Вирок № 74259122, 24.05.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/521/18

пр.№ 1-кп/464/183/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2018 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого - судді Горбань О.Ю.,

при секретарях судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова кримінальне провадження №12017140070004133 від 14.12.2017 про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно ст. 89 КК України несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 187, ч.2 ст.345 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Головка Л.В.,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_3,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_3 14.12.2017 близько 07:35 год., перебуваючи біля загальної середньої школи №1, що по вул. Трильовського, 17 у м. Львові, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, підійшов ззаду до потерпілої ОСОБА_7, яка прямувала на роботу, несподіванно для потерпілої вихопив із її рук шляхом ривка її сумку вартістю 460 грн., в середині якої знаходились належні потерпілій речі: золотий ланцюжок приблизною вагою 4,29 г вартістю 6 000 грн., мобільний телефон марки «Самсунг» білого кольору, ІМЕІ 355450054735616, вартістю 4 000 грн., окуляри для зору із жовтою оправою, вартістю 700 грн., грошові кошти у сумі 20 000 грн., які знаходились у внутрішній кишені сумки, а також паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер, видані на ім’я потерпілої, банківська картка «Приватбанк», видана на ім’я потерпілої, на рахунках якої грошових коштів не було, ланцюжок «Варвичка», які матеріальної цінності для останньої не становлять. Під час відкритого викрадення сумки потерпіла втратила координацію, впала і отримала тілесні ушкодження, а саме перелом верхнього горбка правої плесневої кістки із задовільним положенням уламків, що відноситься до тілесного ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу функції правої руки, спричинивши ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 31 160 грн.

Крім того, 27.12.2017 близько 15:00 год. обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи на пр. Червоної Калини у м. Львові поблизу будинку №66, під час його доставлення співробітниками Сихівського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в межах повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», виконували доручення слідчого про вручення повістки про виклик для проведення слідчих дій та забезпечення явки ОСОБА_3 до Сихівського ВП ГУНП у Львівській області для проведення з ним слідчих дій, усвідомлюючи, що останні виконують покладені на них службові обов’язки, з метою уникнення доставлення до відділу поліції для проведення із ним слідчих дій та подальшого притягнення до кримінальної відповідальності, умисно чинив активну фізичну протидію, умисно наніс удар в праву сторону голови старшому оперуповноваженому Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9, чим спричинив йому синець на чолі справа, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, один удар в праву сторону голови заступнику КП Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8, чим спричинив йому синець на обличчі справа, що відноситься до легкого ступеня тілесного ушкодження, викрутив 5 палець правої руки, чим спричинив ОСОБА_8 закритий розрив сухожилка розгинача 5-го пальця правої кисті, що відноситься до тілесного ушкодження середньої важкості з тривалим розладом правої руки.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе визнав частково і показав, що 14.12.2017 побачив потерпілу з сумкою, тому підійшов до неї ззаду, зірвав двома руками її сумку, від ривка потерпілу розвернуло, а він втік, утримуючи при собі сумку. Припускає, що можливо потерпіла впала з висоти власного росту, але він не бачив і не бажав такого. Щиро розкаюється у вчиненні злочину відносно потерпілої, наполягає, що по відношенню до потерпілої фізичного насильства не чинив, вона впала з власної необережності, просить врахувати, що повністю відшкодував завдану шкоду, просить вибачення в неї.

Винуватість у інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, обвинувачений не визнав та пояснив, що насильство до працівників поліції він не чинив. 27.12.2017 погодився проїхати в райвідділ поліції. Під час руху в автомобілі ОСОБА_8 сидів поруч з ним і наносив йому удари, грубо поводився з ним і нецензурно висловлювався. Тому після зупинки автомобіля, на якому його привезли до райвідділу, він, побоючись за своє життя, намагався втекти. Наполягає, що не заподіював нікому тілесних ушкоджень, намагався втекти від працівників поліції. Ударів він нікому не завдавав, пальців не викручував. Просить виправдати його за ч.2 ст.345 КК України.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні злочинів, його винуватість підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами:

Показаннями потерпілої ОСОБА_7, яка показала суду, що зранку 14.12.2017 вона йшла на роботу, в неї обвинувачений вирвав сумку, від ривка вона впала на цемент на праву руку, отримала перелом руки. Чітко вказала, що впала на землю від того, що обвинувачений вирвав у неї сумку. Заподіяна шкода їй відшкодована у повному обсязі, претензій до нього немає, просить суворо не карати.

Показаннями потерпілого ОСОБА_8, який в судовому засіданні показав, що є заступником начальника сектору кримінальної поліції Сихівського відділу поліції ГУНП у Львівській області, 27.12.2017 близько 12:30 – 13:00 год. прибув разом з ОСОБА_9 вручити повістку ОСОБА_3 Вказав, що обвинувачений сам погодився прибути до слідчого, тому він сів з ОСОБА_3 на задне сидіння, а ОСОБА_9 за кермо. Під’їхавши до відділу поліції ОСОБА_3 несподівано відкрив двері та вибіг з авто. Проте, втекти ОСОБА_3 не вдалося, оскільки приблизно за 300 м, невідома особа, зреагувавши на їх вимогу зупинитись, перегородила обвинуваченому дорогу, а вони наздогнали ОСОБА_3, який став відбиватись, вдарив його в обличчя, викрутив мізинець, він відчув сильний біль. Того ж дня він написав рапорт, звернувся до медичного закладу, де йому прооперували палець. Претензій до обвинуваченого немає, просить суворо карати.

Показаннями потерпілого ОСОБА_9, який в судовому засіданні показав, що виконував разом з ОСОБА_8 доручення вручити повістку ОСОБА_3 На пропозицію проїхати з ними у відділ поліції обвинувачений погодився. Коли під’їхали до відділу поліції, ОСОБА_3 вибіг з машини і почав втікати. Він першим біг за ОСОБА_3, наздогнав обвинуваченого, який почав відшковхуватись, вириватись, завдав удар в його лобну ділянку голови, чинив активний опір, наніс удар ОСОБА_8 Претензій до обвинуваченого немає, при призначенні міри покарання покладався на розсуд суду.

Письмовими доказами:

- протоколом огляду місця події від 14.12.2017, відповідно до якого оглянуто територію СЗШ №1 за адресою: м. Львів, вул. Трильовського, 17;

- висновком експерта №539/17 від 20.12.2017, з якого вбачається, що у ОСОБА_7 були садна на лівій кисті. Крім цього, за даними медичних документів у неї був закритий перелом великого горбка правої плечової кістки. Всі ушкодження заподіяні тупими предметами. Травма правої руки могла утворитися при падінні на площину на праву руку. Всі ушкодження могли бути заподіяні 14.12.2017, вони не були небезпечними для життя на момент заподіяння та відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості за ознаками тривалого розладу функції правої руки.

- даними додаткового висновку експерта №31/18 від 17.01.2018, відповідно до якого у ОСОБА_7 були садна на лівій кисті, котрі заподіяні тупими предметами з обмеженою поверхнею і кожне з них відноситься до легкого ступеня ушкодження. Крім цього, за даними медичних документів у неї був закритий перелом великого горбка правої плечової кістки, який міг утворитися при обставинах, зазначених потерпілою ОСОБА_7 у протоколі допиту від 25.12.2017, а саме при падінні на площину на праву руку після отримання удару в ділянку спини. Травма правої руки викликала тривалий розлад її функції та відноситься до тілесного ушкодження середньої важкості;

-висновком експерта №561/17 від 28.12.2017, відповідно до якого у ОСОБА_9 був синець на чолі справа, котрий заподіяний тупим предметом з обмеженою поверхнею та міг утвориться 27.12.2017, він не був небезпечним для життя на момент заподіяння та відноситься до легкого тілесного ушкодження. Судово-медичних даних про те, що синець на чолі ОСОБА_9 отримав при самовільному падінні на площину, немає;

-даними додаткового висновку експерта №32/18 від 17.01.2018, відповідно до якого у ОСОБА_9 був синець на чолі справа, котрий заподіяний тупим предметом з обмеженою поверхнею, можливо рукою, стиснутою в кулак, та відноситься до легкого тілесного ушкодження. Він міг утвориться 27.12.2017, в такий спосіб, як вказує потерпілий ОСОБА_9 у протоколі допиту від 27.12.2017, а саме шляхом нанесення удару в обличчя справа;

-висновком експерта №25/18 від 15.01.2018, з якого вбачається, що за даними медичних документів у ОСОБА_8 був синець на обличчі справа, котрий заподіяний тупим предметом з обмеженою поверхнею та відноситься до легкого тілесного ушкодження. Крім цього, у нього був закритий розрив сухожилка розгинача 5-го пальця правої кисті, який міг утворитися від викручування пальця. Ця травма викликала тривалий розлад функції правої руки та відноситься до тілесного ушкодження середньої важкості. Обидва ушкодження могли бути заподіяні 27.12.2017, вони не були небезпечними для життя на момент заподіяння. Судово-медичних даних про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_8 отримав при самовільному падінні на площину, немає;

- даними додаткового висновку експерта №33/18 від 17.01.2018, відповідно до якого за даними кримінального провадження, в тому числі медичних документів, у ОСОБА_8 був синець на обличчі справа, котрий заподіяний тупим предметом з обмеженою поверхнею, можливо рукою, зігнутою в ліктьовому суглобі, та відноситься до легкого тілесного ушкодження. Крім цього, у нього був закритий розрив сухожилка розгинача 5-го пальця правої кисті, який міг утворитися від викручування пальця. Ця травма викликала тривалий розлад функції правої руки та відноситься до тілесного ушкодження середньої важкості. Обидва ушкодження могли бути заподіяні 27.12.2017 в такий спосіб, як вказує потерпілий ОСОБА_8 у протоколі допиту від 27.12.2017.

Допитаний судом експерт ОСОБА_10 підтримала висновки проведених нею експертиз.

Дорученням оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій від 26.12.2017, відповідно до якого слідчим Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 доручено оперативному підрозділу СКП Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області вручити ОСОБА_3 повістку про виклик для проведення слідчий дій в СВ Сихівського ВП на 27.12.2017 та забезпечити його явку в СВ Сихівського ВП;

-повісткою про виклик ОСОБА_3 в Сихівський ВП ГУНП у Львівській області для участі в слідчих діях на 27.12.2017 на 14:00 год. в каб. №308;

-протоколами огляду предметів від 28.12.2017 з фототаблицею до огляду речей;

-постановами про визнання речовими доказами від 28.12.2017,

-висновком службового розслідування від 26.01.2018.

Оцінюючи зібрані та досліджені судом докази в сукупності, суд визнає їх допустимими, належними, достатніми, достовірними та такими, що об’єктивно і повно доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_3

Разом з тим, органом досудового розслідування ОСОБА_3 пред’явлено обвинувачення за ч.1 ст.187 КК України (напад з метою заволодіння чужого майна, поєднаним із насильством, небезпечним для здоров’я особи, яка зазнала нападу). Однак, під час судового розгляду дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Пунктом 9 цієї Постанови визначено, що небезпечне для життя чи здоров'я насильство (стаття 187 КК України) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення.

Дослідивши в судовому засіданні докази в їх сукупності, з’ясувавши як обвинувачений заволодів сумкою потерпілої, мотив його злочинної поведінки, характер, спосіб, час та послідовність дій, суд приходить до висновку що дії обвинуваченого підлягають перекваліфікації з ч.1 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

При цьому, суд виходить зі спрямованості умислу обвинуваченого. Безпосередньо встановлено, що обвинувачений несподіванно для потерпілої вихопив із її рук сумку і саме від цього ривка потерпіла не втрималась, впала, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження, що, на думку суду, виключає його відповідальність за ч.1 ст.187 КК України як вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, на чому наполягає сторона обвинувачення.

Під час судового розгляду обвинувачений зазначав, що не мав на меті заподіювати потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження, а мав намір лише заволодіти сумкою потерпілої і не спричиняв удари потерпілій, котра впала з власної необережності.

При цьому, судом критично оцінюються показання обвинуваченого з приводу того, що потерпіла впала з власної необережності і вважаються такими, що даються з метою зменшення своєї ролі у вчиненому злочині, оскільки потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що обвинувачений її не штовхав, але вона впала на цемент не з власної необережності, а внаслідок того, що обвинувачений вирвав з її рук сумку і вона від цього втратила рівновагу, впала на руку і зламала її. Її показання у такому розвитку подій об’єктивно узгоджуються з іншими доказами і заслуговують на увагу суду.

Тому суд вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України як скоєне відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_7, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я.

Крім того, дії ОСОБА_3 кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки він умисно заподіяв працівникам правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження ОСОБА_9 та середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_8 у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків.

Посилання сторони захисту про необґрунтовану кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 345 КК України не знайшли свого підтвердження.

Суд вважає доведеним факт умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки показаннями потерпілих, висновками експертиз підтверджено, що такі тілесні пошкодження у потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_8 отримані ними при обставинах, на які вони вказують.

Отже, суд не вбачає правових підстав для виправдання обвинуваченого; його доводи, як обвинуваченого, є надуманими, розцінюються, як обраний ним спосіб захисту, обумовлений метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене. Докази обвинувачення є переконливими, об’єктивно відображають обставини справи та події; кожен доказ оцінений судом з точки зору належності, допустимості та достовірності.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких віднесених до тяжкого, особу обвинуваченого, якийзгідно ст. 89 КК України не судимий, посередньо характеризується по місцю проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не перебуває на обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансерах.

Обставиною, яка пом'якшує покарання є добровільне відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_7

Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, позицію потерпілих, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч.2 ст.186, ч.2 ст.345 КК України у виді позбавлення волі в межах санкцій вказаних статтей, з призначенням покарання на підставі ст.70 КК України за принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Саме такий вид і строк покарання в умовах ізоляції від суспільства є необхідним і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати відсутні.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст.345 КК України та призначити йому покарання:

за ч.2 ст. 186 КК України – 4 (чотири) роки позбавлення волі

за ч.2 ст. 345 КК України – 2 (два) роки позбавлення волі

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання – 4 (чотири) роки позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі рахувати з 27.12.2017.

Речові докази по справі:

- куртку чоловічу вишневого кольору та джинси синього кольору із слідами бруду, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_8, – залишити у власності останнього;

- мобільний телефон марки «Самсунг», білого кольору, ІМЕІ 355450054735616, який переданий на зберігання ОСОБА_7, – залишити у власності останньої;

- договір №487-17049337 від 09.11.2017, додаток 6 від 06.09.2017 від 13.01.2017 до договору №487-17029792, договір №002174651 від 28.09.2017, договір №002176057 від 22.12.2017- повернути ОСОБА_3, специфікацію №НОМЕР_1 від 22.12.2017 - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- золотий ланцюжок вагою 4,29 г, який переданий на зберігання ОСОБА_7, – залишити у власності останньої.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області, шляхом подання її через Сихівський районний суд м.Львова, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження - на їх вимогу.

Суддя О.Ю. Горбань