Рішення № 74261748, 25.05.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9224/18

Провадження 2-а/522/1136/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина соціалістичної республіки В’єтнам Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом посилаючись на те, що 23.05.2018 прикордонним нарядом «ПП» КрП «ОСОБА_1» було виявлено особу без документів, яка назвалась громадянином ОСОБА_2 Республіки В’єтнам Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який порушив прикордонний режим, а саме знаходився в контрольованому прикордонному районі без документів, які посвідчують особу, чим порушив вимоги п.8 Положення «Про прикордонний режим» затверджені ПКМУ № 1147 від 27.07.1998р.. 23.05.2018 співробітниками Білгород-Дністровського прикордонного загону було складено протокол про адміністративне затримання на 72 години з метою встановлення особи та з’ясування обставин правопорушення. У результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин В’єтнаму Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, порушив правила перебування іноземців в Україні – проживав без документів на право проживання в Україні. Зі слів громадянина ОСОБА_2 Республіки В’єтнам Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, він прибув на територію України в жовтні 2017 через пункт пропуску «Одеса» по національному паспорту з метою працевлаштування. На даний час громадянин ОСОБА_2 Республіки В’єтнам Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України знаходиться не законно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має. 23.05.2018 ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження громадянина В’єтнаму Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов’язано його покинути територію України у термін до 24.05.2018 року.У визначений термін громадянин В’єтнаму Ву ОСОБА_1, 24.12.1988 р.н.з території України не виїхав. 23.05.2018 за порушення ч.1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось у порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно громадянина В’єтнаму Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 002904 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 15.05.2018 ПН МОД № 002904 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн.

Відповідач з відповідною заявою про добровільне повернення, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області не звертався, відповідного бажання під час опитування не виявив, жертвою торгівлі людьми себе не вважає. З огляду на викладене, позивач вважає, що є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, про що свідчить її ухилення від добровільного виїзду, відсутність родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, а також коштів на повернення, документів, посвідчуючи особу, просили прийняти рішення про затримання відповідача з метою забезпечення видворення за межі території України.

Ухвалою суду від 25.05.2018 року провадження у справі було відкрито.

У судовому засіданні представник позивача позовну заяву та обставини, якими вона обґрунтована, підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що у відповідача не має паспорту та візи, тому було прийнято відповідне рішення та надано строк на те, що відповідач добровільно покинув територію України. Проте, у даний строк (24.05.2018 року) відповідач їх рішення не виконав. У відповідача не має документів для ідентифікації.

Відповідач у присутності перекладача ОСОБА_3 позов визнав та зазначив, що прибув до України у 2017 році через Дубаї до м. Одеси, потім почав працювати у підпільному цеху на ОСОБА_4. Пояснив, що паспорт втратив у торгівельному центрі приблизно 3-4 місяці тому, коштів на виїзд не має, проте проти виїзду не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами частини сьомої статті 5 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни України.

Згідно з ч. 4 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

ОСОБА_1 встановлено, що 23.05.2018 прикордонним нарядом «ПП» КрП «ОСОБА_1» було виявлено особу без документів, яка назвалась громадянином ОСОБА_2 Республіки В’єтнам Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який порушив прикордонний режим, а саме знаходився в контрольованому прикордонному районі без документів, які посвідчують особу, чим порушив вимоги п.8 Положення «Про прикордонний режим» затверджені ПКМУ № 1147 від 27.07.1998р..

23.05.2018 співробітниками Білгород-Дністровського прикордонного загону було складено протокол про адміністративне затримання на 72 години з метою встановлення особи та з’ясування обставин правопорушення.

У результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин В’єтнаму Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, порушив правила перебування іноземців в Україні – проживав без документів на право проживання в Україні. Зі слів громадянина ОСОБА_2 Республіки В’єтнам Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, він прибув на територію України в жовтні 2017 через пункт пропуску «Одеса» по національному паспорту з метою працевлаштування.

Будь-яких документів, що посвідчує особу відповідача також не надано, крім того відповідач підтверджує що у нього такі документи відсутні та те, що він здійснював оформлення відповідно до законодавства України документів щодо легального перебування в Україні і що він не подавав про це відповідну заяву до державних установ.

На даний час громадянин ОСОБА_2 Республіки В’єтнам Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України знаходиться не законно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.

23.05.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження громадянина В’єтнаму Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов’язано його покинути територію України у термін до 24.05.2018 року.

У визначений термін громадянин В’єтнаму Ву ОСОБА_1, 24.12.1988 р.н.з території України не виїхав.

23.05.2018 року за порушення ч.1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось у порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно громадянина В’єтнаму Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 002904 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 15.05.2018 ПН МОД № 002904 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн..

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ передбачено, що іноземець або особа без громадянства зобов’язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

У визначений термін громадянин соціалістичної республіки В’єтнам Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з території України не виїхав через відсутність паспорту та не бажання покинути країни, не має коштів на придбання квитків. Будь-яких дій щодо повернення або відновлення паспорту не здійснив.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначені загальні питання правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядку їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Частиною 3 ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі Закон) передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Пунктом 12 Порядку про продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений Постановою Кабінетом Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 (далі - Порядок № 150) передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.

Згідно п.14 ст.1 Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону (ч.1 ст.23 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України).

Згідно зі ст.30 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Положеннями ч. 1 ст. 289 КАС України визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського ОСОБА_1 з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ОСОБА_1 як джерело права.

Згідно з п."f" ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод затримання виправдане лише доти, поки провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не лише покладає на державу зобов'язання законодавчо визначити підстави позбавлення волі, а також містить вимоги щодо якості закону, на основі якого таке позбавлення волі може здійснюватись. Так, у справі Амюр проти Франції (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі Дугуз проти Греції Європейський суд постановив, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що затримання іноземців та осіб без громадянства можливе лише за наявності підстав вважати, що такі особи не мають документа, що дає право на виїзд з України, ухилятимуться від виконання рішення про примусове видворення, перешкоджатимуть проведенню процедури видворення або якщо існує ризик втечі таких осіб.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Пунктом 12 Інструкції "Про затвердження Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні", затверджена Міністерством Внутрішніх Справ від 29 лютого 2016 року № 141 (далі Інструкція № 141) передбачено, що іноземці та особи без громадянства утримуються в ПТПІ протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду: про примусове видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але не більш як 12 місяців.

Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

За розглядом справи судом встановлено, що відповідачем документ, що посвідчує його особу, втрачено, коштів на повернення до країни походження він не має, рішення про примусове повернення він виконав.

Підстави для застосування судом положень статті 289 КАС, щодо застави з боку відповідача не доведенні, доказів можливості отримання з країни походження грошей та відновлення паспорту на виїзд в короткий термін не пред’явлено.

При цьому, суд враховує також ту обставину, що відповідач мав час та можливість для того, щоб в установленому законом порядку звернутися із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Докази того, що в країні походження відповідач піддавався переслідуванням за політичні чи релігійні переконання, расові або етнічні ознаки в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності та приймаючи до уваги наявність фактів порушення відповідачкою законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, незаконного перебування на території України, відсутність коштів відповідача залишати територію України, що він фактично і підтвердив у судовому засіданні, у зв’язку з відсутністю документів, підтверджуючих особу відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення через відсутність коштів у відповідача на повернення до країни походження, а також документів на повернення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина соціалістичної республіки В’єтнам Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 289 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина соціалістичної республіки В’єтнам Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України - задовольнити.

Затримати громадянина соціалістичної республіки В’єтнам Ву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 25.11.2018 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Рішення суду підлягає негайному виконанню та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 25.05.2018 року.

Суддя Л.В. Домусчі