Ухвала суду № 74259364, 23.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 311/1683/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/731/18 Головуючий в 1-й інстанції – Сидоренко Ю.В.

Єдиний унікальний № 311/1683/17

Категорія – ст. 286 ч. 1 КК України Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Білоконева В.М.,

суддів Тютюник М.С., Рассуждай В.Я.,

при секретарі Волошині С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, дистанційно в режимі відео конференції, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017080190000430 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, студента ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України;

за участю прокурора Мотренко М.В., потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4, представника цивільного відповідача ОСОБА_5 «СК «Арсенал Страхування» ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_2,

за апеляційними скаргами процесуального прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7, цивільного відповідача – представника ОСОБА_5 «СК «Арсенал Страхування» ОСОБА_6 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 15 грудня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

в апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та доведеність вини ОСОБА_2 вважає, що вирок суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість, виходячи з наступного. При ухваленні вироку суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину та думку потерпілого з приводу призначення покарання. Слід зазначити, що хоча склад вчиненого ОСОБА_2 злочину є неумисним, проте злочин стався з халатного відношення ОСОБА_2 до встановлених правил дорожнього руху України та і сама подія ДТП сталася лише наслідок безвідповідального ставлення ОСОБА_2 до своїх обов'язків, як людини, яка керує джерелом підвищеної небезпеки та ставить під загрозу життя та здоров'я інших осіб.

Під час судового розгляду у ході допиту обвинувачений ОСОБА_2 не розкаявся у своїх діях. Маючи незначний стаж водія та в тих погодних умовах водій ОСОБА_2 ігнорував вимоги правил дорожнього руху України та дозволив собі їхати перевищуючи максимально допустиму швидкість, внаслідок чого і сталося зіткнення транспортних засобів.

Байдуже ставлення з боку ОСОБА_2 до прав та свобод інших учасників дорожнього руху потягло за собою спричинення потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень та морального потрясіння, від яких останній відчував переживання тривалий час. Окрім цього, для потерпілого настали наслідки й у вигляді пошкодження його майна, позбавлення його засобу пересування, що суттєво порушує звичайний уклад його життя. Переживання потерпілого також зумовлені й моральною несправедливістю, яку створив обвинувачений ОСОБА_2, оскільки права потерпілого ОСОБА_3 на цей час досі не поновлені. Особа постраждала від злочинних дій ОСОБА_2 на додачу до чого навіть не отримала ніякої компенсації, жодної копійки ОСОБА_2 потерпілому не відшкодував. Обвинувачений ОСОБА_2 у ході судового розгляду жодного разу не виявив ніякого жалю до потерпілого та не вважав за необхідне навіть вибачитись. З огляду на викладене, цілком законними та справедливими є прагнення потерпілого ОСОБА_3, думка якого має враховуватись у першу чергу, призначити найсуворіше покарання ОСОБА_2, оскільки належних висновків ОСОБА_2 не зробив та ніяких заходів на зменшення заподіяної шкоди не вжив.

Вважає, що суд недостатньо вмотивував своє рішення про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України. За таких умов, виправлення особи, фактично не відбуваючи покарання, буде неможливим та не сприятиме цілям кримінального провадження.

Строк позбавлення ОСОБА_2 права керувати транспортними засобами на 1 рік 6 місяців також є замалим та не сприятиме виправленню засудженого. Ще на початку свого життєвого досвіду, як водія транспортних засобів, водій ОСОБА_2 допускає такі порушення вимог правил дорожнього руху України, які призводять до таких наслідків, як пошкодження чужого майна та найголовніше спричиняють тілесні ушкодження та створюють загрозу життю, як інших учасників руху, так і самому ОСОБА_2 Транспортний засіб для ОСОБА_2 не є винятковим засобом заробітку та джерелом для існування, тому вважає, що з метою запобігання у подальшому таких злочинних проявів з боку ОСОБА_2 необхідно застосувати до нього додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк.

На підставі викладеного вважає, що вирок Василівського районного суду Запорізької області від 15.12.2017 відносно ОСОБА_2 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з наведених підстав та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України у апеляційного суду області є усі підстави для ухвалення нового вироку відносно ОСОБА_2, у зв'язку із необхідністю застосування більш суворого покарання.

Просить вирок Василівського районного суду Запорізької області від 15.12.2017 відносно ОСОБА_2, засудженого за ч. 1 ст. 286 КК України - скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

В своїй апеляційній скарзі представник цивільного відповідача, вважає, що оскаржуваний вирок в частині, що стосується вирішення цивільного позову винесений з порушенням норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та підлягає зміні в частині стягнення з ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» шкоди у зв'язку з наступним. Між Позивачем та Страховиком виникли правовідносини з приводу виплати страхового відшкодування у відповідності до полісу (договору страхування) АК/5420635. Порядок виплати страхового відшкодування регулюється спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - «Закон»).

Щодо витрат, пов'язаних з пошкодженням майна (автомобіля).

19.06.2017 року ОСОБА_3 звернувся до ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку. Після звернення потерпілого, Страховиком, у встановлений Законом термін, було направлено спеціаліста для встановлення причин настання страхового випадку та розміру збитків. На підставі огляду пошкодженого автомобіля НОМЕР_1, було складено акт огляду колісного транспортного засобу від 22.06.2017 року.

10.07.2017 року потерпілий самостійно звернувся до ТОВ «НДП «Експерт» для проведення експертного дослідження автомобіля ВАЗ. В матеріалах судової справи міститься висновок № 049 експертного авто НОМЕР_2. відповідно до якого вартість матеріального збитку, завдана власнику колісного транспортного засобу ВАЗ 21114, р/н НОМЕР_3 внаслідок ДТП 25.02.2017 року складає 42992,52 грн., яка була стягнута судом першої інстанції в повному обсязі з ПРАТ «СК «Арсенал Страхування». Однак, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Таким чином, розмір витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21114. рн АР9405СТ з урахуванням зносу та ПДВ складає 31205,35 грн. При цьому, дана сума повинна бути зменшена на суму франшизи-1000,00 грн. Отже, розмір витрат на відновлення пошкодженого автомобіля, який ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» має право відшкодувати Відповідачу, згідно з вимогами Закону складає 30205,35 грн.

Тому вважає, що суд першої інстанції не застосувавши положення Закону, стягнув з ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» суму, яка є більшою, ніж передбачено положеннями спеціального Закону.

Щодо витрат, пов'язаних з лікуванням.

Вироком суду першої інстанції було стягнуто з ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 700,00 грн. Дані витрати були заявлені відповідачем на підставі чеку від 24.04.2017 року про проведення МЗКТ грудної клітини. Відповідно до п. 24.1. ст. 24 Закону, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом здоров'я. Звертають увагу суду, що Позивачем, на підтвердження витрат на лікування, було надано до суду лише фіскальний чек. Документів з закладів охорони здоров'я, які б підтверджували необхідність здійснення діагностики грудної клітини. ОСОБА_3 надано не було. Таким чином, суд першої інстанції, не застосувавши положення Закону, неправомірно стягнув з ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 700,00 грн.

Щодо витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги

Вироком суду першої інстанції з ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» було стягнено 4717,00 грн. витрат на правову допомогу. Вважає, що дане стягнення є неправомірним та необґрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до ч 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. При цьому суд першої інстанції не врахував положень ст. 124 КПК України, за якою обвинувальним вироком суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, що прямо суперечить вимогам ч. 5 ст. 128 КПК України щодо випадків застосування цивільного процесуального законодавства при вирішені цивільного позову у кримінальному провадженні.

З урахуванням вищезазначеного, зазначає, що вироком суду першої інстанції по даній справі розмір стягнення з ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» є завищеним, а саме: не підлягають відшкодуванню витрати на лікування в розмірі 700,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4717,00 грн., а розмір відшкодування за пошкоджений автомобіль ВАЗ 21114, що належить Позивачу, повинен бути зменшений до розміру 30205, 35 грн. (вартість відновлювального ремонту, згідно висновку № 049 з урахуванням зносу та ПДВ на складники, що підлягають заміні, та за вирахуванням суми франшизи 1000,00 грн. встановленої полісом.)

Таким чином, відповідно до п.3. ч.1 ст. 408 КПК України, вирок суду підлягає зміні у частині, що стосується вирішення цивільного позову, а саме: розмір стягнення з ПРАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на користь потерпілого ОСОБА_3 підлягає зменшенню. Просить змінити Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 15.12.17 по справі №311/1683/17 в частині, що стосується вирішення цивільного позову, а саме: зменшити стягнення з ПРАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на користь потерпілого ОСОБА_3, до розміру 30205,35 грн.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; в судових дебатах: прокурора, потерпілого, представника потерпілого, які підтримали апеляційну скаргу прокурора, представника цивільного відповідача, який підтримав свою апеляційну скаргу, обвинуваченого, який просив вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга представника цивільного відповідача, підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 15 грудня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді одного року обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік шість місяців.

На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання у вигляді одного року обмеження волі протягом випробувального строку – один рік, зобов’язав засудженого періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили - не обрано.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушення – 2317 грн. 60 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення – 5000,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 832 грн. 42 коп,, а всього стягнуто – 8150 (вісім тисяч сто п’ятдесят) гривень 02 копійки.

Стягнуто з Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушення – 42692 грн. 52 коп., витрати на правову допомогу в сумі 4717,00 грн., а всього стягнуто – 47409 (сорок сім тисяч чотириста дев’ять) гривень 52 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_2 процесуальні витрати, пов’язані з проведенням у даному кримінальному провадженні № 12017080190000430 судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 9-174 від 07.04.2017 року в сумі 1540,70 грн.; судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 9-175 від 11.04.2017 року в сумі 1540,70 грн.; судової транспортно-трасологічної експертизи № 9-173 від 14.04.2017 року в сумі 1760,08 грн.; судової автотехнічної експертизи № 9-270 від 25.05.2017 року в сумі 1186,44 грн., а всього стягнуто процесуальних витрат на загальну суму в розмірі - 6027 (шість тисяч двадцять сім) гривень 92 копійки. Вирішена доля речових доказів.

Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, 25.02.2017 року. приблизно о 18 годині 50 хвилин, у темну пору доби, поблизу с. Верхня Криниця Василівського району Запорізької області, ОСОБА_2, маючи стаж водія транспортних засобів менше двох років, керував технічно справним автомобілем НОМЕР_4, здійснюючи рух по автошляху «Харків - Сімферополь» зі швидкістю руху керованого ним транспортного засобу 90 км/год у напрямку м.Сімферополь по своїй правій смузі руху. У той час, у зустрічному напрямку, зі швидкістю руху 70 км/год, в межах своєї смуги руху, у напрямку м. Харків здійснював рух водій ОСОБА_3, який керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ - 21114» державний реєстраційний номерний знак АР 9405 ОСОБА_5 зближенні вказаних транспортних засобів, на закругленні дороги вправо, водій ОСОБА_2 не прийняв заходів безпеки, та в умовах ожеледиці, не вибравши безпечної швидкості руху в межах дозволеної, не впорався з керуванням автомобіля, допустив занос свого автомобіля та перетнув смугу руху 1.3., виїхав на зустрічну смугу руху та скоїв зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_3, чим порушив вимоги п. п. 12.1, 12.6 б), 12.9 б), 34 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

Пункт 12.1: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, гцо перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

Пункт 12.6: «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5. 47 дозволяється рух із швидкістю:

б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год»;

Пункт 12.9: «Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7 на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил;

34 «Дорожня розмітка 2. Горизонтальна розмітка.

1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху. Лінії 1.1 та 1.3 перетинати забороняється...».

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, отримав тілесні ушкодження у вигляді: переломів 4-8 ребер ліворуч по передньо-пахвовій лінії, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, проте викликали тривалий розлад здоров'я строком понад три тижні (21 день).

Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3

У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про стягнення на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди: з обвинуваченого ОСОБА_2 в розмірі 2317,60 грн., з ОСОБА_5 «Страхова компанія «Арсенал страхування» в розмірі 42692,52 грн.; в рахунок відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_2 в сумі 7865.38 грн., з ОСОБА_5 «Страхова компанія «Арсенал страхування» в сумі 2134,62 грн.; стягнути витрати на правову допомогу у відповідності до ст.79 ЦПК України.

За наслідками розгляду апеляційних скарг колегією суддів встановлено наступне.

Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення за вказаними у вироку обставинами, підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами, яким надана належна правова оцінка, та які не оскаржуються в апеляційній скарзі ні прокурором ні представником цивільного відповідача.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України.

Доводи прокурора про призначення ОСОБА_2 покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м’якість та невідповідність призначеного останньому покарання вимогам кримінального закону через неправильне застосування ст. 75 КК України, є такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з’ясувати його вік, стан здоров’я, поведінку до вчиненого злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність незнятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім’ї (наявність утриманців), його матеріальний стан тощо. У кожному конкретному випадку суди зобов’язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують чи обтяжують покарання.

Згідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом першої інстанції було врахована ступінь тяжкості вчиненого ним необережного злочину, а також те, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, по місцю фактичного проживання характеризується позитивно, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, за таких обставин, суд визнав можливим не призначати йому реальне обмеження волі і застосував до нього ст. 75 КК України.

Доводи прокурора про призначення обвинуваченому додаткового покарання у максимальних розмірах, так як суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини вчиненого злочину, відношення обвинуваченого до цього злочину, не вибачився перед потерпілим та не відшкодував йому шкоду, думку останнього, який наполягав на суворому покаранні для обвинуваченого, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції застосував до обвинуваченого найбільш суворий вид основного покарання, передбачений санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, а крім того, застосував до останнього додаткове покарання, позбавивши його на 1 рік 6 місяців права керувати транспортними засобами, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи вищевказане, а також молодий вік ОСОБА_2, який в теперішній час навчається за денною формою навчання в Таврійському державному агротехнічному університеті, колегія суддів вважає, що рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням шляхом визначення іспитового строку та встановлення контролю за його поведінкою, є законним, при цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що застосування в даному випадку до обвинуваченої ст. ст. 75, 76 КК України в умовах належного контролю за її поведінкою та виконанням покладених обов’язків, під загрозою реального відбування призначеного покарання у випадку порушення умов випробування, буде мати на обвинуваченого більший виховний вплив, ніж реальне відбування покарання.

Доводи представника цивільного відповідача про те, що суд першої інстанції неправильно стягнув з ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» витрати на правову допомогу в сумі 4717,00 грн., є обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно до ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу відноситься до процесуальних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК України, понесені потерпілим витрати на правову допомогу підлягають стягненню, не з обвинуваченого, а з цивільних відповідачів: обвинуваченого та ПРАТ «СК «Арсенал Страхування». При цьому колегія суддів не може погодитися з доводами суду першої інстанції, який застосував до глави 8 КПК України, норми цивільно-процесуального законодавства, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 КПК України, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Між тим, доводи представника цивільного відповідача про те, що витрати на лікування потерпілого документально не підтвердженні, є безпідставними, оскільки, як правильно відзначив суд першої інстанції, витрати на лікування потерпілого документально підтвердженні на суму 700 грн. фіскальним чеком про проведення ОСОБА_3 МЗКТ грудної клітини у «Діагностичному центрі ТОВ «МДЦ Експерт».

Не заслуговують уваги представника цивільного відповідача про зменшення розміру витрат, пов’язаних з пошкодженням автомобіля, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 36 п.36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

З огляду на положення п. 36.2 ст. 36 наведеного Закону України сума ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням податку на додану вартість має бути виплачена страховою компанією чи стягнута судом після надання документів про фактичне понесення таких витрат. У зв'язку з цим необхідно з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля платником податку на додану вартість.

Враховуючи вищевказані вимоги закону, а також те, що в матеріалах кримінального провадження відсутня будь яка інформація про те, що потерпілим ОСОБА_3 був фактично здійснений ремонт автомобіля, колегія суддів відмовляє апелянту у зменшені розміру витрат, пов’язаних з пошкодженням автомобіля.

Керуючись вимогами ч. 3 ст. 124 КПК України про те, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не приймаючи рішення про новий судовий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл процесуальних витрат, колегія суддів змінює розподіл процесуальних витрат між обвинуваченим ОСОБА_2 та ПРАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», а саме зменшує стягнення з ПРАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на користь потерпілого ОСОБА_3, до розміру 42 692 грн. (47 409 грн. – 4717 грн.) та збільшує стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3, до розміру 12 867 грн. 02 коп (8 150 грн. 02 коп. + 4717 грн.).

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, апеляційну скаргу представника цивільного відповідача задовольнити частково.

Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 15 грудня 2017 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2, змінити.

Зменшити стягнення з ПРАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на користь потерпілого ОСОБА_3, до 42 692 грн. (47 409 грн. – 4717 грн.).

Збільшити стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3, до 12 867 грн. 02 коп (8 150 грн. 02 коп. + 4717 грн.).

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її оголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її оголошення.

Судді: