Рішення № 7426201, 09.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2009 р. Справа № 60/226-09

вх. № 8363/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Лелюка В.В., довіреність б/н від 12.05.2009 р.

відповідача - Несміяна В.Є., довіреність №72-юр від 12.05.2009 р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс", м. Харків

до Приватної промислово - торгівельної фірми "ЮСІ", м. Харків

про стягнення 61508,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватної промислово - торгівельної фірми "ЮСІ" суми основного боргу у розмірі 60832,68 грн., 3% річних у розмірі 86,29 грн. та пені у розмірі 589,66 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору постачання товару №047 від 14.01.2008р. позивач поставив відповідачу товар, однак відповідач свої зобов`язання по оплаті за отриманий товар виконував неналежним чином, з урахуванням чого виникла вищезазначена заборгованість та нараховано пеню та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 листопада 2009 року о 11:50 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 листопада 2009 року розгляд справи було відкладено на 09 грудня 2009 року о 11:20.

Позивач 03 грудня 2009 року надав заяву про зменшення позовних вимог (вх. 29923), а саме просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 86,27 грн. та пеню у розмірі 589,66 грн., у зв`язку з тим, що відповідач після подачі позову до суду повністю сплатив основну суму боргу у розмірі 60832,70 грн.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що зменшення позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих зменшень.

Окрім того, через канцелярію господарського суду Харківської області 19 листопада 2009 року надійшло клопотання позивача (вх. №4554) про відкладення розгляду справи, призначеної до розгляду на 18 листопада 2009 року.

Суд, розглянувши дане клопотання, відхиляє його, оскільки воно надійшло після судового засідання, яке відбулося 18 листопада 2009 року та у зв`язку з тим, що судом у зв`язку з неявкою позивача та необхідністю витребування документів було відкладено розгляд справи 18.11.2009 року на 09.12.2009 р. о 11:20.

Також, 19 листопада 2009 року через канцелярію господарського суду Харківської області надійшов супровідний лист позивача (вх. №4556) з додатками, а саме копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на відповідача, копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на позивача та копію протоколу №7 зборів засновників позивача від 02.06.2008р. Суд дані документи приймає та долучає до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти зменшених позовних вимог заперечує, просить суд відмовити в їх задоволенні, пояснив, що основну суму боргу він сплатив повністю після звернення позивача з позовом, однак письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю врегулювання спору мирним шляхом щодо стягнення 3% річних та пені.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечує.

Суд, розглянувши дане клопотання, прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, у зв`язку з відсутністю волевиявлення позивача на вирішення спору мирним шляхом.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 14 січня 2008 року було укладено договір постачання товару № 047.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., постачальник (позивач) зобов`язується передати у власність покупцю (відповідачу) по найменуванням, у кількості і по цінам, зазначеним в накладних, а відповідач зобов`язується оплатити його.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 60832,68 грн., що підтверджується наданими до суду видатковими накладними №Пол-2996 від 19.08.2009р. на суму 50,37 грн., №Пол-2995 від 19.08.2009р. на суму 514,24 грн., №Пол-2994 від 19.08.2009р. на суму 2362,68 грн., №Пол-2887 від 12.08.2009р. на суму 14862,40 грн., №Пол-2886 від 12.08.2009р. на суму 870,73 грн., №Пол-2885 від 12.08.2009р. на суму 869,63 грн., №Пол-2884 від 12.08.2009р. на суму 440,94 грн., №Пол-2737 від 05.08.2009р. на суму 14944,53 грн., №Пол-2736 від 05.08.2009р. на суму 396,16 грн., №Пол-2735 від 05.08.2009р. на суму 232,83 грн., №Пол-2734 від 05.08.2009р. на суму 141,03 грн., №Пол-2659 від 29.07.2009р. на суму 15375,12 грн., №Пол-2651 від 29.07.2009р. на суму 960,96 грн., №Пол-2650 від 29.07.2009р. на суму 578,31 грн., №Пол-2649 від 29.07.2009р. на суму 235,65 грн. та №Пол-2648 від 29.07.2009р. на суму 7997,10 грн.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних та печаткою відповідача.

          Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.2. Договору оплата за постачальний товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача протягом 21 банківського дня з моменту одержання товару.

Як вбачається із матеріалів справи граничний строк оплати за видатковими накладними №Пол-2659 від 29.07.2009р., №Пол-2651 від 29.07.2009р., №Пол-2650 від 29.07.2009р., №Пол-2649 від 29.07.2009р. та №Пол-2648 від 29.07.2009р. становить 28.08.2009р., за накладними №Пол-2737 від 05.08.2009р., №Пол-2736 від 05.08.2009р., №Пол-2735 від 05.08.2009р., №Пол-2734 від 05.08.2009р. - 04.09.2009р., за накладними №Пол-2887 від 12.08.2009р., №Пол-2886 від 12.08.2009р., №Пол-2885 від 12.08.2009р., №Пол-2884 від 12.08.2009р. - 11.09.2009р. та за накладними №Пол-2996 від 19.08.2009р., №Пол-2995 від 19.08.2009р., №Пол-2994 від 19.08.2009р. - 18.09.2009р.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 60832,68 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Судом встановлено, що відповідачем після подачі позову до суду було сплачено 13.11.2009 р. основну суму боргу, що не заперечується відповідачем та підтверджується копію виписки по рахунку позивача за 13.11.2009 р.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4.2. Договору за порушення строків виконання зобов`язання з винної сторони стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставлених або несплачених товарів за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування позивачем пені, судом встановлено, що даний розрахунок є вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 589,66 грн., нарахованої станом на 21.09.2009 р. підлягають задоволенню повністю.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 86,27 грн., нарахованих станом на 21.09.2009 р. оскільки розрахунок позивача також відповідає вимогам чинного законодавства та не спростований відповідачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 615,09 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду та продовжити розгляд справи з їх урахуванням.

Клопотання позивача (вх. №4554) про відкладення розгляду справи - відхилити.

Відхилити усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позов задовольнити повністю в сумі 675,93 грн.

Стягнути з Приватної промислово - торгівельної фірми "ЮСІ" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5, п/р №26003300178 в АКБ "Меркурій", МФО 351663, код ЄДРПОУ 21178268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" (61064, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, п/р №26001300233 в АКБ "Меркурій", м. Харків, МФО 351663, код ЄДРПОУ 24338100) пеню у розмірі 589,66 грн., 3% річних у розмірі 86,27 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 615,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 11 грудня 2009 року.

Суддя

справа №60/226-09