілесні ушкодження та можливо позбавити життя, в повному обсязі спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, аналіз яких наведено вище. Дані докази є логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв'язку. Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови № 2 від 7 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

При цьому у п. 20 даної постанови зазначено, що умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК України, а також без ознак, передбачених статтями 116-118 КК України, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК України.

Судом враховано, що як ОСОБА_17, так і обвинувачений ОСОБА_2, під час події перебували у стані алкогольного сп’яніння. Так, згідно висновку експерта № 116 від 21.07.2016 р. при судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_17 виявлено етиловий спирт в концентрації – 3,55 ‰, що стосовно до живих осіб може відповідати тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння. Відповідно до протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння № 23 від 28.05.2016 р., на час проведення огляду, а саме 13 год. 30 хв., ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп’яніння.

Також суд враховує, що є непослідовними та суперечливими показання обвинуваченого, надані ним під час допиту в суді, в яких він повідомив про те, що він схопив ніж, що перебував на столі в коридорі, та намагався ним відмахнутися від ОСОБА_17 та налякати його, однак не зміг розрахувати відстань між ними і потрапив в область шиї останнього. В той же час під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_2 взагалі не зазначав про дані обставини, а навпаки розказав, що після того, як він схопив ніж, який лежав на столі в приміщенні зали будинку, він нічого потерпілому не казав, не погрожував йому даним ножем, махаючи перед ним, а відразу наніс йому ним удар шию, та відтворив детально таки свої дії. Це свідчить про його бажання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне та підтверджує те, що він усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій та свідомо допускав настання наслідків у виді смерті потерпілого, оскільки він не промовляючи жодного слова та не вчиняючи будь-яких попереджувальних дій, взявши зі столу ніж, відразу ним наніс удар потерпілому.

Крім того, суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_2, в частині того, що він не розрахував відстані між ними та нанесення ножового поранення ОСОБА_17 через неяскраве освітлення приміщення коридору, де відбулась їхня сутичка, та перебуванням у стані алкогольного сп’яніння, так як ці його показання заперечуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, з яких встановлено, що сутичка відбувалася між ОСОБА_2 та ОСОБА_17 в приміщенні зали будинку, а не коридору; з даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого, під час якого ОСОБА_2 розповів, що в той момент, як відбувався конфлікт між ним та ОСОБА_37 на вулиці світало, та показав, де саме в кімнаті зали на столі лежав ніж та за допомогою статиста показав де та в якому положенні знаходився ОСОБА_17, а саме стояв навпроти нього, не хитаючись при цьому, зазначив, що удар відразу завдав в горло потерпілому, відтворивши механізм його нанесення, а також показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_6, які безпосередньо бачили ОСОБА_2 28.05.2016 р., через незначний проміжок часу, після події, і підтвердили, що останній в стані сильного алкогольного сп’яніння не перебував, поводив себе ніби то як тверезий.

Тому з огляду на наведені докази, встановлено, що на момент конфлікту, який відбувався в приміщенні зали будинку освітлення в даній кімнаті було на достатньому рівні, оскільки ОСОБА_2 чітко бачив, де на столі лежить ніж, який являється негабаритним предметом, а тому і точно бачив всі частини тіла ОСОБА_17, і розумів, що він наносить йому удар саме в шию. При цьому ОСОБА_2 під час нанесення удару ножем повністю контролював рух своєї руки, оскільки не перебував в стані тяжкого алкогольного сп’яніння.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що мало місце саме умисне нанесення обвинуваченим удару ножем в область шиї ОСОБА_17, а не з необережності, як зазначає у судовому засіданні обвинувачений, що повністю підтверджується показання обвинуваченого при проведенні слідчого експерименту, які узгоджуються з іншими доказами, дослідженими у суді, а також сам факт докладення зусиль ОСОБА_2 під час нанесення удару ножем, що випливає із висновку судово-медичної експертизи трупа № 116 від 21.07.2016 року та висновку експерта № 82-мк від 20.07.2016 р., де встановлено розміри колото-різаного поранення шиї та довжина раневого каналу, а також, що воно відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя.

Так, ОСОБА_2 вчинив діяння, яке спрямовано на порушення права особи на життя, тому воно заборонене кримінальним законом під загрозою кримінального покарання. Обставин, що виключають злочинність діяння обвинуваченого, не встановлено. Викладене свідчить про наявність в діяннях ОСОБА_2 ознак протиправності. Обвинувачений завдав ОСОБА_17 тілесне ушкодження у виді колото-різаного поранення шиї ОСОБА_17, яке починається раною на шиї зліва, переходить у раневий канал, який має направлення зліва направо, іде майже горизонтально, по ходу якого пошкодженна сонна артерія (пересічення Ѕ діаметра), м'які тканини шиї та стравохід. Смерть ОСОБА_17 настала від даного колото-різаного поранення шиї з пошкодженням магістральних судин та розвитком шоку. Отже, між діями обвинуваченого та наслідками, спричиненими ним, існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Смерть ОСОБА_17 є закономірним результатом діяння ОСОБА_2 Інших обставин, які б сприяли настанню смерті ОСОБА_17, не встановлено.

При цьому обвинувачений ОСОБА_2, схопивши ніж зі столу, в ході конфлікту з ОСОБА_17, який в той момент стояв навпроти нього, відразу, різко, цілеспрямовано наніс йому один удар ножем в шию. Так, обране ОСОБА_2 знаряддя злочину – ніж господарсько-побутового призначення, являється таким, яким можливо було заподіяти тяжку шкоду. Удар наносився обвинуваченим у життєво важливу частину тіла потерпілого, а саме шию, що останній усвідомлював, оскільки знав, що це являється однією з найважливіших ділянок людського тіла.

Така послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим ОСОБА_2, характер, спосіб, механізм та сила нанесення удару, і його спрямованість, нанесення у життєво важливу частину тіла потерпілого, а саме шию, а також знаряддя, яким він був завданий, свідчать про цілеспрямованість умислу ОСОБА_2 саме на позбавлення життя потерпілого, оскільки передбачав і свідомо допускав настання смерті ОСОБА_17

Також суд аналізує поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого злочину. Так, ОСОБА_2 після нанесення потерпілому ножового поранення в шию, байдуже віднісся до цього інциденту, оскільки навіть не подивившись, що з ним сталося, та не поцікавившись його станом, не надавши будь-якої допомоги останньому, не викликав швидку допомогу, відразу вийшов із кімнати, та взагалі залишив будинок, пішовши в село.

При цьому, допитані в судовому свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 підтвердили, що коли до них звернувся ОСОБА_2, то про те, що необхідно допомогти ОСОБА_17 та викликати йому швидку допомогу, він в них не просив, лише повідомив, що він вбив останнього. Тобто ОСОБА_2 звертаючись до мешканців села не мав на меті надати ОСОБА_17 будь-яку допомогу. Це в свою чергу, спростовує показання обвинуваченого, в тій частині, що він пішов до мешканців села кликати їх на допомогу, а тому колегія суддів вважає неправдивими та відкидає їх.

Таким чином, встановлені фактичні обставини кримінального провадження, а саме умови, за яких виник конфлікт, обстановка, в якій він відбувався: відсутність у обвинуваченого тілесних ушкоджень та будь-яких загроз для його життя та здоров'я, стан, в якому знаходилися обидва учасника конфлікту - стан алкогольного сп’яніння, відсутність активних дії з боку потерпілого по відношенню до ОСОБА_2, послідовність дій обвинуваченого, характер, спосіб та локалізація ножового поранення, механізм його спричинення, спрямованість завданого ним удару в таку частину тіла людини, нанесення в яку є небезпечними для життя, знаряддя злочину – ніж господарсько-побутового призначення, а також його поведінка до, під час та після вчинення інкримінованого злочину, свідчать про направленість умислу ОСОБА_2 саме на заподіяння смерті ОСОБА_17

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 наявні всі ознаки суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що узгоджується з матеріалами кримінального провадження, оскільки, як встановлено судом, умисел останнього був направлений саме на позбавлення життя ОСОБА_17

За таких обставин, аналіз досліджених судом доказів по справі в їх сукупності, переконує суд у тому, що показання обвинуваченого ОСОБА_2, дані ним у ході судового розгляду, якими він заперечував наявність в нього наміру вбивати ОСОБА_17, а також заподіювати йому будь-які тілесні ушкодження, і останні були заподіяні ним лише з необережності, є неправдивими. Тому до уваги такі показання колегія суддів не приймає, та розцінює їх як бажання виправдати свою протиправну поведінку та добитися покарання за більш м'якою статтею КК України.

З огляду на ці обставини колегія суддів дійшла до переконання, що ОСОБА_2, повинен бути засуджений:

-за ч. 1 ст. 115 КК України, за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство).

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_2 вчинив умисний особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, що є найвищою соціальною цінністю в державі.

Щодо наявності пом’якшуючих його відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом відповідно до ст. 67 КК України, визнається вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Обвинувачений є особою без громадянства, не має місця реєстрації, згідно характеристики Малоберезанської сільської ради, виданої за його останнім місцем проживанням, останній характеризуються з посередньої сторони, має базову загальну середню освіту, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, неодружений, має незначні соціальні зв’язки, на даний момент офіційно не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається.

Також обвинувачений ОСОБА_2 є не судимим в силу вимог ст. 89 КК України, однак раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності. Тобто, поведінка обвинуваченого є нестабільною та свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Крім того, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд також враховує, що померлий ОСОБА_17, у певній мірі своїми діями та висловлюваннями на адресу обвинуваченого сприяв розвитку конфлікту, який виник між ними, та не намагався його припинити.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

Крім того, особи з числа близьких родичів ОСОБА_17 та членів його сім'ї не подали заяв про залучення їх до провадження як потерпілих.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що перевиховання та виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства. Підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відсутні.

З цього приводу, суд вважає за доцільне обвинуваченому ОСОБА_2 призначити покарання у виді позбавлення волі, у межах, ближчих до мінімальних, визначеного санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

При цьому, згідно ч. 5 статті 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення", який набув чинності 21 червня 2017 року, ч. 5 ст. 72 КК України викладено в такій редакції: "Попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування".

Згідно з ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Так, у постанові від 13 березня 2018 р. Верховним Судом України колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 440/853/17, викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування ч. 5 ст. 72 КК України. У випадку, коли станом на 20 червня 2017 року особа мала право на застосування до неї положень, передбачених ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України № 838-VIII "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року, відповідно до ч. 2 ст. 5 КК відсутні підстави для застосування відносно неї положень Закону України № 2046-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення" від 18 травня 2017 року, яким погіршуватиметься становище цієї особи.

При цьому Європейський суд з прав людини вважає, що стаття 7 Конвенції є важливою складовою принципу верховенства права. ЄСПП також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м’якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі "Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року, заява № 10249/03).

З огляду на вищевикладене та на підставі вимог статей 4, 5 КК України, суд приходить до висновку, що при зарахуванні ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення правильно застосувати редакцію закону, яка діяла на момент вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про попереднє ув'язнення" від 30 червня 1993 року, попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Так, ухвалою слідчого судді Згурівського районного суду Київської області Хижного Р.В. від 30 травня 2016 року щодо підозрюваного ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, з 28 травня 2016 р., з утриманням його в Київському слідчому ізоляторі державної пенітенціарної служби України в м. Києві.

В ході судового розгляду даної справи, термін дії, обраного відносно ОСОБА_2, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ухвалами суду, в порядку ст. 331 КПК України, продовжувався.

Тому, з урахуванням наведеного та керуючись вимогами ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), суд вважає, що до строку покарання, призначеного ОСОБА_2, слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення, а саме з 28 травня 2016 року (з моменту його затримання) по день набрання даним вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 1 230 грн. 94 коп.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 100, 318, 322, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 20, 65-69, 72, 93, 94, ч. 1 ст. 115 КК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком суду законної сили, - залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту фактичного затримання – 28.05.2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 перебування в установах попереднього ув’язнення в період з 28.05.2016 року по день набрання вироком суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази, після набрання вироком суду законної сили: пластикову пляшку, ємністю 1,5 літра, з написом "Миргородська. Сильногазована»; дві чарки; одяг, вилучений у ОСОБА_2 на місці події 28.05.2016 року; рушник, сорочку (теніску), кусок полотна та ніж, зі слідами речовини бурого кольору, вилучені на місці події 28.05.2018 року за адресою: вул. Козацька, 26 в с. Мала Березанка Згурівського району Київської області; змиви з рук ОСОБА_2 та ОСОБА_17, відібрані біологічні зразки останніх, - що передані на зберігання до кімнати речових доказів Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП ГУ Національної поліції України в Київській області, - знищити; СД-диски з записом слідчого експерименту (т.2 а.с. 95-96), - залишити зберігати в матеріалах судового провадження.

Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2’їнської області Республіки Узбекистан, особи без громадянства, тимчасово проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь Держави України (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ /м. Бориспіль/21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції), - 1230 (одна тисяча двісті тридцять) грн. 94 коп., витрат пов’язаних із залученням експертів.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Головуючий: С.М. Вознюк

Судді: Є.О. Борець

ОСОБА_38