Постанова № 74264167, 22.05.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/2901/18Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/789/466/18 Доповідач - Ткач З.Є.Категорія - 57

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року м. Тернопіль

Колегія суддів апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів: Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

за участю секретаря Шмигельська І.З.

з участю ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/2901/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 “ПриватБанк” на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2018 року, постановлену суддею Черніцька І.М., повний текст ухвали складено 22 лютого 2018 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 “ПриватБанк”, третя особа — приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання.

ВСТАНОВИЛА:

21 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк" (далі- ПАТ КБ “ПриватБанк”), в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №8808, вчинений 11 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, мотивуючи тим, що даний кредитний договір є припиненим, строк його дії договору закінчився 2010 року, виконаним відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 серпня 2011 року та подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2018 року постановлено:

“Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі №607/2901/18 за позовом ОСОБА_1 (вул. Б.Лепкого, 6/248, м.Тернопіль, код - НОМЕР_1) до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м.Київ, вул.Грушевського,1Д, 01001 ЄДРПОУ 14360570), третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (49000, м.Дніпро, вул.Центральна, 6/9, номер свідоцтва 3938) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за №8808 від 11.09.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 792530,50 грн. боргу за кредитним договором №247804-CRED від 04.09.2008 року.

В задоволенні решти вимог відмовити.”

В апеляційній скарзі ПАТ КБ “ПриватБанк” просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою вирішення питання щодо забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Зазначало, що суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону не зазначив підстави обрання виду забезпечення позову, причини його застосування та обставини, які можуть свідчити, що неприйняття зазначеного заходу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вказало, що місцевий суд при розгляді справи не залучив до участі у справі третьою особою — державного виконавця Мелих А.І., так як оскаржувана ухвала впливає на його права.

Про час та місце розгляду апеляційної скарги ПАТ КБ “ПриватБанк” належно повідомлено, проте його представник в судове засідання апеляційного суду не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Позивачка ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечила, ухвалу суду вважає законною і обґрунтованою.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Узагальнені доводи заперечень зводяться до того, що заборгованість, яку пропонує стягнути ПАТ КБ “ПриватБанк” за допомогою виконавчого напису нотаріуса, вже стягнута рішення суду від 8 грудня 2011 року, у зв'язку з чим права відповідача захищені.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник судовий спір з приводу законності виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 11 вересня 2017 року за реєстром №8808 про звернення стягнення на грошові кошти у сумі 792530 грн. з ОСОБА_1, які є боргом за кредитним договором №247804-CRED від 4 вересня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк».

21 лютого 2018 року ОСОБА_1, одночасно з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, вчиненого від 11 вересня 2017 року та посвідченого нотаріально в реєстрі за №8808.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області від 08 лютого 2018 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису за № 8808 від 11.09.2017 року. Постановою державного виконавця від 09 лютого 2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 в межах суми стягнення з врахуванням винагороди державного виконання 871783,55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтю 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У заяві позивача про забезпечення позову вказано як причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, як це передбачено ст. 151 ЦПК України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до змісту вказаної норми зупинення стягнення на підставі виконавчого документа є спеціальним способом забезпечення позову, який може бути застосовано лише у разі оскарження виконавчого документа боржником у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке вона заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивачки на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивачки, так і відповідача.

Порушуючи питання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса), який оскаржується у позовному порядку, ОСОБА_1 посилалася на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до безповоротного порушення її прав, оскільки за період розгляду справи в суді, відповідач може скористатися своїм правом і примусово стягнути кредитну заборгованість із неї на підставі виконавчого напису, який оскаржується у судовому порядку.

Так на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса відкрито виконавче провадження (а.с. 32). В рамках якого на майно належне ОСОБА_1 накладено арешт та проводяться виконавчі дії з приводу реалізації цього майна. (а.с. 33)

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, яким буде визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Викладені обставини з урахуванням положень статті 151 ЦПК України є достатніми для обґрунтованого припущення позивачки, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Оскільки предметом спору є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а виконання такого в рамках відкритого виконавчого провадження може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про необхідність зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, який оскаржується ОСОБА_1

Колегія суддів відхиляє доводи ПАТ КБ “ПриватБанк” про те, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначено підстави обрання виду забезпечення позову, причини його застосування та обставини, які можуть свідчити, що неприйняття зазначеного заходу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду тому, що вони спростовуються змістом самої ухвали наявної у матеріалах справи. (а.с.37-39)

Доводи апелянта, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі третьою особою — державного виконавця Мелих А.І., так як оскаржувана ухвала впливає на його права, колегія не бере до уваги, оскільки він не є учасником даного спору, і його права ніяким чином не порушуються накладення заходом забезпечення позову.

Крім того, колегія вважає за необхідне зазначити, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому зупинення стягнення за виконавчим написом до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси ПАТ “ПриватБанк”.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог процесуального закону і не може бути скасована з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 29 травня 2018 року.

Головуючий З.Є. Ткач

Судді: О.Я. Міщій,

ОСОБА_4