Постанова № 74262522, 23.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/156/18

Номер справи місцевого суду: 522/1397/13- ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

за участю секретаря Бєляєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2014 року (суддя Погрібний С.О.),

встановив:

У січні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 14 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту №11214679000, відповідно до якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 50 000,0 доларів США з розрахунку 12,9% річних на строк з 14 вересня 2007 року по 14 вересня 2018 року.

Банк повністю та в строки виконав свої зобов’язання за кредитним договором, однак ОСОБА_3 умови договору не виконував, не здійснював погашення кредиту та не сплачував відсотки за користування коштами.

На забезпечення виконання умов зазначеного договору було також укладено договір поруки, згідно із яким ОСОБА_4 зобов’язується відповідати за невиконання позичальником умов зазначеного кредитного договору. При цьому, 08.12.2011 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з яким, як зазначає позивач, він набув права вимоги за вказаним кредитом.

На підставі наведеного, позивач просив суд позов задовольнити, стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №11214679000 від 14 вересня 2007 року, що станом на 09.01.2013 року складає 592981,48 грн., з яких: тіло кредиту – 372239,45 грн., в тому числі прострочена заборгованість по тілу кредиту – 86897,34 грн; сума заборгованості за відсотками – 220742,04 грн., в тому числі прострочена заборгованість за відсотками – 57244,91 грн. Вирішити питання судових витрат.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2014 рокуу задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було дотримано процедури відступлення права вимоги за кредитним договором від первинного кредитора до позивача, а також порушено процесуальні принципи безпосередності дослідження усіх доказів в судовому засіданні.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ПАТ «Дельта Банк». В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Зазначено, що є всі правові підстави для задоволення позову.

Щодо сповіщення відповідачів про судове засідання, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена цивільна справа перебуває в апеляційному суді з травня 2017 року.

Судові повістки про час та місце судового засідання, неодноразово направлялися апеляційним судом відповідачам за адресами, що містяться в матеріалах справи, проте поверталися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т.2 а.с.40-41 – зворот, т.2 а.с.49-51 – зворот, т.2 а.с.60-62 – зворот, т.2 а.с.73-74, т.2 а.с.86-88 – зворот).

Згідно пункту 116 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об’єктом поштового зв’язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Отже, неодноразове ігнорування відповідачів повідомлень установи поштового зв’язку свідчить про їх небажання одержати судову повістку та ухилення від виконання процесуальних обов’язків.

Крім того, на запит суду щодо доступу персональних даних Відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМС було повідомлено, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, саме на яку направлялась судом поштова кореспонденція (т.2 а.с.95).

Також про час та місце судових засідань неодноразово повідомлявся представник за ордером відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 (т.1 а.с.190, т.2 а.с.75, 98а).

На запит суду щодо доступу персональних даних відповідача ОСОБА_4 Відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМС повідомлено, що він знятий з реєстрації в м. Одесі та Одеській області не значиться (т.2 а.с.97).

Згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, апеляційним судом Одеської області, було здійснено оголошення відповідачам про дату та час слухання справи шляхом розміщення на офіційній веб-сторінці суду (т. 2 а.с.71-72, 77-80, 99-100).

Оскільки відповідача ОСОБА_3 було сповіщено про час та місце судового засідання через свого представника ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_4 за зазначеною адресою, яка є в матеріалах справах не проживає, тому судова колегія дійшла до висновку, що відповідачі належним чином сповіщені про час та місце судового засідання, що відповідає вимогам ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України. При цьому, судова колегія враховує вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

ПАТ «Дельта Банк» також неодноразово в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Справа розглянута апеляційним судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Вказаним нормам закону судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було дотримано процедури відступлення права вимоги за кредитним договором від первинного кредитора до позивача, а також порушено процесуальні принципи безпосередності дослідження усіх доказів в судовому засіданні.

Проте погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 14 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту №11214679000, відповідно до умов якого банк надав відповідачу в кредит грошові кошти у розмірі 50 000,0 доларів США з виплатою 12,9% річних на строк з 14 вересня 2007 року по 14 вересня 2018 року.

На забезпечення виконання умов зазначеного договору 14 вересня 2007 року укладено договір поруки, згідно із яким ОСОБА_4 зобов’язався відповідати за невиконання позичальником умов кредитного договору №11214679000.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» став новим кредитором, що підтверджено належним чином завіреною копією договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», копією акту прийому передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», копією витягу з додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк».

Також встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує протягом тривалого часу, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов’язань згідно умов кредитного договору.

Однак зобов’язання не виконані, у зв’язку з чим, станом на 09.01.2013 року за відповідачем відповідно до розрахунку банку наявна заборгованість у сумі 592981,48 грн., яка складається з: тіло кредиту – 372239,45 грн., в тому числі прострочена заборгованість по тілу кредиту – 86897,34 грн; сума заборгованості за відсотками – 220742,04 грн., в тому числі прострочена заборгованість за відсотками – 57244,91 грн.

Обґрунтованих заперечень щодо наданого банком розрахунку відповідачами до апеляційного суду не надано.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом або договором. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статей 530, 612, 525 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 263 ЦПК України на вказані положення закону уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає до застосування та не дав їм належної оцінки.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

Оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» судові витрати в розмірі 7460,40 грн. (3441,00 +4019,40) (т.1 а.с.1, 179).

Керуючись ст. ст. 141, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором №11214679000 від 14 вересня 2007 року, що станом на 09.01.2013 року складає 592981,48 грн., з яких: тіло кредиту – 372239,45 грн., в тому числі прострочена заборгованість по тілу кредиту – 86897,34 грн; сума заборгованості за відсотками – 220742,04 грн., в тому числі прострочена заборгованість за відсотками – 57244,91 грн.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020) судові витрати в розмірі 7460,40 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст Постанови складено 24.05.2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_2

ОСОБА_6