Рішення № 74262502, 23.05.2018, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/548/18

№ провадження 2/196/219/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року смт.Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

за участю секретаря - Шевченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Могилівської сільської ради Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 30 квітня 2017 року померла його мати ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №749867, видане Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 12.05.2017 року), яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Також, з померлою за вказаною адресою проживав він без реєстрації (довідка виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області від 06.02.2018 року №411).

За життя 07.08.2012 року року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалось, заповіла своєму синові, тобто йому ОСОБА_1 Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №767.

18 червня 2012 помер його батько - ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №464596, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 18.06.2012 року).

Крім нього спадкоємцем після смерті батьків є його сестра ОСОБА_2

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул.Центральна, 38 с.Проточі Царичанського району Дніпропетровської області, який належав померлій на підставі Договору купівлі-продажу від 26.03.1981 року, зареєстрований в БТІ в реєстровій книзі 1 за №2;

- земельна ділянка, площею 2,6728 га, розташована на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серїі ДП №035023 від 05.12.2005 року.

В грудні 2017 року він звернувся до державного нотаріуса щодо оформлення своїх спадкових прав, проте постановою нотаріуса йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки він на час смерті не проживав з матір'ю, хоча досить тривалий час проживав з нею без реєстрації.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом він не має можливості отримати, а тому був вимушений звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на норми ст.ст.1216, 1233, 1268 ЦК України, прохає суд встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та прохав їх задовольнити.

Представник відповідача - Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги визнають в повному обсязі.

ОСОБА_1 особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. До суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що вони з позивачем є сусідами. ОСОБА_1 проживав постійно з батьками з 2010 року, допомагав їм та доглядав за ними до дня їх смерті. Також є ще сестра, яка проживає в місті Кам'янське.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що її чоловік працював з батьком позивача, а тому вони часто спілкувалися. Дійсно ОСОБА_1 з 2010 року почав постійно проживати з батьками, є сестра, яка проживає в м.Кам'янське.

Суд, заслухавши думку позивача та пояснення свідків, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючих підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормами ч.4 ст.206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку у відкритому судовому засіданні відповідно до норм ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено наступне.

30 квітня 2017 року померла мати позивача ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №749867, видане Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 12.05.2017 року), яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Також, з померлою за вказаною адресою проживав позивач без реєстрації (довідка виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області від 06.02.2018 року №411).

За життя 07.08.2012 року року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалось, заповіла позивачу. Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №767 (а.с.11).

18 червня 2012 помер батько позивача - ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №464596, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 18.06.2012 року).

Крім позивача спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є його сестра ОСОБА_2, третя особа в даній справі.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул.Центральна, 38 с.Проточі Царичанського району Дніпропетровської області, який належав померлій на підставі Договору купівлі-продажу від 26.03.1981 року, зареєстрований в БТІ в реєстровій книзі 1 за №2 (а.с.20);

- земельна ділянка, площею 2,6728 га, розташована на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серїі ДП №035023 від 05.12.2005 року (а.с.17).

В грудні 2017 року позивач звернувся до державного нотаріуса щодо оформлення своїх спадкових прав, проте постановою нотаріуса від 11.12.2017 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки на час відкриття спадщини він не проживав постійно зі спадкодавцем, тобто фактично спадщину не прийняв, а тому пропустив термін для прийняття спадщини (а.с.13).

В судовому засіданні встановлено, що позивач постійно проживав без реєстрації разом з матір'ю ОСОБА_3 до дня її смерті, доглянув та поховав за власний рахунок, таким чином, фактично прийнявши спадщину, що також підтверджується показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, наданими в судовому засіданні та згідно яких дійсно ОСОБА_1 з 2010 року постійно проживав без реєстрації з ОСОБА_3 до дня її смерті, доглянув її та поховав за власний рахунок.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, який спадщину прийняв спільним проживанням зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «ОСОБА_8 Девелопментс ЛТД» та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 1 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі … визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд … в рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого при поданні позову, чи про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, не заявляв, тому судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1216, 1223, 1233, 1268 ЦК України, ст.ст.141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, разом з ОСОБА_3 на день її смерті, яка померла 30 квітня 2017 року, за адресою: вул.Центральна, 38 с.Проточі Царичанського району Дніпропетровської області.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності:

- на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул.Центральна, 38 с.Проточі Царичанського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 30.04.2017 року, та якій вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав на підставі Договору купівлі-продажу від 26.03.1981 року, зареєстрований в БТІ в реєстровій книзі 1 за №2;

- на земельну ділянку, площею 2,6728 га, розташована на території Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 30.04.2017 року, та якій вказана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серїі ДП №035023 від 05.12.2005 року.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його складення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча: О.М.ГУДИМ