Ухвала суду № 74259627, 25.05.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/762/17

Номер провадження 2-р/489/3/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року м. Миколаїв,

вул. Космонавтів,81/16 (81/17)

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого - судді Тихонової Н.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз’яснення ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.05.2018 р. по справі №489/762/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору – ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, якою просив роз’яснити ухвалу суду від 10.05.2018 р. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на предмет іпотеки – нежитлові приміщення, загальною площею 235,4 кв.м., розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по пр. Миру, 4/11 у місті Миколаєві. При цьому заявник вказує, що згідно Ухвали суду було накладено арешт на майно, однак не зазначено про заборону його відчуження та здійснення реєстрації прав на майно, внаслідок чого 14.05.2018 року ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на це майно.

Сторони в судове засідання не з’явились, повідомлялись судом про розгляд справи належним чином.

Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно Ухвали Ленінського районного суду від 10.05.2018 р. накладено арешт на нежитлові приміщення, загальною площею 235,4 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по пр. Миру, 4/11 в м. Миколаєві, що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Згідно з ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, або державного виконавця, приватного виконавця, суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи при цьому його змісту.

Між тим, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що по-перше заявником було заявлено лише вимоги про накладення арешту з приводу постановлено Ухвалу, по-друге заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно нерухомого майна не є арештом майна, а тому арешт майна не може бути накладений шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно нерухомого майна.

Сам по собі арешт позбавляє власника можливості розпоряджатись належним йому майном.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

За роз'ясненням рішення суду можуть звертатися особи, які брали участь у справі, або державний виконавець у випадку, коли рішення є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.

В заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового для характеру.

Роз’яснюючи, як саме слід розуміти резолютивну частину рішення, суд може тлумачити зміст написаного у рішенні. При цьому суд не може змінювати змісту рішення суду.

Дослідивши надані матеріали судом встановлено, що зміст Ухвали суду по справі № 489/762/17 викладено чітко та однозначно, у повній відповідності до заявлених вимог, які були предметом розгляду суду в межах даної цивільної справи.

За таких обставин, вимоги про роз’яснення вказаної Ухвали є безпідставними та не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 271 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз’яснення ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.05.2018 р. по справі №489/762/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору – ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвал, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 25.05.2018 року.

Суддя Н.С. Тихонова