Постанова № 74264714, 22.05.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/2170/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Цвинтарна Т.М. Провадження № 22-ц/789/432/18 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 47

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Сташків Б. І., Костів О. З.,

секретар - Романюк Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “ФГ Науково-виробниче об'єднання “Мрія” на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року, ухваленого суддею Цвинтарною Т.М. у цивільній справі №596/2170/16-ц за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства “Науково виробниче об'єднання “Мрія”, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю “ФГ Науково-виробниче об'єднання “Мрія”, про визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаним позовом, з врахуванням уточнень до якого просила визнати недійсним договір оренди землі, укладений від її імені з фермерським господарством “Науково виробниче об'єднання “Мрія” (далі — ФГ “НВО “Мрія”), зареєстрований 5 липня 2010 року в Гусятинському реєстраційному відділі ДП Центру ДЗК за № 041065601137.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 Є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,72 га, кадастровий номер 6121683600:01:001:0078, що розташована на території Крогулецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області. У 2010 році між нею та ФГ “НВО “Мрія” велися переговори і було досягнуто домовленості, підписано 2 примірники проекту договору оренди вищевказаної земельної ділянки строком на п'ять років. Підписані примірники договору були надані відповідачу для підписання та державної реєстрації, однак належний ОСОБА_1 примірник не був повернути їй відповідачем. Позивач вважала, що договір укладений строком на 5 років, тобто строк його дії повинен був закінчитися у 2015 році. На початку 2015 року позивач в усній формі повідомила відповідача про те, що не має наміру продовжувати договір оренди землі і просить повернути земельну ділянку після збору урожаю, однак відповідач повідомив, що договір

оренди між ними укладено на строк 10 років, до 2020 року. Отримавши у липні 2016 року примірник договору, ОСОБА_1 дізналася про укладення від її імені договору оренди землі строком на 10 років. Посилаючись на те, що договір підписаний не нею, волевиявлення на укладення договору оренди строком на 10 років у неї не було, просила задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 6 листопада 2017 року до участі у даній справі залучено товариство з обмеженою відповідальністю “ФГ Науково-виробниче об'єднання “Мрія” (далі — ТОВ “ФГ НВО “Мрія”) як правонаступника ФГ “НВО “Мрія”.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі без номера, укладений 15 лютого 2010 року між ОСОБА_1 та ФГ “НВО “Мрія” та зареєстрований 5 липня 2010 року за №041065601137 в Гусятинському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії ДП Центру ДЗК.

Стягнуто з ТОВ “ФГ НВО “Мрія” в користь ОСОБА_1 3026,20 грн понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ “ФГ “НВО “Мрія” просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факту укладення договору оренди землі на 5 років, натомість останньою до позовної заяви додано договір, укладений на 10 років, та який зареєстрований належним чином. Отримання ОСОБА_1 у 2016 році орендної плати, тобто за 6-й рік, є прямим доказом її обізнаності про 10-річний строк дії договору оренди землі та підтвердженням того, що правочин прийнятий (схвалений, погоджений) позивачем. Також зазначає, що висновок експерта не може мати пріоритету та має оцінюватись у скупності з іншими доказами. Судом не враховано, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки останнім не доведено факт отримання договору оренди землі саме у 2016 році. Позивач могла дізнатися про порушення свого права, так як мала можливість отримати примірник договору у відповідача або державного реєстратора.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони та їх представники у судове засідання не з”явилися, подавши заяви про слухання справи у їх відсутності.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та не оспорюються сторонами наступні обставини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Крогулецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №207281, виданим та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010865601221 в управлінні земельних ресурсів у Гусятинському районі 11 серпня 2008 року. Цим актом визначені межі та місце розташування земельної ділянки.

Згідно з договором оренди землі від 15 лютого 2010 року, позивачка передала зазначену земельну ділянку в оренду ФГ “Науково виробниче об'єднання “Мрія”, строком на 10 років.

Даний договір зареєстрований 5 липня 2010 року за №041065601137 в Гусятинському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії ДП Центру ДЗК.

На підставі акта приймання-передачі без зазначення дати його складання орендодавець передала вищезазначену земельну ділянку у користування орендарю.

Таким чином, оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеним.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 203 ЦК України, у разі невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, такий правочин є недійсним.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів №165/166/17-22 від 02.06.2017 року, підписи від імені ОСОБА_1 у двох примірниках договору оренди землі площею 1,72 га, укладеного між фермерським господарством “Науково виробниче об'єднання “Мрія” та ОСОБА_1 та зареєстрованого в Гусятинському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії ДП Центру ДЗК 05.07.2010 року за №041065601137, а також у двох примірниках акту приймання-передачі земельної ділянки (паю) до цього договору, виконано не ОСОБА_1, а іншою особою. Ці підписи виконано рукописним способом, без технічної підготовки до їх виконання.

Отже, спірний договір був укладений без волевиявлення ОСОБА_1, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність цього договору на підставі ч. 3 ст. 203 та ст. 215 ЦК України.

Відповідач погоджується з наведеними обставинами, проте вважає, що незважаючи на те, що підпис у договорі виконано не ОСОБА_1, остання була обізнана з його умовами та фактично погодила їх, так як отримувала орендну плату з 2010 по 2016 роки, тобто за 6-й рік, що є прямим доказом її обізнаності про 10-річний строк дії договору оренди землі та підтвердженням того, що правочин прийнятий (схвалений, погоджений) позивачем. Такі доводи колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідач не повернув земельну ділянку і продовжував нею користуватися, тому отримання позивачкою у 2016 році плати за користування належною їй земельною ділянкою, у сукупності з іншими наявними у справі доказами (звернення у 2015 році до сільської ради про допомогу в отриманні примірника договору, звернення у жовтні 2016 року з даним позовом в суд) жодним чином не свідчить про погодження нею 10-річного строку оренди.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою пропущено строк позовної давності, оскільки останньою не доведено факту отримання примірника договору оренди землі саме у 2016 році, при цьому вона мала можливість раніше отримати примірник договору у відповідача або державного реєстратора та могла дізнатися про порушення свого права, отримання орендної плати, в тому числі й за 2016 рік, свідчить про обізнаність позивачки із 10-річним строком оренди та схвалення ним правочину, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з таких мотивів.

Згідно ст.ст.257, ч.1 ст. 261 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки встановлено, що оспорюваний договір ОСОБА_1 не підписувала, про його існування вона знати не могла.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що після державної реєстрації оспорюваного договору позивачці було надіслано чи вручено примірник цього договору.

Судом першої інстанції встановлено, що примірник договору позивачка отримала в липні 2016 року, що стверджується показаняями допитаного у суді першої інстанції свідка ОСОБА_2 - сільського голови (старости) Крогулецької сільської ради.

У даній справі перебіг строку позовної давності починається не з 2010 року, тобто не з часу, коли сторони домовилися про тимчасове користування відповідачем земельною ділянкою позивачки та отримання останньою коштів, а з часу, коли позивачка дізнався або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо сама по собі домовленість щодо укладення договору оренди не є свідченням порушення права будь-якої сторони.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи №6-48цс15 (постанова від 22 квітня 2015 року).

Як вказувала позивачка, про порушення її права їй стало відомо у 2015 році з усних пояснень відповідача про те, що догововір укладений строком на 10 років, примірник договору вона отримала у липні 2016 року, а вже 31 жовтня 2016 року звернулася із позовом у суд, тобто в межах строку позовної давності.

До 2015 року позивачка не могла дізнатися про порушення свого права, оскільки вважала укладеним договір оренди строком на 5 років та отримувала за це плату. У 2015 році позивачка разом з багатьма іншим жителями с.Крогулець звернулась по допомогу в отриманні примірника договору оренди до Крогулецької сільської ради, з приводу цього звернення прийнято рішення Крогулецької сільської ради №255 від 21.10.2015 року. Виникнення між сторонами спору у 2015 році та звернення в суд у 2016 році якраз підтверджує наведені позивачкою обставини щодо надання нею згоди на передачу земельної ділянки в оренду строком саме на 5 років, та свідчить про відсутність у позивачки підстав до 2015 року вважати своє право порушеним.

Інших доказів, які б спростували вказані обставини, матеріали справи не містять.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що висновок експерта не може мати пріоритету та має оцінюватись у скупності з іншими доказами, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції висновок експертизи оцінено саме у сукупності з іншими доказами, які свідчать про виникнення спору по закінченні 5-річного строку договору оренди та узгоджуються із поясненнями позивачки.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи ТОВ “ФГ НВО “Мрія” не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ФГ Науково-виробниче об'єднання “Мрія” — залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року — залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв”язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони у межах ними понесених.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 травня 2018 року.

Головуюча

Судді :