Постанова № 74264074, 24.05.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року

м.Суми

Справа №592/731/18

Провадження № 22-ц/788/721/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С.Г.(суддя-доповідач),

суддів – Собини О.І., Ткачук С.С.,

розглянув у порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 березня 2018 року в складі судді Князєва В.Б., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 07 березня 2018 року, -

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

23 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» про відшкодування 40000 грн. моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СМНВО» на користь ОСОБА_1 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я.

Стягнуто з ПАТ «СМНВО» судовий збір в дохід держави в сумі 704 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ПАТ «СМНВО» оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

В доводах апеляційної скарги зазначається, що позивач не довів наявності факту спричинення йому моральної шкоди, так як надані докази свідчать лише про можливість її заподіяння, але не констатують сам факт цього. До того ж, як вважає відповідач, суд безпідставно визнав вину ПАТ «Сумське МНВО» в порушенні прав позивача на безпечні та нешкідливі умови праці, оскільки Актом комісії з розслідування професійного захворювання не встановлено порушень товариством нормативних актів про охорону праці або посадовими особами товариства, які допустили такі порушення. Крім того, відповідач послався і на обставини того, що згідно з висновком МСЕК позивач мав можливість продовжувати трудову діяльність, проте, 16 грудня 2015 року він був звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію на пільгових умовах. Також, заявник апеляційної скарги не погоджується з розміром стягнутої моральної шкоди та звертає увагу на те, що позивач у зв’язку з професійним захворюванням отримує щомісячні виплати та йому компенсуються витрати на лікування.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 березня 2018 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «СМНВО» задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СМНВО» на користь ОСОБА_1 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я.

Стягнуто з ПАТ «СМНВО» судовий збір в дохід держави в сумі 704 грн. 80 коп.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 21 липня 1975 року по 13 липня 1976 року та з 03 лютого 1981 року по 16 грудня 2015 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи електрозварником. 16 грудня 2015 року позивача було звільнено за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком на пільгових умовах за ст. 38 КЗпП України (а.с.6 - 7).

З акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 63 від 02 листопада 2015 року вбачається, що комісією у складі представників відповідача, начальника Сумського міського управління Головного управління Держсанепідслужби у Сумській області, завідуючого відділенням профілактичних медичних оглядів КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 4», страхового експерта з охорони праці відділу організації профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань ВД ФССНВ у м. Суми та технічного інспектора праці «Сумського обласного комітету профспілки працівників машинобудування та металообробки» було проведено розслідування причин виникнення у позивача хронічного професійного захворювання і йому був встановлений діагноз: (J 44.8) ХОЗЛ токсичної етіології другої стадії в фазі нестійкої ремісії. (J 43.8) Емфізема легень другої стадії. Легенева недостатність другого ступеню. При цьому, вказано, що захворювання професійне, від проведення робіт в умовах підвищеного рівня загазованості, встановлено вперше в клініці НДІ ГП та ПЗ ХНМУ ППЛЕК 15 жовтня 2015 року (а.с. 8).

В цьому ж акті наголошено, що професійні захворювання у позивача виникли у зв'язку з недосконалістю виробничих технологій, неефективним використанням засобів індивідуального захисту, внаслідок тривалого стажу роботи в шкідливих умовах праці.

Вказаний акт був підписаний всім складом комісії, в тому числі і представником відповідача.

З 09 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року позивач перебував на обстеженні в клініці НДІ ГП та ПЗ Харківського національного медичного університету, де йому також повідомили про наявність професійного захворювання (а.с.10).

Відповідно до акта огляду Сумської МСЕК № 16 від 23 грудня 2015 року позивачу була встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 20 відсотків на один рік, а також визначена потреба в амбулаторному та санаторному лікуванні (а.с. 11 - 12).

Крім того, з акта огляду Сумської МСЕК № 14 від 28 грудня 2016 року вбачається, що позивачу була встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 40 відсотків безтерміново та третя група інвалідності, а також визначена потреба у медикаментозному та санаторному лікуванні, лікуванні в реабілітаційній установі (а.с. 13 – 14).

Згідно з актом огляду Сумської МСЕК № 007106 від 16 грудня 2016 року позивачу була встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 40 відсотків безтерміново, встановлена третя група, а також визначена потреба у медикаментозному лікуванні, санаторному лікуванні, лікуванні в реабілітаційній установі (а.с. 9).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків з питань охорони праці стосовно позивача були порушені права останнього на безпечні умови праці, тому погіршився стан його здоров'я через професійні захворювання, у зв'язку з чим відбулась втрата нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто позивачу була заподіяна моральна шкода, для компенсації якої судом визначена сума з урахуванням принципу розумності, виваженості і справедливості, враховуючи стан його здоров'я, в тому числі і наявність у нього третьої групи інвалідності, а також такого фактору, як підвищення рівня життя, - у розмірі 15000 грн., яка стягнута з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними і обґрунтованими.

Місцевим судом вірно встановлено і відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 працював у відповідача в умовах підвищеного рівня загазованості.

Робота у шкідливих для здоров'я умовах стала наслідком професійного захворювання позивача через порушення відповідачем вимог трудового законодавства стосовно нестворення безпечних умов праці (не дотримано законодавство про охорону праці щодо гігієнічних регламентів та нормативів), тому під час огляду позивача МСЕК 16 грудня 2016 року йому було встановлено втрату 40% професійної працездатності безтерміново, а також встановлено третю групу інвалідності безтерміново у зв'язку з профзахворюванням.

Отже, є такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки місцевим судом правильно встановлено, що позивач внаслідок ушкодження здоров'я в результаті професійного захворювання зазнав фізичного болю та страждань, про що йдеться у п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, а також він змушений вживати додаткові зусилля для організації свого життя, що спричиняє йому моральні страждання, для відшкодування яких судом обґрунтовано, з врахуванням принципу розумності й справедливості визначено суму у розмірі 15000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Установивши, що професійне захворювання позивач отримав унаслідок незабезпечення у повній мірі ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» безпечних і нешкідливих умов праці, про що також йдеться в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (недосконалість технологій, тривала робота в шкідливих умовах праці), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана працівникові моральна шкода підлягає відшкодуванню саме роботодавцем.

Під час установлення зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки заподіяна позивачу саме роботодавцем моральна шкода, що знайшло підтвердження матеріалами справи, перебуває в причинно-наслідковому зв'язку з недотриманням відповідачем законодавства про охорону праці щодо гігієнічних регламентів та нормативів, що встановлено матеріалами справи.

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на недоведеність порушення прав позивача на безпечні та нешкідливі умови праці саме з вини відповідача, враховуючи, що комісія із розслідування причин виникнення у позивача хронічного професійного захворювання не встановила порушень товариством нормативних актів про охорону праці та посадових осіб товариства, які допустили такі порушення, на думку колегії суддів, не заслуговує на увагу колегії суддів, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається саме на відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і стосовно того, що відповідач отримує щомісячні виплати у зв’язку з професійним захворюванням та компенсацію витрат на лікування, висновків місцевого суду про часткове задоволення позову також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду, враховуючи наявність доказів, які підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди.

Відповідно до вимог 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, коли суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи і дав їм належну оцінку, тому оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, так як відповідає нормам матеріального і процесуального права, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 березня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: С.Г. Хвостик

Судді: О.І. Собина

ОСОБА_2