Постанова № 74262495, 25.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4378/18

Номер справи місцевого суду: 509/4966/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді – Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.

з участю секретаря судового засідання – Бєляєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області про зняття арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.02.2018 року, ухваленого суддею Кириченком П.Л.,

встановив:

13.12.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив зняти арешт з його рухомого майна, накладеного на підставі постанови №50668235 від 11.07.2016 року Овідіопольським РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області, мотивуючи свої вимоги тим, що виконавче провадження завершене 31.08.2016 року на підставі п.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та згідно даних автоматизованої системи виконання рішень Міністерства юстиції України та єдиного реєстру боржників ніяких записів щодо нього немає, він не є боржником в будь-якому виконавчому провадженні. Вважаючи, що як відповідач порушує його конституційне право на користування майном, з посиланням на ст.ст.321, 391 ЦК України та ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» позивач просив зняти арешт на майно.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.02.2018 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову дійшов невірного висновку про те, що позов подано до неналежного позивача, оскільки арешт на майно накладено саме Овідіопольським РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області, що порушує його право, захист якого передбачений ст. 15 ЦПК України, тому зазначений орган виконавчої служби, на його думку, є належним відповідачем в даній справі.

Сторони в судове засідання не з’явились. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялись належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Справа розглянута судом на підставі ч. 2 ст. 197 та ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарг, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволені позову, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом установлено, що дійсно на підставі заяви стягувача та виконавчого листу №2-938/11 виданого 25.06.2011 року Овідіопольським райсудом Одеської області про стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» суми боргу 211 334,09 дол. США та 90776.10 грн. було відкрито виконавче провадження № 50668235.

11.07.2016 року під час здійснення примусових дій державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 50668235 був накладений арешт на все рухоме майно. Вищевказане провадження в подальшому було завершено на підставі ст. 47 п.2 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на момент вчинення виконавчих дій.

Позивач просив зняти арешт з рухомого майна, накладений на підставі постави державного виконавця, який діяв в рамках Закону України «Про виконавче провадження» та тих повноважень, які передбачені цим законом, з метою виконання судового рішення.

Відповідачем по справі є Овідіопольський районний відділ ДВС ГТУЮ в Одеської області, при цьому стягувачем в рамках виконавчого провадження є ПАТ «Марфін Банк». Виходячи з вищевказаного суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом до не належного відповідача, не зміг належним чином обґрунтувати свої позовні вимоги, тому позов є не обґрунтований та задоволенню не підлягає.

Колегія суду погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Колегія суддів зазначає, що позивач як у позові та і у апеляційній скарзі не вказує, які дії і який закон порушує відповідач ОСОБА_3 районний відділ ДВС ГТУЮ в Одеської області, тоді як судом встановлено, що арешт на майно позивача було накладено при виконанні рішення суду на користь ПАТ «Марфін Банк».

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки арешт майна був вчинено за заявою банку в його інтересах та у разі скасування арешту, можуть бути порушено права саме банку. Та обставина, що на час розгляду справи відсутні виконавчі провадження, немає правого значення, адже виконавче провадження відносно позивача було завершено у зв’язку з поверненням виконавчого листа без виконання.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків районного суду вони не впливають та їх не спростовують.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв’язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.02.2018 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено протягом 25.05.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_4