Постанова № 74259866, 16.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №3366/2746/17 Головуючий у 1 інстанції: Суркова В.П.

Провадження № 22-ц/778/404/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05 квітня 2007 року ВАТ «Райффайзен банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ним був підписаний кредитний договір № 014/17-16/6866-11.

При розгляді в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя справи за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором №336/159/15-ц, з'ясувалось, що кредитний договір №014/17-16/6866-11 складається з 3-х невід'ємних частин: кредитного договору № 014/17-16/6866-11 від 05 квітня 2007року, графіку надання кредиту (додаток № 1 до Договору), графіку погашення кредиту (додаток № 2 до Договору).

Проте, графік надання кредиту (додаток № 1 до Договору) та графік погашення кредиту (додаток № 2 до Договору) він не читав, не підписував та не отримував ні під час укладання кредитного договору № 014/17-16/6866-11 05 квітня 2007 року, ні пізніше.

Тому вважає, що кредитний договір № 014/17-16/6866-11 від 05 квітня 2007 року належить визнати недійсним як такий, що суперечить вимогам ЦК України щодо письмової форми договору.

На підставі зазначеного просив визнати недійсним з моменту вчинення кредитний договір № 014/17-16/6866-11 від 05 квітня 2007 року в цілому, за змістом якого він був укладений 05 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ним, стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його користь судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сплатою коштів на погашення заборгованості за кредитом позивач визнав існування договірних відносин з банком і добровільне прийняття ним цих відносин.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/17-16/6866-11 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого ОСОБА_3 було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 35 700 доларів США зі сплатою 13,75 % річних та терміном повернення до 04 квітня 2017 року. Графіком, який є додатком до цього договору, було визначено період сплати чергових платежів.

Відповідно до п. 1,3, 12.2 кредитного договору погашення кредиту в залежності від обраної програми кредитування може здійснюватись наступним чином: згідно графіку погашення кредиту (додаток 2 до кредитного договору) в розмірі 1/120 від суми ліміту отриманого кредиту, погашення відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно. Зміни в договорі оформлюються додатковими угодами, які стають невід'ємною частиною договору, (крім випадків, передбачених цим договором).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04 травня 2016 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 24 401,73 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 329155,10 грн., та судовий збір в сумі 3654 грн.

Представником банку були надані розрахунки заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором, у яких відображено дати та розмір сплачених позивачем коштів з моменту укладення кредитних договорів і до липня 2014 року.

Розділом 8 кредитного договору передбачено, що позичальник усвідомлює та гарантує, що умови даного договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є зрозумілими та справедливими; позивальник не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози зловмисної угоди або збігу важких для нього обставин, позивальник спроможний укласти договір та виконати зобов'язання, передбачені цим договором, оскільки він немає обмежень у право- та дієздатності, позивальник отримав згоду усіх осіб/органів, згода яких потрібна для укладання договору та договорів забезпечення зобов'язань позичальника, позичальник не є жодним чином обмеженим законом, іншим нормативним актом, судовим рішенням або іншим, передбаченим чинним законодавством, способом в своєму праві укладати договір та виконувати усі умови, визначені у договорі (п. 8.1. кредитного договору).

Згідно з п. 8.2 кредитного договору № 014/17-16/6866-11 від 05 квітня 2007 року сторони погодили, що з укладанням цього договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору (а.с. 9).

У додатку № 2 до кредитного договору № 014/17-16/6866-11 від 05 квітня 2007 року визначена сукупна вартість кредиту, зокрема, сума та валюта кредиту, розмір щомісячного платежу, загальна сума відсотків за період користування кредитом (а.с.61-62).

Також ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомлено ОСОБА_3: особу та місцезнаходження кредитодавця (преамбула кредитного договору), кредитні умови (розділ 1 кредитного договору), орієнтовна сукупна вартість (додаток №2 кредитного договору), строк кредитування (п.п. 1.2 кредитного договору), варіанти повернення кредиту (п.п. 1.3 кредитного договору та додаток №1), дострокове повернення (п.п. 6.5 кредитного договору).

Статтями 10, 60 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За положеннями статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частинами першою, третьою та четвертою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За положеннями статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Частинами першою, другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору № 014/17-16/6866-11 від 05 квітня 2007 року) передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору № 014/17-16/6866-11 від 05 квітня 2007 року) передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки (частина п'ята статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на час укладення кредитного договору № 014/17-16/6866-11 від 05 квітня 2007 року).

Статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання повної інформації про умови кредитного договору до його укладення, спростовуються встановленими у справі обставинами.

Крім того, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач звертався до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з приводу отримання копії графіку погашення кредиту, ОСОБА_3 не надав а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих підстав, що кредитний договір підписаний сторонами, що свідчить про досягнення ними угоди відносно всіх істотних умов договору, за формою кредитний договір відповідає встановленим законом вимогам, позивач тривалий час сплачував грошові кошти на виконання своїх зобов'язань, що свідчить про визнання позивачем договірних відносин з банком і добровільне прийняття ним цих відносин та добровільність його волевиявлення.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 травня 2018 року.

Головуючий

Судді: