Постанова № 74262061, 23.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/167/18

Номер справи місцевого суду: 495/9930/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

за участю секретаря Бєляєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відділення №9 філії «Одеське Регіональне Управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 квітня 2017 року (суддя Прийомова О.Ю.),

встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відділення №9 філії «Одеське Регіональне Управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, просила суд стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відділення №9 філії «Одеське Регіональне Управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на її користь втрати у зв’язку з підвищенням курсу долара США (збитки) за вкладом у розмірі 37680 дол. США, що еквівалентно 935242,40 грн.; стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відділення №9 філії «Одеське Регіональне Управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на її користь втрати у зв’язку з підвищенням курсу дол. США (збитки) за відсотками у розмірі 1498 дол. США 25 центів, що еквівалентно 34305,50 грн.; судові витрати.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 квітня 2017 року провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відділення №9 філії «Одеське Регіональне Управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу було закрито.

Роз’яснено ОСОБА_2, що її вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відділення №9 філії «Одеське Регіональне Управління» ПАРТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_2 через представника ОСОБА_5

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду та постановлення нового судового рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що правових підстав для закриття провадження у справі немає.

Сторони в судове засідання не з’явилися. Про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Справа розглянута апеляційним судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Установлено, що позов ОСОБА_2 пред’явлено до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відділення №9 філії «Одеське Регіональне Управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 3, 4 ЦПК України (в редакції Закону 2004 року, який діяв на час розгляду справи в суді першої інстанції) кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України (в редакції Закону 2004 року, який діяв на час розгляду справи в суді першої інстанції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ провадиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма міститься в ст. 19 ЦПК України, чинного на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

У пунктах 3, 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз’яснено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Поняття банкрутства, порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом, порядок та умови застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредитора визначаються Законом України від 14 травня 1992 року №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За цим Законом банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (стаття 1 вказаного Закону).

У зв'язку з наведеним вимоги про поновлення строку звернення до боржника щодо його грошових зобов'язань, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, та про зобов'язання включити до переліку кредиторів не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відділення №9 філії «Одеське Регіональне Управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки відповідно до статті 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство. При цьому посилався на постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 червня 2016 року по справі №826/20410/14.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо порушення процедури банкрутства відносно боржника.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув і дійшов передчасного висновку про закриття провадження по справі, не врахувавши при цьому, що спір виник з приводу повернення заборгованості за банківським вкладом, який має цивільно-правовий характер, а отже, вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Одночасно посилання суду першої інстанції на постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 червня 2016 року по справі №826/20410/14 є помилковими, оскільки дані правовідносини не регулюють.

За таких обставин, у суду першої інстанції не було передбачених законом правових підстав для закриття провадження у справі, тому оскаржувана ухвала суду відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 квітня 2017 року скасувати.

Направити цивільну справу до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст Постанови складено 23 травня 2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

ОСОБА_6