Постанова № 74258525, 22.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6673/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Сіренко О.І.

суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018, суддя Сліденко А.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, по справі № 820/6673/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу в загальному розмірі 25000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 25.000 грн. Позивач зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав обов’язку з оплати визначених контролюючим органом грошових зобов’язань з транспортного податку. Застосовані контролюючим органом заходи державного примусу, як-то: винесення податкової вимоги, не призвели до припинення існування податкового боргу.

20 лютого 2018 року рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду залишено без задоволення позов Головного управління ДФС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в загальному розмірі 25000грн.

В апеляційній скарзі, представник позивача вказує, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник вказує, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки MERCEDES-BENZ GL 350 CDI 4 MATIC, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України має сплатити транспортний податок у розмірі 25000 грн. На виконання вищезазначених положень ПК України на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу від 17.07.2017 №6065-17. До контролюючого органу повернуто конверт із позначкою за закінченням терміну зберігання. Тому, відповідач, просить стягнути податковий борг в загальному розмірі - 25 000 грн., який відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податокового кодексу України, підлягає стягненню за рішенням суду та здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Крім того, до апеляційної скарги заявником додано документи, які не містилися в матеріалах справи підчас розгляду судом першої інстанції., а саме: розрахуок заборгованості, копія корінця податкової вимоги №6056 – 17 від 17.07.2017 разом з доказами направлення рекомендованим листом, інтегровану картку платника податку з транспортного податку, копія податкового-повідомлення – рішення № 1021 – 1303 від 07.10.2016 року разом з доказом направлення рекомендованим листом. Інформацію про транспортний засіб.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідачу, ОСОБА_1, було направлено поштову кореспонденцію із суду апеляційної інстанції за наданою Головним управлінням ДФС у Харківській області адресою, однак конверти із вмістом були повернуті до суду, з відміткою: «інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки, щодо пересилання поштового відправлення». Листом від 15.05.2018р. заступник директора поштового відділення ОСОБА_2, повідомив суд, що вручити відповідачу лист не було можливості за відсутністю адресата за місцем проживання.

Частиною 11 статті 126 КАС України зазначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою сторін.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з матеріалами справи, представник Головного управління ДФС у Харківській області звернувся до суду з позовною завоюю до ОСОБА_1, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 25.000 грн.

Представником відповідача в якості доказів на підтвердження позовних вимог додано документи відносно ОСОБА_3, зокрема, податкове повідомлення та податкова вимога стосуються податкового зобов'язання у розмірі 6249,99 грн. зокрема: розрахунок суми заборгованості станом на 09.10.2017 року на ім’я ОСОБА_3 (далі: ОСОБА_3А.), корінець податкової форми «Ф» від 04.05.2017р. № 10049-17 на ім’я ОСОБА_3, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та копія конверта на ім’я ОСОБА_3, корінець податкової форми «Ф» від 23.12.2016р. № 1080-13-03-03 на ім’я ОСОБА_3, відомість про місце реєстрації ОСОБА_3

В ухвалі про відкриття провадження у даній справі від 15.01.2018р., суд першої інстанції запропонував позивачу надати до суду докази, котрі в повно та всебічно висвітлювали обставини спірних правовідносин, зокрема документи про підстави виникнення обов'язку по оплаті заявленої до стягнення суми, копії правових актів індивідуальної дії, котрі створили обов'язок платника податків по здійсненню платежів, докази наявності спірної суми заборгованості, докази направлення на адресу платника податків відповідних рішень тощо.

Відповідачем додаткових доказів до суду надано не було.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що владний суб'єкт не довів ані існування у відповідача невиконаного податкового обов'язку на 25000,00 грн., ані трансформації цього обов'язку у податковий борг, ані дотримання визначеної законом процедури направлення рішень контролюючого органу за податковою адресою особи, ані запровадженого законом механізму виконання податкового обов'язку за платника податків (поза вільною волею платника податків) у примусовому порядку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення (підпункт 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України).

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених.

Приписами п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України становлено, що платники податків обтяжені обов’язком сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Не сплачені платником податків, у встановлений ПКУ строк, суми узгоджених грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом (п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

За приписами п. п. 19-1.1.22 п. 19-1 ст. 19-1 ПКУ, погашення податково боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів здійснюють контролюючі органи.

Зокрема, контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом

звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування) задня та сплати податків, зборів, платежів покладено на органи державної фіскальної служби

Більше того, п. п. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст.19-1 на контролюючі органи покладено функцію застосування і своєчасного стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого закон законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суми узгоджених грошових зобов'язань, борги, які не сплачені платником податків, у встановлений ПКУ строк, підлягають стягненню контролюючим органом. Однак, звертаючись до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, орган повинен довести наявність боргу у вказаної ним особи.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області звертаючись з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 25.000 грн не надав до суду доказів, які б свідчили про наявність боргу у ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на час винесення оскаржуваного судового рішення від 20.02.2018р., в матеріалах справи були відсутні жодні належні та допустимі у розумінні ст. 72-76 КАС України докази існування у ОСОБА_1 податкового обов'язку за ст.267 Податкового кодексу України по транспортному податку на суму 25.000,00грн. і трансформації грошових зобов'язань за таким податком у податковий борг, як-то: копії винесених контролюючим органом відносно ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги.

Крім того, наявні розбіжності в позовній заяві та доданих до неї документах, котрі були винесені контролюючим органом відносно зовсім іншого суб'єкта права - громадянина ОСОБА_3, котрий у розумінні ст. 15 Податкового кодексу України є окремим і самостійним платником податків.

Однак, доказів існування у відповідача, ОСОБА_1, підстав для несення відповідальності за виконання податкового обов'язку іншою особою - ОСОБА_3 - матеріали справи не містять.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції що, подані контролюючим органом документи, додані до апеляційної скарги, слід визнати неналежними під час відкриття провадження доказами відносно податкового обов'язку відповідача, ОСОБА_1.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до приписів п. 21.1.1. Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Право позивача на судовий захист, не позбавляє права належно користуватися встановленими законодавством обов’язками.

Позивачу ухвалою про відкриття провадження від 15.01.2018р. було надано час та можливість надати належні та допустимі докази, що підтверджують грошові зобов’язання з транспортного податку у ОСОБА_1 Однак представником позивача до суду першої інстанції вказаних вище доказів надано не було.

Згідно з частиною першою статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам по справі.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про те, що судом при вирішенні питання про відкриття провадження по справі не було встановлено відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 року (а.с. 2-3) відповідача було зобов’язано протягом 15 днів з дати одержання ухвали подати до суду докази, котрі б повно та всебічно висвітлювали обставини справи. Вказану ухвалу позивачем отримано 19.01.2018року (а.с.21), однак за час адміністративного провадження представником позивача не надано жодних належних та допустимих доказів.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 308, 310, п.1 ч.1ст. 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства, суд, ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі № 820/6673/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складений та підписаний: 24.05.2018р. .