Постанова № 74262065, 23.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3412/18

Номер справи місцевого суду: 520/13642/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

за участю секретаря Бєляєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Приватне акціонерне товариство «АСК «ІНГО Україна» в особі Одеської філії Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна», про відшкодування моральної шкоди, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Приватне акціонерне товариство «АСК «ІНГО Україна» в особі Одеської філії Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 січня 2017 року (суддя Васильків О.В.),

встановив:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, уточнивши який, просив стягнути з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» відшкодування понесених матеріальних збитків у розмірі 29580,79 грн., стягнути з ОСОБА_3 матеріальні збитки у розмірі 500,00 грн., моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. та судові витрати.

У травні 2016 року третя особа ОСОБА_4 подала до суду позов, в якому просить стягнути з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» відшкодування понесених матеріальних збитків у розмірі 29580,79 грн., а також стягнути ОСОБА_3 матеріальні збитки у розмірі 500 грн., та судові витрати у розмірі 3551,20 грн.

26.09.2016 року до суду надано позов ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», в якому позивачі просять стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію за нанесену матеріальну шкоду у розмірі 30580,79 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою суду від 21.12.2016 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», в особі Одеської філії ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 29580, 79 грн., та про стягнення з ОСОБА_3 матеріальних збитків у розмірі 500 грн.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 посилаються на те, що 16.01.2015 року з вини ОСОБА_3 сталася ДТП, внаслідок якого автомобіль ОСОБА_4, яким керував ОСОБА_2, було пошкоджено. Так як, автомобіль відповідача був застрахований у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», страхова компанія виплатила страхове відшкодування власнику автомобіля у розмірі 8626,66 грн. Однак, завдана ОСОБА_2 та ОСОБА_4 матеріальна та моральна шкода у повному обсязі не відшкодована, у зв'язку із чим вони змушені звернутися до суду із позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 30590,79 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Вирішено питання судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст. 1194 ЦК України та прийшов до висновку, що вони обґрунтовані та доведені належними доказами.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3 через представника ОСОБА_7

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовів. Основними доводами апеляційної скарги є посилання на те, що позивач та третя особа не заперечували проти суми, виплаченої страховою компанією, жодних претензій не пред’являли, тому визнали цю суму як відшкодування заподіяної шкоди внаслідок настання страхового випадку.

Інші сторони судове рішення не оскаржували.

На апеляційну скаргу представником ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надано відзив, яким вони заперечують проти задоволення апеляційної скарги.

На вказаний відзив представником ОСОБА_3 - ОСОБА_7 надано відповідь на відзив.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї викладених у відзиву, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 16.01.2015 року о 14.30 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, у м. Одесі по вул. Дальницькій, 27, здійснюючи виїзд з двору, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, який рухався по тій проїзній частині. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2015 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України (т.1 а.с.5).

Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС 880029, автомобіль НОМЕР_1 застрахований в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна».

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Законом України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз’яснено, що особи, винними діями яких завдано шкоди майну, яке використовується при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки, якщо таким особам не було завдано шкоди цим джерелом, відповідають за завдану шкоду на підставі статті 1166 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САК 076919, автомобіль НОМЕР_2, зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с.6).

Внаслідок ДТП, що сталася 16.01.2015 року, автомобіль ОСОБА_4, а саме «Нісан», д/н НОМЕР_3, було пошкоджено, вартість відновлювального ремонту становить 38709,45 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-176 від 15.04.2015 року (т.1 а.с.14,91), квитанцією до прибуткового касового ордеру №47 від 15.04.2015 року (т.1 а.с. 12,92), актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (т.1 а.с.13,93), відомість дефектів на ремонт автомобіля від 15.04.2015 року (т.1 а.с.15), рахунком-фактурою № СФ-СФ00012736 від 15.04.2015 року (т.1 а.с.16).

Зазначені письмові докази є належними доказами понесених витрат на відновлювальний ремонт, пошкодженого внаслідок ДТП з вини відповідача.

Оскільки в судовому засіданні в суді першої інстанції відповідач та його представник не заперечували проти наданих доказів вартості ремонту, тому доводи апеляційної скарги щодо непогодження з вартістю ремонту є безпідставними.

Згідно протоколу огляду автомобіля НОМЕР_2 від 04.02.2015 року (т.1 а.с.9) на даному транспортному засобі виявлено пошкодження правої частини автомобіля, а саме заднього бамперу та двох правих дверей. Вказані пошкодження не були враховані при відновлювальному ремонті за наслідком ДТП, що мала місце 16.01.2015 року, оскільки при даній ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2 з лівої сторони, про що свідчить, зокрема, і протокол огляду автомобіля від 04.02.2015 року, в якому зафіксовано, що під час огляду транспортного засобу виявлено: деформацію задніх лівих дверей, заднього лівого крила та потертість лівого порогу.

Отже, якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов’язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов’язку згідно ст. 1194 ЦК України – відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Зазначене повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 лютого 2018 року у справі м№754/1114/15-ц, провадження №61-1156св18.

ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» було виплачено ОСОБА_4, як власнику пошкодженого автомобіля, страхове відшкодування у розмірі 8628,66 грн.

Таким чином, ОСОБА_4, як власнику автомобіля НОМЕР_2 завдано матеріальної шкоди у розмірі 38709,45 грн.

Враховуючи часткову виплату ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» страхового відшкодування у розмірі 8628,66 грн., суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, щодо відшкодування ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 30080,79 грн. (38709,45 грн. - 8628,66 грн.)

Відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС 880029 франшиза становить 510 грн. Розмір франшизи також підлягає стягненню з відповідача на користь власника автомобіля ОСОБА_4

Отже, ОСОБА_4, як власнику автомобіля НОМЕР_2, підлягає відшкодуванню матеріальна шкода у загальному розмірі 30590,79 грн. (30080,79 грн. + 510 грн.)

Таким чином, розмір матеріальної шкоди, яка зазначена в рішенні суду, якою враховано повний розмір нанесеної шкоди та часткове її відшкодування страховиком, є законним та обґрунтованим.

Апелянт вважає, що у суду першої інстанції були відсутні докази нанесення потерпілим моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У абз. 3, 4 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що при заподіяні особі моральної шкоди, обов’язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Відповідно до ст. 454 ЦК України відшкодування моральної шкоди може бути зменшено судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина).

Судова колегія дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про те, що вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_2, стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди є обґрунтовані, підтверджені належними доказами, яким судом першої інстанції у рішенні дана відповідна оцінка. Одночасно, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо завищеного розміру моральної шкоди, заявленого ОСОБА_4 та ОСОБА_2, оскільки виплата моральної шкоди повинна бути співмірною та розумною, не приводити до збагачення, та погоджується з розміром, встановленим оскаржуваним судовим рішенням.

Витрати позивача та третьої особи по справі на правову допомогу в суді першої інстанції, всупереч твердженню апеляційної скарги, підтверджені належними доказами, а саме, договором про надання правової допомоги по цивільній справі від 24.09.2016 року, ордером серії ОД №166952 від 24.09.2016 року, свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю №954 та розрахунок витрат на правову допомогу, прибутковими касовими ордерами №№168 та 169 від 24.09.2016 року про сплату ОСОБА_4 та ОСОБА_2, по 5000 грн. відповідно до договорів на правову допомогу (т.1 а.с.113-119).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2, не заперечували проти суми, виплаченої страховою компанією, жодних претензій не пред’являли, тому визнали цю суму як відшкодування заподіяної шкоди внаслідок настання страхового випадку, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Доказів, які б спростовували встановлені обставини, апелянтом до суду апеляційної інстанції не надані.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, на підставі ст. ст. 133, 137 ЦПК України на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_2 підлягають стягненню з ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі по 3000,00 (три тисячі) грн. кожному, які підтверджені належними доказами (витяг з угоди про правову допомогу від 01.03.2018 року, розрахунок витрат на правову допомогу, ордер адвоката, копії прибуткового касового ордеру від 01.03.2018 року про сплату за правову допомогу), сплачені та є обґрунтовані (т.2. а.с.30-32).

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 січня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 судові витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст Постанови складено 24 травня 2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

ОСОБА_9