Постанова № 74259269, 25.05.2018, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/834/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року слідчий суддя Золочівського районного суду Львівської області Бакаїм М. В., при секретарі судового засідання Притули І.В., за участю прокурора Рогальського Р.В., слідчого С.В Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1, неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_2, законного представника неповнолітнього підозрюваного- Смереки В.В., захисника ОСОБА_3,психолога ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області клопотання слідчого слідчого відділення Золочівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за № 12018140210000307.

в с т а н о в и в :

25 травня 2018 року на розгляд до слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області звернувся слідчий слідчого відділення Золочівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1 з клопотанням, погодженим прокурором Золочівської місцевої прокуратури ОСОБА_5В, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

З клопотання вбачається, що 22.05.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за № 12018140210000307.

В обгрунтування поданого клопотання слідчий зазначає, що проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2, 22.05.2018 близько 03 години, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, через незачинену хвіртку проник на територію господарства ОСОБА_6, що знаходиться у с. Ремезівці хутір Лісові, 2, Золочівського району Львівської області, де у подальшому із господарської будівлі взяв драбину, приставив її до вікна житлового будинку ОСОБА_6, піднявся по ній та шляхом віджиму вікна - проник всередину будинку, де проживає ОСОБА_6. Після цього ОСОБА_2 зайшов у кімнату в якій в цей час спала ОСОБА_6 та її малолітній син ОСОБА_7, та погрожуючи кухонним ножем, який має властивості колючо-ріжучої дії, якого він заздалегідь взяв із собою, висловив вимогу передати йому гроші. Під час того як потерпіла ОСОБА_6 передавала йому грошові кошти в сумі близько 4 тисяч гривень, ОСОБА_2 лезом ножа, руками та взутими ногами наніс по декілька ударів у різні ділянки тіла ОСОБА_6 та її малолітнього сина ОСОБА_7

У подальшому, коли ОСОБА_6 втекла через вікно на подвір’я продовжував її переслідувати та завдавати удари по її тілу, чим заподіяв останній тілесні ушкодження. Після того як на крики потерпілої ОСОБА_6 з сусіднього будинку вийшла її сестра, ОСОБА_2 з місця події втік в невідомому напрямку.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2, малолітньому ОСОБА_7 заподіяно множинні колото-різаного характеру рани передньої та задньої поверхні грудної клітки, обличчя; тупа травма живота. В той же час, ОСОБА_6 заподіяно множинні колото-різаного характеру рани лівої половини грудної клітки, лівої молочної залози, лівого плеча, ускладнені лівобічним гемопневмотораксом, які згідно вимог п.п. 2.1.2, 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється неповнолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець, зареєстрований та проживаючий у с.Ремезівці, х.Лісові, 2, Золочівського району Львівської області, українець, громадянин України, учень 11-го класу Ремезівського НВК, неодружений, раніше не судимий.

25.05.2018р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України ОСОБА_2 визнав частково.

На думку досудового розслідування, вина ОСОБА_2 в інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколами огляду місця події, протоколами допиту потерпілої ОСОБА_6 та неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7, заявою про вчинення кримінального правопорушення, показами підозрюваного ОСОБА_2, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10О та іншими матеріалами кримінального провадження.

Вважає, що ОСОБА_2 обгрунтовано підозрюється у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі терміном від восьми до п’ятнадцяти років позбавлення волі, із конфіскацією майна, що дає підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення пов’язаного з посяганням на життя та здоров’я потерпілих, які відповідно до ст.3 Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю. Окрім цього, вчинення злочину щодо малолітнього викликало негативний суспільний резонанс, у зв’язку з чим перебування підозрюваного на свободі може викликати бажання громадськості вчинити над ним самосуд.

На думку слідства в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що подальше його перебування на волі може стати підставою для переховування від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні з метою уникнення передбаченої чинним законодавством відповідальності. Вказане свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбачених у п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор Золочівської місцевої прокуратури ОСОБА_5 зазначив, що підозрюваний ОСОБА_11 скоїв особливо тяжкий злочин, який відповідно до ч.4 ст. 187 КК України карається позбавленням волі на строк від 8 до 15 років. Просить врахувати, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто є наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому в органу досудового розслідування є достатньо даних вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_2 може продовжити свою злочинну діяльність - вчиняти нові кримінальні правопорушення та іншим чином перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, враховуючи тяжкість вчинених ним злочинів і їх суспільну небезпеку, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів, просить клопотання задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_2 у судовому засіданні просив не обирати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Свою вину визнав частково та пояснив, що не пригадує обставин щодо заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень. В будинок проник з метою залякати потерпілу ОСОБА_6, оскільки вона його обмовляла.

Захисник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти клопотання, оскільки вважає, що прокурором не наведено достатніх підстав про існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, просить обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Представник підозрюваного ОСОБА_12 просить відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просить застосувати цілодобовий домашній арешт, мотивуючи тим, що він на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною та зможе здійснювати контроль за поведінкою свого сина ОСОБА_2 Неможе пояснити чому син так вчинив.

ОСОБА_4 в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні клопотання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

За змістом ч.2 ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Питання щодо розгляду справ та обрання запобіжного заходу щодо неповнолітніх врегульовано нормами Глави 33 КПК України.

Відповідно до ст. 492 КПК України, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу. Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Існування ризику, передбаченого п.2 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний момент органом досудового розслідування не віднайдено всіх речових доказів у кримінальному провадженні, які можуть мати важливе значення для доведеності вини під час судового розгляду, а тому підозрюваний ОСОБА_2 з метою уникнення кримінальної відповідальності може знищити, сховати чи спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_2 може незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_6, малолітнього потерпілого ОСОБА_7 та свідків, показання яких мають важливе значення для доведення винуватості підозрюваного під час судового розгляду підтверджується тим, що підозрюваний має із ними дружні стосунки, із деякими перебуває у родинних відносинах, що дозволяє обґрунтовано побоюватись можливості зміни ними показань під впливом ОСОБА_2, оскільки на даний час вони не допитані в судовому засіданні. З метою уникнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 може впливати на потерпілих та свідків шляхом психологічного або фізичного насильства, прохань, підкупу тощо.

Існування ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що неповнолітній підозрюваний ОСОБА_2, може продовжити кримінальне правопорушення або вчинити нове обґрунтовується наступним. ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину поєднаного з насильством, а саме заподіянням тяжких тілесних ушкоджень за допомогою ножа, що свідчить про його схильність до насильницьких дій. Водночас показання потерпілих мають важливе значення для доведення його винуватості, що може спонукати ОСОБА_2 до вчинення щодо потерпілих інших насильницьких дій з метою перешкодити надання ними правдивих відомостей про обставини вчинення злочину.

У ході розгляду клопотання прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, наявність ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, а також доведено те, що застосування більш м’яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам.

При вирішенні клопотання про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

З наданих характеризуючих документів щодо особи підозрюваного ОСОБА_2, слідчим суддею встановлено, що такий раніше не судимий, характеризується позитивно, має постійне місце проживання, учень 11 класу Ремезівцівської НВК.

З врахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованих ризиків, які свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_2 підозрюється у скоєні особливо тяжкого злочину передбаченого ч.4 ст.187 КК України, поєднаного з насильством, а саме заподіянням тяжких тілесних ушкоджень за допомогою ножа, що свідчить про його схильність до насильницьких дій наявність ризиків, що підозрюваний, будучи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, не має на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб, які потребують догляду, непрацюючий, а також враховуючи те, що застосування більш м’яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання даним ризикам, вважаю, що підозрюваному слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, те, що злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування до підозрюваного застави не зможе запобігти ризикам та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов’язків і що за таких умов суд має право, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, не визначати розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, оскільки даний злочин був вчинений із застосуванням насильства до потерпілої ОСОБА_6 та її малолітнього сина ОСОБА_7, внаслідок чого ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичного експерта Золочівського районного відділення КЗ ОСОБА_13 № 55/2018 від 25.05.2018 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178,183, 193, 194, 196, 309, 492 КПК України, слідчий суддя -

у х в а л и в :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого, уродженця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, х. Лісові,2, учня ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше несудимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Затримати підозрюваного ОСОБА_2 в залі суду після проголошення даної ухвали.

Строк дії ухвали складає 60 днів з дня її проголошення і обчислюється з моменту застосування до нього запобіжного заходу, тобто з 25.05.2018 року.

Визначити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного

ОСОБА_2 у Державній установі "Львівській установі виконання покарань № 19 у Львівській області" по 23.07.2018р. включно.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя : М. В. Бакаїм