Постанова № 74258606, 24.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/395/18

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (прийняте у м. Хмельницькому та складене у повному обсязі 19 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішеня, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2018 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення ДФС України щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги з врахуванням відсотку втрати працездатності та зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області надіслати висновок, виходячи з 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та зобов'язати Державну фіскальну службу України затвердити висновок.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника до суду не направив, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи. До початку розгляду справи від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки вона перебуватиме у відпустці. Враховуючи, що жодних доказів на підтвердження обставин, вказаних у клопотанні, представник позивач не надає, суд вважає, що у його задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 року, позов ОСОБА_4 до Головного управління ДФС України в Хмельницькій області та ДФС України задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення ДФС України від 06.11.2015 року щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із ПК України та ЗУ від 20.12.1990 року "Про міліцію" у розмірі, визначеному на підставі Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року; зобов'язано ГУ ДФС у Хмельницькій області та ДФС України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію", виходячи з 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

На виконання вказаних рішень Головне управління ДФС у Хмельницькій області сформувало та направило до ДФС України висновок від 09.02.2017 року щодо виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у розмірі 192920,00 грн., керуючись частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" №565-XII та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, виходячи із 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та ступеню втрати працездатності. Такий висновок було затверджено ДФС України. Позивачу було виплачено 127268,00 грн. (65651,4 грн. було виплачено раніше), що підтверджується відповідними платіжними документами.

Не погоджуючись із висновком про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції від 9 лютого 2017 року з урахуванням відсотку втрати працездатності, зазначеного у довідці МСЕК, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов’язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров’я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Посилання апелянта на те, що в Порядку та умовах виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року, зазначено інший розмір грошової допомоги, суд оцінює критично, оскільки закон має вищу юридичну силу.

Тобто, як у Законі, так і у постанові суду чітко зазначений розмір виплати в 200- кратному розмірі прожиткового мінімуму, установленого для працездатних осіб, у разі встановлення ІІ групи інвалідності, про що Хмельницький окружний адміністративний суд зазначив у постанові від 22 листопада 2016 року, яка набрала законної сили.

Отже, вказаними нормами визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому ІІ групи інвалідності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

При цьому, обраховуючи суму одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах податкової служби для ОСОБА_4 ГУ ДФС у Хмельницькій області застосувала наступну формулу: 1378 (прожитковий мінімум на час встановлення інвалідності) х 200-кратний розмір х 70% (втрата працездатності) = 192920,0 грн.

Проте, на думку суду, застосування 70 % втрати працездатності для визначення розміру грошової допомоги суперечить ст. 23 Закону України "Про міліцію" у відповідній редакції, яка містить чіткий розмір, а саме: 200-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у випадку встановлення працівнику міліції ІІ групи інвалідності. З аналізу статті судом встановлено, що ступінь втрати працездатності застосовується для визначення групи інвалідності особи при її встановленні.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Відповідачі не повинні були на власний розсуд тлумачити рішення суду, яке підлягало виконанню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року не містить кількох варіантів тлумачення, при цьому у разі, якщо призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, необхідно було б здійснити з врахуванням показника ступеня втрати працездатності позивача (відповідного коригування), про це було б обов'язково вказано у рішенні суду.

Таким чином, відповідач - Головне управління ДФС в Хмельницькій області при формуванні, а відповідач - ДФС України при затвердженні висновку про призначення одноразової допомоги ОСОБА_4 з врахуванням 70 % втрати працездатності діяли протиправно, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, відповідачі повинні були визначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6